Права і обов’язки експерта-психолога– Стаття 12 Закону України «Про судову експертизу» містить перелік обов’язків судового експерта. – Обов’язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством, ст. 58 ЦПК, ст. 77 КПК. Обов’язки судового експерта: – провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок; – на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз’яснення щодо даного ним висновку; – заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Інші обов’язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством. В ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» наведено перелік прав судового експерта. Права судового експерта: – ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів; – вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи, і з приводу яких йому не були поставлені питання; – з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових діл і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи; – подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; – одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням. Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством. Відповідальності судового експерта. – Стаття 14 Закону України «Про судову експертизу» містить види відповідальності судового експерта. Судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. – Кримінальна відповідальність експерта передбачена нормами КК України – це ст.ст. 384 та 385; адміністративна відповідальність – ст.ст. 185/4, 185/5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ТЕМА 2. Теоретичні основи психологічної експертизи. Питання: 1. Предмет та компетенція психологічної експертизи. 2. Принципи експертного дослідження. 3. Психологічна діагностика в психологічній експертизі. Предмет дослідження – психічні процеси, стани, властивості психічно здорових осіб, що беруть участь у цивільному процесі, особливості їх психічної діяльності, тимчасові зміни свідомості під впливом різноманітних факторів, експертна оцінка яких має значення для встановлення об’єктивної істини у справі. Компетенція психологічної експертизи. При вирішенні цивільно-правових суперечностей до компетенції судово-психологічної експертизи відносять дослідження питань психологічного характеру, що відносяться до індивідуально-психологічних особливостей особистості учасників цивільно-правових суперечностей, рівня їх інтелектуального розвитку, пізнавальних здібностей, емоційно-вольової сфери.
Етапи в роботі експерта-психолога: 1. Психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи. 2. Психологічний аналіз індивідуально-психологічних особливостей досліджуваного за матеріалами кримінальної справи. 3. Психологічний аналіз динаміки психічного стану і психічної діяльності досліджуваного за матеріалами справи. 4. Проведення клініко-психологічної бесіди, застосування експериментальних методів дослідження та спостереження досліджуваного. 5. Порівняльний аналіз даних психологічного вивчення кримінальної справи, даних бесіди, спостереження і результатів експериментального дослідження. 6. Аналіз взаємодії особистості досліджуваного з юридично значимою ситуацією, її сприйняття, регуляції своїх дій з урахуванням індивідуально-психологічних можливостей, емоційного і функціонального стану, психічного розвитку і психічних розладів. 7. Складання висновку. Методологічним фундаментом дослідження в ході експертизи є системно-структурний аналіз. Основні принципи системно-структурного аналізу: – рівневий аналіз поведінки і діяльності; – взаємодія особистісних і ситуаційних факторів; – єдність свідомості і діяльності; – принцип розвитку. Принцип рівневого аналізу поведінки і діяльності вимагає системного розгляду структури регуляції поведінки і діяльності. 1. Першим етапомі вищою ланкою мотивації поведінки є формування особистості з певною соціальною орієнтацією. Головними чинниками, які задають основний напрямок формування актуальної ситуативної мотивації є цінності особистості, її соціальні установки. 2. Другим етапом єформування у людини конкретної мотивації. Найважливішим фактором, який впливає на виникнення конкретних мотивів діяльності людини виступає її вміння і здатність адекватно співвідносити суб’єктивні моменти з об'єктивно існуючими вимогами та зв’язками, з відносинами навколишньої дійсності та наявної ситуації. На основі даного образу відбувається вибір конкретних актуальних мотивів і цілей діяльності, побудова схем поведінки. 3. На третьому етапі здійснюється планування та ухвалення рішення. В основі цього етапу формування поведінки лежить психологічний процес вибору і постановки цілей, на досягнення яких буде спрямований вчинок. Одна з основних особистісних структур, що беруть участь у процесі вибору і постановки цілей – це самооцінка. При плануванні людина повинна оцінити свої можливості і здібності, необхідні для досягнення мети, і співвіднести їх з об’єктивними умовами ситуації. 4.На останньому етапіздійснюється реалізація прийнятого рішення, вибір способу досягнення мети. На кожному етапі відбувається суб’єктивна оцінка як функція самосвідомості, з одного боку, і усвідомлення навколишньої дійсності – з іншого. На основі співвіднесення цих оцінок здійснюється особистісний контроль формування кожного етапу мотивації поведінки і відповідна результатам контролю корекція кожної ієрархічної ланки формування поведінки. Під час експертного дослідження психолог повинен уміти виділяти рівень поведінки, діяльності особистості, який пояснює дії підекспертної особи і, відповідно, має значення для кримінальної справи, для цілеспрямованого аналітичного й експериментального вивчення. Принцип взаємодії особистісних і ситуаційних факторів вимагає від експерта обов’язкового врахування впливу на психічну діяльність не тільки особистісних факторів, але й різних ситуаційних перемінних. Аналіз ситуаційних факторівпередбачає враховувати те, яким саме чином вони можуть впливати на поведінку і на здатність людини до здійснення тієї або іншої діяльності, що цікавить судово-слідчі органи. Принцип єдності свідомості і діяльності. У кримінальному праві свідомість характеризується як здатність до адекватного усвідомлення навколишньої дійсності і самосвідомості та до повноцінної довільної регуляції своїх дій. Так, при експертизі потерпілих необхідно досліджувати як здатність до розуміння характеру і значення дій винної особи, так і здатність зробити нею усвідомлений опір; у свідка важливо встановити не тільки його здатність правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, але і здатність давати про них правильні показання. Ці приклади показують обов’язковість врахування принципу єдності свідомості і діяльності під час проведення конкретних судово-психологічних експертиз. Принцип розвитку передбачає аналіз становлення психічних особливостей людини, її «психологічної біографії». Вивчення психіки підекспертної особи в динаміці дозволяє виявити рівень розвитку та особливості як психічних властивостей, мотиваційної та емоційної сфер, так і окремих психічних процесів – сприйняття, пам’яті, уваги, мислення та ін. Етапи планування психодіагностичного дослідження. На першому етапівизначаються завдання психодіагностичного дослідження. При судово-психологічній експертизі задачі дослідження визначають судово-слідчі органи. Експертні висновки повинні бути представлені таким чином, щоб їх могли повноцінно використовувати судово-слідчі органи, у той же час вони не повинні втрачати психологічної сутності, адекватно відображати досліджуване явище на високому науковому рівні. На другому етапі експертизи психолог виділяє предмет дослідження. У загальному випадку предмет психодіагностичного дослідження визначається питаннями, заданими експертові органом, що призначив експертизу, а також можливе самостійне виділення експертом досліджуваних явищ. Крім того, експерт-психолог має право робити експертні висновки, що стосуються тих обставин, відносно яких не було задано питань. На третьому етапі вирішується найважливіше питання: як саме досліджувати підекспертну особу, які методи застосувати в конкретному експертному дослідженні? Вибір конкретних методів дослідження залежить від багатьох факторів. 1. Професійні знання експерта-психолога в психодіагностиці, володіння ним різними методами дослідження і розуміння їхньої спрямованості. 2. Процесуальне положення підекспертної особи. 3. Вікові та статеві фактори. 4. Психічні аномалії та розумовий розвиток підекспертної особи. Існують різні підходи до класифікації методів дослідження. Відносно каналу отримання інформації виділяють три групи. Першу групускладають методи, що дозволяють отримати дані шляхом реєстрації реальної поведінки людини. До цієї групи можна віднести: метод спостереження під час клініко-психологічної бесіди та проведення експериментально-психологічного дослідження; аналіз записів у щоденниках середнього медичного персоналу про поведінку підекспертного під час проведення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи; аналіз показань свідків та інших матеріалів справи, у яких фіксуються особливості поведінки досліджуваного. Друга група – дані, отримані шляхом різних опитувальників та інших методів самооцінки і самозвіту. Використовуються різноманітні методи стандартизованого самозвіту, які включають різні техніки психодіагностики (опитувальники, шкалювання, вибір, класифікація та ін.) та спрямовані на дослідження різних сторін особистості, психічних станів, структур самосвідомості, окремих психічних процесів, інтелекту та ін. Третю групу складають дані, які експерт отримує в процесі безпосереднього експериментального дослідження підекспертних. Це методи, які використовуються в класичному патопсихологічному експериментальному дослідженні пізнавальних процесів і рівня інтелектуального розвитку. Залежно від спрямованості методу, особливості техніки, процедури дослідження розроблена наступна класифікація методів. а) Біографічний метод. У діяльності експерта-психолога дана процедура проходить у вигляді психологічного аналізу справи і залучених до нього матеріалів та містить у собі елементи контент-аналізу. Психологічний аналіз матеріалів справи складається з наступних основних компонентів: – вивчення об’єктивного анамнезу життя підекспертної особи: за документами, які відображають її життєвий шлях; показаннями родичів, друзів, товаришів по службі та ін.; за медичною документацією (історії хвороби, медичні карти, акти судово-психіатричної експертизи та ін.); – вивчення суб’єктивного анамнезу життя: за показниками підекспертної особи, за даними клініко-психологічної бесіди; – вивчення динаміки психічної діяльності підекспертної особи: за показаннями свідків; за показаннями підекспертної особи; з матеріалів інших експертиз. б) Спостереження. Містить у собі спостереження за підекспертним під час проведення експертизи. Ефективність спостереження залежить від кваліфікаціїексперта; особистостідосліджуваного(наприклад, легше спостерігати екстравертованих, ніж інтравертованих підекспертних); природирис особистості (наприклад, явні риси, такі як імпульсивність, владність, оцінюються точніше, ніж сховані риси, такі як об’єктивність-суб’єктивність). в) Діалогові методи. Основний діалоговий метод – це бесіда. Основні функції бесіди: встановлення контакту з підекспертними; збирання біографічних відомостей; аналіз суб’єктивного звіту про динаміку психічного стану, його сприйняття та осмислення; діагностика особливостей самосвідомості, особистісних рис, особливостей характеру, емоційного реагування, реакції на стрес, фрустрації, конфліктів та ін. г) Об'єктивні тести. Характеризуються наявністю правильних або д) Стандартизовані самозвіти. – Тести-опитувальники можуть ґрунтуватися на типології особистості (ММРІ), типології рис особистості (16-факторний опитувальник Кетелла), характеру (опитувальник Шмішека, ПДО А. Е. Лічко), темпераменту (опитувальник Стреляу), окремих рис особистості та психічних станів (опитувальник суб’єктивної локалізації контролю Роттера, агресії Басса-Дарки). – Суб’єктивне шкалювання. Найчастіше застосовують шкали самооцінки за Дембо-Рубінштейн або більш складні техніки виявлення особистісних конструктів за Келлі (репертуарні решітки та ін.). е) Проективні техніки. – Класична словесна апперцепція. Підекспертний повинен дати – Методи проективної переваги засновані на виборі підекспертним одного або декількох із пропонованих стимулів (кольоровий тест Люшера, тест Сцонді, кольоровий тест відносин А. Еткінда та ін.). – Малюнкові тести. Найчастіше використовується малюнок людини, неіснуючої тварини, родини. Ефективний при роботі з малолітніми та неповнолітніми підекспертними. – Напівпроективні тести. До них можна віднести тест Розенцвейга, ж) Аналіз продуктів спонтанної творчостізастосовується в тих випадках, коли в розпорядженні експерта-психолога є малюнки, картини, літературні твори підекспертного. Класифікація методів за об’єктом діагностики: а) Індивідуально-психологічні особливості: темперамент (опитувальник Стреляу, опитувальник Айзенка); характер (опитувальник Шмішека); риси особистості (опитувальник Кетелла); інтегративні типи особистості (ММРІ). б) Окремі психічні функції (патопсихологічні методи дослідження уваги, пам’яті, мислення). в) Функціональні та емоційні стани (тест Люшера). г) Інтелект (тест Векслера, матриці Равена та ін.). д) Самосвідомість і самооцінка (репертуарні решітки Келлі, шкали е) Цінності, соціальні установки (тест Рокича). ж) Емоційно-мотиваційна сфера (ТАТ, тест Роршаха, тест Розенцвейга та ін.). з) Саморегуляція (методика «Рівень домагань» Хоппе, суб’єктивна локалізація контролю Роттера). Планування психодіагностичного дослідження і вибір конкретних методик вимагають від експерт-психолога обов’язково враховувати процесуальне положення підекспертного. Оскільки, в залежності від того, чи є досліджувана особа обвинувачуваною (підсудною), свідком або потерпілим, існують різні психологічні передумови і, відповідно, різні об’єкти дослідження. Валідність і надійність визначаються віковими і статевимиособливостями підекспертних. Деякі методи можна застосовувати тільки для певного вікового контингенту досліджуваних. Інші, такі як тест Векслера, тест Розенцвейга, опитувальник Кетелла та ін., мають варіанти для кожного певного віку. Тільки точне знання призначення методу дозволяє уникнути помилки при комплектуванні набору методик у відношенні конкретного підекспертного. Індивідуально-психологічні (у тому числі психопатологічні) особливостікожного конкретного підекспертного визначають придатність застосування стосовно нього тієї або іншої методики. Різні методи вимагають діяльності підекспертного різної складності. Досліджуваним з низьким рівнем розумового розвитку, з недоліком освіти часто недоступне розуміння навіть інструкцій багатьох методів.
ТЕМА 3. Характеристика окремих видів психологічної експертизи. Питання: 1. Особливості гуманітарної експертизи. 2. Психологічна експертиза сімейних проблем. 3. Трудова (психологічна) експертиза. 4. Характеристика ергономічної експертизи та інженерно-психологічної експертизи систем «людина-машина».
|
