Система управління людськими ресурсами

В цілому в державі система управління людськими ресурсами включає в себе такі підсистеми (Рис.2.):

1. Управління трудовими ресурсами – забезпечує процеси формування кадрового потенціалу за рахунок організації:

А) управління демографічними процесами (оптимальне відтворення населення, планування трудових ресурсів, соціальне прогнозування)

Б) управління освітою (загальноосвітня підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації ) і професійною орієнтацією

В) управління соціальним розвитком (покращання праці і побуту, піклування про здоров’я людей, використання вільного часу)

2. Управління робочою силою – забезпечує процеси розподілу людським ресурсів за рахунок організації:

А ) управління зайнятістю (створення робочих місць, первинний розподіл і перерозподіл трудових ресурсів)

Б) управління працею (оплата праці, раціоналізація робочих місць, матеріальне і моральне стимулювання, організація і умови праці)

В) управління соціальною роботою (соціальне забезпечення, турбота про пенсіонерів, ветеранів праці)

3. Управління персоналом забезпечує процеси раціонального використання людських ресурсів в конкретній організації, регіоні, галузі за рахунок організації підбору, підготовки, розміщення і виховання персоналу робочих, службовців, спеціалістів і керівників.

4. Управління кадрами забезпечує ті ж процеси але тільки відносно постійного кваліфікованого складу працівників

 

 

 

Рис.2.Схема комплексної системи управління людськими ресурсами

 

4. Цілі, завдання і предмет курсу, його структура і зв’язок з іншими дисциплінами

Реалізація курсу на проведення радикальної економічної реформи, активної соціальної політики, на демократизацію суспільства в період переходу до ринкових відносин пов”язана з підвищенням ролі людського фактору. Особливу важливість в сучасних умовах мають питання роботи з кадрами, які є складовими людського фактору розвитку суспільсного виробництва.

Саме тому оволодіння основами кадрової роботи, основними принципами і методами є важливими для організаторів діяльності підприємств-менеджерів.

Основна мета курсу “Менеджмент персоналу”- сприяння формуванню у майбутніх спеціалістів розуміння важливості вірної, науково-обгрунтованої роботи з людьми, підвищенню престижу кадрових служб і в кінцевому результаті - підвищення ефективності використання людського фактору на виробництві.

Цілі і завдання курсу:

-дати основну уяву про систему управління персоналом, його структуру та класифікацію, всі етапи управління персоналом в їх логічному взаємозв”язку і послідовності;

-розглянути основні питання планування і організації роботи кадрових служб, ведення кадрового виробництва;

-засвоїти основні принципи і методи кадрових технологій: підбору і підготовки кадрів управляючих підприємством і персоналом, світовий досвід роботи з персоналом;

-отримати знання з питань професійної орієнтації, організації роботи з кадрами управління, основні форми та види розвитку персоналу: навчання персоналу, планування ділової кар”єри, закордонний досвід.

Предметом курсу “Менеджмент персоналу» є вивчення взаємостосунків які виникають між працівниками в процесі виробництва з точки зору найбільш повного та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування соціально-економічної системи.

Структура навчального процесу з курсу “Менеджмент персоналу” передбачає 189 годин аудиторного та позааудиторного навантаження, в тому числі 76. годин - лекції і 50. годин - семінарські заняття. Самостійна робота - 63 години. Підсумком вивчення даного курсу є виконання курсової роботи і іспит.

Тематичний план курсу передбачає розгляд наступних тем:

ТЕМА 1. Система управління персоналом.

ТЕМА 2. Методологія і проектування системи управління персоналом

ТЕМА 3. Кадрове, документаційне, інформаційне і технічне забезпечення системи управління персоналом

ТЕМА 4. Стратегія управління персоналом і планування роботи з персоналом

ТЕМА 5. Основні форми і методи комплектування штату

ТЕМА 6. Адаптація персоналу і його розміщення

ТЕМА 7. Оцінка персоналу

ТЕМА 8. Розвиток персоналу

ТЕМА 9. Формування стабільного персоналу

ТЕМА 10. Ефективність роботи персоналу.

Виходячи з цього можна зазначити, щз даний курс досить тісно пов, язаний і є логічним продовженням таких дисциплін як “Основи менеджменту”, “Економіка праці”.

 

ЛЕКЦІЯ 2. Персонал організації, як соціально-економічна категорія

1. Зміст поняття “персонал організації”, його класифікація

2. Структура персоналу

3. Концепції управління персоналом: еволюція і сучасність

 

1. Зміст поняття “персонал організації”, його класифікація

Термін “кадри” прийшов в управлінську термінологію з армійського лексикону, де він визначав групу професійних військових.

В англомовних країнах звичним є використання в такому значенні терміну “персонал”.

Термінологічні відмінності можуть бути обумовлені також характером і напрямами діяльності. Термін “персонал” найчастіше використовують невеликі фірми (до 100 чоловік). Серед тих, хто користується терміном “людські ресурси” організації з кількістю зайнятих понад 2, 5 тис.чоловік.

Персонал організації – це сукупність фізичних осіб, які знаходяться в зв’язках з організацією, як юридичною особою, що регулюються договором найму. Це можуть бути не тільки наймані працівники, але й фізичні особи – власники і співвласники організації, якщо вони крім частини доходу отримують відповідну оплату за працю.

Особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю не включаються до складу персоналу.

Основною характеристикою персоналу є його професійно-кваліфікаційна структура. Основною формою класифікації професійно-кваліфікаційної структури персоналу, згідно з офіційною статистикою МОП, є розподіл всіх зайнятих на три групи: “білі комірці”; “сині комірці”; працівники сфери обслуговування

Така класифікація частково використовується і у вітчизняній статистиці, але найбільш характерною є розподіл всіх працівників за такими кваліфікаційними ознаками:

- за функціями в процесі виробництва

а) робітники

б) інженерно-технічні працівники

в) службовці

г) молодший обслуговуючий персонал

д) учні

є) охорона

- за характером фактичної діяльності

залежно від посади

- за принципом участі працівників у технологічному процесі

а) робітники – основні і допоміжні

б) інженерно-технічні працівники – керівники, спеціалісти, технічні виконавці

- за терміном роботи

а) постійні

б) сезонні

в) тимчасові

- за принципом взаємодії працівників у процесі управління

а) управлінський персонал

б) виробничий персонал

Управлінський персонал в свою чергу поділяється на керівників, спеціалістів і технічних виконавців.

З метою обліку витрат по видах призначення робіт виникла (вперше на ВАЗі) класифікація, яка поділяє робітників (виробничий персонал) з алежно від участі у виробництві основної продукції (Табл.1.)

Таблиця 1. Класифікація виробничого персоналу

Категорія А	Категорія В	Категорія Са	Категорія Св	Категорія Д
Виробничі робітники основного виробниц-тва, що створюють продукцію, яка є метою всього виробництва	Допоміжні робітники, що обслугову-ють робочі місця робітників категорії А (наладники, контролери, підсобні робочі і т.ін.)	Робітники, що зайняті виготовлен-ням, ремонтом і обслугову-ванням засобів праці (інструмент, технологіч-не обладнання і т.ін.)	Робітники, що зайняті на роботах, які належать до категорії В, але обслугову-ють робочі місця категорії Са	Робітники загальноза-водських служб і загальноза-водського обслугову-вання (лаборато-рія, зв’язок і т.ін.)

 

Деталізація управлінського персоналу представлена у таблиці 2, у порівнянні з аналогічною деталізацією в США.

Таблиця 2. Деталізація управлінського персоналу

Україна	США та інші держави
Керівники підприємств та їх заступники Керівники структурних підрозділів Спеціалісти, що здійснюють економічні функції Спеціалісти по інженерно-технічному забезпеченню Посадові службовці (облік, контроль, оформлення документів) Технічні виконавці (обробка інформації, секретарі, референти і.ін.)	Top-management – президент, віце-президент, члени правління і т.д. Middle- management – керівники управлінь і самостійних підрозділів Lover- management – керівники підвідділів, бюро, майстри і т.ін. Інженерно-технічний персонал і конторські службовці (білі комірці) Робочі, зайняті фізичною працею (сині комірці) Робітники соціальної інфраструктури (сірі комірці)