Типовий зміст підприємницького договоруКладоискатель отворачивается, ведущий под одним из блоков прячет клад. Кладоискатель ищет его, называя различные свойства блоков. Если малыш находит клад, то забирает его себе, а под одним из блоков прячет новый клад. Ведущий вначале сам выполняет роль кладоискателя и показывает, как вести поиск клада. Называет различные свойств блоков. Например, ведущий спрашивает: - Клад под синим блоком? - Нет, — отвечает ребенок. - Под желтым? - Нет. - Под красным? - Да. - Под большим? - Да. - Под круглым? - Да. Выигрывает тот, кто найдет больше кладов. При повторении игры блоки меняют, увеличивается их количество. Вариант Ведущий говорит: щенок спрятался под красным, большим кругом. Можно карточками – символами написать письмо:
«ПОДБЕРИ ПО ЦВЕТУ» Малышей двух – четырех лет хорошо учить классификации. (Цвет, форма, величина, толщина). На этом занятии детки собирали для ежика разноцветные листики и складывали их в коробочки по цвету.
«ГОРОД ГЕОМЕТРИЧЕСКИХ ФИГУР» Малыши прибыли в гости к Микки – Маусу! Посмотрите, какой это город фигур!
Есть район больших и район маленьких домиков. В каждом районе есть улицы разного цвета. Домики имеют разную форму. Сережа ищет прямоугольный домик в районе маленьких домиков, на красной улице. А Катюша зашла в гости к кротику. И говорит всем деткам: «Кротик живет в квадратном домике на синей улице в районе маленьких домиков»! Четырехлетки с интересом гуляют по такому городу, выделяют между делом, сразу три свойства фигур. Что с трудом дается некоторым первоклашкам в программе «Школа 2100»! «АВТОТРАССА (ПОСТРОЙ ДОРОЖКУ)» Перед ребенком табличка – правило построения дорожки.
Он строит дорожку по правилу: чередует блоки с учетом цвета или формы: сначала красный, потом квадратный, затем желтый, и треугольный. Малыш учится выделять свойство, абстрагироваться от других признаков. Для поддержания интереса детей хорошо предлагать различные игровые и практические задачи: мы строили дорожку до коробки с сюрпризом, перебирались по мостику через речку, выкладывали дорожку из льдинок во дворце Снежной Королевы, чтобы помочь убежать Каю и Герде. А на этом занятии ребята попали в болото. Строят крепкий мостик. Между собой блоки должны быть похожи по двум признакам. Например: фигуры обе синие и толстые.
Есть игры и упражнения с блоками, которые предназначены для старших дошкольников. Они помогут развить у детей умения разбивать множества на классы по совместимым свойствам, развить умение производить логические операции «не», «и», «или», умения с помощью этих операций строить правильные высказывания, кодировать и декодировать информацию о свойствах предметов. «ЗАГАДКИ БЕЗ СЛОВ» Мы поможем ребенку научиться расшифровывать (декодировать) информацию о наличии или отсутствии определенных свойств у предметов по их знаково-символическим обозначениям.
На этом занятии – путешествии дети попали к домику фокусника. Надо сначала расколдовать его, а потом постучаться. Например: первая фигурка должна быть треугольной, желтой, маленькой и толстой. А вот вторая – круглая, красная, не толстая и не маленькая. Значит, мы будем искать красный, большой, тонкий круг. Замечательно, когда помогает смекалка! Теперь можно посмотреть и фокусы! В старшей группе мы устроили конкурсную игровую программу «Крестики - нолики». Одно из заданий командам было - «Постройка замка».
Команды анализировали чертеж замка, подбирали необходимые кирпичики. Выиграла та команда, у которой замок был построен быстро и правильно! «РАЗДЕЛИ БЛОКИ» Игра научит разбивать множество по двум, трем совместимым свойствам, производить логические операции «не», «и», «или».
В лесу переполох! Лиса, волк и медведь никак не могут поделить подарки деда Мороза! Дед Мороз сказал взять лисе все маленькие подарки, медведю – все толстые, а волку – круглые. Но вот беда, есть подарки и круглые и маленькие одновременно. Их должна взять и лиса и волк! А есть подарки и круглые, и маленькие, и толстые! Ими могут играть все звери вместе. Три пересекающихся обруча (ленточки, веревочки) помогли нам разобраться – выяснить, где чьи подарки, кто чем может пользоваться на правах совместной собственности! Интересных игр много! Ребятишки всегда с удовольствием решают логические загадки. Есть и любимые игры, в которые хочется играть еще и еще. И вы заметите, как малыш становится умнее и сообразительнее. Как станет удивлять Вас быстротой и гибкостью мышления! Удачи! Автор статьи: Осьмакова Марина Васильевна - преподаватель методики математического развития Тюменского педагогического колледжа №1 (высшей категории). На фото – дети и педагоги ДОУ №15 г. Тюмени. Рисунки автора.
Типовий зміст підприємницького договору | ||||||||||
| Будь-який договір складається з преамбули (вступу до договору), основної і заключної частин. | ||||||||||
| 1. Преамбула включає: офіційну назву договору; місце і час (дату) укладення; зазначення факту укладення договору; юридичні назви сторін (партнерів). | ||||||||||
| 2. Основна частина. | ||||||||||
| 2.1. Специфічні умови: предмет договору і кількість товару; якість товару; ціна товару; знижка чи надбавка; базові умови поставки; форма оплати; термін поставки; маркування, пакування і тара; здавання-приймання товару; відповідальність сторін; застереження за договором (санкції). | ||||||||||
| 2.2. Загальні умови: арбітражний припис; форс-мажорні обставини, з настанням яких виконання договірних зобов’язань припиняється. | ||||||||||
| 3. Кінцева (завершальна) частина: необхідні додатки (ескізи, зразки товарів); юридичні адреси сторін договору; підписи сторін (партнерів). | ||||||||||
| Колективний договір - це угода між трудовим колективом в особі профспілки й адміністрацією (власником) підприємства. | ||||||||||
| До колективного договору включаються обов’язки сторін: адміністрації - створіння безпечних умов праці, забезпечення зростання продуктивності й оплати праці, професійної підготовки і підвищення кваліфікації, соціального захисту працівників, їх участь у використанні прибутку; працівників - виконувати обов’язки, дотримуватися режиму роботи. | ||||||||||
| 2. Напрямки і форми співробітництва партнерів. Громадські об’єднання підприємців в Україні. | ||||||||||
| Партнерські зв'язки - це такі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності. | ||||||||||
| Проте кожний підприємець заінтересований не просто у встановленні будь-яких партнерських зв'язків, а в налагодженні найбільш ефективних форм таких взаємин. Визначити найефективнішу форму взаємовідносин з партнером можна порівняльним аналізом усіх можливих форм партнерських зв'язків. | ||||||||||
| Насамперед підприємці можуть співпрацювати усфері виробництва. Другим напрямком співробітництва можна вважатисферу товарообміну. Торгівля -це третій напрямок у розвитку співробітництва партнерів. До четвертого напрямку належитьспівробітництво у сфері фінансів. | ||||||||||
| Підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись у різноманітних напрямках, кожний з яких охоплює певні конкретні форми співробітництва. | ||||||||||
| 1. Сутність усіх форм співробітництва у сфері виробництва, що відображають цей напрямок у співробітництві, може бути зведена до бажання інтегрувати і координувати свої економічні інтереси, практична реалізація яких за кооперування забезпечує комерційну вигоду. Такі відносини можуть будуватись лише на довготривалій основі. | ||||||||||
| Найважливіші форми співробітництва(партнерських зв’язків) у сфері виробництва: | ||||||||||
| · Спільне підприємство - підприємство, статутний фонд якого створюється за рахунок пайових внесків двома або більшою кількістю засновників, котрі представляють різні форми власне або один з них є іноземною фізичною чи юридичною особою. | ||||||||||
| · Виробнича кооперація - форма співробітництва, коли організується закінчений виробничий цикл усіма співпрацівниками партнерами, а кожний з них виконує свою частку робіт у рамках єдиного виробничого процесу. Отримуваний після повного завершення циклу дохід (прибуток) розподіляється між партнерами відповідно до внеску кожного з них у загальний обсяг робіт. | ||||||||||
| · Лізинг - особливий вид оренди, об'єктом якої більшості випадків виступає устаткування, транспортні засоби тощо. | ||||||||||
| · Проектне фінансування — форма партнерських зв'язків, за якої: а) одна зі сторін бере на себе зобов'язання фінансувати реалізацію проекту іншого партнера або б) одна сторона, що має власний розроблений проект, пропонує іншій стороні здійснювати його практичну реалізацію і зобов'язується фінансувати усі роботи. Проте в обох випадках інша сторона має повернути кредит, як правило, у товарній формі (тобто за рахунок частини вироблених товарів після реалізації відповідного проекту). | ||||||||||
| · Ліцензування - форма співробітництва, за якої суб'єктами відносинвиступає ліцензіар (власник певних прав) та ліцензіат (той, кому такі права передаються на постійній чи тимчасовій основі). Ліцензіар укладає угоду з ліцензіатом, відповідно до якої останньому передаються права на використання патенту, товарного знака, іншої значущої новації за певну плату. Передача таких прав полегшує ліцензіару вихід на новий ринок, а ліцензіату використання купленої ліцензії в інтересах власного бізнесу. | ||||||||||
| · Управління за контрактом — форма відносин, сутність якої зводиться до такого: один з підприємців передає іншому «ноу-хау» в галузі управління, а другий забезпечує інвестування; за своєю суттю вона є експортом управлінських послуг, а не капіталу. | ||||||||||
| · Підрядне виробництво — це взаєминиміж підприємцями, коли один із них здійснює цільове виробництво товару за прямою вказівкою замовника. | ||||||||||
| 2. Товарообмінними-вважаються такі операції, за яких основу взаємовідносин партнерів становить рух (просування) товарів, але при цьому повністю виключається грошова форма розрахунків, тобто здійснюється прямий обмін одного товару на інший з дотриманням цінового паритету. Найважливіші форми співробітництва (партнерських зв’язків) у сфері товарообміну: | ||||||||||
| · Бартерна угода — це комерційна операція з обміну певної кількості одного товару на еквівалентну за вартістю кількість іншого. Особливість бартерної угоди полягає у підписанні партнерами (сторонами) одного договору, зміст котрого відображає повну домовленість з усіх аспектів (складових частин) товарообміну. | ||||||||||
| · Зустрічна торгівля — це певна сукупність угод, спрямованих на досягнення відповідного балансу у взаємних поставках товарів. | ||||||||||
| · Комерційна тріангуляція («трикутник»), сутність якої полягає у тому, що у здійсненні бартерних операцій можуть брати участь не дві, а три сторони чи більше, якщо цього вимагає пошук необхідного товару. | ||||||||||
| 3. Найважливішіформи співробітництва (партнерських зв’язків) у сфері торгівлі, закріплені такими угодами: | ||||||||||
| · Угода звичайна - угода про купівлю-продаж, за цією угодою взаємовідносини оформляються у вигляді договору поставки того або іншого товару; | ||||||||||
| · Угода форвардна - угода, термінова щодо практичної реалізації; | ||||||||||
| · Комерційна операція щодо купівлі-продажу на визначений термін здійснення та поставки товару в обумовлений договором час; | ||||||||||
| · Угода про передачу інформації у вигляді «ноу-хау» за винагороду, умови і розміри якої передбачені контрактом; | ||||||||||
| · Угода про встановлення прямих зв'язків - економічні взаємини фірм (підприємств, організацій), що базуються на безпосередньому співробітництві у конкретній сфері діяльності; | ||||||||||
| · Угода СПОТ - вид операції щодо купівлі-продажу наявного товару з надтерміновою оплатою і доставкою споживачеві; | ||||||||||
| · Угода про експорт товару - договір про поставку товару партнеру іншої країни; | ||||||||||
| · Угода про реекспорт - відносини, за яких один з партнерів купує товар за кордоном з метою його поставки партнеру з третьої країни; | ||||||||||
| · Угода про імпорт товару - операція, в основі якої лежать відносини між партнерами щодо ввезення товару з іншої країни. | ||||||||||
| 4.Партнерські зв'язки у сфері фінансових відносинохоплюютьтакіформи співпраці: | ||||||||||
| · Факторинг — система взаємовідносин, котра встановлюється між підприємцем і фактор-фірмою, яка бере на себе дебіторську заборгованість підприємця або купує у підприємця його вимогу до того чи іншого партнера щодо оплати боргу. У ролі фактор-фірми найчастіше виступають банки. Нині чимало банків об'єднуються у групи і здійснюють комплексне фінансове обслуговування клієнтів, засновуючи у своїй структурі факторингові, лізингові, інжинірингові і консалтингові контори. | ||||||||||
| · Комерційний трансферт використовується в міждержавних відносинах і означає взаємне придбання партнерами капіталу в національній валюті у визначених розмірах за договірною ціною. Однак при цьому не відбувається фізичного переміщення капіталу через національні кордони, а куплена валюта зараховується на рахунок покупця у національному банку країни-продавця. Ця форма партнерських взаємовідносин застосовується в системі міжбанківських зв'язків (заснуванні так званих кореспондентських рахунків) і міждержавних відносин. | ||||||||||
| Громадські об’єднання підприємців в Україні. | ||||||||||
| Бажання всіх учасників економічної діяльності в країні набути додаткової стійкості й захистити свої соціальні, політичні та корпоративні інтереси виявилося у створенні багатьох асоціацій, спілок та інших громадських об’єднань підприємців. | ||||||||||
| В Україні сьогодні, з одного боку, виникає багато різних громадських об’єднань, які претендують бути виразниками інтересів " третього класу" Вже налічується понад 100 таких громадських об’єднань підприємців. З іншого боку, в умовах перехідного періоду благі наміри далеко не завжди втілюються без проблем. Відсутність чітких програм, організаційного досвіду, ресурсних можливостей та достатньо значної громадської підтримки призводить до практичної деградації багатьох об’єднань або до їх переродження в пошуках можливих шляхів досягнення цілей. Небагато підприємницьких громадських організацій продовжують активно відстоювати інтереси підприємців. | ||||||||||
| Самоорганізація суб’єктів підприємництва може значно покращити підприємницький клімат в Україні. Достатньо зосередити зусилля на створенні оптимальної законодавчої бази та розвинутої інфраструктури суб’єктів підприємницької діяльності. Особливу увагу слід приділяти проблемам формування ефективних механізмів взаємодії держави з громадськими об’єднаннями підприємців і становленню відносин соціального партнерства між владою і підприємцями. | ||||||||||
| На жаль, самоорганізація та кооперування суб’єктів підприємництва на соціально-політичній (громадські об’єднання підприємців, громадсько-політичні рухи та їх парламентське представництво) і економічній (підприємницькі мережі, кредитні та збутові кооперативи тощо) засадах з об’єктивних причин поки що не дістали в Україні відповідного розвитку. Серед причин слід зазначити такі: | ||||||||||
| · недовіра та традиційно негативне ставлення населення й підприємців до таких об’єднань; | ||||||||||
| · протистояння місцевих органів влади; | ||||||||||
| · надзвичайно слабкий взаємозв’язок малого підприємництва з інститутами політичної системи суспільства, що зумовлене перш за все нерозвиненістю самої політичної сфери; | ||||||||||
| · відсутність у підприємців свідомої потреби у структурній інтеграції, ілюзії про можливість без опанування нових економічних засад вижити в ринкових умовах; | ||||||||||
| · недостатність коштів на утримання таких структур; | ||||||||||
| · важкий тягар податкової політики держави тощо. | ||||||||||
| Процес виникнення та становлення громадських об’єднань підприємців в Україні умовно можна поділити на два етапи. | ||||||||||
| Перший етап ( 1989-1992 рр.) характеризується як початковий етап визрівання внутрішніх передумов для інтеграції відповідних соціальних груп населення. Цей етап став наслідком правового визнання об’єктивної необхідності розвитку підприємницької діяльності. Другий етап, який розпочався у 1993 р. і триває до цього часу, значною мірою характеризується активізацією процесів роздержавлення, приватизації та відповідних змін у розкладі соціально-економічних сил. | ||||||||||
| В 1989 р. з’явилася Спілка кооперативів та підприємців України, спрямовувала свою громадську діяльність на вирішення головних завдань: разом з органами державного управління брати участь у розробці основних напрямів розвитку кооперативного руху, умов надання підприємцям і кооперативам податкових та інших пільг; здійснювати соціальний захист підприємців. | ||||||||||
| Велику роль у консолідації кооперативів, підприємств малого та середнього підприємництва відіграє заснована в 1990 р. Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва в Україні. Ця громадська організація з перших днів існування зосереджує свою роботу на подальшому зміцненні профспілкового руху в недержавному секторі економіки, сприянні розвитку підприємництва і зменшенню податкового тиску на підприємців, усуненні порушень законодавства в соціально-економічній сфері, захисті прав та інтересів регіональних профспілкових організацій. | ||||||||||
| У 1990 році були створені дві спілки підприємців: Спілка малих підприємств України іСпілка орендарів і підприємців України. | ||||||||||
| Спілка малих підприємств України була створена за ініціативою малих підприємств із метою всебічної комплексної підтримки малого підприємництва. Спілка на добровільних засадах об’єднала громадян-підприємців, підприємства різних форм власності: приватні й колективні, кооперативні, змішані й державні, господарські товариства, банки, компанії, інші формування. Спілкою створені регіональні центри, представництва, асоціації, фонди, що працюють донині. | ||||||||||
| Спілка орендарів і підприємців України – добровільна громадська організація, яка створена в липні 1990 р. Головна мета Спілки – захист економічних, правових, соціальних та інших інтересів членів, а також сприяння їх підприємницькій діяльності. | ||||||||||
| Перші спілки підприємців створювалися з достатнім ентузіазмом, з високою активністю підприємців, але негативний досвід підприємницьких об’єднань, труднощі об’єктивного й суб’єктивного характеру привели до розчарування значної більшості, до їх громадської пасивності й скептичного ставлення до створення нових підприємницьких структур. Разом із тим, малі та середні власники, чиє становище постійно погіршується, все більше усвідомлюють, що тільки маючи об’єднання (корпоративну організацію тощо), можливо ефективно й цілеспрямовано захищати інтереси своєї групи. | ||||||||||
| В 1992 р. заснована Українська Спілка Промисловців та Підприємців (УСПП), яка має головну мету - захист економічних, соціальних та інших загальних інтересів вітчизняних виробників товарів та послуг, сприяння формуванню в Україні соціально-орієнтованої економіки, вирішення питань соціального партнерства на засадах трипартизму. | ||||||||||
| Подібні механізми підтримки малого підприємництва та впровадження ідей соціального партнерства опрацьовуються Асоціацією сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні " Єднання", яка ставить собі за мету сприяння підтримці та розвитку приватного малого та середнього підприємництва шляхом активного впливу на реформування суспільно-економічних відносин в Україні у напрямку ринкових перетворень, розробку моделі ефективної системи соціального партнерства в Україні на засадах трипартизму. | ||||||||||
| У 1995 р. також створена Придніпровська Асоціація ділового партнерства підприємців із метою сприяння розвитку підприємництва в Придніпровському регіоні, у 1993 р. заснована Асоціація " Ліга підприємців Тернопільщини", також засновані Спілка підприємців Вінницької області. Львівська обласна асоціація малого і середнього підприємництва, у 1997 році зареєстровано Гільдію підприємців міста Києва та ін. | ||||||||||
| У 1996 р. за ініціативою відомих у нашій країні державних діячів, економістів, фінансистів, юристів, виробничників, підприємців за участю представників української діаспори створено Міжнародну спілку українських підприємців (МСУП) як громадське об'єднання зі статусом міжнародної організації. Стратегічна програмна мета МСУП полягає в об'єднанні зусиль великих, середніх і малих підприємств та організацій різних форм власності, підприємців міста та села, представників світового українства для подолання економічної кризи і практичної реалізації ідеї розбудови національної економіки української держави. | ||||||||||
| Ідеї координації та об'єднання спільних зусиль організацій підприємців завойовують останнім часом все більше прихильників. Одним із практичних прикладів такого об'єднання став Міжрегіональний форум підприємців заснований у 1996 р. на підставі рішення регіональної наради — зустрічі представників підприємницьких об'єднань Львівської, Вінницької, Чернівецької, Закарпатської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Житомирської областей та міста Києва. | ||||||||||
| У 1997 році з метою створення сприятливих умов для створення і розвитку малого та середнього бізнесу була заснована Українська спілка підприємців малого та середнього бізнесу (УСП МСБ). Головним завданням Спілки є об'єднання українських підприємців малого та середнього бізнесу для організаційної, методичної, правової, фінансової та іншої підтримки підприємницької діяльності. | ||||||||||
| У травні 2000 р. рішенням Кабінету Міністрів України було утворено Раду об'єднань підприємців України при Урядовому комітеті економічного розвитку, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при урядовому комітеті. | ||||||||||
| В Україні створено чимало громадських організацій, які об'єднують різні групи підприємців за різними ознаками. Однак із часом багато цих організацій виявилися нежиттєздатними, перетворилися на формальні структури або зовсім припинили існування, інші, навпаки, — активізують діяльність щодо захисту інтересів підприємців. Триває постійне оновлення діючих та створення нових організацій. Держава має стимулювати та підтримувати самоорганізацію підприємництва, цим самим вона зміцнюватиме власні засади. | ||||||||||
| 3. Ознаки та процеси виправлення неблагополучного становища підприємства. Ліквідація підприємства. Реструктуризація підприємства. | ||||||||||
| Банкрутство не є рідкістю у ринковій економіці, за закордонними джерелами, 70-80% нових фірм припиняють діяльність при кінці другого року існування. | ||||||||||
| Значна частина вітчизняних підприємств знаходиться в стані глибокого, але прихованого банкрутства. В цих умовах необхідно привести в дію процедури санації або банкрутства. Перш ніж проводити процедуру банкрутства чи санації, необхідно виявити, чи знаходиться підприємство у неблагополучного стані та встановити причини, що сприяють розвитку кризової ситуації. | ||||||||||
| Ознакинеблагополучного стану підприємства: | ||||||||||
| 1. Скорочення обсягу реалізації. | ||||||||||
| 2. Зменшення прибутку. | ||||||||||
| Перша та друга ознака саме по собі не обов’язково потребують оздоровлення або ліквідації підприємства. Тимчасове зменшення прибутку і навіть збитки є природним для ринкової економіки. Така ситуація є закономірною при переході на випуск нової продукції, при освоєнні нової технології. | ||||||||||
| 3. Тривалі збитки. | ||||||||||
| 4. Скорочення основного капіталу (майна). | ||||||||||
| 5. Зростаюча заборгованість (кредиторам, бюджету, по заробітній платі), | ||||||||||
| 6. Зменшення кількості грошей на рахунку та неплатоспроможність. | ||||||||||
| Пункти 3-6 характеризують прямі ознаки кризового стану підприємства. | ||||||||||
| 7. Часта зміна постачальників та ринків збуту. | ||||||||||
| 8. Конфлікти, звільнення та зміни у структурі апарату управління. | ||||||||||
| 9. Затримки бухгалтерської звітності. | ||||||||||
| 10. Встановлення нереальних цін на продукцію підприємства. | ||||||||||
| 11. Знецінення акцій підприємства. | ||||||||||
| 12. Обмеження діяльності підприємства державними органами влади. | ||||||||||
| Пункти 7-12 є непрямими ознаками кризового стану підприємства для кредиторів. | ||||||||||
| Можливі причини такого кризового становища підприємства поділяють на внутрішні та зовнішні. | ||||||||||
| внутрішні - нестача капіталу, неправильне його використання, технічне старіння підприємства, помилкові рішення керівництва, високий рівень витрат, недосконала організація маркетингу, низька кваліфікація персоналу (за досвідом США 90% підприємницьких невдач обумовлено некомпетентністю керівництва); | ||||||||||
| зовнішні - падіння попиту на продукцію, зміна потреб, інфляція, політика уряду, конкуренція, розвиток науки та техніки, фінансовий стан боржників. | ||||||||||
| Виправлення неблагополучного становища підприємства може здійснюватись за допомогою таких процесів: | ||||||||||
| 1. Оздоровлення підприємства (санація). | ||||||||||
| 2. Компроміс із кредиторами (мирова угода). | ||||||||||
| 3. Банкрутство (добровільне або примусове). | ||||||||||
| Під оздоровленням (санацією) підприємства розуміють заходи щодо виправлення становища без допомоги кредиторів: зміни у керівництві підприємства, раціоналізація виробництва, режим економії, розпродаж неефективних підрозділів, зайвих запасів та устаткування, збільшення капіталу. | ||||||||||
| Санація здатна допомогти підприємству доки величина заборгованості не перевищує вартості майна підприємства - інакше подальша санація є неможливою та необхідна домовленість з кредиторами, щоб уникнути банкрутства. | ||||||||||
| Компроміс- це домовленість підприємства із своїми кредиторами про подолання господарських труднощів і запобігання банкрутства. Такі домовленості можуть здійснюватись без участі або за участю суду, який встановлює зміст і порядок реалізації домовленості. | ||||||||||
| Згідно із законом України “Про банкрутство”, банкрутство – це визнана арбітражним судом неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності відновити свою платоспроможність та задовольнити у встановлений термін вимоги кредиторів і виконати зобов’язання перед бюджетом. | ||||||||||
| Закордонні джерела[64] дають інше визначення: банкрутство - це встановлена законом процедура, через яку людина або організація, яка неспроможна виконати свої фінансові зобов’язання, звільняється від боргу. | ||||||||||
| Передумовою для початку процесу банкрутства є письмова заява кредитора або боржника до арбітражного суду. Призначається розпорядник майна (банк), публікується об’ява про банкрутство, кредитори подають заяви до суду (протягом місяця), суд їх приймає чи відхиляє. | ||||||||||
| Якщо надійшли пропозиції від бажаючих виконати зобов’язання боржника та є згода кредиторів, суд може прийняти рішення про проведення санації боржника. Інакше суд визнає боржника банкрутом. Утворюється ліквідаційна комісія, яка проводить інвентаризацію і реалізацію майна банкрута. | ||||||||||
| Якщо після сплати боргів майна не залишилось, приймається рішення про ліквідацію підприємства; інакше власник вважається вільним від боргів і може продовжувати підприємницьку діяльність. | ||||||||||
| Законом визначена певна черговість задоволення претензій кредиторів: В першу чергу покриваються та вимоги кредиторів, що забезпечені заставою, виплата вихідної допомоги звільненим працівникам, витрати на ведення діла у суді, роботу ліквідаційної комісії. | ||||||||||
| В другу чергу виконуються зобов’язання перед працівниками підприємства, а також вимоги вкладників. | ||||||||||
| В третю чергу виконуються вимоги по державним та місцевим податкам та платежам до бюджету, до органів соціального забезпечення і страхування. | ||||||||||
| В четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, що не забезпечені заставою. | ||||||||||
| В п’яту чергу повертаються внески членів трудового колективу до статутного фонду підприємства. | ||||||||||
| В шосту чергу задовольняються всі інші вимоги. | ||||||||||
| Вимоги, що незадоволені за нестачею майна, вважаються погашеними. | ||||||||||
| Ліквідація підприємства (фірми) здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, а у випадку банкрутства – судом або арбітражним судом. За рішенням судових органів ліквідація може проводитися й органом управління підприємством. | ||||||||||
| Ліквідаційна комісія або орган, який проводить ліквідацію, публікує в офіційній пресі інформацію про ліквідацію підприємства (фірми); повідомляє порядок і строк прийняття претензій; оцінює наявне майно підприємства; виявляє дебіторів і кредиторів (розраховується з ними); вживає заходів щодо сплати боргів третім особам; складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. | ||||||||||
| Майно підприємства (фірми), його кошти після розрахунків з бюджетом, кредиторами, оплатою праці працівників розподіляються між засновниками (учасниками) пропорційно до частки їх у майні підприємства, у порядку та за умов, передбачених засновницькими документами і законодавчими актами України. Претензії, не задоволені у зв’язку з відсутністю майна, а також не визначені ліквідаційною комісією, вважаються погашеними. Спори, що виникають у процесі ліквідації між фізичними і юридичними особами, розглядаються в судовому порядку. | ||||||||||
| Реструктуризація– процес здійснення взаємозв’язаних у часі організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну виробничо-господарської та управлінської структури підприємств чи організацій, а також форми власності та організаційно-правового статусу з метою перетворення їх на повноцінних суб’єктів підприємницької діяльності, які здатні ефективно функціонувати за умов ринкової економіки. | ||||||||||
| Основні завдання реструктуризації підприємства та організації: | ||||||||||
| Перше – забезпечити їхнє виживання на певний час; | ||||||||||
| Друге – відновити їхню конкурентоспроможність на тривалу перспективу. | ||||||||||
| Види реструктуризації: управлінська, технічна, економічна, фінансова, організаційно-правова. | ||||||||||
| Форми реструктуризації: оперативна, стратегічна. | ||||||||||
| Оперативна реструктуризація підприємства (організації) звичайно здійснюється протягом 3-4 місяців і передбачає істотне поліпшення його (її) діяльності. Останнє досягається проведенням комплексу оперативних заходів. | ||||||||||
| 1. Створення та виокремлення нових структурних підрозділів. | ||||||||||
| 2. Оперативне зменшення дебіторської заборгованості. | ||||||||||
| 3. Зменшення величини оборотних фондів через виявлення і реалізацію зайвих матеріальних запасів. | ||||||||||
| 4. Скорочення обсягу основних фондів шляхом виявлення і реалізації невикористовуваних їхніх елементів. | ||||||||||
| 5. Відмова від пайової участі в інших підприємствах (організаціях) після попереднього аналізу його ефективності. | ||||||||||
| 6. Аналітична оцінка і припинення вкладення неефективних інвестицій, окрім життєво необхідних для підприємства. | ||||||||||
| Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) спрямована на забезпечення довготривалої його (її) конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому ринках. Для досягнення останньої необхідно чітко визначити стратегічну мету реструктуризації підприємства (організації). Всебічно обгрунтована мета реструктуризації конкретного суб’єкта господарювання може бути сформульована (в загальному вигляді) так: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Після цього розробляється стратегічна концепція розвитку суб’єкта господарювання, визначаються напрями та інструменти реалізації поставленої мети. | ||||||||||
| Організаційно-правова реструктуризація передбачає комерціалізацію і корпоратизацію діяльності, зміни в організаційній структурі суб’єкта господарювання, зміну власності на державному підприємстві (організації). | ||||||||||
| Управлінську реструктуризацію пов’язано з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства (організації), сучасну маркетингову, інноваційну і технічну його (її) політику. | ||||||||||
| Технічна реструктуризація орієнтується на забезпечення такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології " ноу-хау", управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу вийти на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією. | ||||||||||
| Економічна реструктуризація має забезпечувати рівень рентабельності виробництва (діяльності), що відповідає сучасним умовам господарювання. Це потребує досягнення певного рівня поточних і капітальних витрат, гнучкого ціноутворення та достатнього обсягу продажу товарів. | ||||||||||
| Фінансова реструктуризація означає досягнення суб’єктом господарювання такої структури балансу, коли показники ліквідності й платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також не існує проблем із виплатою кредитів і відсотків за ними або з погашенням інших боргових зобов’язань. | ||||||||||
| Інколи стає необхідною часткова (обмежена) реструктуризація підприємства (організації), яка здійснюється для відновлення його (її) економічної та технічної життєдіяльності. | ||||||||||
| Комплексна (всебічна) реструктуризація охоплює: розробку нової організаційної структури суб’єкта господарювання; здійснення відповідної продуктової та техніко-технологічної політики; істотні зміни в менеджменті тощо. Така реструктуризація звичайно триває до трьох років. | ||||||||||
| Для обґрунтування форм, видів і масштабів реструктуризації необхідно попередньо ретельно проаналізувати всі напрями діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності продукції, структури витрат і прибутковості виробництва, охоплення сегментів ринку тощо. | ||||||||||
| Можливі варіанти проведенняреструктуризації підприємства (організації): | ||||||||||
| 1. Об’єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи. | ||||||||||
| 2. Виділення окремих структурних підрозділів для дальшої діяльності. | ||||||||||
| 3. Виділення окремих структурних підрозділів з утворенням нової юридичної особи. | ||||||||||
| 4. Створення державної холдингової компанії з дочірніми підприємствами. | ||||||||||
| 5. Передача відокремлених структурних підрозділів у сферу управління іншого керуючого органу. | ||||||||||
| 6. Перепрофілювання підприємства (організації). | ||||||||||
| Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі оцінки можливостей реорганізації окремих виробничих підрозділів і створення на цій базі самостійних підприємств. | ||||||||||
Оцінка ефективності проектів реструктуризац
|
