| 29 вересня 1845
| У с. Арсенівні Бобринецького повіту на Херсонщині, в родині управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича народився син Іван.
|
|
| Починає вчитись у Бобринецькій повітовій школі.
|
|
| Закінчує Бобринецьку повітову школу з нагородою за успіхи в навчанні та „благонравие”.
|
|
| Починає працювати писарчуком у канцелярії пристава в містечку Мала Виска, потім канцеляристом у Бобринецькій ратуші (міській управі).
|
| 1862-1863
| Знайомство з М. Кропивницьким, перші виступи в Бобринецькому театральному гуртку.
|
|
| Працює канцеляристом у Бобринецькому повітовому суді. Був „писцем” кріпосних справ і столоначальником кримінальної частини.
|
|
| Переїздить до Єлисаветграда, де працює на посаді столоначальника повітового поліцейського управління.
|
|
| Працює секретарем Єлисаветградського міського поліцейського управління. Займається аматорською театральною діяльністю, публікує літературно-критичні статті, стає членом нелегального народовольського гуртка
|
| 1868-1869
| Робота секретарем Херсонського міського поліцейського управління, потім знову Єлисаветградського.
|
|
| Одружився з Надією Карлівною Тарковською.
|
|
| Заклав хутір Надія на честь дружини.
|
|
| Дружина померла від туберкульозу, залишивши чотирьох дітей.
|
| 1869-1883
| Активна громадсько-політична і театральна діяльність в Єлисаветграді. Очолює нелегальний політичний гурток місцевої передової інтелігенції. Допомагає учасникам революційного руху. Перші літературні спроби. Співробітництво в газеті „Елисаветградский вестник”, переклади з російської мови повістей Г. Успенського та Ф. Решетникова, створення оповідання „Новобранець”. Робота над п’єсами „Чабан” („Бурлака”), „Хто винен? ” („Безталанна”), „Підпанки”.
|
|
| В альманасі М. Старицького „Рада” опубліковане оповідання „Новобранець” за підписом Гнат Карий. Звільнений з посади секретаря поліції. Під псевдонімом Карпенка-Карого стає актором трупи М. Старицького.
|
|
| Одружився зі співачкою трупи Старицького Софією Віталіївною Дітковською. Під час гастролей трупи Старицького в Ростові-на-Дону надходить розпорядження про заборону Карпенкові-Карому перебувати на Україні й у великих містах Росії. Він оселяється в м. Новочеркаську, живе під наглядом поліції як політичний засланець. Працює в кузні і в палітурній майстерні. Написав п’єсу „Бондарівна”.
|
|
| Написані п’єси „Розумний і дурень” та „Наймичка”. Переробляє п’єсу „Хто винен? ” на „Безталанну”.
|
|
| Створена комедія „Мартин Боруля”. У Херсоні виходить „Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого.
|
|
| Одержує дозвіл залишити Новочеркаськ. Переїжджає на хутір Надія біля Єлисаветграда. Живе під наглядом поліції. Займається господарством. Прагне поновити свою театральну діяльність. Листується з братами: М. Садовським, П. Сакса ганським.
|
|
| Гласний поліцейський нагляд за драматургом замінюється негласним. Дозволено виїзд із хутора Надія. Відновлення акторської діяльності в українському народному театрі. Виїжджає на гастролі разом з Кропивницьким, Заньковецькою, Саксаганським, Садовським. Разом із Сакса ганським згодом очолює окрему трупу.
|
|
| Написав комедію „Сто тисяч”.
|
|
| Написав драму „Батькова казка”.
|
|
| Написав п’єсу-жарт „Паливода ХVІІІ століття”.
|
|
| Написана драма „Лиха іскра поле спалить і сама щезне”.
|
|
| Створив п’си „Понад Дніпром”, „Чумаки”. Склав записку до з’їзду театральних діячів у Москві, яку з трибуни з’їзду виголосив П.Саксаганський.
|
|
| Створив трагедію ”Сава Чалий”.
|
|
| Написав комедію „Хазяїн”.
|
| 1902-1904
| Написав комедії „Ґандзя”, „суєта”, „Житейське море”.
|
|
| У другій половині січня в м. Умані востаннє виступає на сцені. Через тяжку хворобу змушений був припинити роботу в театрі. Їде лікуватись до Берліна.
|
| 15 вересня 1907
| Помер у Берліні Іван Карпенко-Карий. Його тіло перевезено на Україну і поховано поблизу хутора Надія на кладовищі с. Калюжино, поруч з могилою його батька.
|
