Студопедия — ХХ. Аналіз художнього твору
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ХХ. Аналіз художнього твору






 

Художність як серцевина літературного твору безпосередньо зумовлює і спосіб, шлях його вивчення, себто аналіз.

Художній аналіз – це осмислення мистецького тексту, визначення його ідейно-тематичної основи, проблематики, побудови, образної системи, а також дослідження засобів творення образів, художньої мови. Інакше кажучи, це відповідь на запитання: що і як сказано у творі, або ж – розкриття художності тексту.

Вдумливий, умілий аналіз має підпорядковуватися законам наукового дослідження, бути якомога об’єктивнішим, арґументованішим, базуватися на фактичному матеріалі.

Всебічний аналіз обов’язково передбачає і певну інтерпретацію [208], тобто суб’єктивне (власне) тлумачення, оцінку твору читачем-дослідником.

Спосіб вивчення твору (його аналіз) залежить від літературознавчого методу, який обирає дослідник. Скажімо,

біографічний метод передбачає зосередженя уваги на тому, як у творі віддзеркалюється реальна біографія автора. Як автор виражає себе через твір;

культурно-історичний – розгляд художнього твору у взаємозв’язках з культурно-історичним розвитком суспільства;

компаративний – зіставлення твору з творами інших авторів, чужоземних літератур, визначення запозичень, впливів, самобутніх особливостей тощо;

психологічний метод – психологічний аналіз літературного героя і особистості автора;

формальний – пошук технічних (фломальних) прийомів і засобів зображення, якими користувався автор;

структуральний – розчленування тексту на якомога дрібніші частини і визначення зв’язків між ними;

семіотичний – розгляд твору як системи знаків та знакових відношень;

рецептивноестетичний – зосередження уваги на тому, як зображально-виражальні художні засоби твору проектуються на реципієнта (читача), доносять до нього авторський задум.

При будь-якому дослідницькому методі аналіз твору визначають кілька принципів.

В основі аналізу мистецького твору лежить кілька принципів [209].

Перший і визначальний — принцип єдності змісту і форми. Виходячи з цього принципу, необхідно оцінювати твір як ідейно-естетичну, змістовно-формальну (художню) цілісність, розкривати відповідність між окремими складниками твору, гармонію, зорганізовану ідейним змістом.

Наступні засади зумовлені двоїстою природою всього сущого. У людині, а відтак і у творенім нею мистецтві, поєднуються духовне і матеріальне, зміст і форма, незмінне і мінливе. Тому й аналізувати мистецькі твори можна з різних позицій — історичної чи типологічної. Отже, другий — принцип історизму. Він доцільний остільки, оскільки література є явище суспільним, конкретно-історичним. Ця засада предбачає розглядати художній твір у зв’язку з тією епохою, коли він був написаний. Бо на особливості його створення впливали тодішня суспільно-культурна дійсність, літературний процес, напрям, школа, в межах яких твір був написаний, рівень розвитку тогочасної науки, духовності. Також диктується необхідність розглядати твір у зв’язку з тією епохою, яку він досліджує. Вдаючись до позалітературних (історичних, архівних, мемуарних, археологічних тощо) джерел, можна простежити, наскільки глибоко, правдиво, посутньо автор занурився в певну добу.

Третій — принцип художнього типологізму. Він доцільний остільки, оскільки мистецтво проникає у світ духовний, розкриває вічні теми та ідеї, творить красу. Типологія— це класифікація чогось за спільними ознаками. Отже, цей принцип передбачає розгляд літературного твору поза суспільним, культурним контекстом тієї доби, у яку він був написаний, зіставлення, пошук спільного у творах, що виникли в межах різних епох, стилів, націй., а також оцінку твору з позицій вічних художніх критеріїв.

Оскільки ці два підходи — історичний і типологічний — є фактично варіантами опозиції «вічне — минуще», «незмінне — плинне», то абсолютизувати один з них безглуздо. Кращий вихід, безперечно, — у розумному поєднанні обох підходів, хоча залежно від особливостей твору, завдань та вподобань дослідника один із підходів може переважати.

 

Читацька робота над текстом включає в себе кілька етапів:

1. Первісне ознайомлення. Тут важливо зацікавитися твором, емоційно його сприйняти, зримо уявити змальовані картини. Але при цьому не зосереджуймося лише на долях чи переживаннях головних героїв: пам’ятаймо, що перед нами складний, різноярусний текст з цілим рядом проблем чи мотивів.

2. Власне аналіз. Тут уже увага переноситься з емоційно-чуттєвого на інтелектуально-аналітичне сприймання; досліджуються художні рівні твору; дається оцінка його естетичних якостей. Якраз на цьому етапі допоможе залучення наукової та довідкової літератури про автора і аналізований твір; доречним буде також застосування теоретико-літературних понять, умінь класифікувати, зіставляти, протиставляти різні складники твору.

3. Узагальнення. Тут необхідно „зібрати” результати аналізу в цілісне уявлення про твір; подивитися збоку на художній світ автора, виділити в ньому спільне і відмінне зі світами інших авторів.

Підкреслоимо дуже важливий момент: будь-який аналіз покликаний розвивати творчі можливості читача. Задля цього можна використовувати чимало прийомів (скажімо, за Є. Волощук): імітування художніх засобів, які використовував автор; добудовування тексту, його відновлення, розгортання тропа (деталі) в текст і згортання тексту у троп (деталь); трансформування і демонтаж складників тексту; а також моделювання – створення читачем відсутніх в аналізованому тексті фраґментів з метою доповнити його тощо.

 

Є кілька різновидів (способів) аналізу художнього твору. Досить ефективний сюжетний аналіз. Тут учитель сам (чи з допомогою учнів) розкриває сюжет твору, й аналізує жанрову своєрідність та композиційну систему образів, стильові особливості. Цей спосіб аналізу слушно застосувати в середніх класах (6—8) для того, щоби учити дітей бачити художній твір, його жанр, структуру, образи, мовне багатство; а також і в старших (9—11) класах — у тому разі, коли твір надзвичайно складний, учні з ним самотужки ніяк розібратися не зможуть (приміром, «Я (Романтика)» М.Хвильового). Перевага цього аналізу — найефективніше прищеплює юним читачам навички самостійно досліджувати твір, слабина — він вимагає надто багато часу.

Інший різновид аналізу — проблемний. Тут учитель і учні насамперед виділяють основні проблеми твору, ґрунтовно досліджують їх і в процесі цієї роботи фіксують своєрідність, жанрову, композиційну, мовостильову, дають характеристику ключових образів. Цей аналіз досить економний у часі, але він ефективний лише тоді, коли учні вже мають сталі навички самостійного літературознавчого дослідження творів.

І все ж найефективніший, найдоцільніший, хоч і найскладніший — системний аналіз, котрий передбачає розгляд твору, як художньої системи, цілості. Окреслимо докладніше порядок такого аналізу. Як відомо, в літературі існують три основні роди — епос, лірика і драма. Проте якщо поставити за мету ще загальніший поділ, то епос і драму можна об’єднати, адже головний об’єкт відтворення у них спільний — події та їх учасники; об’єкт лірики ж інший — думки і почуття. Таким чином, можемо обмежитися двома схемами системного аналізу твору (звісно, ці схеми умовні, бажані, але не єдиноможливі).

Схема







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 717. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Огоньки» в основной период В основной период смены могут проводиться три вида «огоньков»: «огонек-анализ», тематический «огонек» и «конфликтный» огонек...

Упражнение Джеффа. Это список вопросов или утверждений, отвечая на которые участник может раскрыть свой внутренний мир перед другими участниками и узнать о других участниках больше...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Сравнительно-исторический метод в языкознании сравнительно-исторический метод в языкознании является одним из основных и представляет собой совокупность приёмов...

Концептуальные модели труда учителя В отечественной литературе существует несколько подходов к пониманию профессиональной деятельности учителя, которые, дополняя друг друга, расширяют психологическое представление об эффективности профессионального труда учителя...

Конституционно-правовые нормы, их особенности и виды Характеристика отрасли права немыслима без уяснения особенностей составляющих ее норм...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия