Сучасні форми підприємницької діяльності
В Україні найбільш широко використовуються наступні сучасні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: - господарські товариства; - виробничі кооперативи; - загальнодержавні та муніципальні (комунальні) унітарні підприємства. Господарськими товариствами визнаються підприємства, організації, установи, які створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами через об’єднання їх майна для проведення спільної підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Господарські товариства за формою участі у них його членів поділяються на повні товариства (партнерства), командитні товариства, товариства з додатковою відповідальністю, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства (рисунок 1.2). Повним є товариство, учасники якого приймають безпосередню участь у діяльності товариства і солідарно несуть відповідальність своїм майном за зобов’язання товариства. Джерелом формування майна повного товариства є вклади його членів. Повне товариство (партнерство) створюється вільно, дозвіл влади не потрібен. Повному товариству не потрібен устав. Воно створюється і діє на підставі установчого договору щодо заснування, який підписують всі його учасники. Установчий договір доцільно засвідчити у нотаріуса. В договорі щодо заснування наводяться наступні відомості: найменування товариства, місце його розташування, порядок управління його діяльністю, розмір і склад капіталу, який виділяє для товариства кожний його учасник, порядок зміни долі кожного з його учасників. Тут же містяться відомості щодо відповідальності учасників повного товариства за порушення обов’язків по внесенню вкладів тощо.
Рис. 1.2. Види господарських товариств Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно їх пайкам (долям) у капіталі, який вони сформували. Повне товариство (партнерство) є юридичною особою, являє собою добровільне об’єднання індивідуальних підприємців. Добровільність означає, що не один з повних товаришів (партнерів) не може бути включеним до повного товариства (партнерства) проти його бажання і жоден з партнерів не може утримуватися у складі товариства (партнерства), якщо він хоче вийти з нього або перепродати свій пай третій особі. Повне товариство (партнерство) припиняє своє існування в будь-який час у зв’язку зі смертю одного з партнерів або виходом його з товариства (партнерства). Партнерство припиняє існування у випадку банкрутства або закінчення терміну, на який воно створювалося, або інших умов, що були обговорені під час створення повного товариства. Прийняття нового члена фактично означає припинення існування одного повного товариства (партнерства) та створення нового. У відношеннях з іншими економічними суб’єктами кожен повний товариш (партнер) є представником товариства (партнерства). Він має право укладати угоди щодо створення нового товариства (партнерства). Кожен з партнерів несе необмежену відповідальність за борги повного товариства. Кожен з партнерів є співвласником майна товариства. Це означає, що якщо він зробив свій внесок у вигляді матеріальних активів (будівлі, обладнання тощо), то він не зберігає майнових прав на ці активи. Власність стає спільною. Незважаючи на значні позитивні сторони повного товариства (партнерства), як форми організації підприємництва (бізнесу) - простота формування і свобода ділової активності партнерів, воно має низку недоліків. До них відносяться, в першу чергу, необмежена відповідальність, загальне представництво (кожен може укладати угоди самостійно) і, як результат останнього, короткий термін існування повного товариства (партнерства). Тому в останній час розвиваються командитні товариства (обмежене партнерство). У командитному товаристві (обмеженому партнерстві) щонайменше один з членів є генеральним партнером (повним товаришем), а решта - обмеженими партнерами (командитистами, вкладниками). Генеральні партнери є повними товаришами у звичайному розумінні. Обмежені партнери (командитисти) по суті справи інвестори, що мають право на отримання прибутку та відповідають за борги командитного товариства тільки сумою вкладених коштів. Їх участь у діяльності партнерства та розподілі прибутку обумовлюється в угоді. В управлінні підприємництвом (бізнесом) вони, як правило, участі не приймають і угоди не укладають. Командитне товариство, як і повне товариство, не має статуту. Воно також діє на підставі установчого договору, який підписується усіма повними товаришами. У випадку партнерства, як і при індивідуальному бізнесі, партнери заробляють доход, а не зарплату і прибуток. Іншу групу підприємницьких структур - господарських товариств - формують ті підприємства, що діють на підставі статуту: товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерні товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - форма організації підприємства, за якою учасники вносять певний пайовий внесок в статутний капітал та несуть обмежену відповідальність у межах своїх вкладів. Основні риси ТОВ такі: - підприємство у формі ТОВ відповідає за свої зобов’язання усім майном, а вкладники ризикують понести втрати тільки у межах внесків; - ТОВ є юридичною особою; - при відсутності спеціальних норм у законодавстві, регулювання діяльності ТОВ з боку держави здійснюється за відповідними нормами акціонерного права. На відміну від акціонерних товариств у ТОВ створюється пайовий капітал. ТОВ має ще ряд характерних особливостей, що відрізняють його від акціонерного товариства: - підприємства у формі ТОВ - це в більшій частині дрібні та середні підприємства, більш мобільні та гнучкі, ніж акціонерні товариства. В законодавчих актах різних країн мінімальний рівень капіталу для створення ТОВ нижчий, ніж для акціонерного товариства; - пайові посвідчення на відміну від акцій не є цінними паперами і, відповідно, вони не обертаються на ринку. Звичайно, пайові посвідчення передаються іншим вкладникам грошових коштів тільки за згодою партнерів; - структура ТОВ є більш простою ніж акціонерного товариства. Вони звільнені від необхідності друкувати баланси, рахунки прибутків і збитків тощо; - ТОВ часто використовуються для створення об’єднання осіб, що добре знають один одного, у тому числі сімейних підприємств. На відміну від ТОВ учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть відповідальність за його зобов’язання своїм майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їх внесків. При банкрутстві одного з учасників його відповідальність по зобов’язанням товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх внескам. Широко розповсюдженою формою підприємництва в сучасних умовах є акціонерні товариства (АТ). АТ являє собою форму підприємства, кошти якого створюються за рахунок випуску та розміщення акцій. Учасники підприємства в акціонерній формі несуть відповідальність, що обмежується їх внесками. Основні ознаки АТ такі: - АТ є юридичною особою; - АТ несе виключну майнову відповідальність перед кредиторами; - майно АТ повністю відокремлено від майна окремих акціонерів; - для АТ характерна наявність акціонерного капіталу, що поділений на частини. Підприємство акціонерного типу має наступні переваги: - здатність залучати додаткові інвестиції шляхом випуску (емісії) акцій; - обмеженість відповідальності партнерів-акціонерів при загальному економічному інтересі в ефективній діяльності підприємства; - зниження підприємницького ризику; - полегшення переливу (перетікання) капітальних коштів з галузі в галузь; - зменшення залежності існування АТ від складу акціонерів; - наявність апробованого механізму діяльності АТ, що побудований на акціонерному законодавстві. АТ може бути відкритим та закритим. Учасники відкритого АТ можуть відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів. Таке АТ може проводити відкриту підписку на акції, що їм випускаються, та здійснювати вільний їх продаж. При цьому воно зобов’язане щорічно друкувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків та збитків. На відміну від відкритого у закритому АТ акції розподіляються тільки серед його засновників або іншого заздалегідь визначеного кола осіб. Таке АТ не має права здійснювати відкриту підписку на акції, що випускаються їм. Акціонери закритого АТ мають переважне право придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства. Дещо своєрідною організаційно-правовою формою підприємницьких організацій є виробничі кооперативи. Виробничим кооперативом або артіллю визначається добровільне об’єднання громадян для спільної виробничої або іншої господарчої діяльності, що засновано на їх особистій праці або іншій участі. У виробничому кооперативі об’єднуються майнові пайові внески його членів. Документом щодо заснування виробничого кооперативу є його устав, що затверджується загальними зборами його членів. Кооператив не має права випускати акції. Кожен член кооперативу має один голос при прийнятті рішень загальними зборами. Підприємницькою діяльністю можуть займатися загальнодержавні та муніципальні (комунальні) унітарні підприємства. Під унітарним підприємством розуміється підприємницька структура, яка не має права власності на майно, що закріплено за нею власником цього майна. Майно унітарного підприємства неподільне і не може бути розподілено по часткам (долям) між робітниками підприємства або іншими особами. У формі унітарних підприємств можуть створюватися лише загальнодержавні та муніципальні (комунальні) підприємства. Майно цих підприємств належить їм на правах господарського ведення (використання) або оперативного управління. Перелічені організаційно-правові форми підприємницької діяльності є найбільш розповсюдженими. Менш розповсюджені інші форми, що сполучають у собі кілька видів підприємств. До них відноситься сполучення командитного товариства та ТОВ. У цьому випадку необмежено відповідальним виступає саме товариство з обмеженою відповідальністю, а командитистами - члени товариства. Формою підприємства, що сполучає командитне товариство та АТ, є акціонерна командита. Регулювання акціонерних командит здійснюється за нормами акціонерного права та правилами, що встановлені для командитних товариств. При цій формі організації частина учасників товариства несе необмежену відповідальність (повні товариші), друга частина обмежує свою відповідальність внесками, що втілені в акціях (командитисти). Своєрідною формою участі у підприємництві можна вважати і негласне товариство. Негласний товариш надає певну суму коштів другому члену товариства, щоб вони були використані у діяльності підприємства. Підприємець, який отримав кошти, використовує їх на свій розсуд, а негласний товариш має право на отримання певної частини прибутку від діяльності підприємства. Негласний товариш невідомий третім особам і не має з ними ніяких справ. Він може контролювати діяльність товариства та передавати свої права правонаступникам. Законодавчого регулювання негласних товариств не існує.
Питання для самоперевірки 1. В чому полягає сутність підприємства? 2. Які важливіші риси підприємства? 3. Яке найбільш розповсюджене поняття підприємства? 4. Наведіть характеристику підприємницького середовища. 5. Які фактори впливають на формування підприємницького середовища? 6. Яка структура підприємницького середовища? 7. Як класифікується підприємницька діяльність? 8. Які економічні умови необхідні для створення та функціонування підприємницьких структур? 9. Які соціальні умови необхідні для створення та функціонування підприємницьких структур? 10. Які правові умови необхідні для створення та функціонування підприєм- ницьких структур? 11. Наведіть характеристику таких господарських товариств (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю). 12. Наведіть характеристику акціонерних товариств. 13. Дайте характеристику унітарних підприємств. 14. Наведіть характеристику виробничих кооперативів.
|
