Оцінка платоспроможності та фінансової стійкості підприємства

 

Зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства є його платоспроможність. Платоспроможність – це здатність підприємства розраховуватися за своїми зовнішніми зобов’язаннями. Підприємство вважається платоспроможним, якщо грошові кошти, які є у його розпорядженні, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери, тимчасова фінансова допомога іншим підприємствам) і активні розрахунки (розрахунки з дебіторами) покривають його короткострокові зобов’язання. Платоспроможність підприємства можна представити у вигляді формули:

, (8.4)

 

де Д – сума грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і активних розрахунків;

- короткострокові кредити і позики;

- кредиторська заборгованість.

Фінансова стійкість підприємства передбачає забезпеченість його запасів і витрат джерелами їх формування.

Для аналізу фінансової стійкості перш за все слід розрахувати такий показник, як надлишок або нестача коштів для формування запасів і витрат, який розраховується як різниця між величиною джерела коштів і величиною запасів і витрат. Тому після аналізу в першу чергу слід визначити розмір джерел коштів, що є у підприємства для формування його запасів і витрат.

Для цього розраховується наявність власних оборотних коштів (обігових коштів) за формулою:

, (8.5)

 

де К – капітал і резерви;

– довгострокові кредити і позики;

– позаоборотні активи.

Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат:

 

, (8.6)

 

На підставі названих показників розраховуються наступні показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх фінансування:

 

1) , (8.7)

2) , (8.8)

 

де О_з – надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (обігових коштів);

З – запаси;

Д_з – надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат.

Розрахунок показників наявності джерел для формування запасів і витрат дозволяє визначити, в якій фінансовій ситуації знаходиться підприємство.

В залежності від ступеня фінансової стійкості підприємства можливі чотири вида ситуації:

1. Абсолютна стійкість. Ця ситуація передбачає, що

 

З < О_з + П_д (8.9)

 

2. Нормальна стійкість, яка гарантує платоспроможність підприємства. Вона можлива за умови

З = О_з + П_д (8.10)

 

3. Нестійкий фінансовий стан. Ця ситуація пов’язана з порушенням платоспроможності і виникає за умови

 

З = О_з + П_д + Д_п, (8.11)

 

де Д_п – джерела, які послаблюють фінансову напругу (тимчасово вільні власні кошти, кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші запозичені кошти).

4. Кризовий фінансовий стан, коли

 

З > О_з + П_д (8.12)

 

Розрахунок перелічених показників і визначення на їх основі ситуації дозволяє з’ясувати стан, в якому знаходиться підприємство, і розробити заходи щодо його зміни.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується також ряд фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт автономії, який розраховується як співвідношення величини джерела власних засобів (капіталу) до підсумку (валюти) балансу:

 

Ка = , (8.13)

де К – капітал,

Б – підсумок балансу.

Цей коефіцієнт показує частку власних засобів у загальному обсязі ресурсів підприємства. За нормальне значення цього коефіцієнта приймається рівень 0, 5. Чим більше цей коефіцієнт, тим вище рівень фінансової незалежності (автономії) підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами розраховується як співвідношення величини власних оборотних коштів і величини запасів та витрат:

 

К_зв = (8.14)

 

За нормальну межу вважається обмеження К_зв 0, 1. Коефіцієнт показує наявність власних оборотних коштів, які необхідні для фінансової стійкості.

Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів розраховується як співвідношення запозичених і власних коштів:

 

К = , (8.15)

 

де П_д – довгострокові кредити і позики;

К_р – короткострокові кредити і позики;

К – капітал і резерви.

За нормальне значення цього коефіцієнту вважається К 1. Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок запозичених коштів.

Коефіцієнт маневреності розраховується як співвідношення власних оборотних коштів і загальної величини капіталу:

 

К_м = (8.16)

 

Нормальне значення цього коефіцієнта К_м 0, 5. Він показує, яка частина власних коштів вкладена у найбільш мобільні активи. Чим вище доля цих коштів, тим більше у підприємства можливостей для маневрування ними.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення між власними джерелами і запозиченими:

 

К_ф = (8.17)

 

За нормальне значення цього коефіцієнта приймається К_ф 1. Він показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів.

Для зручності проведення аналізу фінансових коефіцієнтів рекомендується представляти їх у таблиці (табл. 8.3).

 

Таблиця 8.3

Вихідні дані для аналізу фінансових коефіцієнтів,

розрахованих за балансом підприємства

Коефіцієнти	Нормальний рівень	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни за звітний період
Коефіцієнт автономії	0, 5	0, 512	0, 503	-0, 009
Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів	1, 0	1, 116	0, 987	-0, 129
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	0, 1	0, 208	0, 226	+0, 018
Коефіцієнт маневреності		0, 475	0, 506	+0, 031
Коефіцієнт фінансування	1, 0	1, 135	0, 989	-0, 146