Страхування ризиків

Страхування ризику - це передача певних ризиків страховій компанії. Страхування – це сукупність специфічних грошових відносин, яка займає проміжне місце між фінансовими й кредитними відносинами. В Україні страхові відносини регулюються Законом України “Про страхування”, який був прийнятий 07.04.1996 р.

У відповідності до цього закону, страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Господарським Кодексом України, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників установи страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов’язані:

- з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування може бути добровільним або обов’язковим.

Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Існує біля 22 видів добровільного страхування, найбільш розповсюдженими з яких є:

1) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

2) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

3) страхування майна;

4) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

5) страхування відповідальності перед третіми особами;

6) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

7) страхування інвестицій;

8) страхування фінансових ризиків;

9) страхування виданих гарантій (доручень) та прийнятих гарантій;

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Згідно з законодавством в Україні здійснюються 41 вид обов’язкового страхування. Найбільш поширеним є:

1) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

2) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

3) страхування засобів водного транспорту;

4) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції;

5) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції;

6) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

7) страхування відповідальності морського судновласника;

8) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

9) страхування фінансової відповідальності управителя майном за збитки при здійсненні управління цим майном;

10) страхування від ризиків загибелі або пошкодження нерухомості, які мали місце в результаті управління майном;

11) страхування фінансових ризиків неотримання, невчасного отримання та отримання не у повній сумі платежів за договорами про іпотечні кредити та платежів за іпотечними сертифікатами;

12) страхування майна, переданого у концесію.

Страховий ризик — певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові брокери — юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери — громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Одним з достатньо розповсюджених та надійних методів зниження ризику є самострахування, яке здійснюється шляхом створення на підприємстві спеціальних резервних фондів (страхових запасів). Самострахування ефективне у наступних випадках: вартість страхуємого майна відносно невелика у порівнянні з майновими та фінансовими параметрами бізнесу, вірогідність збитків дуже мала, фірма володіє великою кількістю однотипного майна. Самострахуванням з цієї причини користуються, наприклад, транснаціональні нафтові компанії, що володіють декількома сотень танкерів. Втрата одного з них майже не впливає на загальний достаток.

10.4. Бізнес-план і зниження підприємницького ризику

Значному зниженню підприємницького ризику сприяє ретельна розробка бізнес-плану та прогнозування. Планування - невід’ємна частина діяльності будь-якого підприємства незалежно від організаційно-правової форми власності та розміру підприємства.

Бізнес-план узагальнює можливості початку або розширення бізнесу в якій-небудь ситуації і дає чітке уявлення, яким чином можна використати ці можливості і тим самим знизити рівень можливого ризику. Чітко розроблений бізнес-план з необхідними розрахунками, обґрунтуваннями, допомагає підприємцю розібратися з перспективами своєї справи, передбачити можливі зміни та проблеми в майбутньому, контролювати поточні операції, оцінювати прогрес своєї справи, резервувати грошові ресурси.

Резервування грошових ресурсів на покриття непередбачених витрат має на меті встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, та розміром витрат, що необхідні для усунення перешкод у виконанні проекту. Проблемою при цьому є оцінка потенційних наслідків ризику. Від цього залежить розмір резерву на покриття непередбачених витрат.

Чим більше зрозумілі та краще проаналізовані проблеми, з якими може зіткнутися підприємець, починаючи свою справу, тим ефективніше можуть бути заходи з рішення цих проблем і, таким чином, зниження ризику. Добрий бізнес-план ще на стадії розробки та узгодження з партнерами та інвесторами може дати відповіді на багато запитань: реальна чи ні задумана справа, достатньо чи ні компетенції виконавців, досконала чи ні матеріально-технічна база, буде чи ні попит на дану продукцію (послугу) в найближчі три-п’ять років, який попит і динаміка цін на аналогічну продукцію на вітчизняних та іноземних ринках, принесуть чи ні заплановані витрати трудових, матеріальних і фінансових ресурсів необхідний прибуток.

Бізнес-план більше може впливати на зниження ризику, якщо він розроблений з особистою участю самого підприємця. Підприємець як би моделює процес своєї майбутньої діяльності, інтуїтивно відчуває всі „за” та „проти”, перевіряє в процесі розробки бізнес-плану обґрунтованість свого задуму, готовність нести розумний ризик, здатність ставити та вирішувати високі але досягаємі цілі і задачі, уміння вести оперативний облік витрат та кінцевих результатів.

Вплив бізнес-плану на зниження підприємницького ризику посилюється, якщо він враховує взаємозв’язок і послідовність розробки та прийняття рішень за наступною схемою.

9

 

 

5 10

 

1 2 3 4 7, 8 11 13 14

 

6 12

 

 

Рис. 10.2. Взаємозв’язок і послідовність розробки та прийняття рішень

 

Умовні позначення до рисунку 10.2:

1 - прийняття рішення щодо створення власної справи або реалізації нового комерційного проекту;

2 - аналіз власних можливостей та здатності взятися за реалізацію задуманого проекту;

3 - вибір виробу або послуги, виробництво (надання) якого (якої) - мета проекту;

4 - дослідження можливого ринку збуту;

5 - складання прогнозу обсягів збуту (для першого року - по місяцям, для другого - по кварталам);

6 - вибір місця для здійснення комерційної або виробничої діяльності;

7 - розробка плану виробництва;

8 - розробка плану маркетингу;

9 - розробка організаційного плану;

10 - розробка юридичної схеми майбутньої діяльності;

11 - вирішення питань організації бухгалтерського обліку;

12 - вирішення питань страхування;

13 - розробка фінансового плану;

14 - підготовка резюме до бізнес-плану.