Початкові прояви психічних захворювань

Діагностика психічних захворювань не входить до компетенції психолога, проте поінформованість про них необхідна з метою визначення меж свого впливу та своєчасного направлення до лікаря. В підлітковому віці психічні захворювання (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, періодичні психози тощо) трап­ляються дещо частіше, ніж у молодших дітей, але їх прояви в поведінці не завжди схожі на ті, які харак­терні для дорослих. При уважному ставленні до під­літка батьків, педагогів, психологів можна своєчасно виявити та успішно лікувати психічні захворювання. Їх ознаки виявляються в поведінці підлітків і резуль­татах творчості: малюнках, письмових роботах тощо.

Ідеї ставлення — переживання, при яких будь-які дії оточуючих, телепередачі тощо сприймаються як такі, що мають пряме відношення до хворого, як пові­домлення спеціально для нього. Підлітковий вік є «загрозливим» щодо початку шизофренії. В цей період вона виникає в 5 разів частшіе, ніж у дитинстві. Хлопчики хворіють в 1, 5—2 рази частіше, ніж дівчат­ка. Згідно з останніми дослідженнями, при шизофре­нії велику роль відіграє фактор спадковості. В деяких випадках інфекції, інтоксикації, психічні травми можуть спровокувати початок шизофренії, але в 28 % випадків напад починається без видимих причин. Симптоматично, що в дітей і підлітків із цим захво­рюванням ще до початку активного процесу спостерігаються порушення стосунків у сім'ї. Це або надто велика залежність дитини й матері один від одного;

домінуюча гіперпротекція з боку матері, або, навпаки, емоційна холодність батьків; суперечливість вербаль­них і невербальних повідомлень. Слід також врахову­вати, що ці порушення виховання можуть бути по­в'язані з шизоїдною акцентуацією в матері.

Прояви шизофренії у підлітків досить різноманітні, загальними для них є емоційно-вольові розлади й по­рушення процесу мислення. Слід звертати увагу на раптові зміни характеру й поведінки підлітка: втрата інтересу до навчання та спілкування з ровесниками, емоційна холодність та агресивність у ставленні до близьких. При гострому нападі шизофренії галюцина­ції та активні маніакальні висловлювання неминуче ведуть до госпіталізації у психіатричне відділення; при неврозоподібному та психопатоподібному перебігу за­хворювання підліток може спочатку потрапити в поле зору шкільного психолога, консультативної служби, міліції, оскільки продовжує більш чи менш продук­тивно вчитися в масовій школі.

При неврозоподібній формі шизофренії помічають­ся такі стани, як нав'язливі думки про самогубство, ідеї ставлення (впевненість у тому, що всі оточуючі звертають на підлітка увагу), дисморфоманічні скарги. Часто спостерігаються своєрідні надцінні захоплення:

читання філософської літератури, колекціонування, складання схем, карт тощо. Ці захоплення непродук­тивні, підліток не може переказати зміст прочитаних книг, систематизувати колекцію, намалювати карту реальної місцевості. На відміну від підлітків з шизоїд­ною психопатією хворі не знаходять собі товаришів з подібними захопленнями. Вони поступово втрачають інтерес до всіх інших видів діяльності, спілкування з батьками стає формальним чи агресивним.

При астеноневротичному синдромі скарги на стан здоров'я у хворих на шизофренію пов'язані з незвич­ними відчуттями в тілі («серце скрипить», «кишечник напружується»). Ці відчуття, як правило, зосереджені в серці чи статевих органах. При посиленні розладів мислення виникає й маніакальне пояснення цих від­чуттів («я хворий на СНІД», «мене отруїли» і т. д.). Від підлітків з астеноневротичною акцентуацією ці хво відрізняються відсутністю виснажуваності, емоційно холодністю.

При психопатоподібній формі шизофренії мод фіксуватися синдром порушеної поведінки: підлітк тікають з дому, можуть протягом кількох годин, а то діб блукати містом. В цей час вони, як правило, н приєднуються до асоціальних компаній і не можуї пояснити, чим саме займалися під час бродяжництв;

В деяких випадках підлітки з шизофренією можут здійснювати злочини: кражі, сексуальні дії. Ці злочи ни підліток вчиняє в основному сам. Своїм діям да безглузде пояснення: «Захотів перевірити роботу мілі ції». У підлітків може спостерігатись немотивован агресивна чи аутоагресивна поведінка.

У всіх випадках вірогідного початку шизофрені необхідна негайна консультація психіатра.

При патопсихологічному обстеженні підлітків, хво рих на шизофренію, помічаються труднощі в установ ленні контакту. Часто ставлення до дослідження бай­дуже при вибірковому інтересі до окремих завдань Спостерігаються явища перенасичування, недостат­ньої цілеспрямованості діяльності. Працездатність зви­чайно не порушена. Буває недостатність довільної кон­центрації уваги.

Механічне запам'ятовування або успішне, або за типом «високого плато»: 1', 8, 7, 9, 8 через недостатню довільність запам'ятовування. В методиці «піктогра­ми» наявне зменшення розміру малюнка, часто зобра­ження символічні, фрагментарні. Пояснення до ма­люнків відображають розлади асоціативного процесу («розвиток — це канат, тому що він із сплетених мотузок»). Вилучення та узагальнення здійснюються за слабкими ознаками («бджола, гвіздок і вертоліт схожі: в них є загострені деталі, а у вентилятора — немає»). Визначення понять емоційно не насичені, поряд з головними ознаками діти називають другоряд­ні та слабкі («мати—це людина, яка піклується..., приходить з роботи, носить фартух»). При виконанні методики «класифікація» помічається різнорівневість суджень (виокремлюються групи: «тварини» та «жін­ка + сукня + швабра» — «це прибиральниця прибирає»). У важких випадках (при виражених проявах викривлення мислення) у хворих наявні асоціації за співзвучністю («справедливість — це те, що справа, праворуч від мене»).

При описуванні картин ТАТ порушене сприйняття емоцій персонажів, їхніх міжособистісних стосунків. Описи або формально-лаконічні («Людина сидить. Не знаю, що вона робить»), або відображають маніакаль­ні переживання хворого.

Самооцінка суперечлива, обстежуваний описує се­бе не як одну людину, а як 2—3 людей. При дослід­женні за ПДО іноді можна впізнати особистість під­літка, якою вона була до захворювання, але здебіль­шого результати суперечливі й недостовірні.

Зазначені вище особливості психічних процесів не обов'язково трапляються одночасно та в усіх підлітків, хворих на шизофренію, але наявність навіть 3—4 із них (при скаргах на зміну характеру та поведінку підлітка) можуть бути підставою для консультації з психіатром. Хворі на шизофренію потребують медика­ментозного лікування та досить обережної психотера­пії, яка проводиться в умовах стаціонару.

Після лікування підлітки продовжують навчатися за масовою програмою в школі або в режимі домаш­нього навчання, залежно від ступеня вираженості по­рушень поведінки. Якщо хворий на шизофренію про­довжує перебувати під наглядом шкільного психолога та районного психіатра, то необхідне повторне його обстеження (при ознаках погіршення стану) або (при стабільному стані) раз на три місяці. Якщо помічаєть­ся погіршення стану (поява нових симптомів, поси­лення розладів мислення, наростання апатії), необхід­но повідомити про це батьків і лікаря, який його лікує. Будь-які психокоригуючі заходи малоефективні, а іноді й небезпечні. Робота з такою категорією хво­рих вимагає високої кваліфікації психотерапевта. Го­ловним напрямом зусиль психолога в цих ситуаціях може бути робота з батьками, нормалізація сімейних стосунків, формування спокійного та уважного став­лення до хворого.

Маніакально-депресивний психоз (МДП) у підліт­ків є відносно рідкісним захворюванням. Він характеризується зміною маніакальної та депресивної фаз. маніакальній фазі підліток збуджений, багатослівні помічається рухова та сексуальна розгальмованіс Настрій може бути або веселим, або злобним, розд] тованим. У цей період бувають немотивовані по] ціення поведінки: підліток пропускає уроки, б'єть раптово починає вживати алкоголь і т. д. Слід зауі жити, що при циклоїдній акцентуації чи психогс такі фази помічалися з дитячого віку, й перехід n фазами поступовий, триває кілька тижнів. При 1УЦ у підлітків перехід від маній до депресії здійснюєті за 1—2 дні, інколи навіть за кілька годин.

У депресивній фазі підліток майже не спілкуєтьс оточуючими, часто відмовляється від їжі. Вираж ідеї самозвинувачення, думки про самогубство, інкс до цього приєднуються скарги на стан свого соматі ного здоров'я, на тяжкі, смертельні захворюван Лікування МДП має проводитись у психіатричне стаціонарі.

При патопсихологічному обстеженні підлітків МДП на передній план виступають зміни швидке психічних процесів: прискорення темпу мислен сенсомоторики в маніакальній фазі й різке улові нення — в депресивній. Можливі порушення увагі пам'яті. Викривлень мислення не зафіксовано. Саї оцінка різко завищена в маніакальній фазі та заніс на в депресивній. Обстеження за проективними ме диками обов'язкове перед випискою зі стаціонаре метою виявлення прихованої депресії.

Після виписки підлітки можуть успішно навчаті в масовій школі, але їх самих та їхніх батьків с попередити про необхідність регулярного приймає ліків та про перші ознаки депресивних і маніакальї станів.

У період інтенсивного статевого дозрівання підлітків, які в дитинстві перенесли черепно-мозк травми чи важкі інфекції (див. розд. 6), може вині нуги періодичний органічний психоз. Він характеризує ся гострими нападами з порушеннями свідомості, ховим збудженням, яскравими зоровими й слуховг галюцинаціями. Такі хворі на висоті стану недосту контакту й потребують невідкладної госпіталізаці психіатричний стаціонар. Це супроводжується сома­тичними порушеннями — підвищенням температури, змінами апетиту у вигляді ненажерливості або відмови від їжі.

Напад розвивається раптово — протягом декількох годин, іноді за лічені хвилини, триває 1—2 тижні й закінчується цілковитим видужанням, але при повтор­ній дії стресових факторів (перевтомі, перегріванні, захворюваннях з високою температурою) напади мо­жуть повторюватися.

При патопсихологічному обстеженні спостерігаєть­ся виражена виснажуваність психічних процесів, незначні порушення пам'яті та уваги. Інтелект або в межах норми, або на рівні пограничної розумової відсталості (залежно від важкості ураження ЦНС). Викривлень мислення не зафіксовано. Емоції лабіль­ні. Самооцінка в цілому адекватна. При дослідженні за ПДО фіксується астеноневротичний, лабільний, нестійкий тип акцентуації з високим «В»-індексом*. Після нападу хвороби підліток може продовжувати навчання в тому типі школи, де він учився до цього. Як правило, наприкінці статевого дозрівання це за­хворювання припиняється.

До органічних уражень ЦНС, що найчастіше про­являються в підлітковому віці, належать і такі розла­ди, як діенцефальний синдром і ревматична хорея.

Діенцефальний синдром пов'язаний з органічними ураженнями глибинних підкоркових структур (систе­ми гіпофіза—гіпоталамуса). В підлітковому віці він виявляється у вигляді порушень ендокринної системи:

ожиріння, уповільнення чи прискорення темпу стате­вого дозрівання і т. д., церебрастенії та періодичних нападах погіршеного самопочуття. Це можуть бути напади жару, озноб, болі в серці, сильне запаморочен­ня тощо. Вони супроводжуються страхом смерті, інко­ли зміною відчуття часу. Лікування цього стану нале­жить до компетенції невропатолога.

Ревматична хорея виникає при ураженні головного

«В»-індекс—показник наявності мінімальної мозкової дис­функції; наявний у підлітків з органічними ураженнями ЦНС при обстеженні за ПДО.

мозку внаслідок ревматичного процесу й виявляєтьс;

в гіперкінезах (вимушених, неконтрольованих свідом< рухах). У цих підлітків змінюється почерк — стаї крупним, нерівномірним, літери не вміщуються в ряд ку. Вони часто кривляються, випускають із рук різн речі, можуть вигукувати окремі звуки. Це створю* враження недисциплінованості учня чи його усвідом­леного намагання зірвати урок.

При патопсихологічному та нейропсихологічном;

обстеженні помічаються виснажуваність психічнії;

процесів (як правило, за гіперстенічним типом), пору­шення моторики. Лікування цього захворювання має проводитись ревматологом і невропатологом. Післ? лікування діти можуть продовжувати успішно вчитись в масовій школі.