Сучасні релігії та їх політична рольВ сучасному світі співіснують три світові релігії (християнство, іслам, буддизм) та багато національних релігій та племінних культів (іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, синтоїзм, різні форми анімізму тощо). Християнство розподіляється на три головні гілки: католицизм, православ’я, протестантизм. Католицизм (бл. 1 млрд. вірних) переважає в багатьох країнах Європи (насамперед – Південної), Латинської та частково Північної Америки, деяких інших країнах (напр., Філіппінах). Главою католицької церкви є папа римський (з 1978 р. – Іван Павло ІІ, поляк), одночасно він є главою міста-держави Ватікан – абсолютної теократичної монархії. Православ’я поширене в Росії, Україні, Білорусі, Румунії, Болгарії, Сербії, Греції, Грузії (більше 120 млн.). Існує 15 автокефальних (самостійних) православних церков, та ще кілька (в тому числі й українська) намагаються здобути автокефалію. Протестантизм розподіляється на кілька напрямків, що виникли протягом XVІ-XX ст., та переважає в країнах Північної Європи, поширений в Північній Америці (усього бл. 350 тис.), та веде дуже активну проповідницьку діяльність в багатьох інших країнах. Держави, де поширене християнство, будуються на принципах секуляризації, відокремлення церкви від держави, – лише Ватікан є теократичною державою, а в протестантських країнах Скандинавії, Великобританії та католицькій Ірландії пануюча релігія вважається державною. Підставою соціально-політичної діяльності сучасного католицизму (в дусі клерикалізму) є енцикліка папи Лева ХІІІ “Rerum novarum” (“Про нові речі”, 1891 р.) та інші документи Ватікану. З того часу були створені християнські (християнсько-демократичні) партії та християнські профспілки. На кінець 80-х років у Західній Європі в 17 країнах діяли 21 партія загальною чисельністю 3, 3 млн., в окремих країнах вони неодноразово приходили до влади (зокрема, в Германії ХДС/ХСС Г.Коля знаходиться при владі з 1982 р.). Останнім часом християнсько-демократичний рух виник і в Україні. Православна церква веде активну суспільну, миротворчу діяльність, спрямовану на поширення злагоди і подолання конфліктів, але не втручається безпосередньо у боротьбу за владу. Іслам налічує бл. 1 млрд. вірних (дві головні гілки – сунніти і шиїти), які складають більше 20% населення Азії і 49% – Африки, в 35 країнах є переважною більшістю. Іслам завжди будувався на концепції злиття та поєднання духовної та світської влади. І зараз в 28 афро-азіатських державах іслам визнаний державною (офіційною) релігією, деякі з них іменуються ісламськими (Іран, Афганістан, Мавританія). Активно діють ісламські партії та напівлегальні організації типу “ братів-мусульманів ”. В ісламських державах чинною є система мусульманського права та судочинства (шаріат). В цілому політична роль і активність ісламу останнім часом зростає. Активно діє Організація ісламської конференції, яка об’єднує 55 держав. Буддизм є державною релігією в Таїланді, поширений в інших країнах Східної та Південно-Східної Азії; в формі ламаїзму панує в Бутані і Тібеті, Монголії, Калмикії, Бурятії, Туві. Діє міжнародна організація Всесвітнє братство буддистів, активну миротворчу діяльність проводить глава тібетських буддистів далай-лама XІV, але все ж таки значної політичної ролі буддизм не відіграє. Національні релігії (індуїзм, конфуціанство, синтоїзм та інші), як правило, зараз не мають державного статусу (фактично державною релігією є іудаїзм в Ізраїлі), але вони є активними суспільними силами.
|