Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Чуттєве і раціональне пізнання





Чуттєве пізнання – першооснова і взагалі передумова всякого пізнання, яке виникає при безпосередній взаємодії суб’єкта і об’єкта.Чуттєве (емпіричне) пізнання здійснюється за допомогою органів відчуття – зору, слуху, осязання та інших, воно має три форми: відчуття, сприйняття, уявлення. Через це відчуття в нашу свідомість можуть проникати свідоцтва про оточуючий нас світ.

Відчуття – це процес пізнання лише окремих властивостей предметів, процесів при безпосередній дії на органи людини (першоджерело знань). Вони бувають зорові, слухові, дотикові, вкусові, обоняльні. В залежності від інших підстав виділяють тактильні, температурні, больові, вібраційні, рівноваги, прискорення, невагомості та інші. Вони як правило є компонентами сприйняття, яке формується на основі відчуттів.

Сприйняття – це цілісне відтворення об’єкта при його безпосередньому впливові на суб’єкт. Воно залежить від потреб і інтересів суб’єкта. Системність, якість сприйняття формується у процесі практики.Сприйняттязалежить не тільки від подразнювача, але й від самого сприймаючого суб’єкта, від його минулого досвіду. Зміст сприйняття залежить від задач і мотивів його діяльності. Види сприйняття: сприйняття простору, часу і руху. Вищою ступінню чуттєвого пізнання є уявлення.

Уявлення– це узагальнений чуттєво-наглядний образ предмета, який впливав на органи відчуттів в минулому, але не сприймається у даний момент (образи пам’яті, уявлення). Тут відсутній безпосередній зв’язок з реальним об’єктом і узагальнення його з відокремленням деяких загальних ознак. Специфіка уявлення в тому, що людина може пізнавати об’єкти, які не існують в реальності, а становлять результат нашої фантазії.

Абстрактне (теоретичне) мислення відноситься до раціонального (теоретичного) пізнання, яке виражається тільки в мисленні.

Мислення– це активний процес узагальненого відображення дійсності, який забезпечує розкриття на основі чуттєвих даних її закономірних зв’язків і їх вираження у системі абстракцій (понять, категорій). Людське мислення здійснюється у тісному зв’язку з мовою, а його результати фіксуються у мові в певній знаковій системі, яка може бути природною або штучною (мова математики, формальної логіки, хімічної формули і т.п.)

Мислення має два основних рівня:

Розсудок – вихідний рівень мислення, на якому оперування абстракціями виникає в межах незмінної схеми. Це здібність послідовно і ясно розмірковувати, правильно будувати думки, чітко систематизувати факти.

Розум (діалектичне мислення) – це вищий рівень раціонального пізнання, для якого характерні творче оперування абстракціями і свідоме вивчення їх власної природи.

Форми мислення:

1) поняття– відображають загальні закономірні зв’язки, ознаки явищ, які закріплюються в їх визначеннях.

2) 2)судження – відображають речі, явища, процеси дійсності, їх якості, зв’язки і відношення.

Судження бувають:

- одиничні – розкривають взаємозв’язок між окремими предметами,

- особливі – де стверджується або заперечується наявність властивостей у певної групи предметів,

- загальні – коли відрізняються типові закономірності взаємозв’язку між процесами у всесвіті або в окремих його сферах.

Поєднання декількох суджень утворює форму абстрактного мислення умовивід. Поняття, судження, умовивід у своїй єдності становлять основний зміст наукових теорій.

3) умовивід – форма мислення, за допомогою якої вже з раніше встановленого знання виводиться нове знання.

Всі люди смерті

Сократ – людина. З цього випливає:

Сократ смертний

Види умовиводів: індуктивні – рух думки від одиничного до загального, дедуктивні – від загального до одиничного.

Таким чином, знання, пояснення та розуміння – це необхідні моменти взаємодії людини з навколишнім світом, за допомогою яких вона накопичує певну інформацію про об’єкти, що включені в суспільну практику.

Представники сенсуалізму наголошують на тому, що всі знання, які має людство, виведені з чуттєвого досвіду. Відчуття – це єдиний ланцюг, який поєднує людину з зовнішнім світом. На противагу цьому представники раціоналізму стверджують: тільки на основі раціонального мислення можна пізнати сутність процесів і явищ, вивчити спільнотність причинно-наслідкових взаємозв’язків. Сучасна наука використовує як дані чуттєвого досвіду, так і раціонального мислення.






Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 234. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.005 сек.) русская версия | украинская версия