ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК. Абсолютна і відносна істина –категорії діалектики, які характеризують процес розвитку пізнання та розкривають відношення між тим

Абсолютна і відносна істина – категорії діалектики, які характеризують процес розвитку пізнання та розкривають відношення між тим, що вже пізнано і тим, що буде пізнаватися, уточнюватися змінюватися, спростовуватися у подальшому пізнання

Абстракція – одна з форм пізнання і мислення, де у подумках йде відволікання від ряда ознак предметів і відношень між ними та виділення будь-яких якостей або відносин

Аналіз і синтез – процеси абстрактного і фактичного розкладання цілого на складові частки і об’єднання цілого з частин

Аналогія – подібність нетотожних об’єктів у певних сторонах, якостях, відносинах; висновок про наявність певних ознак на підставі фіксації подібності, яка існує у деяких інших ознаках

Анімізм – вірування у душу і духів, які можуть впливати на життя людей, тварин, на предмети і явища навколишнього світу

Антилогізм – формула логіки, яка виражає несумісність посилань категоричного силогізмуз запереченням його висновка

Антропогенез – процес виникнення і розвитку людини як суспільної істоти

Апейрон – поняття, введене Анаксимандром для визначення безмежної, невизначеної, без якісної матерії, яка вічно рухається

Апостеріорі – термін, який у відмінності під апріорі означає знання, яке отримане від досвіду

Апріорі – термін, який означає знання, отримане до і незалежно від досвіду, яке початково притаманне свідомості

Атеїзм – система поглядів, яка заперечує віру у зверхні сили (духи, боги, потойбічне життя тощо); заперечення будь-якої релігії

Буддизм – релігія, яка проповідує позбавлення від страждань шляхом відмови від бажань і досягнення «найвищого просвітлення»- нірвани

Буття – найбільш абстрактне і загальне поняття, яке визначає існування чого-небуть взагалі

Геліоцентрична система світу – система, в якій Земля розглядається як нерухома і центром світостворення, навколо котрої обертається Сонце, Місяць, планети і зірки

Герменевтика – мистецтво і теорія тлумачення, яке має на меті виявити смисл тексту, виходячи х його об’єктивних (граматичне значення слів та іх історично обумовленів варіації) і суб’єктивних (наміри авторів) засад

Гіпотеза – система умовиводів, за рахунок якої на підставі рада фактів формується висновок про існування об’єкта, зв’язку або причини явища, причому висновок не можна сприймати як абсолютно достовірне

Гуманізм - сукупність поглядів, які ґрунтуються на гідності, повазі і правах людини, визначають його цінність як особистості

Деїзм – вчення, яке визнає існування бога у якості без особистої першопричини світу, яка розвивається за власними законами

Діалектика – наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення

Догматизм - спосіб мислення, який оперує незмінними поняттями, формулами без використання нових даних практики і науки, конкретних умов місця і часу

Дуалізм – вчення протилежне монізму, яке рахує, що матеріальна і духовна субстанції є рівноправними началами (першопочатками)

Закон – внутрішній суттєвий і усталений зв’язок явищ, який обумовлює іх упорядковану зміну

Ідеалізм – філософський напрямок, який виходить з первинності духовного, нематеріального і вторинності матеріального

Іраціональний – неосяжний розумом, мисленням, який не виражається у логічних поняттях і лежить в основі людського духу і навіть самого буття

Істина – вірне, правильне відображення дійсності у думках, критерієм якого є практика

Категорії – форми усвідомлення у поняттях всезагальних способів відношення людини до світу, які виражають найбільш загальні і суттєві якості, закони природи, суспільства і мислення

Космологія – розділ астрономії, наука про всесвіт як єдине взаємопов’язане ціле

Логос – термін, який визначає всезагальний закон, основу світу, його порядок і гармонію

Матеріалізм – напрямок, який стверджує первинність матеріального і вторинність духовного, ідеального, що означає вічність і нестворенність світу, його безкінечність у часі і просторі

Матерія – об’єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від людської свідомості і яка відбивається нею

Метафізика - спосіб мислення як результат однобічності у пізнанні, який розглядає речі і явища як незалежні один від одного, заперечує внутрішні протиріччя як джерело розвитку у природі і суспільстві

Метод – спосіб досягнення цілі, певним чином упорядкована діяльність

Монізм – філософське ічення, яке приймає за основу всього сущого один початок

Мислення – активний процес відображення об’єктивного світу у поняттях, судженнях, теоріях тощо, пов’язаний з вирішенням тих чи інших задач, вищий продукт мозку

Натуралізм –методологічний принцип, який використовується у певних теоріях та пояснює розвиток суспільства законами природи

Натурфілософія – філософія природи, особливістю котрої є загальне абстрактне тлумачення природи як єдиної цілісності

Неотомізм – офіційна філософська доктрина католицької церкви, яка ґрунтується на вченні Ф. Аквінського

Неофрейдизм – напрямок у сучасній філософії, який ґрунтується на психоаналітичних принципах дослідження людини, його місця і ролі у структурах суспільних інститутів

Номіналізм – напрямок середньовічної філософії, який рахував поняття лише іменами одиничних предметів

Об’єктивна істина - зміст людських знань, який не залежить від волі і бажань суб’єкта

Пантеїзм – філософське вчення, згідно якому бог уявляє собою без особистий початок, який знаходиться не за межами природи, а тотожний з нею

Парадигма – сукупність теоретичних і методологічних засад, які визначають конкретне наукове дослідження а також вибір проблем і моделі вирішення досліджуваних задач

Поняття – одна з форм відображення світу на ступені пізнання, пов’язаної з застосуванням мови, форма узагальнення предметів і явищ

Принцип – першопочаток, керівна ідея, основне правило поведінки

Протилежність – категорія, яка виражає внутрішнє джерело будь-якого розвитку і руху

Розвиток – суттєвий, необхідний рух, зміна у часі

Раціоналізм – вчення, згідно якому всезагальність і необхідність – це логічні ознаки достовірного знання і не можуть бути виведені із досвіду і його узагальнень

Реалізм – напрямок у середньовічній схоластиці, який стверджував, що загальні поняття мають реальне існування і передують існуванню одиничних речей

Самосвідомість – виділення людиною самої себе із об’єктивного світу, усвідомлення і оцінка свого відношення до світу, себе як особистості, своїхз вчинків, дій, думок і почуттів, бажань і інтересів

Сенсуалізм – вчення у гносеології, яке визнає відчуття єдиним джерелом пізнання

Скептицизм – філософська концепція, яка піддіє сумніву можливість пізнання об’єктивної істини

Свідомість – найвища, притаманна тільки людині форма відображення об’єктивної дійсності

Софістика – свідоме застосування у дискусії або у доказах неправильних доведень, софізмів, різних способів, замаскованих зовнішньою, формальною правильністю

Субстанція – об’єктивна реальність в аспекті внутрішньої єдності усіх форм саморозвитку, всієї різноманітності явищ природи і історії, фундаментальна категорія наукового пізнання, теоретичного відображення конкретного

Сутність – смисл даної речі, те, що вона є сама по собі і у відмінності від змінних станів речі під впливом тих чи інших обставин

Схоластика – середньовічна філософія, яка намагалася раціонально обґрунтувати і систематизувати християнське віровчення

Теологія – віровчення даної релігії

Трансцендентний – термін, який означає те, що знаходиться за межею свідомості і пізнання

Універсалії – загальні ідеї, визначені у середньовічній філософії

Феноменологія –напрямок сучасної філософії, основа екзистенціоналізма, утримувався від будь-яких суджень, які мають відношення до об’єктивної реальності і виходять за межі чистого досвіду

Цілісність – внутрішня єдність об’єкта, його диференціація від оточуючого світу

Частина і ціле – філософські категорії, яки виражають відношення між сукупністю предметів і зв’язком, який об’єднує ці предмети і приводить до появи у сукупності нових якостей і закономірностей, не притаманних предметах в їхній роз’єднанні

Екзистенціоналізм – напрямок у сучасній філософії, який спробував створити новий світогляд, спосіб буття людської особистості

Емпіризм – вчення у теорії пізнання, який вважав чуттєвий досвід єдиним джерелом знань і стверджував, що все знання ґрунтується на досвіді

«Я» - духовний центр людської особистості, індивідуальності, який відноситься діяльно до світу і до самої себе