З ВИМОГ ЗАПОРОЗЬКОГО ВІЙСЬКА, ПЕРЕДАНИХКОРОЛЮ ЯНУ КАЗИМІРУ (1649 р.) Пункти вимог Війська Запорозького до його кор. м-ті, пана нашого милостивого. 1. Щодо наших давніх прав і вольностей, наданих нам св. пам'яті покійними польськими королями, як раніше було, так і тепер, де б не знаходились наші козаки, і хоч би їх було лише три, два повинні судити одного, а також всі вольності повинні бути збережені. 2. Оскільки князь й. м. Вишневецький проти волі й наказу й. кор. м. таку силу нашого козацтва розплодив, що тепер ми й самі не можемо їх перелічити, почавши від Дністра, Берлинців, Бар, по Старий Костянтинів, по Случ і за Случ, що впадає в Прип'ять, по Дніпро, а від Дніпра, почавши від Любеча до Стамбула і аж до московської границі з Трубецьким, в усіх цих названих містах ми самі зробимо перепис, призначивши на службу його кор. вел. і всій Речі Посполитій тільки гідних, здатних до цього молодців. 3. Унія, як постійна причина пригноблення руського народу і труднощів Речі Посполитої, повинна бути скасована і в Короні, і у Великому князівстві Литовському. 4. Київський митрополит за стародавнім звичаєм повинен брати посвячення від константинопольського патріарха і підлягати йому з усім руським духовенством на вічні часи. 5. Всі церкви і церковні маєтки, фундації, руські надання, несправедливо забрані і. відсуджені уніатами, повинні бути відібрані від уніатського духовенства і світських руської віри та інших людей в Короні і у Великому князівстві Литовському делегованим для цього полковником – Війська Запорозького і передані духовенству грецької релігії... 6. Руське духовенство повинно користуватися всіма вольностями, так само, як духовенство римської віри. 7. Руська церква повинна бути в Кракові, Варшаві, Любліні та інших містах, не виключаючи тих, в яких. була і раніше. 10. Всі посади земські, гродські і міські по всіх воєводствах у королівських, світських і духовних містах, починаючи від Києва по Білу Церкву, по татарську границю, на Задніпров'ї, у воєводстві Чернігівському повинні бути надані й. кор. м. особам не римської, а грецької віри. 15. Всі сеймові ухвали, що урізують права і вольності Війська Запорозького, як несправедливо видані, також повинні бути скасовані конституцією. Документи Богдана Хмельницького. – С. 130-131. 10./ НАМІР Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ДОВЕСТИ ВИЗВОЛЬНУ ВІЙНУ ДО ПЕРЕМОЖНОГО КІНЦЯ (1649 р.) ...Хмельницький на довгу й красномовну промову пана воєводи дав таку відповідь: «Марні слова!.. Тепер уже не час: мені вдалося зробити те, про що я ніколи й не думав, а згодом покажу, що я замислив. Виб'ю з лядської неволі народ руський. Раніш я воював за завдані мені шкоду і кривду, тепер піду битися за нашу православну віру. Вся чернь по Люблін і Краків допомагатиме мені в цій справі... Ставши над Віслою, я скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! Туди я зажену всіх дуків і князів, а якщо будуть брикатися й за Віслою, то я напевно й там їх знайду. На всій Україні не лишиться в мене жодного князя і жодного шляхтича»... Історія України в документах і матеріалах. – Т. III. – C. 154.
|
