Української Народньої Республіки

 

Три роки, як Україна звільнилась від царського панування і три роки їй доводиться вести кріваву боротьбу за своє самостійне існування, бо й досі не припиняються спроби знову поневолити наш народ: то насуваються на нас московські большевики з чужоземцем Раковським на чолі, то добровольці під орудою царського генерала Денікіна. Вони нищать край, баламутять наших людей і збройною силою хотять завести на нашій землі свій московський порядок.

Збройною боротьбою кращих синів України під проводом Головного Отамана Симона Петлюри, твердого вірою в святе діло визволення, а в останній час ще й за дружньою допомогою польського народу якому від Москви загрожує таке саме лихо, як і нам, звільнено значну частину нашої землі від московської навали. Тепер наш народ може приступити до заведення на Україні того ладу, якого йому треба, може відновити свою державність.

Порядок на Україні повинен відповідати дійсним потребам населення. Його встановить народне представництво- парламент, складений на підставі загального, рівного для всіх, безпосереднього, таємного, пропорціонального виборчого права. Тоді не зможе одна якась партія підбивати під себе всю людність, як цього хотять большевики-комуністи для своєї партії.

Щоб провадити підготовчу роботу до скликання парламенту та щоб держати до того часу лад в державі і поліпшити її стан, Головний Отаман Симон Петлюра покликав нас до роботи, яку вестимемо, стоючи на такому ґрунті:

Щоб звільнити всю територію України від ворогів та щоб і надалі не панували над нами чужі люде, в першу чергу будемо дбати про утворення із всіх активних сил українського народу міцної дисциплінованої армії, такої сили, щоб вона мала змогу захищати край від ворога, чи він напиратиме зовні чи робитиме заколот в самому краю. Тільки регулярна армія, аполітична, але свідома своїх національно-державних обов’язків забезпечить нашому народові самостійність і зможе захистити границі України після того, як союзне польське військо, допомігши нам, буде відкликане своїм правительством додому.

Яко кадри при організації численного Українського війська, нарівні з частинами, сформованими на Поділлю і в Польщі, використовується героїчна армія, що під проводом генерала Омеляновича-Павленка у початку минулого травня з’єдналася з загальним україно-польським фронтом, після пятимісячної безпримірної боротьби, із запіллю московських наїздників.

Щоб утримати армію та завести і держати лад, Україні треба великих коштів. Самими паперовими грішми справи не залагодимо, як це вже ми бачили на прикладі большевиків, що грошей випускали багато, а народньому господарству від того краще не було. Отже Правительство подбає про поліпшення народнього господарства, забезпечуючи робітничим масам здобутки революції, державі певні джерела доходу. Воно вживе заходів, щоб притягти приватну ініціативу до відбудови зруйнованої промисловости, дрібної та великої і для того ж підтримає ремісничу працю, щоб вона могла розвиватись і організуватись при найбільш сприятливих обставинах. Рівно ж буде застережено волю і розвиток торгу, як зовнішнього, так і внутрішнього. Уважаючи нашу кооперацію одною з основ міцного економічного розвитку держави. Уряд сприятиме кооперативним установам в їх роботі та поширенню впливу на різні галузі народнього господарства.

Одночасно треба перевести і посильне оподаткування людности. Це оподаткування буде одним із засобів налагодження фінансового становища держави, дасть можливість не так значно побільшувати випуск паперових грошей, підійме цінність грошей і тим знищить ту страшну дорожнечу, від якої населення терпить більше страт, ніж від справедливих податків.

В полагодженню господарства України особливо важне місце займає налагодження транспорту. Без потрібного числа паровозів, вагонів і пароплавів, без палива і технічного приладдя неможливо направити цю справу. Правительство вживе всіх заходів, щоб надати цій справі певного ходу, як способом відновлення внутрішньої продукції потрібного знаряддя, так і шляхом допомоги від західних сусідів і союзників.

Внутрішнє життя республіки потрібує для піддержки сталого ладу відповідних органів на місцях. Правительство має своїм завданням перевести систему внутрішніх реформ, ставлячи в першу чергу заведення твердої влади та планомірної організації ладу, і повного спокою. Щоб забезпечити життя і добробут всіх громадян України без ріжниці нації, конечною точкою внутрішніх реформ буде заведення міцних органів місцевого демократичного самоврядування, на яких спиратиметься в своїй діяльності майбутнє народне представництво.

Поки складуться умови, які роблять можливим проведення виборів в парламент на вказаних вище підставах, Правительство в на й коротшім часі скличе тимчасовий орган-передпарламент з представників населення, місцевого самоврядування, громадських, політичних, професійних і кооперативних організацій. Цей передпарламент і буде творити біжучу законодавчу роботу, яку тепер силою обставин примушена провадити Рада Народніх Міністрів.

Велика руїна повстала на Вкраїні, коли рішалася земельна справа. Але ж тепер революція досягла своєї найвищої соціальної мети, передавши землю до рук селянства, яке є основою нашої державности. Земельна справа може бути спокійно вирішена згідно інтересам селянського та загальнодержавного господарства в нашій Вкраїні голосом самого народу. Отже правительство вважає, що до остаточного вирішення земельного питання в парламенті вся земля і надалі повинна залишатися в користуванню селян, котрі її обробляють і обсівають, під загальним керуванням міністерства земельних справ та його органів на місцях.

Народ наш відбудовує своє державне існування в тяжких умовах. Тільки за останній час ми маємо змогу вчитися своєю мовою, розвивати свою культуру в державному обсягу. Правительство дбатиме про те, щоб допомогти нормальному розвиткові освіти і культури на Україні, заведе національно-державну школу на всіх її ступінях, з української церкви, що повинна бути національною і незалежною, буде скинено те ярмо, яке старається закріпити на ній Москва, намагаючись держати совість українського народу під своєю кормигою. Одночасно правительство забезпечить також волю всіх інших ісповідань на Україні.

Мир з Польщею, визнання нею державних прав українського народу, оружна сусідська поміч в боротьбі з сильним ворогом відкриває перед Україною широкий обрій спільного з усією Европою культурно-економічного життя. Правительство вважає, що народи заходу зрозуміли силу прямування нашого до самостійного життя і не дадуться більше на злобні вигуки наших бувших властителів, нібито народ наш не має підстав здобути власну державу. Правительство подбає, щоб про визвольну боротьбу проти московських імперіялістів, яка ведеться нині за союзною допомогою Польщі, було відомо, а визнання нашої республіки іншими державами було закріплено відповідними актами. Правительство сподівається закріпити добросусідські відносини з Румунією і досягти найщирішого порозуміння з солідарними з нами державами Прибалтики, Чорноморря та Кавказу.

Правительство вважає за зло всякі національні утиски і буде на стороні дотеперішніх придбань і гарантій дійсної рівноваги національних меншостей, щоб в спільній хаті не було колотнечі, а були мир та згода. Беручись до праці в цей відповідальний час, Правительство прикличе до співробітництва всіх громадян, що стоять на ґрунті української державності, але разом з тим нестиме непохитну боротьбу з усіма, хто робитиме на шкоду Української Народньої Республіки.

Бажаючи покласти всі сили на працю для рідного краю, Правительство сподівається на активну допомогу всього вільного українського народу без ріжниці націй, клясів і політичних партій. Ставлючи перед собою велику ціль відновлення життя зруйнованої України, Правительство глибоко вірить, що творчі сили українського народу напружать всю енергію для невтомної праці, для рішучої боротьби за щастя і долю нашої батьківщини. Безпримірна кривава боротьба героїчної української армії, лицарська смерть кращих синів українського народу, море сліз і крови, що пролилось за часи трьохрічної визвольної боротьби, накладають на всіх громадян великі обовязки і вимагають надзвичайної праці на благо і добробут всього населення нашої республіки.

Неї великої історичної рішаючої години, коли весь культурний світ слідкує за героїчними змаганнями українського народу, Правительство закликає всіх вірних синів отчизни не покладати рук в невтомній завзятій боротьбі за велику, вільну, самостійну Україну.

 

 

Голова Ради Міністрів В.Прокопович.

Заступник Голови і Міністр Юстиції А.Лівицький.

Міністр Закордонних Справ А.Ніковський.

Міністр внутрішніх Справ О.Саліковський.

Військовий Міністр ген. штабу полк. В.Сальський.

Міністр Земельних Справ І.Мазепа.

Керуючий Мінстерством Фінансів А.Маршинський.

Міністр Народнього Господарства Є.Архипенко.

Міністр Шляхів С.Тимошенко.

Міністр Ісповідань. І.Огієнко.

Керуючий Міністерством Освіти П.Холодний.

Міністр Пошт і Телеграфів І.Косенко.

Міністр Здоровля і опікування С.Стемповський.

Міністр Праці О.Безпалко,

Міністр Европейських Справ П.Красний.

В. о. Державного Секретаря В.Оніхімовський.

 

2 травня 1920 року.

 

І. Мазепа. Україна в огні й бурі революції 1917-1921.: В 3-х кн. – С.212-215.