ДО ПРАКТИЧНИХ (ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬТЕМА: ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ
Практична робота «Поведінка людини в екстремальних ситуаціях» передбачає, надання студентам практичних навичок щодо визначення основних заходів захисту людей в умовах екстремального стану людини. Мета роботи: 9. поглибити теоретичні знання й закріпити практичні навички з питань визначення екстремальних факторів, які діють на внутрішнє середовище організму що можуть призвести до зламу фізіологічних механізмів гомеостазу потерпілого; 10. навчитись визначати розлади фізіологічних функцій та порушення діяльності систем організму, які потребують їх корекції, зміцнення чи відновлення; 11. визначити способи захисту співробітників та населення у НС; 12. набути навичок практичного використання знань щодо мінімізації втрат людей та їх здоров’я під час екстремальних ситуації;
Завдання роботи: Ø уміти надати допомогу постраждалим по захисту їх здоров’я у екстремальних ситуаціях; Ø знати теоретичний матеріал щодо особливостей прояву екстремальних ситуацій; Ø знати класифікацію негативних факторів; Ø уміти розробляти алгоритм розвитку екстремальних станів; Ø уміти побудувати алгоритм огляду та забезпечити його виконання; виконання Ø уміти побудувати алгоритм надання термінової допомоги потерпілому у екстремальному стані.
Методологія екстремальних станів людини Довкілля являє собою багатокомпонентну систему, яка об'єднує фізичні, хімічні, біологічні, соціальні та інші фактори. Кожен з цих чинників має суттєвий вплив на організм, який може значно посилюватися, змінюватися та модифікуватися. Внутрішнє середовище людини відділене від зовнішнього особливими оболонками - бар'єрами, до числа яких відносяться шкіра, слизові оболонки, епітелій травного каналу, а постійність забезпечується регуляторними механізмами організму, які мають здатність його зберігати навіть при різних змінах основних параметрів навколишнього середовища. Окремою групою є екстремальні фактори, які діють на внутрішнє середовище організму. Вони можуть зламати фізіологічні механізми гомеостазу і призвести, якщо не до смерті, то до критичного, (невідкладної допомоги) - стану потерпілого, коли спостерігаються розлади фізіологічних функцій та порушення діяльності систем, які не можуть відновитися самостійно і вимагають часткової або повної їх корекції, зміцнення чи відновлення. Відомо, що головною загально біологічною властивістю живої системи у відповідь на вплив різних факторів довкілля є адаптація - явище, що характеризується ознаками гальмування і захисту організму, тобто стан пристосувального збудження. Вміння керувати цими реакціями, дозволяє людині оволодіти засобами безпеки, впевнено долаючи перешкоди – виживати у складних екстремальних ситуаціях. Серед органів і систем людського організму на вплив екстремальних факторів першою реагує нервова система. Зміни, які відбуваються з боку центральної нервової системи (ЦНС) позначаються на функціях всіх органів, клітин, тканини, що і призводить до розвитку екстремальних станів. На початковому етапі зміни мають захисно-пристосувальний характер, а потім - патологічний. Таке явище вперше відкрив М.Е. Введенський і назвав його - парабіозом. На першому етапі розвитку екстремальних станів, через зміни гуморальних і гормональних факторів, відбувається мобілізація захисних реакцій – швидкий аварійний механізм. Цей стан супроводжується великою втратою енергії, кількості гормонів і нейромедіаторів. Другий етап розвитку екстремальних станів пов’язаний з різким підвищенням реактивності організму, призводить до перенапруження його функцій. Тому збудження втрачає своє захисне значення і набуває патологічного характеру. Таким чином, алгоритм розвитку екстремального стану організму, який базується головним чином на змінах з боку ЦНС, виглядає так: мобілізація –резистентність – перенапруження - початкове виснаження - охоронне гальмування - повне виснаження – відновлення організму
КЛАСИФІКАЦІЯ НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ
Але, в залежності від природи, сили екстремального фактору та індивідуальних особливостей організму (досвіду, знань, умінь, фізичного розвитку, загартованості та спроможності), послідовність вказаних стадій може змінюватись, інколи окремі стадії і зовсім будуть відсутніми, наприклад при дії ультра екстремальних факторів початкові захисні реакції і охоронні процеси не встигають організуватись. Відбувається виснаження організму та навіть його загибель. Ефективність боротьби з екстремальними станами може відбутися тільки за двох умов: правильно запланованих та обґрунтованих організаційних заходів захисту і раціональної медичної допомоги на всіх етапах евакуації потерпілих. При наявності масової кількості постраждалих актуальним і поки невирішеним залишається питання про те, кому необхідно в першу чергу надавати допомогу.
Гуманність медицини забов’язує, надання допомоги насамперед потерпілим, які знаходяться у самому тяжкому стані, але практична сторона свідчить, що в першу чергу це необхідно таким потерпілим, життя яких може бути відновленим швидко. Діаграма постраждалих які, не отримавши своєчасно допомогу - загинуть
Відомо, що в екстремальних ситуаціях серед не отримавших допомогу протягом години вмирає 40%, протягом 3-х годин – 60%, протягом 6 годин – 96% потерпілих.
Алгоритм розвитку екстремальних станів
Головною вимогою в організації першої медичної допомоги є своєчасність і послідовність виконання її елементів яка включає такі алгоритми: І. Алгоритм огляду: оглянути ротову порожнину, верхні дихальні шляхи, одночасно видалити сторонні тіла, відновити функції зовнішнього дихання; оцінити частоту, характер дихальних рухів, прийняти рішення щодо штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця; визначити цілісність кровоносних судин, одночасно спинити кровотечу (в першу чергу, артеріальну); оцінити стан серцево-судинної системи шляхом вимірювання пульсу (відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження артеріального тиску крові нижче 80 мм рт.ст.); оцінити стан органів почуттів, насамперед, органів зору. Ступінь тяжкості визначається по реакції потерпілим: на команду чи на больовий подразник; встановити мовний контакт з потерпілим, перевірити наявність або відсутність активних, пасивних рухів. ІІ. Алгоритм надання допомоги. Залежно від стану потерпілого, характеру травми, нещасного випадку, раптового захворювання, вражаючого фактору: зупинка кровотечі, накладання пов’язок на рани, заходи долікарської реанімації, транспортна іммобілізація, знеболювання. Транспортування потерпілого до медичного закладу. Завдання до оформлення звіту по роботі:
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ 1. Характеристика середовища мешкання людини. 2. Джерела забруднення навколишнього середовища. 3. Вплив на людину шкідливих природних та антропогенних факторів. 4. Шкідливі фактори виробничого середовища та захист здоров’я людини від їх впливу. 5. Історія виникнення Женевських конвенцій та додаткових протоколів до них. 6. Женевські конвенції та додаткові протоколи до них. 7. Структура життєдіяльності. 8. Проблеми життєдіяльності 9. Надзвичайні ситуації їх класифікація та причини виникнення. 10. Характеристика осередків ураження в разі виникнення надзвичайної ситуації мирного часу. 11. Характеристика осередків ураження в разі застосування сучасної зброї. 12. Само - і взаємодопомога у надзвичайних ситуаціях (вивих, перелом, поранення, зупинка дихання, отруєння, аварія на транспорті, опіки, кістка в горлі, нещасний випадок на воді та ін.). 13. Демеркуризація, порядок її проведення. 14. Оцінка радіаційної обстановки. 15. Оцінка хімічної обстановки. 16. Захист співробітників та населення у надзвичайних ситуаціях (захисні споруди). 17. Призначення та особливості використання засобів індивідуального захисту людей у надзвичайних ситуаціях. 18. Підручні засоби захисту населення у зоні лиха. 19. Стійкість роботи підприємств у надзвичайних ситуаціях, заходи по її підвищенню. 20. Принципи, способи та засоби захисту населення у зоні лиха. 21. Особливості евакуації співробітників та населення з небезпечних районів. 22. Призначення та особливості використання медичних засобів індивідуального захисту людей у надзвичайних ситуаціях. 23. Рятувальні та інші невідкладні роботи порядок їх проведення. 24. Особливості знезараження забруднених поверхонь. 25. Дезактивація часткова та повна ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ “БЕЗПЕКА ЖИТТЕДІЯЛЬНОСТІ” 1.Мета, зміст та завдання дисципліни “Безпека життєдіяльності” 2.Визначення основних понять і термінів: безпека, безпека життєдіяльності, небезпека, ризик. 3.Основні положення Женевських конвенцій та додаткових протоколів до них. 4.Класифікація небезпек, їх загальна характеристика 5.Види ризику за ступенем припустимості, концепція прийнятного ризику 6.Методики визначення ризику, його управління. 7.Структура системи " Людина – життєве середовище" 8.Негативні фактори життєвого середовища людини. 9.Проблеми життєдіяльності, принципи та способи забезпечення життєдіяльності людини. 10. Визначення основних понять і термінів: безпека руху, дорожньо-транспортні пригоди, транспортний травматизм, автомобільна травма, реанімація, шок, пов'язка, іммобілізація. 11. Транспортні аварії, катастрофи, їх класифікація. 12. ДТП, причини порушень загальних правил поведінки на вулицях і дорогах та користування транспортними засобами. 13. Автомобільні травми, механізм їх розвитку при ДТП. 14. Організаційні заходи допомоги при ДТП 15. Правила евакуації потерпілого з автомобіля 16. Алгоритм надання першої медичної допомоги при ДТП: реанімаційні заходи, знеболювання, тимчасове спинення кровотечі, накладання пов'язок і транспортна іммобілізація пошкоджених частин тіла. 17. Визначення основних понять і термінів: опік, опікова хвороба, утоплення, асфіксія, ″ синє″ утоплення, ″ біле″ утоплення, утоплення 18. Термічні опіки, їх характеристика, алгоритм першої медичної допомоги. 19. Хімічні опіки, їх характеристика, алгоритм першої медичної допомоги. 20. Характеристика місцевої і загальної дії електричного струму на організм людини, алгоритм першої медичної допомоги. 21. Утоплення, способи порятунку, алгоритм першої медичної допомоги. 22. Визначення основних понять і термінів: отрута, отруєння, антидот. 23. Класифікація отруєнь в залежності від умов, де сталося отруєння, характеру дії отрути, ступеня тяжкості. 24. Загальні принципи надання першої медичної допомоги при гострих отруєннях 25. Алгоритм надання першої медичної допомоги при отруєнні рослинними отрутами. 26. Алгоритм надання першої медичної допомоги при отруєнні отруйними грибами. 27. Алгоритм надання першої медичної допомоги при отруєнні зміїною отрутою. 28..Алгоритм надання першої медичної допомоги при отруєнні алкоголем, ліками. 29. Визначення основних понять і термінів: соціальні небезпеки, політичні небезпеки, ВІЛ-інфекція, тероризм, натовп. 30. Загальні закономірності виникнення соціальних і політичних небезпек. 31. Соціальні небезпеки: ВІЛ-інфекція, натовп. 32. Політичні небезпеки, принципи їх розвитку. 33. Тероризм, як суспільно-соціальна небезпека. Види сучасного тероризму. 34. Поведінка людини під час терористичного акту 35. Визначення основних понять і термінів: надзвичайна ситуація, аварія, катастрофа, катаклізми, осередок ураження, зона зараження, стихійне лихо, природні явища. 36. Класифікація надзвичайних ситуацій, їх загальна характеристика. 37. Характеристика природних, техногенних (антропогенних), соціальних надзвичайних ситуацій. 38. Організаційні засоби захисту населення у надзвичайних ситуаціях. 39. Засоби індивідуального захисту 40. Сигнали оповіщення та правила поведінки людини під час надзвичайних ситуацій 41. Природні небезпеки, їх класифікація 42. Стихійні природні явища, їх характеристика. 43. Визначення основних понять і термінів: радіація, радіаційна безпека, радіаційна обстановка, доза випромінювання, дозиметрія, осередок ядерного ураження, зона радіаційного зараження, дезактивація. 44. Джерела радіаційного випромінювання 45. Дози радіаційного випромінювання та одиниці їх вимірювання за системою СІ. 46. Осередок радіаційного ураження, його характеристика. 47. Прилади радіаційного контролю і розвідки, будова та принципи їх роботи. 48. Методика визначення розмірів зон радіаційного зараження 49. Правила поведінки людини в радіаційно зараженій місцевості 50. Визначення основних понять і термінів: хімічна обстановка, осередок хімічного ураження, зона хімічного зараження, граничнодопустима концентрація, інверсія, конвекція, ізотермія, дегазація, демеркуризація. 51. Сильнодіючі отруйні речовини, їх класифікація та характеристика. 52. Прилади хімічного контролю і розвідки, будова та принцип роботи. 53. Загальні принципи оцінки хімічної обстановки. 54. Правила поведінки людини в осередку хімічного ураження та зоні хімічного зараження. 55. Засоби і способи знезаражування. 56. Дегазація, способи та алгоритм її застосування 57. Алгоритм обробки автомобільного транспорту та засобів технічного обслуговування. 58. Визначення основних понять і термінів: екстремальна ситуація, екстремальний стан, екстремальний фактор. 59. Прийоми рятування та загальні правила поведінки людини в екстремальних ситуаціях. 60. Евакуаційні заходи. 61. Алгоритм поведінки людини під час повені; 62. Алгоритм поведінки людини під час урагану, смерчу; 63. Алгоритм поведінки людини під час спеки, спразі, лютому холоді; 64. Алгоритм поведінки людини при ожеледиці, на льоду; 65. Алгоритм поведінки людини під час землетрусу; 66. Алгоритм поведінки людини на незнайомій місцевості без карти і компасу (особливості орієнтування у різних умовах). 67. Алгоритм поведінки людини щодо забезпечення особистої фізичної безпеки 68. Екстремальний стан людини, механізм його розвитку 69. Алгоритм надання першої медичної допомоги при ознаках загрозливих для життя станах. Підсумковий контроль - залік
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1.Бабенко О.І. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях. – К., 1995. 2.Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности/Учебн. для вузов. – М., 1999. 3.Белов С.В. Охрана окружающей среды. – М., 1991. 4.Білякович М.О., Сусло С.Т., Харамда Г.М. Цивільний захист./ Посібник. – К.: Арістей, 2005, 157с. 5.Бурдіян Б.Г. та інші. Навколишнє середовище та його охорона. – К., 1990. 6.Гусєв Г.Ф., Сусло С.Т. Безпека життєдіяльності: перша медична допомога у екстремальних ситуаціях. Навчальний посібник, К: НТУ, 2009 – 113с. 7.Демиденко Г.П. и др. Справочник. Защита объектов народного хозяйства от ОМП. – К., 1989. 8.Желібо Е.П. та інші. Безпека життєдіяльності: додаток, - К., 2001. 9.Задорожний О.М. Джерела забруднення навколишнього середовища. – К.: КДЕУ, 1995, 38 с. 10. Конституція України. 11. Кривошеин Д.А. Экология и безопасность жизнедеятельности.-М., 2000. 12. Купчик М.П. та інші. Основи безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях. – “УкрДеком”, 1998. 13. Лапін В.І. Безпека життєдіяльності людини. “Знання”. – 1999. 14. Лаптев А.А. Охрана и оптимизация окружающей среды. – К., 1990. 15. Надзвичайна ситуація. Що робити? – К., 1998. 16. Надзвичайні ситуації та безпека людини. – К., 1998. 17. Основные положения Женевских конвенций и дополнительных протоколов к ним. – М., 1978. 18. Папышев Н.М. Водителю о первой медицинской помощи. – М., 1985. 19. Сусло С.Т. Безпека життєдіяльності людини/ Посібник. - К.: НТУ, 2001 20. Сусло С.Т. Методичні вказівки до курсу “Безпека життєдіяльності людини”. – К., НТУ., 1999. 21. Сусло С.Т., Харамда Г.М., Гринчук В.С. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з оцінки хімічної обстановки. –К.: НТУ, 2006. 22. Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування. – Суми, 2000. 23. Шандала М.Г. и др. Охрана и оздоровление окружающей среды. – К., 1982. 24. „Надзвичайна ситуація”, журнали.
ДО ПРАКТИЧНИХ (ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ З НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»
для студентів університету (в рамках проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи)
Київ НТУ 2009 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра екології та безпеки життєдіяльності
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
|
