Психологічний аналіз понять-цілей, потреб, мотивів, мотивацій діяльності та поведінки особистості

До організаційно-психологічної структуриіндивідуальної діяльності входять дві взаємопов’язані групи елементів (за В. Козаковим):

1) організаційна група, елементи якої визначають певні параметри організації діяльності: суб’єкт, процес, предмет, умови, продукт діяльності;

2) соціально-психологічна група, елементи якої зумовлюють індивідуальну та соціальну значущість діяльності: ціль, мотив, спосіб, результат.

Суб’єкт діяльності – індивід, який діє цілеспрямовано для задоволення своїх потреб. Він виявляє активний інтерес до предмету діяльності, вирізняється соціально зумовленим ставленням до дійсності.

Ціль – системоутворювальний елемент у структурі діяльності, уявний образ майбутнього результату діяльності, за допомогою якого суб’єкт сподівається задовольнити свою потребу.

Мотив – це спонукання до здійснення поведінкового акту, породжене системою потреб людини і з різною мірою усвідомлене або не усвідомлене нею взагалі. У процесі здійснення поведінкових актів мотиви, будучи динамічними утвореннями, можуть трансформуватися (змінюватися), що можливе на всіх фазах здійснення вчинку, і поведінковий акт нерідко завершується не за первинною, а за перетвореною мотивацією.

Терміном “мотивація” в сучасній психології позначаються як мінімум два психічні явища: 1) сукупність стимулів, що викликають активність індивіда і визначальну її активність, тобто систему чинників, детермінуючих поведінку; 2) процес утворення, формування мотивів, характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.

Виникнення, тривалість і стійкість поведінки, її спрямованість і припинення після досягнення мети, налагодження на майбутні події, підвищення ефективності, смислова цілісність окремо взятого акту – все вимагає мотиваційного пояснення.

Важливе значення має співвідношення результатів діяльності і тривожність. Психологічними дослідженнями встановлено, що діяльність людини в ситуації, що породжує тривожність, безпосередньо залежить не від наявності або відсутності “особистісної тривожності”, а від сили “ситуаційної тривожності”, ефективності прийнятих для її зниження контрзаходів і точності когнітивної оцінки ситуації.

У людей, передусім з яскраво вираженою особистісною тривожністю, можливе виникнення почуття безпорадності. Воно виникає частіше за все, коли численні колишні невдачі асоціюються у свідомості індивіда з відсутністю у нього здібностей, необхідних для успішної й ефективної діяльності, що веде до втрати бажання робити подальші спроби і прикладати зусилля до виконання діяльності. У цих випадках поряд зі зниженням мотивації звичайно відчувається, що знань і емоційно-позитивної стимуляції діяльності не досить.

Мотиваційні явища, неодноразово повторюючись, згодом стають рисами особистості людини. До таких рис передусім можна віднести вже розглянутий вище мотив досягнення успіхів і мотив уникнення невдач, а також певний локус контролю, самооцінку, рівень домагань.

Мотив досягнення успіху – прагнення людини домагатися успіхів в різних видах діяльності і спілкування. Мотив уникнення невдач – відносно стійке прагнення людини уникати невдач у життєвих ситуаціях, пов’язаних з оцінкою іншими людьми результатів її діяльності і спілкування. Локус контролю – характеристика локалізації причин, виходячи з якої людина пояснює свою поведінку і відповідальність, як і поведінку і відповідальність інших людей, що спостерігаються нею. Інтернальний (внутрішній) локус контролю – пошук причин поведінки і відповідальності в самій людині, в собі; екстернальний (зовнішній) локус контролю – локалізація цих причин і відповідальності поза людиною, в оточуючому її середовищі, долі.

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, достоїнств і недоліків, свого місця серед інших людей. Рівень домагань (в нашому випадку) – бажаний рівень самооцінки особистості (рівень Я), максимальний успіх у тому або іншому виді діяльності (спілкування), якого розраховує добитися людина.

Особистість характеризують і такі мотиваційні утворення, як потреба в спілкуванні (афіліація), мотив влади, мотив надання допомоги людям (альтруїзм) і агресивність. Це – мотиви, що мають велике соціальне значення, оскільки вони визначають відношення особистості до людей. Афіліація – прагнення людини бути в суспільстві інших людей, налагодити з ними емоційно-позитивні добрі взаємовідносини. Антиподом мотиву афіліації виступає мотив відкидання, який виявляється в боязні бути знехтуваним, не прийнятим особисто знайомими людьми. Мотив влади – прагнення людини мати владу над іншими людьми, панувати, управляти і розпоряджатися ними. Альтруїзм – прагнення людини безкорисливо надавати допомогу людям, антипод – егоїзм як прагнення задовольняти особисті потреби й інтереси безвідносно до потреб і інтересів інших людей і соціальних груп. Агресивність – прагнення людини завдати фізичної, моральної або майнової шкоди іншим людям, заподіяти їм прикрість. Нарівні з тенденцією агресивності у людини є і тенденція її гальмування, мотив гальмування агресивних дій, пов’язаний з оцінкою власних дій як небажаних і неприємних, що спричиняють жаль і розкаяння совісті.

У значній частині випадків агресія виникає як реакція суб’єкта на фрустрацію – психічний стан людини, що викликається об’єктивно непереборними труднощами, які виникають на шляху до мети або до вирішення завдання (переживання невдачі).