Південно – Східна Європа

Південно-Східна Європа охоплює 9 країн колишнього соціалістичного табору, які не увійшли до регіону Східної (Центральної) Європи: Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Молдова, Румунія, Словенія, Хорватія, Югославія.

Регіон має досить вигідне економіко-географічне положення, зумовлене розташуванням на шляхах із Південно-Західної Азії до Центральної Європи. Держави регіону межують із країнами Східної, Південної та Західної Європи, а також Південно-Західної Азії. Омиваються морями Атлантики (Чорним, Адріатичним), а через Середземне море мають вихід до транспортних шляхів в Атлантичному океані. Ускладнює економіко-географічне положення регіону високий рівень гористості території (Карпатські та Балканські гори) і розташування її в зоні молодої альпійської складчастості. Це є передумовами високої сейсмічності території.

На особливості політико-географічного положення району негативно впливають непоодинокі релігійно-етнічні конфлікти (Югославія, Македонія, Молдова).

Всі країни регіону мають перехідну економіку. Входять до ООН, Молдова є членом СНД.

Природні ресурси. Гідроенергетичні ресурси регіону є одними з найпотужніших в Європі. Особливо великі вони у Боснії і Герцеговині, Словенії, Румунії, Болгарії, Албанії. Судноплавні ріки (Дунай та його головні притоки – Тиса, Сава, Драва).

Мінеральні ресурси різноманітні, але забезпеченість ними країн регіону неоднакова. Найбільші запаси кам’яного вугілля – у Трансільванії (Румунія), незначні - на заход від Софії у Болгарії. Єдина країна регіону, яка цілком забезпечена власними нафтою і газом, - Румунія. Всі Інші залежать від імпорту.

Ліси, що вкрили понад 35% території, є національним багатством країн регіону. Багаті на ліси Румунські Карпати і Балканські гори. Лісові ресурси регіону є основою для розвитку деревообробної, особливо меблевої промисловості в Румунії, Югославії, Словенії, Хорватії.

Є в регіоні значні рекреаційні ресурси: узбережжя Адріатики (Ядран, як його називають хорвати) з його історичними пам’ятками (Дубровник, Котор), теплим блакитним морем і середземноморською рослинністю, альпійські та карпатські гірські краєвиди з мальовничими озерами (Блед, Бохинське), а також знаменитими карстовими печерами і цілющими мінеральними джерелами. Розташовано тут 31 національний парк.

Сприятливі агрокліматичні ресурси зумовили розвиток досить значного аграрного сектору більшості країн регіону.

Етнічний склад. Південно-Східна Європа є дуже національно і релігійно неоднорідним регіоном. Це зумовлює численні конфлікти, коріння яких сягає історичного минулого народів – за вплив на них боролися кілька могутніх держав: православна Росія, мусульманська Туреччина, католицькі Австрія і Баварія, Угорщина. Постійні військові конфлікти породжували значні міграції населення. Наслідком цього є черезсмужне заселення величезних територій (поряд розташовані сербські, хорватські, боснійські, албанські села).

Господарство. За рівнем соціально- економічного розвитку країни регіону належать до середньорозвинутих. Тільки Албанія відповідає критеріям країни, що розвивається. За структурою економіки переважають індустріально-аграрні країни.

Після Другої світової війни в усіх країнах регіону було насаджено адміністративно-командну систему. З часом поступово у більшості з них почали пробивати собі дорогу національні моделі розвитку (югославська, румунська), які попри адміністративно-командних методів управління допускали певний розвиток елементів ринку: наявність приватних селянських господарств, збереження приватного сектору в дрібному виробництві та роздрібній торгівлі, розвиток зовнішньоекономічних відносин із країнами ринкової економіки, залучення іноземних капіталів в економіку. Водночас в Албанії до початку 90-х років зберігався господарський механізм сталінської моделі.

Рекреація та туризм. У країнах Південно-Східної Європи розвинуті всі сучасні види відпочинку: морський, гірськолижний, спелеотуризм, полювально-спортивний, культурно-пізнавальний тощо. Першою серед країн регіону почала розвивати міжнародний туризм як галузь економіки Югославія. Проте військова обстановка наприкінці 90-х років 20-го ст. перекреслила всі досягнення країни у цій сфері.

[4] с. 102-240; [5] с. 201-218; [6] с. 96-201.