Загальні відомості про стан рекреаційних територій та курортних зон України

В Україні наприкінці 90-х років XX ст. функціонувало 10 189 оздоровчих закладів, у тому числі 729 санаторіїв, 164 будинки відпочинку, 2585 баз відпочинку, 246 пансіонатів, 33 кемпінги, 114 турбаз, 6318 таборів. Серед них 26, 6 % оздоровчих закладів мають пляжі, зокрема17, 7 %морські пляжі. Близько 66 % оздоровчих закладів з пляжами і 100 % з морськими пляжами припадає на південний регіон України — АР Крим, Донецьку, Запорізьку, Одеську, Херсонську і Миколаївську області. Оздоровчі заклади з морськими пляжами концентруються переважно в АР Крим (31 %), Миколаївській (19 %), Одеській і Донецькій (по 15 %) областях.

У курортно-рекреаційних зонах України було 723 міських пляжі, в тому числі 126 морських. Найбільша кількість міських річкових пляжів зосереджена на території Харківської (34 %) і Донецької (11 %) областей, а міських морських пляжів — на території АР Крим (64 %) і Одеської об­ласті (16 %). Санітарне та епідемічне благополуччя контингентів населен­ня, що відпочиває і лікується в курортно-оздоровчих закладах, передусім, залежить від забезпечення їх питною водою, яка за хімічними та мікро­біологічними показниками має відповідати чинним гігієнічним норма­тивам.

Проведені санепідслужбою МОЗ України лабораторні дослідження пит­ної води, яку використовують в оздоровчих закладах, показали значне відхилення її якості від нормативної (в середньому за хімічними показни­ками — 11, 2 % проб, за санітарно-мікробіологічними — 6, 9 % проб).

Важливим показником епідемічного благополуччя оздоровчих за­кладів і курортно-рекреаційних зон є стан відкритих водоймищ, які використовуються для культурно-рекреаційних потреб. За даними са­нітарно-мікробіологічних досліджень санепідслужби, відсоток проб води відкритих водоймищ у зонах пляжів оздоровчих закладів, що мають від­хилення від чинних нормативів, коливався в межах від 4, 3 % до 50, 6 % і становив у середньому 14, 4 %.

Дуже забруднена вода в зонах пляжів у Донецькій та Одеській облас­тях, де функціонує 25, 4 % усіх оздоровчих закладів із пляжами України і 29, 7 % закладів із морськими пляжами. Відсоток проб з відхиленнями від нормативів за санітарно-мікробіологічними показниками становив у се­редньому 29 % у Одеській, 21, 3 % — у Донецькій областях. Максимальні значення цих показників спостерігалися у воді пляжів турбаз для дорос­лих (75, 9 %), кемпінгів (69, 2 %), санаторіїв для дітей (30, 8 %) Одеської області й санаторіїв для дорослих (48, 2 %), таборів (23, 4 %) Донецької об­ласті.

Стан водоймищ у зонах курортно-рекреаційного використання Запо­різької, Херсонської і Миколаївської областей, де сконцентровано 19, 8 % усіх оздоровчих закладів з пляжами і 37, 4 % закладів із морськими пляжа­ми, характеризується більш сприятливою; ніж у цілому по Україні ситуа­цією і тенденцією до зниження відсотків наднормативних проб.

В областях західного регіону (Івано-Франківській, Чернівецькій, Рів­ненській), де функціонує лише 0, 4 % оздоровчих закладів із пляжами від їх загальної кількості по Україні, спостерігається дуже високий рівень бак­теріального забруднення води водоймищ у зонах їх рекреаційного вико­ристання.

За результатами лабораторного контролю, який постійно здійснює санепідслужба МОЗ України протягом літнього оздоровчого періоду, насамперед у семи приморських регіонах (АР Крим, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська і Херсонська області та Севастополь), якість мор­ської і річкової води в місцях культурно-оздоровчого користування не відповідає гігієнічним нормативам за санітарно-мікробіологічними по­казниками в 18, 7 % досліджених проб, у тому числі в 16, 3 % проб води морських пляжів і в 26, 5 % проб річкових пляжів.

Найбільш несприятливу ситуацію щодо якості води морських пляжів зареєстровано в Одеській і Донецькій областях (відповідно 32, 9 % і 32, 1 % наднормативних проб). Особливу занепокоєність викликають пляжі Азовського узбережжя Донецької області, що підпадають під інтенсивний вплив скидів господарсько-побутових і промислових стічних вод високо-урбанізованого промислового регіону, де були виявлені збудники холе­ри, а також пляжі Чорноморського узбережжя в районах Одеси, Кілії та Феодосії. Дещо менше мікробне забруднення води морських пляжів було в АР Крим (12, 3 % проб) і значно менше — в Миколаївській (6, 1 %), За­порізькій (2, 3 %) та Херсонській (0, 9 %) областях і Севастополі (3, 8 % проб).

Мікробне забруднення води річкових пляжів в усіх областях, за ви­нятком Херсонської, дуже високе і значно перевищує відповідні показ­ники морських пляжів. Відсоток проб із відхиленнями за мікробіологіч­ними показниками становив 69, 6 — в Одеській, 43, 2 — у Миколаївській, 37, 4 — у Донецькій, 31, 9 — у Запорізькій і 9, 8 — у Херсонській областях. Серед причин незадовільного стану води морського та річкового узбережжя в зонах культурно-оздоровчого користування найбільш значущими є високі антропогенні навантаження (особливо в зонах морських пляжів), незадовільний санітарно-гігієнічний та санітарно-технічний стан пляжів, скиди господарсько-побутових і виробничих стічних вод у водоймища з порушенням гігієнічних вимог до їх випуску, погіршення якості води за несприятливих погодних умов (зливи, шторми).

З метою попередження несприятливого впливу забруднення водой­мищ курортно-рекреаційного користування на здоров'я населення санепідслужба щорічно вживала організаційних і санітарних заходів щодо функціонування пляжів. У літній оздоровчий період (липень — серпень) у приморських регіонах діяло в середньому 85, 1 % пляжів. Щотижня за­кривалось від 20 до 70 пляжів. За весь оздоровчий період залишилися за­критими всі морські пляжі Одеси, річкові пляжі Донецька, Маріуполя, Запоріжжя, Миколаєва.

Причинами закриття пляжів у літній оздоровчий сезон були незадовіль­ний санітарно-гігієнічний та санітарно-технічний стан пляжів, аварійні скиди стічних вод у море, невідповідність якості води санітарно-гігієнічним нормам та погіршення її якості за несприятливих погодних умов. У За­порізькій та Херсонській областях близько 15 % пляжів не було відкрито зовсім через економічний стан. Означені проблеми свідчать про необхідність розробки державних комплексних заходів для захисту та ефективного використання курортно-рекреаційних ресурсів морського і річкового узбережжя, визначення зон проведення першочергових профілактичних заходів,

Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології провів дослідження родовищ мінеральних вод у промислово-розвинених регіонах України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська і Харківська області), що дало можливість оцінити їх стан, ви­явити перспективні курортно-рекреаційні райони. Сучасний стан родовищ мінеральних вод, що видобуваються для промислового розливу, бальнеолікування, їх якісні характеристики слід оцінювати як задовільні, що від­повідають діючим нормативам. Унаслідок непродуманої експлуатації відбулися деякі зміни в хімічному складі підземних вод. На підставі комплексної оцінки родовищ мінеральних вод на території кожної області виділено райони, які є перспективними для розвитку курортно-рекреа­ційної мережі. В Дніпропетровській області — Новомосковська курортно-рекреаційна зона, що географічно займає Новомосковський та частку Павлоградського району. В Донецькій області — Слов'янсько-Слов'яногірськкй, Велико-Акадольський, Приазовський райони, в Запорізькій області — Приазовський курортний район на відстані до 50 км від узбе­режжя Азовського моря. В Луганській області — Айдарський район, ви­ділений уздовж долини річки Айдар; Станично-Луганський район — У межах правобережжя річки Сіверський Донець; Сіверсько-Донсцький ра-

йон — у межах лісових масивів річки Сіверський Донець, Красна (від Краснореченська до с. Смолянинове). В Харківській області — Харків­ський та Зміївський райони.

Новий підхід до оцінки курортних ресурсів дав можливість у межах відомих курортів та курортно-рекреаційних місцевостей виявити нові типи мінеральних вод, раніше там невідомі. На курорті «Хмільник» на те­риторії Дорожньої лікарні № 2 досліджено мінеральні води з високим вмістом органічних речовин, які показані при гастроентерологічних та гепатобіліарних захворюваннях. Аналогічні води виявлено в гірському Криму АР Крим — мінеральна вода «Савлух-Су». Використання цих вод з лікувальною метою розширює спектр медичних показників відомих ку­рортів.