Види орнаменту. Мініатюра

Прикраси в рукописах викликають особливу увагу дослідників, тому що вони належать до певного часу, інколи до окремого регіону, а також визначають світогляд тих, хто прикрашав рукописи, їх художні смаки.

До прикрас належать – заставки – графічне або сюжетне зображення на початку глави чи розділу чи перед текстом;

– кінцівки – в кінці тексту, глави, розділу і мали менший розмір;

– ініціали – великі букви, якими починали текст, розділ, главу, абзац. Літери ці написані у більш великому плані. До основного рисунка літери додаються різні прикраси – зображення рослинних елементів та тварин. Інколи зустрічаються зображення людини;

– квіти (цветки) – прикраси на полях.

 

 

Особливе місце серед прикрас належить мініатюрі (з лат. –,, малий”). Рукописи, прикрашені мініатюрами, називались,, обряжеными”,,, лицевыми”,,, в лицах”. Прикраси вносились після написання тексту і для них залишали місце, яке інколи з невідомих причин залишалося порожнім. В,, Остромировому Євангелії” зображено трьох євангелістів із чотирьох, один аркуш чистий.

 

Мініатюра,, Євангеліст Лука”

У Радзивілівському літописі XV ст. є 617 мініатюр, які зображують князів, битви, будівельні та сільськогосподарські роботи, явища природи.

З XVІ ст. кількість мініатюр в рукописах збільшується, особливо в книгах старообрядців. Так майже кожна сторінка,, Лицевого літописного зводу” прикрашена мініатюрою. Їх загальна кількість сягає 16 тис.. Під кожною мініатюрою розташовано пояснювальний текст, що має важливе значення для дослідників.

Ще одним поширеним способом прикрашуванням рукописів був орнамент, який мав декілька орнаментальних стилів:

– геометричний або рослинний орнамент XI – XII ст. простий і природній у зображенні рослин, переплетених геометричними фігурами (кругами, квадратами, ромбами тощо).

Заставка старовізантійського орнамента окреслена рамкою геометричної форми: у вигляді квадрата, прямокутника, букви „П”, у вигляді схеми храму у розрізі. Внутрішньою частину рами заповнюють цей простір геометричні фігури, в які вписуються рослині мотиви: квіти і листя.

У простих рукописах орнамент малювали кіновар’ю. В розкішних – він був багатобарвним з використанням золота: золотий сон, обвідка або написання букв чи квітів золотом

– тератологічний (тваринний) орнамент –XII – XIV ст. – орнамент із зображеннями химерних птахів чи тварин, переплетень із ременів і зміїних хвостів.

Заставка тератологічного орнаменту не має правильної геометричної форми. Нагадує зображення тканини, по якій стелиться орнамент. Зверху заставку вінчає квітковий узор – навершя. Узор міг складатися з двох симетрично розташованих один до одного істот-чудовищ, які заплутались в ремнях. Ремні виходили з клювів, пащ, хвостів, ніг чудовищ, обплітали їх туловище і переходили в „серединник” – вертикальне плетіння, яке спускалося в заставку з навершя і ніби розділяло її на ліву і праву.

З таких же ременів, плетінь, що нерідко закінчувалися головами чудовищ, утворювались ініціали. В XIII ст. в тератології з’явився мотив людської фігури. В XIV ст. вони вдягнені в шапку конічної форми.

Основу кольору тератологічного орнаменту – кіновар. Застосовували також синю, зелену, жовту, сіру фарби і колір чорнила. В XV ст. тератологія згасає. В заставках зникає зображення звірів. Залишаються лише плетіння.

– плетений, джгутовий (балканський) орнамент – з поч. XV ст. Складався з поєднання (сплетіння) ряду кіл, кліток, овалів. Змінюється і характер ініціалів; вони нагадують звичайні літери, але ніби стягнуті вузлами. Заставка орнаменту не мала рами. Але її могло вінчати навершя у вигляді зображення букета квітів. Кутки заставки прикрашалися стилізованими квітами, шишками, бутонами. Зразки заставок балканського орнаменту є в „Апостолі” (48).

– нововізантійський (рослинний) витіснив у XVI ст. плетений. Відновлено заставку у вигляді рами геометричної форми. Її заповнюють квіткові мотиви. Кольорова гама – переважає синій, а також вживали вишневий, зелений, які нерідко давалися на золотому фоні.

– стародрукований – з XVI ст.. головними елементами цього орнаменту були зображення трав, гілок, листя, квітів, плодів, ягід, шишок. Для розфарбування використовувались головним чином чорний і білий кольори. Він прийшов не із книг друкованих, як вважали, а навпаки.

Зразки такого орнаменту розробив у XV ст. гравер Вестфалії Ізраїль Ван Мененем. Російські книжники використовували (зі змінами) прикраси, букви.

З XVI ст. появляються друковані книги. Як шрифт використовувався полуустав з його чіткою графікою букв. Стародруковий орнамент перейшов у художнє прикрашання друкованої книги у чорно-білому варіанті.

– орнамент бароко – З другої половини XVII ст. будувався на поєднанні рослинних мотивів і геометричних форм (еліпсів, спіралей). Від стародрукованого орнаменту були взяті рослинні мотиви (пишне листя, квіти, плоди), які отримали реалістичне і рельєфне зображення. Відзначається пишністю розфарбування з використанням кіновару, білої, чорної і золотої фарб.

В кінці XVII ст. на основі орнаменту барокко виник спрощений поморський стиль, який використовується у рукописних книгах старообрядців. Характеризувався наявністю золотого фону, на якому давалися зображення білих або різнокольорових трав вигнутої форми.