Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Юліанський календар





Незручність місячно-сонячного календаря, яким користувалися римляни, через його хаотичність і довільні корегування жрецями гостро поставила питання про його невідкладну реформу. Така реформа була проведена у 46 р. до н.е. Юлієм Цезарем.

Видатний римський полководець, письменник, верховний жрець і державний діяч Юлій Цезар (102 – 44 рр. до н.е.) під час свого перебування у Єгипті познайомився із єгипетським сонячним календарем та проектами александрійських астрономів щодо його вдосконалення і дійшов висновку про доцільність заміни вживаного в Римі місячно-сонячного календаря новим сонячним, спираючись на астрономічні знання і досвід єгиптян. Створення нового календаря він доручив групі александрійських астрономів на чолі із відомим астрономом і математиком Созігеном. Перед реформаторами стояло все те ж завдання – максимально наблизити римський календарний рік до тропічного року і завдяки цьому підтримувати постійне співвідношення певних днів календаря одним і тим же порам року.

Суть реформи полягала в тому, що в основу календаря було покладено річний рух Сонця між зірками. Середня тривалість календарного року визначалась у 365 діб і 6 годин, що відповідало відомій на той час тривалості тропічного року. Але, щоб не розпочинати календарний рік у різні години доби, вирішили упродовж трьох років вважати по 365 діб, а у четвертому – 366 діб. Середній рік у чотирьохрічному циклі став дорівнювати 365 діб і 6 годин.

Созігену, очевидно, було відомо, що середня тривалість року за новим календарем трохи більша від справжнього тропічного року. Але він, мабуть, вважав цю різницю несуттєвою.

У новому календарі кількість місяців і їх назви залишились колишніми. Місяць марцедоній був повністю виключений із календаря, а натомість збільшено тривалість місяців за правилом: непарний місяць має 31, а парний – 30 діб. Лише фебруаріус (лютий) у простому році мав 29 діб, а у подовженому – 30 діб. Саме у цей місяць раз у чотири роки й додавалась ще одна доба. Повністю збереглося положення нон та ід, але у зв'язку з продовженням тривалості місяців зросла кількість днів до календ. Початок року було перенесено на 1 януаріуса (січня), тому що у січні в Римі розпочинався новий адміністративний рік: вступали на посади консули, між ними розподілялися армії для майбутніх весняних походів і т.д.

Однак знову, з релігійних міркувань, додаткову добу вирішено було сховати між рядовими числами – між 24 і 25 лютого. Так виникло у календарі два двадцять четвертих числа. Оскільки 24 лютого було шостим днем до березневих календ, то додаткове число було другим шостим. Латиною воно називалося "bіssехtus" – другий шостий (bіs – другий, ще; sехt – шість). У візантійських греків це звучало „віссекстус”. А у східнослов'янській вимові цей термін звучав дещо інакше і в результаті на Русі з'явилось слово ,,високос”, а продовжений рік став називатися високосним. Номерацію діб у прямому порядку у цьому календарі прийняли у VI ст. н.е. Після перенесення новоріччя на січень назви ряду місяців (числівникові) перестали відповідати їх місцю в календарі. Так октобріс – восьмий – став десятим, новембріс – дев'ятий – одинадцятим, децембріс – десятий – дванадцятим.

Після смерті Юлія Цезаря (44 р. до н.е.) римський сенат із вдячності йому за упорядкування календаря і видатні військові заслуги перейменував квінтиліс на місяць юліус. А новий календар за іменем Юлія Цезаря одержав назву юліанського календаря.

Лік за новим календарем розпочався з першого січня 45 року до нашої ери. При проведенні реформи, намагаючись досягти збігу всіх свят із відповідними їм порами року, було додано до календарного року (46 р. до н.е.) крім марцедонія, який складався із 23 діб, ще два додаткових місяці – один у 33 доби, а другий у 34 доби. Обидва ці місяці були розміщені між новембрісом і децембрісом. Таким чином, складався рік у 445 діб, відомий у історії календаря під назвою хаотичного.

Проте невдовзі після реформи понтіфіки – члени вищої жрецької колегії у Стародавньому Римі, яким було доручено слідкувати за правильністю відліку часу, чи то не зрозумівши суті реформи, чи то з метою скомпроментувати календар, знову заплутали його, вставляючи високосні дні не через три роки на четвертий, а через два на третій. Помилка була виявлена лише у 8-му році до н. е. за часів правління наступника Юлія Цезаря імператора Августа (63 р. до н. е. –14 р. н.е.), який здійснив нову реформу і ліквідував допущену помилку. Згідно з розпорядженням Августа, починаючи з 8-го року до нашої ери до 8-го року нашої ери, введення додаткових діб у високосних роках не здійснювалося.

У вдячність за виправлення календаря і враховуючи великі військові перемоги імператора, одержані у місяці секстилісі, сенат перейменував цей місяць на августус. Але секстиліс мав 30 діб, тобто парне, нещасливе, за уявленням римлян, число. Сенат вважав, що буде образливо, коли в місяці, присвяченому Августу, залишиться 30 діб. Тому до августуса було долучено ще одну добу, взяту у фебруаріуса. Так фебруаріус залишився із 28 або 29 добами.

Але ж тепер виходило, що три місяці підряд – юліус, августус і септембріс – мали по 31 добі, що знову не влаштовувало забобонних римлян. Було вирішено одну добу септембріса передати октобрісу, а від новембріса – одну добу децембрісу. Цими нововведеннями було порушено запроваджене Юлієм Цезарем правильне чергування довгих і коротких місяців, а перше півріччя стало коротшим за друге.

У побуті римляни продовжували користуватися восьмидобовим тижнем, дні якого позначалися великими літерами алфавіту: А, В, С, D, Е, F, G, Н. День Н був базарним. Дні рахувалися безперервно, незалежно від дати місяців. Семидобовий тиждень римляни запровадили лише з І століття нашої ери.

На той час новий календар відносно точно розв'язував проблему співвідношення тропічного, або астрономічного, року і сонячної доби. Прийнята тривалість юліанського року всього на 0,0078 доби або на 11 хвилин 14 секунд перевищувала природний астрономічний рік. Якщо найточніший до цього єгипетський календарний рік випереджав тропічний на одну добу кожні чотири роки, то юліанський відставав на одну добу через кожні 128 років.

Проте юліанський календар не відразу і не скрізь увійшов у вжиток. Спочатку він застосовувався лише у Римі.

 






Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 410. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия