Періодизація грошового обігу України

Періодизація грошового обігу України має свої особливості, обумовлені низкою економічних і політичних факторів (хоч в цілому вона відповідає основним параметрам загальноєвропейської періодизації грошового обігу). В дослідженні історії грошового обігу на території України виокремлюються кілька галузей нумізматичної науки: антична, середньовічної Європи, східна, візантійська, російська, нової і новітньої Європи, радянська.

Історія використання грошей та їх власний випуск визначають періодизацію, котра набуває такого вигляду:

1. До X ст. основу грошового обігу становлять монети римські, візантійські та інші західноєвропейські та арабські.

2. X – XI ст. – початок власного карбування монет та їх використання разом із зарубіжними.

3. XII – XIV ст. –,, безмонетний період”, використання вагових одиниць срібла та ювелірних виробів й інших грошових замінників.

4. XIV – XVII ст. – поновлення власного карбування монет і пожвавлення товарно-грошових відносин. Використання монет інших держав.

5. XVIII – поч. XX ст. – регулярне карбування монет та емісії паперових грошей, які використовувались на землях України.

6. 1917–1920 рр. – грошовий обіг в УНР та УРСР, використовування монет і бонів різних урядів та держав. Місцевих грошей.

7. 1921–1990 рр. – монети і бони СРСР, Польщі, Румунії, Чехословаччини, Угорщини, Німеччини, в тому числі в період Другої світової війни та під час окупації.

8. З 1991р. – випуск купоно-карбованців і запровадження гривень та копійок з 1996 р. незалежною державою Україною та використання грошових знаків інших держав у товарно-грошових відносинах.

Отже, періодизація грошового рахунку і грошового обігу України бере початок із часу використання західноєвропейських динаріїв та інших монет, а також арабських дирхемів (диргемів), які мали обіг на території Київської держави у час її становлення та на початку державності. Цей перший період слід вважати західноєвропейським та арабським.

Грошовий обіг та грошовий рахунок з монетами власного карбування розпочався практично з часу появи златників та срібляників Володимира Святославовича у X ст., а також монет Ярослава Мудрого в XI ст.. і деяких інших.

 

У другому періоді монети карбувалися в основному внаслідок двох причин. По-перше, не вистачало зарубіжних, зокрема арабських монет, і, по-друге, відчувалася необхідність пропагандистських кроків на утвердження самостійного існування давньоруської держави. Отже, власні монети не були основою грошового рахунку, оскільки вони не карбувались у достатній кількості.

Остаточне припинення надходжень зарубіжних монет – західноєвропейських та арабських – через зовнішньополітичні та геополітичні зміни з XII ст.. визначило третій період грошового обігу та нумізматики, який в історії одержав назву,, безмонетний” і тривав до кінця XIV ст.. В основі цього грошового обігу замість монет на землях колишньої Київської Русі використовували для різних торговельних операцій вагове срібло у вигляді зливків – гривень, перснів, браслетів, бус та інших прикрас. Гривні, які лежали в основі грошового рахунку, були трьох видів: київська, московська і новгородська, а з XIV ст.. використовується ще й західноруський (литовський) вид. Київські гривні були шестикутними зливками срібла, які мали вагу 160 г.

Новгородські були витягнутими паличками вагою близько 200 г, а московськ і – становили половину новгородських, отже – 100 г. Литовські гривні – палички були такими ж за вагою і формою, як і новгородські, але мали більш м’які обриси та поперечні або навскісні насічки-вм’ятини.

Оскільки землі Київської Русі були під впливом різних держав, тому різними шляхами завершувався,, безмонетний” період. Галичина, Волинь, а згодом Київщина, Чернігівщина і Полісся опинились під владою Польщі і на цих землях у першій половині XIV ст.. був поширений празький гріш, а також використовувалися руські та галицькі півгроші. Так починався четвертий період грошового обігу в Україні, що співпав з утворенням централізованих держав у Центральній та Східній Європі. Зміцнення товарно-грошових відносин зумовило необхідність великої кількості монет і власного карбування в окремих центрах. Перші монети на українських землях власного карбування з явилися у 1351–1354 роках у Львові. Згодом у 60-х роках XIV ст., відновлюється карбування монет у Києві за Володимира Ольгердовича. XIV ст. характерне тим, що разом із монетами використовувалось вагове срібло (вагові гривні), а для великих торговельних операцій – золоті монети італійського та угорського виробництва. Лише у XV ст.. на ринку починають панувати гроші.

Четвертий період містить цікаві сторінки XVI–XVII ст., які характеризуються певним асортиментом монет. Лише на Волині у цей час були в ужитку золоті червінці, таляри, гроші -основні а також півгроші та динарії. Основними рахунковими одиницями стали копа в Галичині та рубль – на литовських землях, також у Східній Волині та Чернігово-Сіверщині користувалися російськими грішми. В той же час з початку з початку карбування з 1518 р. у Богемії таляра, який поступово стає основною грошовою одиницею в Європі, він поширюється і на східнослов’янські землі. Його курс був досить стійким на українських і білоруських землях і складав 90 грошів. У скарбах XVI–XVII ст.. зустрічається значна кількість талярів і монет різних номіналів з монетних дворів Польщі, Чехії, Росії, Німеччини, Італії, Угорщини та інших, а саме: таляри, левкові таляри, орлики з орлом і «погонею», орти, копійки, денги, полушки, гроші та інші. Причому серед них зустрічається значна кількість фальшивих монет.

XVIII ст. стало початком п’ятого періоду грошового обігу і пов’язане з систематичним карбуванням монет та емісією паперових грошей. Грошовий рахунок, таким чином, набуває нового вигляду. Крім того, більшість держав забороняють використовувати іноземну валюту в своїх межах, що впорядковує його і робить більш чітким і визначеним у кожній державі. У цьому ж періоді значну роль відіграють грошові системи великих імперій, криза і руйнування яких завершується в ході Першої світової війни та революцій, що спричиняється до значних змін та хаосу у фінансово-грошовій системі Європи і світу.

Наступний, шостий період тривав з 1917 року по 1920 роки, коли на українських землях були в обігу гроші збанкрутілих держав та урядів, гроші та їх сурогати окремих банків та військових урядів. У той же час уряд УНР, згодом уряди Гетьманату і Директорії випускають свої грошові знаки карбованці і гривні, що було певною спробою утвердження економічної незалежності. Випускають гроші й окремі міста.

В Україні з 1920 р. аж до 1991 р. панують у грошовому обігу монети і паперові гроші спочатку РРФСР. А потім (з 1922р.) –СРСР. А на землях, які належали Румунії, Чехословаччині та Польщі, ходили гроші цих держав до 1939–1945 років, а в часи фашистської окупації використовувались окупаційні гроші фашистських держав. Таким був строкатим сьомий період, який можна виділити в історії грошей в Україні.

Останній період історії грошей на українських землях почався з 1991 р., з часу проголошення нею незалежності і випуску купоно-карбованців номіналом 1, 2, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 і 500 карбованців, які у зв’язку з інфляцією були швидко вилучені з обігу, а залишились знаки 1000, 2000, 5000, 10000, 20000, 50000, 100000, 200000, 500000, 1000000 карбованців. Розладнана грошова система і господарська криза не дозволили запровадити справжні власні гроші – гривні та монети. Здійснено було спочатку випуск лише двох пам’ятних монет з шести запланованих Національним банком, присвячених 50-річчю Перемоги над фашизмом і 400-літтю від дня народження гетьмана України, полководця і політика Богдана Хмельницького. Всі гроші 1995 р. номіналом 200000 крб., а потім з’явились ще чотири монети, присвячені містам-героям Києву, Одесі, Севастополю, Керчі, а згодом дві, присвячені Лесі Українці та Організації Об’єднаних Націй. З 1996 р. за новою грошовою реформою запроваджено гривні номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 гривень та монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок, 1 гривня.

Періодизація дає можливість у певній мірі використати нумізматичні та боністичні матеріали для поглибленого вивчення історії України, добре ілюструє разом з іншими джерелами політичне, економічне та соціальне становище українських земель та їх населення у складі різних держав. Наявність грошей, монет і бон вказує на стан господарства, певну економічну і політичну залежність чи незалежність держави або окремих українських земель.

Періодизація грошового обігу на українських землях є досить умовною. Річ у тому, що монети і бони в Україні в усі часи поєднувалися з грошовими системами інших держав. Існують ще європейська і світова періодизації, які сприяють вивченню і дослідженню монет, монетних та грошових систем від часу появи перших грошей. Окремі держави і навіть регіони можуть мати свою історичну періодизацію, яку вимагає їх історія. Особливо це стосується тих народів, які не так давно звільнилися від колоніальної та інших форм залежності.