Діагностування за компресією

Тиск газів у циліндрі наприкінці такту стиснення (компресія) залежить від спрацювання циліндро - поршневої групи, в'язкості масла, частоти обертання колінчастого вала, герметичності клапанів та ін. Компресію перевіряють компресометром або компресографом (запи­суючим манометром). Для перевірки компресії двигун прогрівають до тем­ператури охолодної рідини (80...90 °С), потім його зупиняють, повністю відкри­вають дросельну і повітряну заслінки карбюратора і від'єднують проводи від свічок запалювання. Очистивши і продувши стиснутим повітрям заглиб­лення біля свічок запалювання, викручують свічки і, уставивши гумовий на­конечник 2 (рис. 6) компресометра в отвір для свічки (карбюраторні двигу­ни) або форсунки (дизельні двигуни) одного з циліндрів, прокручують колінчастий вал двигуна стартером на 10... 12 обертів. Тиск відлічують по шкалі манометра 4. Далі натискують пальцем на стержень золотника 6 компресо-метра до встановлення стрілки манометра в нульове положення і перевіря­ють тиск у решти циліндрів. Перевіряють компресію кілька разів. Різниця показань манометра в окремих циліндрах не повинна перевищувати 0, 1 МПа для карбюраторних двигунів і 0, 2 МПа — для дизельних. Мінімально допус­тиму компресію залежно від ступеня стиску визначають заводи—виготов­лювачі двигунів і зазначають у відповідних інструкціях про експлуатацію автомобілів. Основні недоліки цього методу діагностування такі: розряджен­ня акумуляторної батареї при прокручуванні колінчастого вала двигуна; не-порівнюваність показників компресометра при вимірюванні тиску в різних двигунах через неможливість мати однакову частоту обертання; неможливість визначення безпосередньої причини низької компресії.

Рис. 6. Схема перевірки компресії: 1 — головка циліндрів; 2 — гумовий наконечник; 3 -шланг; 4 — манометр; 5 — клапан випуску повітря; 6 — золотник

Діагностування за виходом стиснутого повітря.

Причини спаду компресії можна визначити за виходом стиснутого повітря, яке подається в циліндр двигуна через отвір для свічки: якщо стиснуте повітря виходить через карбю­ратор або глушитель, то клапани нещільно прилягають до сідел; якщо через сапун, то не справна (спрацьована) циліндропоршнева група; якщо стиснуте повітря потрапляє в сусідній циліндр з охолодженою рідиною, то пошкоджена прокладка головки блока. Витікання стиснутого повітря з циліндра точні­ше можна визначити за допомогою спеціального переносного приладу (рис. 7), який дає змогу визначити технічний стан циліндрів, поршневих кілець, клапа­нів і прокладок головок блока циліндрів. За допомогою цього приладу по черзі впускають стиснуте повітря в циліндри через отвори для свічок запа­лювання або форсунки при непрацюючому двигуні в положенні, коли клапа­ни закриті, і при цьому вимірюють вихід повітря за показаннями манометра приладу.

Рис. 7. Прилад К-69М: 1 — муфта швидкознімна; 2 — штуцер вхідний; 3 — редуктор; 4 — сопло вхідне; 5 — манометр вимірювальний; 6 — демпфер; 7 — гвинт регулювальний; 8 — штуцер вихідний; 9 — сполучна муфта; 10 — штуцер