Студопедия — Зберігання шин і гумотехнічних виробів
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зберігання шин і гумотехнічних виробів






 

Для попередження старіння гуми всі нові, відновлені, придатні до експлуатації і ремонту шини, камери і ободні стрічки зберігають в закритому, окремому, сухому приміщенні, захищеному від сонячного проміння. За наявності в складському приміщенні вікон їх скла офарблюють червоною або оранжевою фарбою.

Стелажі в складських приміщеннях повинні бути розміщені відповідно нормам пожежної безпеки і з урахуванням зручності роботи із застосуванням грузопідйомних механізмів. Опалювальні пристрої, що знаходяться на складі, слід екранувати. Стелажі з шинами і вішала з камерами і ободними стрічками не повинні знаходитися ближче 1 м від опалювальних приладів.

При зберіганні шин допускається коливання температури повітря в межах -30...+ 35°С і відносної вогкості 50-80%. Температура і відносна вологість на складах регулюються провітрюванням приміщення (у жарку погоду - вночі); при відносній вогкості нижче 50% необхідно застосовувати штучне зволоження, посипаючи підлогу вологою тирсою або окропляючи його водою; у дощову погоду склади повинні бути закриті. Не допускається в сховищах затхлості повітря і появи на стінах цвілі. При появі вказаних чинників приміщення необхідне продезинфікувати 2%-м розчином формаліну і провітрити.

Забороняється провітрювати склади під час грози і протягом 2-3 ч після неї через різке збільшення змісту озону в повітрі.

Нові, відновлені, були в експлуатації, але придатні до подальшого використовування, а також підготовлені до здачі на відновлення шини зберігають у вертикальному положенні на стелажах або на рівній підлозі. При зберіганні шин в зборі з камерами останні накачуються повітрям до внутрішнього розміру покришок щоб уникнути утворення складок на них.

Безкамерні шини слід зберігати з дерев'яними або картонними розпірками між бортами. Шини, що були в експлуатації і придатні до подальшого використовування, перед зберіганням повинні бути очищені від бруду.

Допускається: а) зберігання шин вантажних автомобілів постійного тиску в зборі з їздовими камерами, накачаними повітрям до розмірів покришки, штабелями заввишки не більш 2 м в течію не більш один місяць; би) зберігання шин на піддонах при дотриманні пункту «а»; у) зберігання шин на відкритому повітрі строком до одного місяця у вертикальному положенні під навісом або укритих матеріалом, що захищає від зовнішніх дій (сонця, атмосферних опадів і забруднення). При тривалому зберіганні шини слід повертати, міняючи зону опори через кожні три місяці.

Камери зберігають в злегка накачаному повітрям стані на кронштейнах з напівкруглими поверхнями. Через кожні три місяці зберігання на кронштейнах камери слід повертати, міняючи зону опори. Допускається терміном не більш три місяці зберігання камер на піддонах складеними стопками або згорнутими, при цьому необхідно вжити заходи до виключення можливості пошкодження їх вентилями і іншими предметами.

Ободні стрічки зберігають на кронштейнах з напівкруглими поверхнями. Допускається зберігання ободних стрічок пачками в кількості 5-20 шт. (залежно від розміру).

Не допускається зберігання шин, камер, ободних стрічок в одному приміщенні з горючими, змащувальними і хімічними речовинами.

Дотримання висловлених правил забезпечує оберігання шин і гумотехнічних виробів від дії наступних чинників, що шкідливо впливають на їх працездатність: озону, сонячного світла, теплоти, органічних розчинників, мінеральних масел, змащувальних матеріалів, нафтопродуктів, кислот; тривалого зіткнення з міддю і іншими кородіруючимии речовинами; тривалого одностороннього навантаження, перегинів, нагромаджень один на одного, опори шин на різко виступаючі нерівності поверхні.

 

Завдання: Ознайомитися і законспектувати основні правила зберігання автомобілів, та засоби полегшення пуску двигуна в зимовий період. Ознайомитися із основними правилами зберігання запасних частин та матеріалів на складах, консервацією та обслуговуванням під час зберігання.

 

 

Використана література [ 1] стор. 334 - 355;

 

Контрольні питання:

1. Які існують способи зберігання автомобілів?

2. Що таке розігрів і підігрів двигунів?

3. Які існують способи розігрівання і підігріву двигунів?

4. На які види підрозділяються загально похідні і цехові склади АТП?

5. Які основні вимоги пред'являються до складським приміщенням?

6. Які особливості зберігання ГСМ?

7. Як зберігають запчастини і матеріали?

8. Які особливості зберігання автоексплуатаціних матеріалів?

9. Як зберігають акумуляторні батареї?

10. Як зберігають шини і гумотехнічні вироби?

 

 

Тема 5.5. Організація ТО автомобілів.

 

Мета: Ознайомлення із організацією технологічного процесу та методами його виконання на АТП.

 

Кількість годин: 6.

 

План: 1. Поняття про організацію виробництва у підрозділі та її складові елементи.

 

Здійснення системи планово – попереджувального технічного обслуговування і ремонту повинно забезпечити високу технічну готовність рухомого складу при найменших витратах на його утримання.

Щоб своєчасно та високоякісно виконати передбачені Положенням види технічного обслуговування і зменшити кількість поточних ремонтів необхідна відповідна організація виробництва і праці. В цьому випадку підвищується не тільки рівень технічного стану парку, а також зменшується вартість технічного обслуговування та ремонту, більш ефективно використовується матеріальна база, кадри та інші резерви підприємства.

Складовими елементами організації виробництва являються:

- структура і штати підрозділу;

- режим роботи підрозділу;

- планування підрозділу;

- загальний технологічний процес підрозділу та його взаємозв'язок з іншими підрозділами підприємства;

- поділ та кооперація праці;

- організація робочих місць та їх обслуговування;

- умови та охорона праці;

- методи організації технологічного процесу.

 

2. Методи організації ТО, їх порівняльна характеристика.

 

Найбільш часто використовуємі на АТП є наступні методи ТО автомобілів:

Метод універсальних постів передбачає виконання операцій ТО на одному посту робітниками усіх спеціальностей або робітниками – універсалами високої кваліфікації.

Перевагою універсальних постів є можливість більших коливань часу виконання ТО на окремих постах в залежності від типу автомобіля, його фактичного технічного стану та об'єму супутнього ремонту.

Недоліками методу являються:

- виконання контрольних та регулювальних операцій, пов'язаних із запуском двигуна, а також мастильних, заправних та очищувальних робіт спільно з іншими операціями ТО, що призводить до порушення правил ТБ і погіршенню умов праці робітників;

- дублювання обладнання при наявності на АТП декількох універсальних постів;

- зосередження на універсальному посту значної кількості технологічного обладнання.

Універсальні пости не забезпечують умов для раціональної організації робочих місць виконавців і якості обслуговування автомобілів. Вони в більшій мірі пристосовані для виконання операцій ПР. Однак, завдяки простоті організації робіт, універсальні пости отримали значне розповсюдження.

 

При потоковому методі увесь об'єм робіт ТО розподіляється між декількома спеціалізованими постами, розміщеними послідовно. Сукупність постів утворює потокову лінію, кожний з постів якої в залежності від виконуємих на ньому робіт оснащується відповідним технологічним обладнанням, номенклатура і розміщення якого визначається прийнятим технологічним процесом. Переміщення автомобіля з поста на пост механізується.

При правильній організації потоковий метод забезпечує чітку організацію процесу ТО, дає можливість найбільш зручно розмістити обладнання і інструмент, розмістити на робочих місцях робітників так, щоб не перешкоджали один одному, а спеціалізація виконавців і переміщення автомобіля з поста на пост по потоку та ритмічність процесу обслуговування, економію робочого часу, підвищення якості робіт та зменшення часу простоїв автомобілів в ТО.

Однак цей метод можна застосувати лише на потужних АТП з однотиповим рухомим складом.

 

Операційно – постовий метод використовується при ТО – 2 автомобілів і передбачає розподіл на групи комплексу операцій, виконуємих за декілька заїздів автомобіля на спеціалізовані пости кожної групи.

Перевагами цього методу є спеціалізація постів і ремонтних робітників, можливість виконання ТО в міжзмінний час.

Недоліками даного методу є складна організація його здійснення, нестабільність об'єму робіт на постах обслуговування, нечіткому розподілі функцій між робітниками, що виконують ТО – 2 і основну частину ПР, та відсутність централізованого контролю технічного стану автомобілів.

Такий метод використовується на підприємствах на АТП середніх та потужних (не менш 250 автомобілів) внаслідок недостатньої виробничої програми для завантаження спеціалізованих постів.

 

Агрегатно – зональний метод полягає в розподілі комплексу операцій ТО – 2 на операції, що входять до об'єму робіт ТО – 1, та операції, що їх доповнюють до об'єму робіт ТО – 2. ТО – 1 в такому випадку виконують на потоковій лінії, а доповнюючі операції – на спеціалізованих по агрегатам та системам автомобілів зонах ТО – 2 та ремонту.

Аналіз цього методу показує, що розподіл об'єму робіт ТО – 2 на операції, що входять до об'єму ТО – 1, для їх виконання на поточній лінії, та операції, що доповнюють об'єм ТО – 1 до об'єму робіт ТО – 2 з метою їх виконання на спеціалізованих постах, практично неможливо без дублювання частини робіт ТО як на постах потокової лінії, так і на спеціалізованих постах, а відсутність централізованого контролю технічного стану автомобілів і виконання об'єму робіт ПР спільно з ТО – 2 не забезпечує умов для якісного виконання самого ТО. Також недоліком цього методу можна вважати складну організацію робіт ТО, пов'язану з багаторазовими заїздами автомобіля на пости ТО – 2. Такий метод використовується на середній та потужних АТП.

 

Метод єдиного обслуговування полягає в тому, що замість загально прийнятих ТО – 1 і ТО – 2 використовується єдине технічне обслуговування (ЄТО), що також виконується через певний пробіг автомобіля і періодичність його приймається вище періодичності ТО – 1 та нижче за періодичність ТО – 2. ЄТО може виконуватися як на універсальних, так і на спеціалізованих постах, а також і на поточних лініях.

Перевагами цього методу є простота планування і організації профілактич- них робіт та просте керування технологічним процесом.

Недоліком цього методу є відсутність науково обґрунтованої періодичності, переліку і трудомісткості робіт ЄТО, що може спричинити збільшення об'єму та вартості ПР.

Цей метод доцільно використовувати для перспективного рухомого складу, що здійснює магістральні перевезення. Для нього пред'являються вимоги до автопромисловості по його пристосуванню до ЄТО і діагностуванню. Періодичність ЄТО для перспективних автомобілів прогнозується рівною 15 – 20 тис. км.

 

Метод комплексного обслуговування полягає в розподілі операцій ТО – 2 на декілька комплексів, до яких входять кріпильні, мастильні і регулювальні роботи. Комплекси виконуються почергово при ТО – 1 і по відношенню до нього є додатковими роботами.

Переваги цього методу полягають у можливості проведення ТО – 2 у міжзмінний час і можливості більш повної реалізації надійності деяких вузлів і деталей автомобіля.

Використання цього методу є доцільним на потужних АТП, де об'єм робіт достатній для завантаження лінії ТО – 1, відповідних кількості комплексів додаткових робіт.

Недоліком являється відсутність науково обґрунтованих режимів його виконання і кількості комплексів операцій, що може призвести до збільшення витрат на технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

 

При комплексно – потоковому методі увесь комплекс робіт ТО – 2 виконується на декількох потокових лініях за декілька прийомів – заїздів (або з послідовним переїздом з одної лінії на іншу).

Одна з потокових ліній слугує для виконання усього об'єму робіт по ТО – 1, а кожна наступна – певної частини ТО – 2, для чого вони обладнуються відповідним спеціалізованим технологічним обладнанням.

Переваги і недоліки цього методу такі ж, як і у агрегатно – зонального, але для потокових ліній. Область використання – потужні АТП, СТОА та інші підприємства по ТО і ремонту автомобілів індустріальними методами.

 

Зонально – потоковий метод полягає в переміщенні із заданим ритмом групи виконавців разом із комплектом спеціалізованого інструменту і обладнання з одного тупикового поста на інший. Виконавці забезпечені пересувним обладнанням та візками для переміщення інструменту, кріпильних деталей та контрольних приладів. На постах обслуговування одночасно з ТО – 2 можуть виконуватися операції ПР трудомісткістю до 120 люд. – год.

 

Прогресивність цього методу полягає у спеціалізації робітників і їх переміщенні по постам із заданим ритмом.

Однак, при виконанні ТО – 2 на тупикових постах з переміщенням груп виконавців з поста на пост виникають труднощі із виконанням трудомістких операцій, відсутня можливість оснащення постів необхідним комплектом контрольного і діагностичного обладнання (стендами), можливі випадки скупчення робітників усіх спеціальностей на одних постах, в той час, як інші можуть простоювати в чеканні робіт.

Такий метод може бути використаний на середніх і потужних АТП.

 

 

Агрегатно – дільничний метод передбачає організацію декількох спеціалізованих виробничих дільниць, окремі бригади яких виконують роботи по усім видам технічного обслуговування і поточного ремонту певних груп агрегатів і систем автомобіля. До складу бригад виробничих дільниць входять робітники тих спеціальностей, які необхідні для виконання робіт по ТО і ремонту закріплених за ними агрегатів.

Прогресивність даного метода полягає у підвищенні відповідальності виконавців виробничих дільниць за якість виконання робіт по ТО і ремонту агрегатів і вузлів автомобіля, а також у спеціалізації робіт.

Метод може бути використаний лише на потужних АТП, що забезпечує достатнє навантаження виробничих дільниць.

 

 

Агрегатний метод передбачає організацію ТО - 2 на постах, спеціалізованих по агрегатам і системам автомобілів, по обслуговуванню двигуна, агрегатів трансмісії, переднього і заднього мостів, рульового керування і гальм, кузова, шин.

Операції ТО – 2 по агрегатам і системам виконуються за потребою (відповідно до результатів діагностування). Це сприяє скороченню трудомісткості регламентних робіт.

Недоліком методу є переоцінювання ролі діагностування, яке ще не в змозі дати достатню інформації для визначення об'єму усіх профілактичних робіт. В результаті ТО – 2 виконується не в повному об'ємі, що негативно впливає на експлуатаційній надійності рухомого складу.

 

3. Система та форми виробничого обліку ТО і ПР автомобілів, витрат запчастин і матеріалів.

 

Експлуатаційно – технічна документація призначена для:

- планування робіт по ТО і ремонту рухомого складу;

- обліку виконуємих робіт;

- технічного стану рухомого складу та іншого технічного майна;

- ведення звітності;

- списання рухомого складу;

- контролю якості робіт та ін.

 

До складу експлуатацційно – технічної документації входять: керівні документи, пономерні документи та форми документації.

 

Керівні документи визначають склад, порядок та об'єм робіт по ТО, ремонту та зберіганню автомобільної техніки. Ці документи розроблюються на основі нормативних актів, до яких відносяться держстандарти, Устав автомобільного транспорту; Правила дорожнього руху, норми технологічного проектування та ін.

Керівні документи поділяють на загальні та типові.

Загальні керівні документи по ТО і ремонту автомобілів включають правила технічної експлуатації рухомого складу, накази, вказівки, інструкції, положення, методики та ін.

Ці документи періодично відновлюються і являються обов'язковими для усіх посадових осіб АТП незалежно від відомчої підлеглості.

Типові керівні документи по ТО і ремонту автомобілів призначені для окремих моделей рухомого складу автомобільного транспорту.

До них відносяться різноманітні технічні описання, інструкції, бюлетені, каталоги та ін.

До типових керівних документів відносяться операційно – технологічні карти на ТО і ПР автомобілів, агрегатів, вузлів і механізмів. Вони використовуються як на стадії планування і організації процесу, так і безпосередньо на робочих місцях (постах). Складаються технологічні карти кожному виконавцю технологічного процесу. Іноді із-за складності і об'ємності карт безпосередньо на робочих місцях використовують піктограми, на яких у певній послідовності символами показано перелік необхідних по технологічному процесу операцій ТО.

 

Пономерні документи відносяться до даного автомобіля або його елементу, що мають присвоєні їм номери.

Основний пономерний документ – бортовий журнал – формуляр автомобіля. Він повинен зберігатися в автомобілі і пред'являтися водієм черговому механіку (майстру), що приймає автомобіль з лінії та іншим особам, що мають право контролю.

Іншим, не менш важливим пономерним документом є паспорт автомобіля. В паспорті наведено технічні дані, необхідні для експлуатації автомобіля. Паспорта видаються органами ДАІ і зберігаються на АТП до списання автомобіля.

 

Форми технічної документації призначені для планування, обліку і звітності різноманітних організаційно – технічних заходів по ТО і ремонту автомобілів.

Можна виділити три основних групи форм технічної документації: планування, обліку та звітності.

До форм планування плани – графіки використання автомобілів, плани – графіки ТО і ремонту автомобілів та ін.

До форм обліку відносяться картки, листки, відомості, книги, журнали та ін. Форми обліку на АТП ведуться із діючими інструкціями про порядок ведення обліку на АТП.

До форм звітності відносять річний і квартальний звіти про виконання капітального ремонту автомобілів та агрегатів, звіти про виконання ТО та ін.

 

4. Документи обліку.

 

Система виробничого обліку на АТП повинна відповідати на наступні питання: де і коли виконувалися ТО і ремонти кожного автомобіля, які дійсні причини виникнення відказів і несправностей автомобілів, який склад виконуємих робіт по ТО і ремонту кожного автомобіля, хто виконував ту чи іншу роботу, яка кількість витраченої праці, запасних частин, матеріалів і засобів на кожний автомобіль і по кожному виробничому підрозділу особисто.

На АТП використовуються різноманітні системи та форми обліку, однак на більшості підприємств використовується система обліку, що рекомендується у діючій інструкції по організації і керуванню виробництвом ТО і ремонту автомобілів і система контролю технічного стану рухомого складу при повертанні на АТП.

Форми документів первинного обліку затверджено Міністерством транспорту України і мають свою нумерацію.

Документи первинного обліку заповнюються на контрольно – технічному пункті АТП черговим механіком (контрольним майстром).

До цих документів відносяться:

- лист обліку ТО і ПР автомобіля;

- відомість технічного стану рухомого складу, що повертається із лінії;

- журнал обліку передчасного повертання автомобілів із лінії;

- акт на пошкодження автомобіля або окремих частин;

- журнал обліку роботи і пломбування спідометрів;

- відомість обліку виїзду і повертання автомобілів;

- журнал замірів внутрішнього тиску в шинах;

- акт про технічну несправність спідометра (таксометра).

 

Якщо на АТП є відокремлена діагностика, то вводяться діагностичні карти Д – 1 і Д – 2, які заповнюються механіком – діагностом і передаються у виробничі підрозділи, де будуть усуватися виявлені несправності.

Лицьова картка автомобіля слугує для обліку усіх технічних впливів і простоїв автомобіля. Лицьова картка заводиться на рік по кожному автомобілю і щоденно заповнюється техніком по обліку.

 

Облік запасних частин та матеріалів повинний в першу чергу показувати доцільність їх використання і шляхи економії по різним автомобілям. Його доцільно вести як по виробництву в цілому, так і по окремим автомобілям та автоколонам.

Отримання із складу і облік витрат агрегатів, запчастин і матеріалів виконується по карткам стандартної форми.

Заборна картка слугує для обліку витрачених агрегатів, запчастин і матеріалів по кожному найменуванню.

При наявності на АТП комп'ютерної мережі цей процес автоматизується, що дає можливість отримувати інформацію про наявність матеріальних ресурсів і їх використанню по кожному автомобілю в будь - який момент.

 

5. Методи планування ТО.

 

Однією із основних умов якіснного виконання ТО є його своєчасне виконання з прийнятоою періодичністю. Передчасне обслуговуування призводить до нераціонального використання праці, засобів і матеріалів, а виконання обслуговування через великий пробіг у порівнянні із прийнятою періодичністю призводить до того, що обслуговування втрачає своє прорфілактичне значення. Тому необхідно кожний автотмобіль встановлювати на ТО через прийнятий для нього пробіг. В даний час відомі три методи планування ТО автомобілів.

 

Метод планування ТО по календарному часу.

По цьому методу на АТП складається графік на 1 –2 місяці. В ньому виділяють день виконання відповідного ТО по кожному автомобілю.

При складанні графіка спочатку визначають через скільки днів слід ставити автомобіль на чергове обслуговування. Для цього прийняту періодичність відповідного обслуговування ділять на середньодобовий пробіг автомобіля.

Однак фактичний середньодобовий пробіг окремого автомобіля в плануємому періоді зазвичай значно відрізняється від планового і середнього за попередній час, а значить обслуговування втрачає своє профілактичне значення. Таким чином цей метод можна використовувати у тому випадку, що щоденні пробіги автомобілів відносно стабільні, а коефіцієнт використання автомобілів дуже високий. Такі умови зустрічаються досить рідко, тому обслуговування, слід планувати по фактичному пробігу.

 

Метод планування ТО по фактичному пробігу автомобілів.

 

У використовуємій на підприємствах системі обліку на кожний автомобіль ведеться лицьова картка, в яку заноситься щоденний пробіг автомобіля, прийнятий пробіг між ТО і відмічається день профілактичного виконання кожного обслуговування. Ці дані дозволяють планувати обслуговування по фактичному пробігу кожного автомобіля. При визначенні отого, які автомобілі слід ставити на обслуговування, технік по обліку підраховує по лицьовій картці фактичний пробіг автомобіля від останнього обслуговування, і якщо він відповідає або близький до прийнятого, то призначається день постановки цього автомобіля на обслуговування. Ці дані також заносяться до лицьової картки.

 

Завдання: Розглянути і законспектувати форми і методи організації ТО автомобілів, її складові, охорону праці та навколишнього середовища. Розглянути систему та форми виробничого обліку ТО і ПР автомобілів. Розглянути методи планування ТО.

 

Рекомендуєма література: [ 1] стор. 392 – 415; [ 7] стор. 201 – 212.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які існують методи організації РОП, в чому їх суть?

2. Які існують методи організації ТОО, їх характеристика і використання?

3. Які умови використання агрегатно – вузлового методу?

4. Що відноситься до експлуатаційно – технічної документації?

5. Які форми первинних документів використовувуютьься при ТО і ремонті?

6. Які існують методи планування ТО, їх характеристики?

 

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 1900. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Закон Гука при растяжении и сжатии   Напряжения и деформации при растяжении и сжатии связаны между собой зависимостью, которая называется законом Гука, по имени установившего этот закон английского физика Роберта Гука в 1678 году...

Характерные черты официально-делового стиля Наиболее характерными чертами официально-делового стиля являются: • лаконичность...

Этапы и алгоритм решения педагогической задачи Технология решения педагогической задачи, так же как и любая другая педагогическая технология должна соответствовать критериям концептуальности, системности, эффективности и воспроизводимости...

Метод Фольгарда (роданометрия или тиоцианатометрия) Метод Фольгарда основан на применении в качестве осадителя титрованного раствора, содержащего роданид-ионы SCN...

Потенциометрия. Потенциометрическое определение рН растворов Потенциометрия - это электрохимический метод иссле­дования и анализа веществ, основанный на зависимости равновесного электродного потенциала Е от активности (концентрации) определяемого вещества в исследуемом рас­творе...

Гальванического элемента При контакте двух любых фаз на границе их раздела возникает двойной электрический слой (ДЭС), состоящий из равных по величине, но противоположных по знаку электрических зарядов...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия