World Wide Web (WWW) – це лише одна зі служб, доступних користувачам Інтернет [1]. Подібно іншим службам, WWW не є мережею. Вона являє собою спосіб організації інформації, що, за умови дотримання певних правил, дозволяє звертатися до неї з будь-якого комп'ютера.
WWW - це частина Інтернет, що становить собою гігантський набір документів, які зберігаються на комп'ютерах по усьому світу. Скорочено WWW називають просто Веб (Web).
Правила, що регламентують доступ до інформації й передачу її в мережі, називаються HTTP (Hyper Text Transfer Protocol – протокол передачі гіпертекстової інформації).
Web-сторінка - це окремий документ Web, який призначений для розміщення інформації різного виду - текст, малюнки, фото, відео, аудіо записи. Такі Web-сторінки зберігаються на спеціальних комп'ютерах, які називаються серверами. Будучи збереженою на Web-сервері, сторінка стає доступною для використання користувачами в мережі Інтернет. Колекція Web-сторінок, об'єднана за якою-небудь ознакою, називається веб-сайтом або просто сайтом.
Web-сторінки створюються за допомогою мови HTML (Hypertext Markup Language – мова гіпертекстової розмітки).
Розробником WWW вважається Тім Бернерс-Лі. Він розробив систему зв'язування інформації, а саме: принцип адресації ресурсів у глобальній мережі, протокол, за допомогою якого зв'язані між собою фрагменти даних передаються в мережі та мову опису цієї інформації.
Рис. 1. Три основні характеристики World Wide Web
Бернерс-Лі на базі існуючої мови SGML (Standard Generalized Markup Language – стандартна узагальнена мова розмітки) розробив мову HTML. Мові HTML властиві наведені нижче властивості, які також умовно представлені на рис. 1.:
· Доступність. Оскільки мова SGML, на базі якої була створена HTML, відрізнялася достатньою складністю, Бернерс–Лі взяв за основу невелику підмножину дескрипторів цієї мови й відмовився від підтримки стилів документа. Частково бурхливий розвиток Web був обумовлений простотою мови HTML, що дозволяло досить швидко створювати Web-документи й розташовувати їх на серверах;
· Універсальність. HTML і мови, що створені згодом на її основі, можуть інтерпретовані практично у будь-якому комп'ютері та у багатьох спеціалізованих пристроях;
· Сумісність знизу. Створюючи систему для використовування в Інтернеті, Бернерс-Лі усвідомлював, що згодом будуть спроби розширення і удосконалення мови HTML. Щоб забезпечити умови її подальшого безперешкодного розвитку, він визначив наступне правило: «Нові версії мови не повинні суперечити її попереднім реалізаціям». У зв'язку із цим розвиток WWW не змушував проводити обов'язкове оновлення складових системи. Нові версії HTML були всього лише удосконаленням старих версій.
Довільний Web навігатор, що завантажений на комп'ютері, забезпечував однакову інтерпретацію базового набору дескрипторів. Високорівневі робочі станції можуть відображати на кольорових дисплеях високоякісні документи, у той же час на простих терміналах з обмеженими можливостями реалізована підтримка деякої підмножини мови HTML.
В 1993 р. був розроблений перший графічний браузер Mosaic, який дозволив користувачам працювати із графікою. Наслідком цієї події стали підтримка в Internet засобів мультімедіа й широке використання WWW у сфері бізнесу. До цього WWW забезпечувала лише середовище для поширення текстових документів. В 1994 р. трафік WWW перевищив трафік всіх інших служб Internet. Із цього часу WWW стала базовою системою для розвитку Інтернет-технологій. Завдяки появі пошукових серверів, Java-аплетів, JavaScript-сценаріїв й інших подібних засобів система WWW перетворилася у систему, якою ми користуємося сьогодні [2].
