Негативні” білки

До «негативних» білків гострої фази відносяться: альбумін, трансферин, транстиретин. Рівень цих білків під час гострої фази запального процесу завжди знижується.

Альбумін – вміст у сироватці крові складає 60% загального білку; синтезується в печінці; час напіврозпаду - 17 діб. Онкотичний тиск плазми на 65-80% зумовлений альбуміном. Ці білки виконують важливу функцію щодо транспорту біологічно активних речовин, в т.ч. гормонів. Вони здатні зв’язуватися з холестерином, білірубіном, кальцієм, медикаментами. Підвищення рівня альбумінів спостерігається при дегідратації у випадку важких травм, опіку, холері; гіпоальбумінемія первинна (у новонароджених через незрілість печінкових клітин) та вторинна (патологічні стани аналогічні гіпопротеїнемії).

Трансферини – приймають участь у транспорті заліза від місця його всмоктування (12-пала та тонка кишка) до місця його використання і зберігання (кістковий мозок, печінка, селезінка), попереджають нагромадження в крові токсичних іонів заліза. До групи тансферинів відноситься власне білок під назвою трансфери, а також овотрансферин, лактоферин, меланотрансферин, інгібітор вуглецевої ангідрази тощо. Особливо важливу роль трансферин відіграє в активному поділі клітин, наприклад, при кровотворенні. Рівень трансферину підвищується при дефіциті заліза в організмі, що стає причиною розвитку залізодефіцитної анемії. Трансферин приймає участь у забезпеченні природженого імунітету, володіє бактерицидними властивостями. Цей білок присутній на слизових оболонках, де зв’язує іони заліза. На тлі зниженої концентрації вільних іонів заліза тільки незначна частина бактерій здатна розмножуватися. Концентрація трансферину знижується при запальних процесах.

Транстиретин (TTR, PALB) - білок, який забезпечує транспорт тироксину та ретинолу. Цей білок синтезується в печінці, судинному сплетінні шлуночків мозку, в пігментному епітелії сітчатки ока. Найбільша концентрація транстеритину виявлена в спинно-мозковій рідині. На ранніх стадіях онтогенезу пік синтезу транстиретину в ЦНС співпадає з періодом максимальної проліферації нейробластів, безпосередньо перед початком активного формування нових ділянок мозку. При дослідженні СМР хворих на шизофренію виявлено зниження рівня транстиретину та його підвищення після 30-хвилинної розмови по мобільному телефону. Транстиретин зв’язаний з такими хворобами, як старечий системний амілоїдоз, сімейна амілоїдна полінейропатія, сімейна амілоїд на кардіоміопатія.

Активація системи комплементу відноситься до базових механізмів запалення. Система комплементу включає білки, завдяки яким здійснюється класичний, альтернативний, лектиновий шляхи активації компонентів комплементу та білки, які контролюють активацію системи комплементу. До білків, які контролюють активацію комплементу, відноситься С1-інгібітор. За своєю ферментативною активністю С1-інгібітор відноситься до α -глобулінів, пригнічує активність С1r та C1s та перехід від активації С4- до активації С2-компонентів комплементу. Відсутність чи низька активність C1-інгібітору асоціюється з таким клінічним проявом, як ангіоневротичний набряк. Процес активації контролюють два білки - I та Н. Фактор I є протеазою-інактиватором С4b та С3b (розщеплює до вільних форм і до зв’язаних з конвертазами). Фактор Н є кофактором для фактору I, стимулює розпад С3b та Bb. За допомогою такого механізму здійснюється контроль за класичним і альтернативним шляхами активації системи комплементу.

Сироватка крові містить фермент-інактиватор анафілатоксину, який змінює карбокситермінальний аргінін з С3а на С5а, що істотно скорочує хемотактичний ефект С5а та анафілатоксичні ефекти С3а та С5а. На активність комплементу та його ефекти впливає багато білків, асоційованих з клітинною мембраною, які відносяться до клітинних рецепторів для фрагменту С3 - це CR1, CR2, CR3, CR4. CR1 є специфічним рецептором для С3b і присутній на еритроцитах, В-лімфоцитах, деяких Т-лімфоцитах, нейтрофілах, моноцитах, тучних клітинах, еозинофілах та гломерулярних подоцитах. Зв΄ язування з цим рецептором важливо для здійснення фагоцитозу. CR2 присутній на всіх В-лімфоцитах та епітеліальних клітинах, важливий у процесі диференціації В-лімфоцитів. CR3 присутній на нейтрофілах, моноцитах та лімфоцитах, приймає участь у антитілозалежній клітинно-опосередкованній цитотоксичності, відноситься до промоторів клітинної адгезії. CR4 є подібним до С3-зв’язуючої молекули.

Система комплементу виконує багато функцій, однак найбільш важливою з них є руйнування клітин, ініціація запалення та вплив на імунітет. Ефекти комплементу пов’язані з вивільненням вазоактивних медіаторів та хемоатрактантів, нейтралізацією ендотоксину, знищенням імунних комплексів, стимуляцією опсонізації, формуванням мікропор у клітинній мембрані.

Розвиток запалення - це первинний процес захисту і принциповий механізм регенерації, за допомогою якого організм відновлює пошкоджені тканини. Клітинні і гуморальні фактори імунітету втягуються в комплексний процес запалення, який ініціюється та реалізується не тільки компонентами комплементу, а й компонентами системи коагуляції, кінінів, фібринолізу.

Контактний шлях внутрішньої коагуляції базується на 4 основних білках: фактор XII (фактор Хагемана), прекалікреїн (фактор Флетчера), фактор ХІ (попередник тромбопластину), високомолекулярний кініноген (фактор Вільямса-Фітцджеральда-Флуерака). Активація цих білків відбувається під впливом певних речовин (скло, каолін, тальк, сульфат целюлози, диоксид силікону, декстрансульфат) та натуральних субстанцій (уратні кристали, кристали пірофосфату кальцію, сульфат холестеролу тощо). З цим процесом асоційовані циркулюючі імунні комплекси та бактеріайний ліпополісахарид. Фактор ХІІ може без участі факторів імунної системи запустити класичний шлях активації системи комплементу. Надмір імунних комплексів впливає на систему згортання крові, внаслідок чого формується ХІІа, який запускає внутрішньосудинний каскад активації. Прокалікреїн перетворюється у калікреїн, який активує С1-, С5-компоненти комплементу, фактор В з наступною активацією фактору ХІІ. Прекалікреїн - маркер підвищеного тромбопластинового часу, відноситься до фракції γ -глобулінів в комплексі з високомолекулярним кініногеном та у вільній формі. До інгібіторів прекалікреїну відносяться С1-інгібітор, α -2-макроглобулін та антитромбін-3. Фактор ХІ (попередник тромбопластину плазми) - відноситься також до γ -глобулінів; інгібіторами цього фактору є α -1-інгібітор протеази та антитромбін-3. Фактор Вілямса-Фітцджеральда-Флауерса – високомолекулярний кініноген плазми; відноситься до γ -глобулінів; синтезується в печінці; присутній в тромбоцитах, нейтрофілах, ендотеліоцитах після їх активації; підвищує рівень трьох вище перелічений факторів.

Взаємодія між контактною системою та нейтрофілами.

Фактор ХІІа стимулює агрегацію та дегрануляцію нейтрофілів. Калікреїн відноситься до хемоатрактантів для нейтрофілів (у присутності Ca²⁺ та Mg²⁺), стимулює респіраторний вибух у нейтрофілах. Калікреїн та фактор ХІІ індукують вивільнення з азурофільних гранул нейтрофілів еластази. Фактор ХІІа знижує на моноцитах експресію імуноглобулінових рецепторів.