Корпоративні інформаційні системиКорпоративна (інтегрована) інформаційна система (КІС) - ІC, призначена для комплексної автоматизації всіх видів господарської діяльності середніх і великих підприємств, в тому числі корпорацій. Корпорація позначає об'єднання підприємств, що працюють під централізованим управлінням і вирішують загальні завдання. Як правило, корпорації включають підприємства, розташовані в різних регіонах і навіть у різних державах (транснаціональні корпорації). Корпорація є складною, багатопрофильною структурою і внаслідок цього має розподілену ієрархічну систему управління. КІС охоплює всі бізнес-функції і всі управлінські процеси підприємства. У КІС реалізується управлінська ідеологія, яка об'єднує бізнес-стратегію підприємства і прогресивні інформаційні технології. КІС заснована на поглибленому аналізі даних, широкому використанні систем інформаційної підтримки прийняття рішень, електронних документообігу і діловодстві. КІС може вважатись ІС, яка автоматизує більше 80% підрозділів підприємства. Найвідоміші вітчизняні КІС: 1С: Підприємство, Парус-Підприємство, Галактика, Флагман, БЕСТ-ПРО; зарубіжні КІС: SAP R/3 (тепер SAP Business Suite), Oracle Applications (тепер Oracle E-Business Suite), Baan, Microsoft Dynamics AX і NAV. Переваги впровадження корпоративних інформаційних систем: - одержання достовірної й оперативної інформації про діяльність всіх підрозділів компанії; - підвищення ефективності управління компанією; - скорочення витрат робочого часу на виконання робочих операцій; - підвищення загальної результативності роботи за рахунок більш раціональної її організації. Статистичні дані західних компаній, що характеризують ефективність впровадження КІС: - зниження транспортно-заготівельних витрат на 60%; - скорочення виробничого циклу по замовлених виробах на 50%; - скорочення кількості затримок з відвантаженням готової продукції на 45%; - зменшення рівня незнижуваних залишків на складах на 40%; - зниження виробничого браку на 35%; - зменшення адміністративно-управлінських витрат на 30%; - скорочення виробничого циклу по базових виробах на 30%; - зменшення складських площ на 25%; - збільшення оборотності засобів у розрахунках на 30%; - збільшення оборотності товарно-матеріальних запасів на 65%; - збільшення кількості поставок точно в строк на 80%. Обов'язкові вимоги до КІС: - використання архітектури клієнт-сервер з можливістю застосування промислових СУБД; - забезпечення безпеки методами контролю і розмежування доступу до інформаційних ресурсів; - підтримка розподіленої обробки інформації; - модульний принцип побудови з оперативно-незалежних функціональних блоків з розширенням за рахунок відкритих стандартів (APІ, COM й інші), - підтримка технологій Іnternet/Іntranet; - експлуатаційні характеристики: легкість адміністрування, ергономічність, наявність локалізованого інтерфейсу. Концепція побудови КІС в економіці передбачає наявність типових компонентів: 1. Ядро системи, що забезпечує комплексну автоматизацію сукупності бізнес-додатків, містить повний набір функціональних модулів для автоматизації завдань управління. 2. Система автоматизації документообігу в рамках корпорації. 3. Допоміжні інструментальні системи обробки інформації (системи підтримки прийняття рішень, експертні системи й ін.) на базі сховищ даних КІС. 4. Програмно-технічні засоби системи безпеки КІС. 5. Сервісні комунікаційні додатки (електронна пошта, програмне забезпечення віддаленого доступу). 6. Компоненти Інтернет/Інтранет для доступу до різнорідних баз даних й інформаційних ресурсів, сервісних послуг. 7. Офісні програми - текстовий редактор, електронні таблиці, СУБД настільного класу й ін. 8. Системи спеціального призначення - системи автоматизованого проектування (САПР), автоматизовані системи керування технологічними процесами (АСУТП), банківські системи й ін. Ядром будь-якої інформаційної системи управління підприємством є втілені в ній стандарти управління виробництвом. Системи планування матеріальних потреб (Material Requirements Planning - MRP) На початку 1960-х років у зв’язку із зростанням популярності обчислювальних систем виникла ідея використати їхні можливості для планування діяльності підприємства, в тому числі для планування виробничих процесів. Необхідність планування зумовлена тим, що основна маса затримок у процесі виробництва була пов’язана із запізненням надходження окремих комплектуючих, внаслідок чого, як правило, паралельно із зменшенням ефективності виробництва на складах виникав надлишок матеріалів, що надходили раніше наміченого терміну. Крім того, через порушення балансу постачання комплектуючих виникали додаткові ускладнення з обліком і відстеженням їхнього стану в процесі виробництва, тобто фактично неможливо було визначити, наприклад, до якої партії належить даний складовий елемент у вже зібраному готовому продукті. З метою запобігання подібним проблемам була розроблена методологія планування потреби в матеріалах MRP (Material Requirements Planning - планування матеріальних потреб). Реалізація системи, що працює за цією методологією, являла собою комп’ютерну систему, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і саму технологію виробництва. Головним завданням MRP було забезпечення гарантії наявності потрібної кількості необхідних матеріалів-комплектуючих у будь-який момент часу в межах терміну планування, поряд з можливим зменшенням постійних запасів, а отже, розвантаженням складу. Процес планування включає в себе функції автоматичного створення проектів замовлень на закупівлю і/або внутрішнє виробництво необхідних матеріалів-комплектучих. Іншими словами, система MRP оптимізує час постачання комплектуючих, зменшуючи тим самим витрати на виробництво і підвищуючи його ефективність. Основними перевагами використання подібної системи у виробництві є такі: 1. Гарантія наявності необхідних комплектуючих і зменшення часових затримок у їх доставці і, отже, збільшення випуску готових виробів без збільшення числа робочих місць і навантажень на виробниче обладнання. 2. Зменшення виробничого браку в процесі збирання готової продукції, що виникав через використання комплектуючих, які не відповідають стандартам. 3. Упорядкування виробництва у зв’язку з контролем статусу кожного матеріалу, що дозволяє однозначно відстежувати весь його конвеєрний шлях, починаючи від створення замовлення на даний матеріал, до його становища у вже зібраному готовому виробі. Завдяки цьому досягається також повна достовірність і ефективність виробничого обліку. Усі ці переваги фактично випливають з самої концепції MRP, що ґрунтується на тому принципі, що всі матеріали-комплектуючі, складові частини і блоки готового виробу повинні надходити у виробництво одночасно, в запланований час, аби забезпечити створення кінцевого продукту без додаткових затримок. MRP-система прискорює доставляння тих матеріалів, які в даний момент потрібні насамперед, і затримує передчасні надходження таким чином, що комплектуючі, які становлять повний список складових кінцевого продукту, надходять у виробництво одночасно. Це необхідно для того, щоб уникнути ситуації, коли через затримку постачання одного з матеріалів виробництво змушене припинитися навіть за наявності всіх інших комплектуючих кінцевого продукту. Основна мета MRP-системи – формувати, контролювати й за необхідності змінювати дати необхідного надходження замовлень таким чином, щоб усі матеріали, потрібні для виробництва, надходили одночасно. На практиці MRP-система є комп’ютерною програмою, логіка роботи якої спрощено може бути подана таким чином (рис. 3.1).
Рисунок 3.1 – Вхідні елементи і результати роботи MRP-системи По суті методика MRP декларує, які процеси обліку та управління мають бути реалізовані на підприємстві, в якій послідовності вони повинні виконуватися, та містить рекомендації стосовно їх виконання. Системи планування виробничих ресурсів (Manufacturing Resourse Planning - MRPII) На початку 1980-х років з’явилася концепція MRPII (Manufacturing Resourse Planning -планування виробничих ресурсів), основна суть якої зводиться до того, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюються по всьому циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачеві. А це означало, що MRPII є методологією, спрямованою на ефективне управління всіма видами ресурсів виробничих підприємств. У загальному випадку вона забезпечує вирішення задач планування діяльності підприємства в натуральних одиницях та фінансове планування в грошовому вимірі. Така методологія являє собою набір перевірених на практиці дотепних принципів, моделей та процедур управління і контролю, виконання яких мало сприяти поліпшенню показників економічної діяльності підприємства. Стандарти товариства APICS (American Production and Inventory Control Society) на системи класу MRPII містять опис 16 груп функцій системи: 1. Sales and Operation Planning (Планування продажу та виробництва). 2. Demand Mаnаgement (Управління попитом). 3. Master Production Scheduling (Складання плану виробництва). 4. Material Requirements Planning (Планування матеріальних потреб). 5. Bill of Materials (Специфікація продуктів). 6. Inventory Transaction Subsystem (Управління складами). 7. Scheduled Receipts Subsystem (Планові поставки). 8. Shop Flow Control (Управління на рівні виробничого цеху). 9. Capacity Requirements Planning (Планування потреб у потужностях). 10. Input/output control (Контроль входу/виходу). 11. Purchasing (Матеріально-технічне постачання). 12. Distribution Resource Planning (Планування розподілу ресурсів). 13. Tooling Planning and Control (Планування та управління інструментальними засобами). 14. Financial Planning (Управління фінансами). 15. Simulation (Моделювання). 16. Performance Measurement (Оцінка результатів діяльності). Схема роботи інформаційної системи, побудованої на базі MRP II-концепції, наведена на рис. 3.2.
Рисунок 3.2 – Схематичний план роботи MRPII-системи З накопиченням досвіду моделювання виробничих та невиробничих операцій ці положення постійно уточнювалися, поступово охоплюючи дедалі більше функцій. Однак слід зазначити, що наведений перелік функцій стосується тільки управління виробничими ресурсами підприємства. Тривалий процес впровадження MRPII дозволив, з одного боку, досягнути зростання ефективності підприємств, а з іншого – виявив такі, зокрема, властиві цій системі недоліки: – орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі замовлення, що утруднювало прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а в ряді випадків і на короткострокову перспективу; – слабка інтеграція з системами проектування і конструювання продукції, що особливо важливо для підприємств, які виробляють складну продукцію; – слабка інтеграція з системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва; – недостатнє насичення системи управління функціями управління витратами; – відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами. Системи планування ресурсів підприємства (Enterprise Resource Planning - ERP) Необхідність усунення перелічених недоліків спонукала на початку 1990-х років трансформувати системи MRP II у системи нового класу ERP (Enterprise Resource Planning – планування ресурсів підприємства). Системи цього класу більшою мірою орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв’язання задач управління великими корпораціями з розподіленими територіально ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків за замовленнями клієнтів. Крім перелічених функціональних вимог в ERP реалізовані й нові підходи до застосування графіки, використання реляційних баз даних, CASE-технологій для їхнього розвитку, архітектури обчислювальних систем типу «клієнт–сервер» і реалізації їх як відкритих систем. Системи типу ERP поповнюються такими функціональними модулями: прогнозування попиту, управління проектами, управління витратами, управління складом продукції, ведення технологічної інформації. У них прямо або через системи обміну даними вбудовуються модулі управління кадрами і фінансовою діяльністю підприємства. У збільшеному вигляді структура управління в ERP показана на рис. 3.3.
Рисунок 3.3 – Структура управління в ERP-системах ERP, таким чином, є поліпшеною модифікацією MRPII. Її мета – інтегрувати управління всіма ресурсами підприємства, а не тільки матеріальними, як це було в MRPII. В організаційному плані ERP-система являє собою надбудову над MRPII, орієнтовану на оптимізацію роботи з віддаленими об’єктами керування, з розширеними можливостями роботи, з мережею філій і залежних компаній, розташованих на значній території. Основні переваги ERP-системи такі: зниження собівартості продукції за рахунок ефективності виконання господарських операцій, зменшення часу виходу продукції на ринок; зниження витрат виробничих ресурсів і браку; підвищення якості продукції; оброблення замовлень за замкнутим циклом. Недоліки ERP-систем такі: використання ERP завжди сфокусовано лише на внутрішніх процесах без урахування вимог покупця; функції обмежені виробництвом і адмініструванням, функцій продажу, маркетингу й розроблення продуктів немає; система з запізненням реагує на зміни ринку; ефективність операцій може бути скопійована й покращена конкурентами. Системи управління ресурсами і зовнішніми зв’язками підприємства (Enterprise Resource & Relationship Processing - ERPIІ) Концепція ERP постійно розвивається, і вже на початку нового тисячоліття міжнародна компанія Gartner Group (GG) запропонувала нову ідеологію – ERPII (Enterprise Resource & Relationship Processing – управління ресурсами й зовнішніми зв’язками підприємства). ERPII – це розвиток концепції ERP, спрямований у такий спосіб, щоб стало зручно використовувати породжену нею інформацію в зовнішньому середовищі для забезпечення співпраці з іншими корпораціями в рамках спільних інтересів. Розширення сфери застосування ERPII порівняно з ERP проявляється в тому, що нова концепція охоплює й невиробничі сфери діяльності. Притаманні їй функції виходять за межі традиційних виробничих, дистриб’юторських і фінансових завдань і відображають специфіку якого-небудь окремого промислового сектору або унікального напряму діяльності. Дані, які необхідно використовувати в ERPII, відрізняються від внутрішніх даних систем ERP, які зберігаються й використовуються лише в межах підприємства, передусім тим, що вони розраховані на використання в розподіленому торговому співтоваристві. За висновком експертів GG, основна відмінність цих систем у тому, що нова бізнес-модель ще більше розширює коло учасників бізнесу, усе далі віддаляючись від корпорації з її традиційними торговими партнерами й наближаючись до «кіберринку» – обширного торгового співтовариства.
|
