ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ. Шлунок (ventriculus, s. gaster — грец.) являє собою розширення травного каналу, розташоване між стравоходом і дванадцятипалою кишкоюШлунок (ventriculus, s. gaster — грец.) являє собою розширення травного каналу, розташоване між стравоходом і дванадцятипалою кишкою. Форма і положення шлунка змінюються залежно від його Функціонального стану, положення тіла та стану прилеглих органів. Шлунок трупа має форму перевернутої реторти. У живої людини рентгенологічно шлунок може мати рогоподібну, гачкувату форму тощо. Довжина його становить 25 см, об'єм до 3 л (1, 5—4 л залежно від кількості їжі). Шлунок знаходиться в черевній порожнині, у надчеревній та лівій підребровій ділянках. У шлунку розрізняють дві стінки: передню та задню; два краї: малу кривину (увігнутий, обернений догори і вправо) та велику кривину (випуклий, обернений донизу і ліворуч), два отвори: кардіальний (вхідний) та пілоричний (вихідний); чотири частини: кардіальну, склепіння, або дно шлунка, тіло шлунка, пілоричну частину, яка поділяється на пілоричну печеру та пілоричний канал. У місці переходу шлунка в дванадцятипалу кишку знаходиться воротар — щільне м'язове кільце, яке складається із циркулярних м'язів (завтовшки до 1 см) і складок слизової оболонки, які утворюють двостулкову заслінку з передньою і задньою губами. Стінка шлунка складається з трьох оболонок: 1. Внутрішньої — слизової оболонки, для якої характерна наявність складок, полів та ямок. Складки утворюються завдяки наявності м'язової пластинки в слизовій оболонці та наявності підслизової основи. Вони мають різне спрямування у різних відділах шлунка. Так, у ділянці малої кривини вони розташовані поздовжньо й утворюють так звану шлункову доріжку, у ділянці дна і тіла — поперечне, косе і поздовжнє спрямування. Шлункові поля — невеликі підвищення діаметром 1—6 мм. На поверхні цих полів розташовуються шлункові ямочки, які являють собою устя залоз шлунка. Розрізняють три види залоз: кардіальні, власні та пілоричні. Власні залози розміщені в ділянці дна та тіла шлунка, вони складаються з головних клітин (продукують ферменти), парієтальних клітин (хлористоводневу кислоту) та додаткових (слиз). Кардинальні і пілоричні залози розміщені в однойменних ділянках шлунка. У пілоричних залозах відсутні головні та парієтальні клітини, у кардіальних залозах вони містяться в незначній кількості. Порожнина шлунка вистелена одношаровим призматичним залозистим епітелієм. В апікальній частині цих клітин накопичуються гранули слизового секрету, який після виділення обволікає поверхню слизової оболонки і захищає її від перетравлювальної дії шлункового соку. У слизовій оболонці між залозами розташовуються скупчення лімфоцитів у вигляді дифузних інфільтратів або поодиноких лімфатичних фолікулів. Між слизовою оболонкою шлунка і м'язовою оболонкою знаходиться підслизова основа, утворена пухкою сполучною тканиною. 2. Середньої оболонки — м'язової, яка має три шари: зовнішній — поздовжній, середній — циркулярний (у ділянці пілоруса циркулярний шар м'язових волокон стовщується і формує м'яз-стискач пілоруса), внутрішній — косі волокна. М'язова болонка представлена міоцитами непосмугованої м'язової тканини, які сприяють перемішуванню та переміщенню їжі. 3. Зовнішньої оболонки — серозної, яка представлена очеревиною і вкриває шлунок з усіх боків. Функції шлунка: • хімічне оброблення їжі ферментами шлункового соку; • механічна функція, яка полягає в перемішуванні їжі із шлу нковим соком, а також проведенні її у дванадцятипалу кишку; • екскреторна функція, яка полягає у виділенні через слизову оболонку в просвіт травного каналу продуктів метаболізму; • ендокринна функція, яка полягає у виробленні біологічно активних речовин (гастрину, гастрону тощо), клітини слизової оболонки шлунка продукують внутрішній антианемічний фактор (фактор Касла). Він необхідний для всмоктування вітаміну В12, що потрапляє у шлунок з поживними речовинами; • всмоктувальна функція — у шлунку відбувається всмоктування деяких хімічних речовин.
|
