Внутрішні статеві органи

Яєчник (ovarium) — це жіноча статева залоза, парний ор­ган, аналогічний чоловічому яєчку. Він має овальну форму, завдовжки 2, 5 см, завширшки 1, 5 см і завтовшки 1 см і міс­титься в порожнині малого таза на задній поверхні широкої зв'язки матки.

У яєчнику розрізняють дві поверхні: присередню та бічну; два краї: вільний (задній) та брижовий (передній), який нази­вають воротами яєчника, через які входять судини та нерви; два кінці: трубний та матковий.

Яєчник має брижу, завдяки якій він по передньому краю прикріплюється до заднього листка широкої зв'язки матки, та дві зв'язки: власну зв'язку яєчника, яка йде від маткового кін­ця до дна матки, і зв'язку-підвішувач яєчника.

Зовні яєчник вкритий кубічним епітелієм, під яким міс­титься білкова оболонка. Вона складається в основному з кола­генових та еластичних волокон. Під нею розташовується кір­кова речовина, яка оточує мозкову речовину у вигляді підкови. У ділянці воріт яєчника вона відсутня. Кіркова речовина скла­дається зі строми (вона утворена сполучною тканиною, де від­бувається утворення статевих гормонів) та паренхіми (у ній містяться фолікули, жовті та білуваті тіла тощо). Мозкова ре­човина складається з пухкої сполучної тканини, у якій міс­тяться судини та нерви.

Яєчник виконує такі функції:

• синтез жіночих статевих гормонів;

• у яєчниках відбувається процес дозрівання фолікулів і продукція яйцеклітин;

• упродовж перших місяців вагітності в яєчнику функціо­нує жовте тіло, що забезпечує нормальний перебіг І триместру вагітності.

Матка (uterus, s. metra — грец.) — непарний порожнистий орган, що за формою нагадує грушу, дещо сплощену у перед­ньозадньому напрямку. Маса матки становить 50—100 г, вона розташована в порожнині малого таза, спереду міститься сечо­вий міхур, позаду — пряма кишка. Тіло матки відносно її шийки розміщене під кутом, який відкривається наперед, що позначається терміном anteflexio (вигин наперед). У ній розріз­няють дві поверхні: міхурову й кишкову; два краї: правий і лівий; три частини: дно, тіло і шийку. Наймасивніша частина матки називається тілом, яке має порожнину.

На поздовжньому розрізі у фронтальній площині порожни­на матки має форму трикутника. У верхніх кутах цього трикут­ника розміщені маткові отвори, а в нижньому маткова порож­нина переходить у канал шийки матки. Шийка матки має дві частини: піхвову та надпіхвову (піхвова частина шийки матки виступає в просвіт піхви, а надпіхвова — знаходиться вище від місця прикріплення шийки до стінок піхви). Посередині шийки матки проходить канал шийки матки (цервікальний канал), довжина якого становить 2, 5—3 см. Він закінчується зовнішнім отвором, який відкривається в піхву, отвір спереду та ззаду обмежений передньою та задньою губами. У жінок, що не народжували, отвір круглої форми, а в тих, що народжува­ли, — у вигляді поперечної щілини.

Між тілом матки і шийкою міститься перешийок, завдовж­ки близько 1 см.

Стінка матки складається з трьох оболонок:

• внутрішньої — слизової (endometrium) — складається з двох шарів: функціонального, в якому відбуваються циклічні зміни, пов'язані з менструальним циклом, і базального, що без­посередньо прилягає до середньої оболонки, за рахунок якого відновлюється функціональний шар. Поверхня слизової обо­лонки порожнини матки гладенька; у каналі шийки матки є одна поздовжня складка та більш дрібні пальмоподібні склад­ки, які відходять під гострим кутом від поздовжньої;

• середньої — м'язової (myometrium) — складається з трьох шарів непосмугованої м'язової тканини: поздовжнього, циркулярного і внутрішнього поздовжнього;

• зовнішньої — серозної (perimetrium) — утворена очере­виною, має брижу, між листками якої міститься жирова тка­нина.

Рухомість матки є однією з умов нормального перебігу ва­гітності, фізіологічного пологового акту, функціонування се­чового міхура та прямої кишки, що зумовлено наявністю зв'яз­кового апарату матки:

• широкі зв'язки матки — це подвійні листки очеревини, між якими міститься навколоматкова клітковина, де прохо­дять кровоносні та лімфатичні судини й нерви;

• круглі зв'язки матки завдовжки 10—15 см, діаметром З—5 мм ідуть від кутів матки до внутрішніх отворів пахвин­них каналів;

• основні, або поперечні, зв'язки матки йдуть від нижньо­го відділу матки до стінок малого таза;

• крижово-маткові зв'язки йдуть від задньої поверхні ший­ки матки, охоплюють з боків пряму кишку і прикріплюються до передньої поверхні крижів.

М'язи тазового дна утворюють опорний апарат матки. Функції матки:

• упродовж вагітності є плодовмістилищем і створює опти­мальні умови для розвитку плода;

• у пологах виконує функцію зганяння плода;

• протягом періоду статевої зрілості виконує менструальну функцію.

Менструальний цикл

Функції жіночих статевих органів забезпечують сукупність ритмічних змін в організмі жінки, які мають назву менструаль­ного циклу.

Упродовж менструального циклу відбуваються зміни в усьо­му організмі жінки, проте найбільш виражені вони в яєчниках і матці.

Яєчниковий цикл

Під впливом гонадотропних гормонів гіпофіза в яєчниках ритмічно, через 28 днів (допустимі межі відхилень від 21 до 35 днів), якщо не настала вагітність, відбувається ряд змін, які можна виділити в дві фази:

I фаза (фолікулярна), протягом якої відбувається ріст і роз­виток фолікула, його дозрівання. Цей період зазвичай триває 14 діб (при 28-денному циклі), 15 діб (при 30-денному). У про­цесі дозрівання фолікул росте, серед скупчення зернистих клі­тин з'являються порожнини, заповнені рідиною, що містить естрогени. Діаметр дозрілого фолікула становить 10—12 мм. Дозрілий фолікул лопається, яйцеклітина виходить у черев­ну порожнину, і цей етап фолікулярної фази називається ову­ляцією.

II фаза (лютеїнова) — на місці фолікула, що розірвався, утворюється жовте тіло менструації, яке функціонує 14 днів за умов, якщо запліднення не відбулося і не настала вагітність. У жовтому тілі менструації відбувається ряд змін, воно атро­фується і через 2—3 тиж перетворюється на біле тіло.

Якщо вагітність настала, утворюється жовте тіло вагіт­ності, яке функціонує 10—12 тиж і забезпечує нормальний перебіг вагітності. Жовте тіло виділяє гормон — прогестерон. На певній стадії вагітності функцію жовтого тіла на себе бере плацента.

Матковий цикл

У слизовій оболонці матки відповідно до яєчникового циклу відбуваються циклічні зміни, які проходять фази:

1. Фаза десквамації — триває з 1-го до 2—5-го дня циклу. У цій фазі відбувається відшарування функціонального шару — ендометрія, слизова оболонка разом із вмістом маткових залоз і кров'ю виходить назовні. Це явище носить назву менструації.

2. Фаза регенерації — характеризується відновленням сли­зової оболонки, яке закінчується до 6—7-го дня циклу.

3. Фаза проліферації — триває з 7-го до 14-го дня циклу, від­бувається розростання строми та ріст залоз слизової оболонки.

4. Фаза секреції — під впливом гормонів жовтого тіла за­лози слизової оболонки матки збільшуються, їхня порожнина розширюється і вони починають виділяти секрет.

Маткова труба (tuвa uterina)

Вона парна, має форму трубки завдовжки 10—12 см, ши­рина труб у різних місцях неоднакова. Маткові труби містять­ся в порожнині малого таза, у них розрізняють наступні части­ни: маткову, що проходить крізь товщу матки; перешийок — найвужча (2—3 мм) частина труби; ампулу — найширша час­тина, на яку припадає майже половина довжини всієї матко­вої труби; лійку, яка має численні тонкі вирости, що назива­ються торочками. Одна з торочок найдовша і прикріплюється до трубного кінця яєчника.

Маткова труба має два отвори: черевний (відкривається в порожнину очеревини) та матковий (відкривається в матку отвором діаметром 1 мм).

Стінка маткової труби має три оболонки:

• внутрішню — слизову, для якої характерна наявність поздовжніх складок, добре виражена підслизова основа, де міс­тяться залози, вистелена війчастим епітелієм;

• середню — м'язову — складається з двох шарів м'язових волокон (внутрішнього, циркулярного, та зовнішнього, поздов­жнього);

• зовнішню — серозну, яка утворена очеревиною і має брижу.

Функції маткових труб:

• проведення яйцеклітини в матку;

• місце запліднення.

Піхва (vagina, s. colpos — грец.) має форму трубки завдовж­ки 8—10 см, розташовується в порожнині малого таза; позаду від неї міститься пряма кишка, спереду — сечівник.

Піхва має дві стінки: передню та задню, які легко розтягу ються у довжину та ширину; два кінці: верхній, який відкри­вається отвором, що сполучає піхву з каналом шийки матки та нижній, який відкривається у присінок піхви. У дівчат v цьому місці по краях розміщена складка слизової оболонки здебільшого півмісяцевої форми — дівоча перетинка (hymen) При першому зляганні ця перетинка надривається, що супро­воджується незначною кровотечею, після цього утворюються невеличкі, короткі рубцеві сосочки дівочої перетинки.

Піхвова частина шийки матки дещо виступає у просвіт піх­ви, внаслідок цього між ними утворюється заглибина — скле­піння піхви: переднє, заднє і бічне.

Стінка піхви має наступні оболонки:

• внутрішню — слизову — утворена багатошаровим плос­ким епітелієм, вона не містить залоз, вміст піхви утворюється за рахунок пропотівання рідини з лімфатичних та кровонос­них судин, а також слизу залоз шийки матки. У здорової жін­ки в піхві міститься невелика кількість вмісту білуватого ко­льору. На стінках піхви, особливо в нижньому відділі розмі­щені досить високі поперечні складки слизової оболонки — піхвові зморшки, які в жінок, що багато народжували, згла­джуються. По серединній лінії передньої та задньої стінок піх­ви містяться поздовжні валики — стовпи зморшок;

• середню — м'язову — складається з двох шарів: внутрі­шнього циркулярного, та зовнішнього, поздовжнього;

• зовнішню — серозну оболонку, вкриває лише верхній від­діл задньої стінки піхви, а далі піхва покрита адвентицією.

Функції піхви:

• участь у здійсненні статевої функції жінки та процесі за­пліднення;

• починаючи з періоду статевого дозрівання через неї на­зовні виводиться менструальна кров;

• під час пологів утворює пологовий канал;

• бар'єрна функція: процес самоочищення піхви перешко­джає потраплянню в матку патогенних мікроорганізмів.

Зовнішні жіночі статеві органи

1. Лобковий горб — це підвищення, утворене жировою клі­тковиною, міститься спереду від лобкового симфізу, у дорос­лих вкрите волоссям.

2. Великі статеві (соромітні) губи — дві поздовжні скла­дки шкіри, що оточують з боків статеву щілину, вони містять багату на жир сполучну тканину. У товщі задньої третини статевих губ містяться великі присінкові (бартолінові) залози, які виділяють секрет при статевому збудженні, зволожуючи вхід у піхву.

3.Малі статеві (соромітні) губи — поздовжні складки шкіри, розміщені паралельно до великих, дуже подібні до слизової оболонки, містять сальні малі присінкові залози. Малі статеві губи обмежують присінок піхви, де відкривають­ся отвір піхви, протоки присінкових залоз та зовнішній отвір сечівника.

4.Клітор — невелике конусоподібне випинання, що утво­рене двома печеристими тілами (аналог печеристих тіл стате­вого члена), має довжину 2, 5—3 см і складається з головки, тіла, ніжок.

Завдяки великій кількості нервових закінчень, які містять­ся в кліторі й статевих губах, вони є у жінки органами стате­вого чуття.

Жіноча молочна залоза (mamma). За своїм походженням це видозмінена потова залоза, але у функціональному відно­шенні тісно пов'язана із статевою системою жінки. Це парний орган, який нагадує за формою півкулю, розташований на рів­ні III—VI ребер. На молочній залозі є невеликий виступ — груд­ний сосок, навколо якого знаходиться ділянка пігментованої шкіри — ореола. Залоза складається з 15—20 розташованих по радіусу залозистих часточок, між ними розташовані про­шарки сполучної тканини, яка містить жир. Кожна часточка в свою чергу складається із численних часточок меншого розмі­ру з їхніми вивідними протоками, які мають назву молочних проток, що спрямовані до грудного соска, утворюючи розши­рення (молочні пазухи), 1 відкриваються 8—15 отворами на його вершиш. Форма та величина залози індивідуально варію­ють і змінюються з віком та під час вагітності. Найбільшого розміру молочна залоза досягає в період вагітності та годуван­ня дитини. У молочній залозі відбуваються періодичні зміни (розростання залозистого епітелію), що пов'язано з овуляцією в яєчниках.

Чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina)

Чоловіча статева система також включає зовнішні й внут­рішні статеві органи, основною функцією яких є генеративна, щ о полягає в утворенні чоловічих статевих клітин, та ендо­кринна.

Внутрішні статеві органи

Яєчко, сім'яник (testis, s. orchis — грец.) — парна чоловіча статева залоза еліпсоподібної форми, масою 25—30 г, завдовж­ки 4—6 см.

Яєчко міститься в мошонці і має дві поверхні: присеред­ню та бічну, два краї: передній та задній, два кінці: верхній та нижній (на задньому краї яєчка розташований його при­даток).

Зовні яєчко оточене сполучнотканинною (білковою) оболо­нкою, яка по його задньому краю утворює стовщення — се­редостіння. Від білкової оболонки всередину органа відходять сполучнотканинні перегородки, які поділяють паренхіму яєч­ка на часточки, яких нараховується 250—300. Кожна часточ­ка містить від одного до чотирьох тісно укладених покручених трубок, які мають назву звивистих сім'яних канальців, один кінець звивистого сім'яного канальця закінчується сліпо, а другий, вирівнюючись у напрямку середостіння яєчка, пере­ходить у прямий сім'яний каналець. У товщі середостіння пря­мі сім'яні канальці зливаються й утворюють сітку яєчка, з якої виходять 10—15 виносних канальців, які впадають у протоку придатка яєчка.

Стінка покручених сім'яних канальців складається з опор­но-трофічних клітин та сперматогенного епітелію, з якого в процесі сперматогенезу утворюються сперматозоїди.

Придаток яєчка (epididymis) — невеликий видовжений орган, масою близько 3 г, який прилягає до заднього краю яєчка. У ньому виділяють головку, тіло і хвіст. Головка утво­рена виносними канальцями, які, зливаючись, формують про­току придатка, яка розміщена в його тілі й хвості. Прошар­ки сполучної тканини поділяють паренхіму придатка на час­точки.

Протока придатка яєчка забезпечує виведення сперми, в її просвіті завершується диференціація сперматозоїдів.

Сім'яні міхурці (vesiculae seminales) — це сукупність куля­стих утворень. Сім'яний міхурець — парний орган завдовжки 4—5 см та до 2 см завширшки. Сім'яні міхурці містяться в по­рожнині малого таза, розміщені позаду від дна сечового міху­ра та перед ампулою прямої кишки. Сім'яний міхурець має вивідну протоку, яка відкривається у сім'явипорскувальну про­току.

Функція: продукція прозорої, безбарвної або дещо жовту­ватої рідкої частини сперми.

Передміхурова залоза (prostata) — непарний м'язово-зало­зистий орган, який за формою нагадує каштан, завдовжки до 3 см, масою близько 20 г. Вона міститься в порожнині малого таза, під сечовим міхуром, охоплює початкову частину сечів­ника та кінцеві відділи сім'явипорскувальних проток.

У передміхуровій залозі виділяють: основу, яка прилягає до дна сечового міхура, та загострену верхівку, спрямовану на­перед та донизу.

Розрізняють чотири поверхні: передню, задню та дві ниж­ньобічні; дві частки: праву та ліву і перешийок, який лежить між частками.

Передміхурова залоза оточена сполучнотканинною капсу­лою. Паренхіму органа складають окремі слизові альвеолярні залозки, вивідні протоки яких впадають у простатичну части­ну сечівника. Між залозками і навколо них у сполучнотканин­них перегородках проходять пучки непосмугованих м'язів, які в сукупності формують м'язову речовину передміхурової залози, що складає значну частину її речовини. Скорочення м'язових клітин сприяє одночасному виділенню секрету із за­лозистих часточок, вони також виконують роль мимовільного стискача сечівника.

Функції:

• залозиста частина передміхурової залози виділяє в кров біологічно активні речовини — простагландини; продукує сли­зовий секрет, який розріджує сперму, підвищує рухливість, активність, життєздатність сперматозоїдів;

• м'язова частина виконує функцію стискача чоловічого сечівника (регулює роздільне виділення сечі і сперми).

Цибулинно-сечівникова залоза (glandula bubourethralis) — парний орган, за величиною та формою нагадує горошину (до 1 см у діаметрі), знаходиться в товщі сечостатевої діафрагми. Протока залози відкривається в перетинчасту частину сечів­ника.

Функція: продукує тягучу слизову рідину, яка входить до складу сперми.

Сім'явиносна протока (ductus deferens spermaticus) має форму трубки, завдовжки 40—50 см, завширшки понад 2 мм. Вона є безпосереднім продовженням протоки придатка яєчка. Сім'явиносна протока — парний орган, міститься в мошонці та порожнині малого таза. У ній розрізняють наступні части­ни: яєчкову, канатикову (проходить у складі канатика в пах­винному каналі), тазову. Починаючись від хвоста придатка яєчка, сім'явиносна протока піднімається вгору в складі сім'яного канатика і входить у пахвинний канал через його по­верхневе кільце. Залишає пахвинний канал через глибоке пах­винне кільце і йде до сечового міхура. Підійшовши до сечового міхура та передміхурової залози, утворює розширення — ам­пулу. Стінка сім'явиносної протоки складається з трьох оболо­нок: слизової, м'язової та адвентиціальної.

Функція: виведення сім'яної рідини у сім'явипорскуваль­ну протоку.

Сім'явипорскувальна протока (ductus ejaculatorius) має форму трубки завдовжки 1, 5 см. Це парний орган, міститься в порожнині малого таза. Утворюється шляхом злиття ампули сім'явиносної протоки та протоки сім'яного міхурця. Сім'яви­порскувальна протока відкривається в передміхурову частину сечівника.

Функція: виведення сперми в сечівник.

Сім'яний канатик (funiculus spermaticus) — за формою на­гадує шнур завдовжки 18—20 см. Він починається від верх­нього кінця яєчка, йде догори і через поверхневе пахвинне кільце потрапляє в пахвинний канал. Утворюється сім'яний канатик тільки після опускання яєчка в мошонку.

Сім'яний канатик утворений сім'явиносною протокою, яєч­ковими артеріями та венами, артеріями та венами сім'явинос­ної протоки, лімфатичними судинами яєчка, нервами.

Біля глибокого пахвинного кільця елементи сім'яного ка­натика розходяться. Так, сім'явиносна протока йде донизу та присередньо до сечівника, нерви та судини — догори.

Зовнішні чоловічі статеві органи

Статевий член (penis) — циліндричної форми орган, у яко­му виділяють корінь, тіло і головку, на якій розташоване зов­нішнє вічко сечівника. Тіло статевого члена має верхню, або передню, поверхню — спинку та нижню, або задню, — сечівни­кову поверхню. Між тілом та головкою розміщена неглибока борозна — шийка головки. Корінь статевого члена прикріплю­ється до лобкових кісток.

Основу будови статевого члена складають губчасте та два печеристі тіла, які розміщені поздовжньо.

Печеристі тіла утворені густим сплетенням перегородок, між якими розміщені проміжки (печери), вистелені ендотелі­єм і заповнені кров'ю.

Губчасте тіло тонше і коротше за печеристі тіла, розміщене вздовж серединної лінії статевого члена, під печеристими тілами. У його товщі проходить більша частина сечівника. Задня частина губчастого тіла стовщена й утворює цибулину сечівни­ка, а передня розширена й утворює головку статевого члена, яка вкриває загострені кінці печеристих тіл.

Печеристі та губчасте тіла оточені білковою оболонкою, а зовні вкриті загальною фасцією й шкірою. Шкіра в ділянці го­ловки статевого члена називається передньою шкірочкою. Пе­редня шкірочка багата на сальні залози, які виробляють сек­рет — смегму, і з'єднана вуздечкою з нижньою поверхнею го­ловки.

Мошонка (scrotum) — шкірно-м'язове утворення, де міс­тяться яєчки з придатком та нижні відділи сім'яних канати­ків. Вона займає передній відділ ділянки промежини і склада­ється із шкірного покриву та декількох шарів оболонок (шари мошонки утворилися шляхом випинання передньої стінки живота). Шкіра мошонки пігментована, вкрита товстим, рід­ким волоссям і містить велику кількість потових та сальних залоз. Мошонка поділена перегородкою на дві половини. Під шкірою розміщується шар гладеньких м'язових клітин, який утворює м'ясисту оболонку, далі лежить зовнішня сім'яна фас­ція, підвішуючий м'яз яєчка, покритий одноіменною фасцією, внутрішня сім'яна фасція, піхвова фасція, яка має дві пласти­нки: нутрощеву (зрощену з білковою оболонкою яєчка) та при­стінкову (зрощену з внутрішньою сім'яною фасцією). Між пластинками піхвової фасції міститься порожнина, заповнена невеликою кількістю серозної рідини.

Промежина — це комплекс м'язів і фасцій, які закривають вихід з малого таза. Спереду вона обмежена лобковою дугою, з боків — сідничими горбами, а ззаду — куприком.

У вузькому розумінні промежина — це ділянка, розміщена між заднім краєм статевої щілини в жінок або заднім краєм мо­шонки в чоловіків спереду і переднім краєм відхідника ззаду. Пo серединній лінії промежини на шкірі визначають шво промежини, яке поділяє її на праву та ліву половини. Лінія, проведена через обидва сідничих горби, поділяє про­межинну ділянку на сечостатеву (меншу) і відхідникову (більшу).

У сечостатевій ділянці розташовані зовнішні статеві орга­ни, сечівник та сечостатева діафрагма (сечостатевий трику­тник), через яку в чоловіків проходить сечівник, а в жінок — сечівник та піхва.

У відхідниковій ділянці розміщений кінцевий відрізок прямої кишки, м'яз-замикач відхідника і діафрагма таза.

М'язи промежини та фасції, які її вкривають, утворюють дві діафрагми: тазову та сечостатеву. Тазова діафрагма утво­рює більшу частину тазового дна. Основною складовою части­ною тазової та сечостатевої діафрагм є м'язи та фасції, які їх вкривають.

Жіноча промежина має деякі особливості. Так, сечостате­ва діафрагма в жінок має більші розміри в ширину, через неї проходить не тільки сечівник, але й піхва. М'язи цієї ділянки виражені слабше, ніж однойменні м'язи в чоловіків. Поверх­невий поперечний м'яз промежини іноді відсутній, слабко розвинутий і глибокий поперечний м'яз промежини.