Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Функціональна схема процесу управління екологічною безпекою





 

Управління екологічною безпекою являє собою багатофункціональний процес. Схематично (спрощено) цей процес для регіональної системи «природа-економіка-людина» представлений на рисунку 7.1 сукупністю послідовних стадій.

Під об'єктом управління екологічною безпекою розглядається регіон, виділений на основі концепції регіоналізації небезпеки. Модель управління (рис. 7.1) також може бути застосована для складових частин регіону (соціально-виробничої зони, селітебної зони з окремими об'єктами, що знаходяться на її території, і формують екологічну небезпеку і т.і.).

Рис. 7.1. Функціональна блок-схема процесу управління екологічною безпекою на регіональному рівні  
Модель управління (рис.7.1) функціонує наступним чином.

 

 

У блок 1 надходять дані А1 про стан природної і соціально-економічної підсистем, а також інформація А2 нормативно-правового, економічного і науково-технічного характеру. Створюється банк даних і знань, який представляє собою динамічну ієрархічну інформаційну систему функціонально і просторово розподілених відомчих, територіально-адміністративних і корпоративних баз даних, а також комплексу зв'язків між ними. Таке структурування банку даних з урахуванням використання сучасних засобів зв'язку дозволяє сконцентрувати в декількох центрах потужні (звичайно дорогі) і ефективні програмно-технічні комплекси, доступ до яких лише періодично необхідний різним категоріям користувачів. Це дає можливість оптимізувати витрати на організацію і функціонування інформаційної системи. Основними методами обробки екологічної інформації є:

− інтеграція всіх видів інформаційних ресурсів;

− збір, збереження і подання інформації про стан об'єктів управління і реалізованих управлінських рішень;

− забезпечення єдиної системи введення, накопичення й обробки інформації різних типів баз даних;

− актуалізація збереженої інформації шляхом внесення нових даних і уточнення вже наявних;

− забезпечення оперативного доступу користувачів до необхідних видів інформації відповідно до пріоритетності розв'язуваних ними задач;

− захист інформації від несанкціонованого доступу й ушкодження.

Останні два положення визначають ступінь доступності екологічної інформації.

Програмно-технологічне забезпечення банку даних може бути здійснене наступними підсистемами: довідково-інформаційною, пошуковою, забезпечення графічних інтерфейсів, управління базами даних і т.і. Отримана інформація обробляється, аналізується, систематизується і сортується, створюються підблоки за функціональним призначенням. У випадку виявлення яких-небудь невідповідностей здійснюється коректування даних.

У блоці 2 на основі інформації В1, що надійшла з блоку 1, установлюються види і підвиди екологічної небезпеки, проводиться аналіз особливостей її формування. Для всього регіону й окремих його елементів оцінюється рівень небезпеки, визначається міра відхилення реального стану від рівня неприйнятності. Ця інформація, а також сукупність даних щодо параметрів і характеристик джерел формування небезпеки (У2) з блоку 2 надходять у блок 3. Сюди ж із блоку 1 приходить нормативна інформація, а також дані про існуючі сучасні способи, технології і устаткування господарської діяльності (У3). У цьому блоці розробляються різні варіанти зниження рівня екологічної небезпеки, проводиться їх техніко-еколого-економічний аналіз і здійснюється вибір оптимального варіанту з урахуванням динамічного збалансованого розвитку регіону. З блоку 3 параметри оптимального варіанту зниження рівня екологічної небезпеки (У4) спрямовуються в блок 4. У цьому блоці встановлюється сукупність прийнятних станів екологічної небезпеки. Для кожного джерела екологічної небезпеки розробляються конкретні заходи зниження його впливу, проводиться ранжирування заходів щодо пріоритетності, встановлюється відповідність цих заходів законодавчим, правовим і нормативним актам, інформація про які (У5) надходить з блоку 1. У підсумку розробляється програма управління екологічної безпекою, що спрямовується далі в блок 5 (З1). Просторова і часова реалізації цієї програми здійснюється за допомогою блоку 5 у розглянутому регіоні (С2). При цьому змінюється стан природної підсистеми, оновлені параметри якого А1¢ фіксуються в блоці 1. Блок 5 виконує ще одну важливу функцію: у ньому здійснюється контроль виконання розробленої програми. Якщо програма виконана в повному обсязі, то на підставі показників зміненого стану природної підсистеми, що надходять через зв'язок У4 у блок 4, переконуються в досягненні необхідного рівня екологічної безпеки. При цьому подальше функціонування розглянутої моделі здійснюється в режимі контролю щодо підтримки досягнутих показників в умовах номінальної роботи джерел техногенного впливу. Здійснюються заходи щодо попередження аварійних ситуацій, а у випадку виникнення таких – розробляється і реалізується додаткова програма з їх ліквідації. Коли в блоці 5 виявлено, що програма управління виконана не в повному обсязі, аналізуються причини. Тут можливі різні ситуації. Якщо невиконання програми пов'язане із суб'єктивними чинниками, зокрема, соціогенного походження (небажання чи невміння реалізувати заходи, низький рівень екологічної освіти і культури), розробляються заходи адміністративного впливу на соціально-економічні структури регіону. Аналізується відповідність цих заходів законодавчим, правовим і нормативним актам. Коли причиною невиконання програми є об'єктивні обставини (економічні і фінансові труднощі, неможливість на даний момент придбання і запровадження в дію очисного, переробного й ін. устаткування і т.і.), проводиться коректування програми за загальною схемою функціонування моделі. Аналогічно розвивається сценарій і у випадку зміни параметрів джерел техногенного впливу (реконструкція підприємств, уведення нових потужностей, вихід з ладу очисного устаткування і т.і.).

Істотну роль при встановленні і контролі рівня екологічної безпеки відіграє апаратурне забезпечення цього процесу. У першу чергу, це дуже важливо для контролю вмісту шкідливих речовин у компонентах природної підсистеми. Особливої уваги вимагає аналіз стану атмосферного повітря, оскільки в атмосфері, на відміну від водяного середовища і ґрунту, не представляється можливим здійснити обмеження просторового поширення забруднювачів.

Слід зазначити, що зовнішні стосовно певного регіону впливи можуть призвести до формування додаткової екологічної небезпеки. Її рівень у деяких випадках може бути досить високим у порівнянні з тим, що формується джерелами, розташованими в самому регіоні. Вище наведена схема управління екобезпекою може тільки призвести до деякого зменшення загального рівня екологічної небезпеки окремого підвиду за рахунок зниження інтенсивності дії джерел небезпеки регіону. У цих випадках необхідний надрегіональний підхід до управління екологічною безпекою.

 






Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 498. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (1.999 сек.) русская версия | украинская версия