Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ускладнення вакцинації і ревакцинації БЦЖ





Слід пам’ятати, що вакцинація і ревакцинація БЦЖ не захищає організм від інфікування і захворювання на ТБ. Крім того, на її введення можуть виникати ускладнення. Як правило, вони носять місцевий характер і відмічаються порівняно рідко – у 0,02% випадків. До таких ускладнень належать: підшкірний холодний абсцес, виразка на місці введення вакцини (10 мм і більше у діаметрі), лімфаденіт реґіонарних лімфатичних вузлів, колоїдні рубці (10 мм і більше у діаметрі) на місці загоєної вакцинальної реакції, персистуюча і дисемінована БЦЖ-інфекція, генералізавані ураження з летальним наслідком, що відмічається у разі вродженого імунодефіциту.

Підшкірний холодний абсцес. Поява його зумовлена порушенням техніки внутрішньо шкірного введення та попаданням препарату під шкіру. Холодний абсцес безболісний, може виникнути через 1-8 місяців після вакцинації (ревакцинації). Протягом 2-3 місяців він самостійно розсмоктується або пом’якшується з появою флуктуації, а в ряді випадків виникають нориці, через які виділяється гній без запаху. На місці холодного абсцесу може утворюватися глибока виразка з підритими краями і специфічною грануляційною тканиною. При загоєнні виразки утворюється зірчастий рубець.

Лікування:

1) пов’язки з гідрокортизоновою маззю;

2) відсмоктування шприцем казеозних мас кожні 2-3 дні і введення в ділянку холодного абсцесу 5% розчину салюзиду або ізоніазиду (доза розраховується відповідно до маси тіла дитини, 5-10 мг/кг);

3) при утворенні виразки присипки з ізоніазидом або рифампіцином;

4) через 2-3 місяці після безрезультатного консервативного лікування холодний абсцес видаляють разом з капсулою хірургічним шляхом.

Поверхнева виразка може з’явитися на місці введення вакцини БЦЖ через 3-4 тижні після вакцинації або ревакцинації. Виразкування охоплює верхні шари шкіри.

Лікування: присипки ізоніазидом з додаванням антибактеріальної мазі по краях виразки для попередження вторинної інфекції.

Післявакцинальний лімфаденіт реґіонарних до місця введення лімфатичних вузлів, як правило, відмічається у новонароджених через 2-3 місяці після вакцинації при наявності нормальної місцевої реакції. Характерним є безсимптомний початок, збільшення лімфатичних вузлів (пахвових, над- і підключичних до 1,5-5 см в діаметрі). Іноді в лімфатичному вузлі може виникати розм’якшення і флуктуація з наступним утворенням нориці, через яку виділяється гній без запаху.

Лікування:

1) пункція лімфатичного вузла з вилученням його вмісту і введення в порожнину 5% розчину салюзиду;

2) примочки рифампіцину – 0,45 г. рифампіцину розчиняють у 20% - 100 мл розчині димексиду;

3) видалення кальцинатів розміром 1 см і більше разом з капсулою.

Келоїдні рубці на місці загоєння після вакцинної реакції – це сполучнотканинне пухлино подібне утворення, яке виступає над поверхнею шкіри, білувато-тілесного кольору, дуже щільної консистенції на дотик. Найчастіше вони зустрічаються у ревакцинованих дівчаток препубертатного віку та підлітків з алергічною налаштованістю організму або у випадку дуже високо проведеного щеплення (на ділянці плечового суглобу, що призводить до подразнення післявакцинного рубчика тканиною одягу). Зазвичай післявакцинні келоїди не мають тенденції до росту. Схильність до росту мають великі келоїди (більше 1 см), тому вони віднесені до ускладнень. Навколо рубця виникає рожевий «віночок» та з’являється почуття поколювання, печії, сверблячки.

Лікування: використовують метод їх обколювання 0,5% розчином гідрокортизонової емульсії 1 мл з 0,5% розчином новокаїну 1 раз на тиждень, туберкуліновими голками у 5-6 місцях у самій товщі келоїду (5-10 обколювань на курс). Можливе чередування гідрокортизону з лідазою (64 УО для дітей старше 12 років, 32 УО для дітей 7-11). Найефективніше лікування келоїду у фазі спокою.

У разі неефективності зазначеної терапії застосовують або після деякого періоду спокою знову відновився ріст келоїду показане лікування пірогеналом, ліпазою з гідрокортизоном. Пірогенал вводять щоденно в/м, починаючи з 25 мінімальних пірогенних доз (МПД). Протягом 10 днів дозу поступово збільшують дітям до 150 МПД, підліткам – до 200 МПД. Продовжують вводити максимальну дозу до закінчення максимального курсу – 30 ін’єкцій, потім роблять перерву 3 тижні, після чого проводить обколювання рубця ліпазою в дозі 64 УО через день, всього 10 обколювань. В 1, 4, 7, 10 дні в одному шприці з ліпазою вводять 25 мг гідрокортизону.

Хірургічне лікування келоїдів протипоказане, так як воно призводить через 1-3 місяці до рецидиву з утворенням келоїду в 2-3 рази більшого розміру, ніж до операції.

Хіміопрофілактика – це призначення антимікобактеріальних препаратів з метою підвищення резистентності організму, проти ТБ інфекції здоровим особам, які мають підвищений ризик захворювання, запобігання загостренню або рецидиву захворювання.

Хіміопрофілактика поділяється на первинну і первинну.

Первинна хіміопрофілактика поводиться неінфікованим особам з осередків ТБ інфекції. Мета – запобігання зараження, інфікуванню МБТ та захворюванню на ТБ. Ця хіміопрофілактика застосовується:

- дітям, підліткам, доросли здоровим особам із сімейних контактів із бактеріовиділювачем або з хворим на активну форму ТБ; при значають ізоніазид по 0,3 (дітям 8-10 мг/кг) по 3 місяці 2 рази на рік протягом усього періоду контакту і ще 2 роки після його припинення;

- новонародженим, щепленим вакциною БЦЖ, які народилися від хворих матерів, несвоєчасно виявленим – також застосовують ізоніазид (8-10 мг/кг) по 3 місяці 1 раз на рік протягом 2 років.

Вторинна хіміопрофілактика проводиться з метою запобігання:

1) захворюванню:

а) вперше інфікованим (діти і підлітки з віражем туберкулінових реакцій); хіміопрофілактика проводиться безперервним курсом ізоніазиду протягом 3 місяців;

б) інфікованим особам, які мають контакт з бактеріовиділювачем або хворим на активну форму ТБ; приймають ізоніазид 3 місяці 2 рази на рік протягом всього періоду контакту і ще 2 роки після його припинення.

2) рецидиву ТБ – у осіб які перехворіли на ТБ і мають супутні захворювання, великі залишкові зміни, ВІЛ-інфіковані; хіміопрофілактика проводиться протягом 3 місяці 2 рази на рік, призначають ізоніазид в поєднанні з 1 із ПТП (етамбутол 0,8-1,2; рифампіцин 0,45-0,6).

Особам з вогнищ ТБ інфекції, де хворі виділяють хіміорезистентні МБТ хіміопрофілактика не проводиться.

Тема№5






Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 362. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия