Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ФІБРОЗНО-КАВЕРНОЗНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ





Фіброзно-кавернозний ТБ легень – клінічна форма вторинного ТБ, яка має тривалий (1,5 – 2 роки і більше) хронічний перебіг, з періодами ремісії та загострення і характеризується формуванням в легенях фіброзної каверни, перикавітарного пневмофіброзу, лімфо- та бронхогенного розповсюдження вогнищевих уражень легень, зменшення їх об’єму і зміщення органів середостіння в уражений бік з постійним або періодичним бактеріовиділенням. Ця форма ТБ легень епідеміологічно небезпечна.

Основні її ознаки:

· стара фіброзна каверна;

· фіброз у прилеглій легеневій тканині;

· бронхогенна дисемінаця;

· тривалий перебіг з періодами загострення та ремісії;

· періодичне або постійне бактеріовиділення.

Хворі з фіброзно-кавернозним ТБ легень серед вперше виявлених хворих становлять 1,5-2,0%, а в сучасних умовах і частіше. Ці форми, як правило, утворюються в процесі несвоєчасного виявлення або неефективної хіміотерапії інших форм. В структурі клінічних форм ТБ фіброзно-кавернозний складає 7-14%.

Патогенез. Фіброзно-кавернозний ТБ легень являє собою, по суті кінцеву фазу розвитку будь-якого початкового ТБ при його прогресуванні.

Основними причинами прогресування початкових форм ТБ легень і розвитку із них фіброзно-кавернозного ТБ являються:

1. Неповноцінне лікування, тобто недостатнє, несвоєчасне використання туберкулостатичних препаратів.

2. Неповноцінність хіміопрофілактики.

3. Не застосування своєчасного хірургічного лікування.

4. Несвоєчасне виявлення ТБ.

5. Недостатнє проведення профілактичних флюорографічних обстежень.

6. Наявність супутніх захворювань (цукровий діабет, виразкова хвороба шлунку, алкоголізм, СНІД, наркоманія) у хворих на ТБ.

Патогенетичну основу фіброзно-кавернозного ТБ легень складають інфільтративно-некротичні зміни в легеневих тканинах внаслідок виснаження імунологічного захисту і репаративних резервів організму. Казеоз внаслідок гнійної трансформації проникає в бронхи, піддається аспірації, формуючи специфічну бронхо-лобулярну пневмонію нижніх часток легень. Відкритими для МБТ стають і лімфатичні шляхи, по яких вони проникають в перикавітарну зону легень, формуючи вогнища специфічного ураження. Тривалий перебіг патологічного процесу приводить до розростання сполучної тканини в периваскулярному та перибронхіальному інтерстиції з формуванням пневмосклерозу та пневмофібрзу. Сприяє цьому виникнення патологічних змін в плевральних листках, які втрачають еластичність, стають товстіші, злипаються, формуючи облітерацію плевральної порожнини, що також обумовлюють розвиток пневмофіброзу і зменшення об’єму легень. Фіброзно-кавернозний ТБ легень являється вторинною формою ТБ і рідко розвиваються із первинного афекту і бронхоаденіту.

Утворення каверни пов’язане з розплавленням казеозних мас в пневмонічному фокусі і виходу їх в бронх (пневмонієгенна каверна). Інколи каверна утворюється при інфікуванні бронхоектаз або вражені бронхів (бронхогенна каверна). Із каверни запалення може переходити на дренуючий бронх. При інволюції каверни відбувається зморщування фіброзного шару капсули, зближення стінок каверни і утворення рубця. Каверна ж може заповнюватися казеозом, лімфою, грануляційною тканиною і утворюється рубець. Якщо фіброзна капсула товста і не зморщується, в такому випадку може утворитися туберкульома. Прогресування каверни відбувається при ураженні бронхів: по бронхах, лімфатичних судинах в тканини навколо каверни.

Патанатомічна характеристика:

Морфологічні зміни при фіброзно-кавернозному ТБ дуже характерні. Найважливішою його ознакою є стара фіброзна каверна, яка локалізується переважно у верхніх відділах легень.

Сформована каверна має стінку із 3-х шарів:

1 – внутрішній – піогенний – утворений казеозними масами, нерівний, іноді на ньому можуть бути невеликі білувато-сірі утворення (лінзи Коха), які є скупченням колоній містяться МБТ.

2 – середній – грануляційний – містить багато епітеліоїжних і гігантських клітин, кровоносні і лімфатичні судини, при прогресуванні процесу грануляції некротизуються, перетворюються у піогенний шар.

3 – зовнішній – фіброзний, домінує над іншими.

Фіброзні зміни навколо каверни є другою важливою ознакою фброзно-кавернозного ТБ.

Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень відрізняється від кавернозного товщиною стінки каверни, враженням бронхів, легеневої тканини навколо каверни, змін в корені легені, бронхогенним обсіменінням.

Третьою особливістю є поширення МБТ із каверни по лімфатичних судинах і бронхах. Внаслідок цього поблизу каверни і у віддалених ділянках цієї або іншої легені формуються ацинозні, ацинозно-нодозні та лобулярні вогнища. Вони можуть зливатися, утворюючи «дочірні» інфільтрати, при казеозному розпаді яких формуються нові «дочірні» каверни. Таким чином розвивається полікавернозний ТБ.

Клініка.Формування фіброзно-кавернозного ТБ із початкових змін ТБ легень проходе поступово, роками. З часом початкові форми ТБ, проходячи різні фази розвитку процесу – фази інфільтрації, розпаду, кавернозного ТБ, змінюються і набувають риси фіброзно-кавернозного ТБ.

Класична клінічна картина фіброзно-кавернозного ТБ легень відтінює дійсний зміст фтизи, в основі якої лежить тривала стійка інтоксикація, пов’язана з хронічним перебігом хвороби. Вона викликає порушення загального обміну речовин, внаслідок чого відбувається активація симпато-адреналової системи та ліполізу, що забезпечує поточні енерговитрати організму, а разом з цим і втрату маси тіла аж до кахексії. Це супроводжується стійким підвищенням температури тіла, лихоманками, нічними потами, слабкістю, втомлюваністю, напруженням психоемоційної сфери або її виснаженням, дратівливістю, порушенням сну, поганим апетитом і іншими функціональними розладами.

Велику турботу хворому доставляє кашель, який має нападоподібний характер при невеликій кількості харкотиння. Внаслідок виснаження, а також специфічних і неспецифічних змін в бронхах, їх слизова оболонка виділяє слиз в невеликій кількості, але це харкотиння густе, в’язке і важко відкашлюється, що спричиняє тяжкі напади сухого кашлю, який призводить іноді до кровохаркання і кровотечі.

Зовнішній вигляд хворого на фіброзно-кавернозний ТБ легень характерний: кахексія, фізична виснаженість проявляється глибокою атрофією і дряблістю м’язів, відсутністю підшкірної жирової клітковини, вираженим контуруванням кісток тіла. Шкіра бліда, тургор відсутній. Грудна клітка плоска, витягнута, деформована із зменшенням об’єму (асиметрична), втягнутими міжреберними, над- і підключичними ділянками. Дихальні екскурсії обмежені, дихання часте, поверхневе.

Розвиток пневмофіброзу і зниження повітряності легень підвищує звукову провідність їх, що визначається при пальпації посиленням голосового тремтіння і бронхофонії над ураженими відділами легень.

Перкуторний звук над враженими легенями короткий, тупий внаслідок фіброзних змін, зниження пневматизації легень і потовщення плеври, над великими кавернами – коробковий звук.

Аускультативна картина визначається активністю процесу і вираженістю патологічних змін у бронхах. Фіброторакс та пневмофіброз обумовлюють значне ослаблення везикулярного дихання, на фоні якого вислуховують грубий шум бронхіального дихання. Поява патологічних шумів залежить від активності специфічних змін в каверні, бронхах і активності неспецифічної флори бронхів. Це обумовлює аускультативну різноманітність хрипів. Для старої каверни характерні різноманітні (скрипучі і свистячі) хрипи на фоні бронхіального дихання. Активація ТБ з виникненням ендобронхіту та неспецифічного бронхіту обумовлюють появу більш інтенсивних вологих хрипів. Поява перикавітарного запалення та нових деструкцій обумовлюють дрібні та середньопухирчаті вологі хрипи, які виявляються на глибині вдиху або при покашлюванні на глибині видиху. При затиханні активного процесу, коли каверна піддається санації, в ній зникає піогенний шор і перестає виділятися гнійне харкотиння, вологі хрипи зникають.

Аускультативні зміни відсутні над невеликими кавернами, розташованими глибоко від поверхні грудної клітки, при закритті дренуючого бронха або при розміщенні каверни в товщі грубого фіброзу і під масивними плевральними нашаруваннями («німі» каверни). У таких випадках порожнина визначається при рентгенологічному дослідженні, іноді лише на томограмі.

Розрізняють варіанти перебігу фіброзно-кавернозного ТБ:

· Обмежений фіброзно-кавернозний ТБ легень зі стабільними перебігом – процес відносно невеликої поширеності зі старою стабільною каверною, оточеною фіброзом. На фоні лікування відносно швидко ліквідується перифокальне запалення і частково розсмоктуються та ущільнюються вогнища бронхогенного обсіменіння. Каверна очищається від казеозного шару. Період ремісії тривалий до кількох років. Самопочуття хворих задовільне, довго зберігається працездатність. Цей стан зберігається при дотриманні відповідного режиму життя та регулярному специфічному лікуванні.

· Прогресуючий перебіг частіше у хворих, які порушують режим лікування, зловживають алкоголем та ін. Клінічна картина типова. Формуються перифокальне запалення, множинні порожнини, нерідко гігантські. Прогресуючий перебіг може закінчитися розвитком казеозної пневмонії. Виділяють МБТ стійкі до ПТП, тому лікування малоефективне.

· Перебіг з ускладненнями, які поділяють на специфічні і неспецифічні.

Неспецифічні: - Хронічне легеневе серце

­ Амілоїдоз внутрішніх органів

­ Кровохаркання, кровотечі

­ Спонтанний пневмоторакс

­ Неспецифічні запальні процеси

­ Кандидомікоз, аспергільоз

Специфічні: - ТБ бронха

­ Бронхогенна дисемінація

­ ТБ гортані

­ ТБ кишківника

Діагностика.Важливою ознакою фіброзно-кавернозного ТБ легень є постійне бактеріовиділення МБТ з харкотинням. Як правило МБТ цих хворих втрачають чутливість і стають резистентними до 3-5 ПТП, що стає одною з причин неефективності лікування. Ці обставини потребують визначення медикаментозної чутливості МБТ, а також супутньої флори дихальних шляхів хворих. Крім того, у цих хворих може бути погана переносимість або непереносимість ПТП, що потребує від лікаря відповідної корекції як препаратів, так і їх доз.

В період загострення в крові спостерігається підвищення ШОЕ до 20-50 мм/год, часто лімфопенія і помірний лейкоцитоз (12-15х109/л), може бути гіпохромна анемія.

Туберкулінові проби при фіброзно-кавернозному ТБ легень позитивні чи негативні (анергія) при прогресуванні процесу і не мають значення в діагностичному плані.

Рентгенологічна картина фіброзно-кавернозного ТБ легень характеризується наявністю “старої” товстостінної фіброзної каверни, внутрішній і зовнішній краї стінки мають чіткі контури. Каверна часто має неправильну форму. Деформація її обумовлена перикавітарними фіброзно-рубцевими змінами в легенях і втратою еластичності стінок каверни.

Важливою рентгенологічною ознакою давності хвороби є пневмофіброз із зменшенням об’єму кількох сегментів, частки або цілої легені. Пневмофіброз обумовлює також зниження пневматизації легень і зміщення медіастинальної тіні в сторону фіброзних змін. Сприяють розвитку пневмофіброзу також патологічні зміни в плевральних листках, які стають товстішими, втрачають еластичність, рухомість, зростаються, формуючи ділянки облітерації плевральної порожнини, що обмежує дихальні екскурсії легень, посилюючи розвиток пневмофіброзу. Уражена легеня зменшена в об’ємі, органи середостіння зміщені в бік ураження.

Рентгенологічне обстеження дозволяє також виявити ознаки хронічного перебігу хвороби з періодичними загостреннями, про що свідчать вогнищеві тіні різної величини і інтенсивності, морфологічною основою яких є бронхоацинозні та бронхонодулярні казеозні враження легень лімфогенного та бронхогенного походження. Вони розташовані як в перикавітарній зоні, так і в віддалених ділянках одної або обох легень.

Отже, рентгенологічне виявлення товстостінної, деформованої каверни та поліморфних вогнищ на фоні пневмофіброзу із зниженням прозорості і пневматизації, зменшення об’єму легень та зміщення тіні медіастинальних органів в сторону патологічних змін, свідчать про наявність фіброзно-кавернозного ТБ легень. Цей діагноз, як правило виставляють без труднощів, оскільки ці зміни формуються на протязі кількох років спостереження за хворими, тобто коли є ТБ анамнез і клініка прогресуючого хронічного ТБ. Характерною ознакою фіброзно-кавернозного ТБ легень є постійне бактеріовиділення.






Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 372. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.101 сек.) русская версия | украинская версия