Технічний аналіз

Негативне	Позитивне
- Не враховує багатьох внутрішніх факторів - Багато угод на ринку може не відображати реальну ціну паперу - Велика апроксимація даних, не можливість точних прогнозів - Неможливість застосування методів без історичних даних	- Враховує зовнішні фактори, які впливають на курс - Стандартизованість методів - Результати підтверджуються попередніми ринковими курсами

 

Технічний аналіз має три аксіоми:

- Рух ринку враховує всі фактори

- Ціни рухаються направлено

- Історія повторюється

 

1. Взаємозв’язок показників рентабельності корпорації

Для інвесторів та управлінців першочерговим показником рентабельності є показник рентабельності статутного фонду, який фактично вказує, скільки копійок чистого прибутку приходиться на 1 гривню, вкладену в акції, паї або просто статутний фонд підприємства. (!)

Показник розраховується за формулою:

(1)

де Rsf – рентабельність статутного фонду;

Pnet – чистий прибуток підприємства за звітний період;

SF – статутний фонд підприємства.

Не існує однозначної думки про те, яким повинен бути показник статутного фонду: на кінець, на початок періоду чи середнє значення. Проте такий показник краще брати по значенню на кінець звітного періоду, особливо якщо ми розглядаємо акціонерне товариство, оскільки дивіденди з чистого прибутку підприємства сплачуються акціонерам однакові і не залежать від строку придбання акцій акціонерного товариства. Іншими словами, при сплаті дивідендів підприємство враховує цифру тільки на кінець звітного періоду. Для збереження математичних зв’язків пропонуємо і далі дотримуватись відповідного методу розрахунку рентабельності.

Звернемо увагу, що рентабельність статутного капіталу залежить від двох основних факторів – рентабельності сукупного власного капіталу компанії та капіталізації компанії. Відповідний зв’язок можна представити у математичному вигляді.

(2)

де К – сукупний власний капітал компанії;

- рентабельність власного капіталу компанії;

- коефіцієнт капіталізації компанії.

Коефіцієнт капіталізації компанії не відноситься до показників рентабельності, проте вказує на співвідношення між внесками акціонерів по номінальній вартості та власним капіталом з урахуванням інших джерел, таких як нерозподілений прибуток компанії, резерви, тощо.

Рентабельність власного капіталу компанії можна представити, як вплив двох показників: рентабельності та коефіцієнту автономії. Математично це може мати наступний вигляд (формула 3):

(3)

де Rk – рентабельність власного сукупного капіталу

А – активи компанії

- коефіцієнт автономії;

- рентабельність активів.

Зауважимо, що тепер вже два показника впливають на рентабельність статутного фонду компанії, в розрахунках яких не приймає участь прибуток компанії: коефіцієнт капіталізації та коефіцієнт автономії. За логікою і той і інший показники наближені до показників ліквідності підприємства. При цьому коефіцієнт капіталізації матиме назву коефіцієнта корпоративної ліквідності і глибокий економічний сенс, який полягає у індикації умов інвестування для нових акціонерів.

В свою чергу, рентабельність активів можна представити як рентабельність продаж, помножену на оборотність активів (формула 4).

(4)

де Ra – рентабельність активів;

V – виручка від реалізації;

- рентабельність продаж;

- оборотність активів.

Оборотність активів підприємства вказує скільки разів активи протягом звітного періоду обертаються (використовуються) у фінансово-господарській діяльності підприємства, тобто вміщуються у виручці від реалізації. Рентабельність продаж, в свою чергу, можна представити, як рентабельність витрат, помножену на співвідношення між витратами підприємства та виручкою від реалізації. Математично це слід записати так (формула 5):

(5)

де Rp – рентабельність продаж;

Z – витрати підприємства;

- рентабельність витрат.

Фактично формула 5 є логічним завершенням ланки взаємних зв’язків між показниками рентабельності підприємства, оскільки кожний із елементів рентабельності продаж є взаємозалежним фактором, так як теоретично чистий прибуток компанії буде дорівнювати різниці між виручкою від реалізації продукції та витратами. При цьому, під витратами слід розуміти всі від’ємні грошові потоки: від сплати податків до чисто адміністративних витрат. Для кращого розуміння взаємозв’язків між показниками рентабельності пропонуємо відобразити зв’язки на схемі (рис.1).

Рис. 1. Схема взаємозв’язків між показниками рентабельності

промислового підприємства

Очевидно, що коефіцієнт автономії та капіталізації мають зворотній вплив на рентабельність статутного фонду компанії. Разом із тим, оборотність активів компанії і є тією ланкою, що зв’язує балансове рівняння та обрахунок чистого прибутку компанії. Для багатьох компаній коефіцієнт автономії та капіталізації є більш менш постійними факторами, які досить важко розбалансувати, особливо, якщо доступ до фінансових ресурсів обмежений. Проте у більшості компаній існують можливості по збільшенню оборотності активів, через зменшення періодів інкасації дебіторської заборгованості.

Технічно факторний аналіз рентабельності можна проводити за допомогою таких методів аналізу, як метод абсолютних різниць і метод ланкових підстановок. Обидва методи зарекомендували себе у статистиці, як ідентичні за змістом. У якості прикладу наведемо методику факторного аналізу за допомогою методу абсолютних різниць, на прикладі аналізу рентабельності статутного фонду.

Так, рентабельність статутного фонду дорівнює співвідношенню між рентабельністю капіталу та коефіцієнтом капіталізації. Відобразимо це математично:

(6)

По-перше, необхідно визначити абсолютну різницю між показниками на початок та на кінець року.

(7)

По-друге, необхідно визначити вплив зміни рентабельності власного капіталу на рентабельність статутного фонду, математично викласти це можна так:

(8)

По-третє, необхідно визначити вплив зміни коефіцієнта автономії на зміну рентабельності статутного капіталу.

(9)

Після проведення розрахунків можна здійснити перевірку склавши результати, які отримані за формулами 9 та 8, і отримавши результат який має дорівнювати значенню обрахованому по формулі 7.

Аналогічні розрахунки можна проводити і при аналізі рентабельності та її складових, аналізуючи вплив на зміну рентабельності окремо зміни прибутку компанії та зміни активів, капіталу чи статутного фонду.

Таким чином, аналіз рентабельності АТ полегшується, оскільки кожен із видів рентабельності має властиві зв’язки. Розрахунок рентабельності компанії потребує системного підходу та комплексного аналізу діяльності підприємства. В цьому може стати у нагоді факторний аналіз та стандартизовані методи факторного аналізу, за якими можна визначити кінцевий вплив конкретного фактору на прибутковість діяльності компанії. Крім того, факторний аналіз рентабельності є показовим, оскільки результати аналізу здатні вказати, за рахунок чого зменшується рентабельність вкладень капіталу у підприємство і дозволяє кредитному офіцеру зрозуміти проблеми підприємства та “відчути” структуру грошових потоків на підприємстві, які змінюються під впливом фундаментальних факторів.

 

1. Індекси та індикатори фондового ринку

Будь-який фондовий індекс є середньозваженою вартістю портфеля, який складається з цінних паперів різних емітентів. Втім існує як мінімум 2 основні типи фондових індексів: перший розраховується як середньозважена вартість портфелю акцій з урахуванням ваги кожного із емітентів, другий розраховується як проста середня вартості портфеля. Для правильної інтерпретації та аналізу кожного із індексів потрібно обов’язково знайомитись із положенням про фондовий індекс, в якому визначаються методологічні основи розрахунку індексу та процедурні питання обрання емітентів.

На практиці фондові індекси можуть розраховувати:

- організатори торгів (біржа або ТІС), вони зацікавленні у відображенні дохідності на своїй торгівельній площадці.

- Информаційно-аналітичні або рейтингові агенції, вони створюють індекси як продукти для своїх клієнтів. Як правило, загальні індекси розповсюджуються безкоштовно, а спеціальні галузеві індекси продаються аналітикам.

- „Держави” розраховують індекси для індикації загальної картини по ринку. Втім державні індекси зустрічаються вже не так і часто, наприклад, такий індекс було запроваджено в Україні ДКЦПФР у 2002 р.

Але слід розуміти, що проблема полягає не в формулах розрахунку індексу, і не в тому, хто буде розраховувати, а в тому, які папери потрібно включати до складу індексного портфелю. Як правило, компанії, що ведуть індекси, не повинні включати до них маловідомих, або пов’язаннях емітентів.

Головне правило індексів - індекси повинні відображали реальні настрої емітентів. Більше того, індекси повинні рухатись без стохастичних ознак, тобто тренд індексу повинен бути боковим, ведмежим або бичим. Основні фондові індексі представленні нижче (табл.1)

Таблиця 1