ТЕМА 1. СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ

3. Основні поняття теми.

Перше поняття, яке вводиться в темі – постійний магніт.

Постійний магніт – тіло, яке тривалий час зберігає магнітні властивості.

Необхідно, враховуючи знання учнів про властивості постійних магнітів, які вони набули в початковій школі та повсякденних спостереженнях, привести їх в систему:

- магнітна дія постійного магніту є різ­ною на різних ділянках його поверхні (поняття полюсу магніту);

- магніт має північний та південний по­люси (північний полюс позначають літерою N, південний — лі­терою S);

- однойменні полюси магнітів відштовху­ються, а різнойменні — притягуються;

- неможливо одержати магніт тільки з одним полюсом;

- постійні магніти чи­нять помітну магнітну дію лише на тіла, які теж виготовлені з магнітних матері­алів;

- у разі нагрівання постійного магніту до певної темпе­ратури його магнітні властивості зникають (точка Кюрі).

На основі аналогії з електричним полем та його властивостями вводиться поняття магнітного поля.

Означення. Навколо намагніченого тіла утворюється магнітне поле.

Це магнітне поле діє на інше намагнічене тіло з деякою магнітною силою.

Далі вводиться поняття магнітних ліній:

Умовні лінії, уздовж яких у магнітному полі встановлюються осі маленьких маг­нітних стрілок, називають лініями маг­нітного поля або магнітними лініями (лінії магнітної індукції).

Магнітні лінії креслять таким чином, щоб їхня густина характеризувала інтенсивність магнітного поля.

Властивості магнітних ліній визначаються з дослідів:

 

- лінії магнітного поля вихо­дять із північного полюса магніту і входять у південний;

- лінії магнітного поля замкнені;

- магнітне поле є найсильнішим навколо полюсів магніту.

Магнітне поле Землі можна запропонувати учням вивчити самостійно на уроці за підручником. Підручник містить достатньо матеріалу, і цей матеріал не потребує демонстрації дослідів.

Поняття магнітного поля вводиться на основі досліду Ерстеда (по відхиленню магнітної стрілки біля провідника зі струмом) та дослідів Ампера (по взаємодії паралельних струмів та котушок зі струмом).

 

Проаналізувавши результати дослідів робимо висновки:

1. Магнітне поле — особлива форма матерії, яка існує навколо заряджених частинок або тіл, що рухаються, і діє з деякою силою на інші заряджені частинки або тіла, що рухаються у цьому полі.

2. Навколо постійного магніту, або провідника зі струмом, або будь-якої ру­хомої зарядженої частинки існує магнітне поле.

3. Магнітне поле діє з деякою силою на зарядже­ну частинку, що рухається в цьому полі.

Формулюється на основі дослідів гіпотеза Ампера:

Взаємодію провідника зі струмом і постійного магніту, а також взаємодію постійних магнітів можна пояснити, припустивши існування всередині магніту незгасаючих молекулярних електричних струмів.

Більш детальне вивчення магнітного поля проводять на основі дослідів із залізними ошурками (спостереження магнітного поля прямого провідника зі струмом).

Залізні ошурки в магнітному полі становляться маленькими магнітиками.

Учням роз’яснюють, що ошурки стали магнітиками, але розташовуються вони під дією магнітного поля тільки тоді, коли ми зменшимо сили тертя, для цього необхідно легенько постукати по підставці.

З досліду видно, що лінії магнітного поля, вздовж яких розташувалися ошурки, це є коло.

Для визначення напрямку ліній вводиться два правила:

- правило правого свердлика;

- правило правої руки (правого захвату).

Пра­вило свердлика: якщо вкручувати свердлик за напрямком струму в провіднику, то напрямок обертання ручки сверд­лика вкаже напрямок ліній магнітного поля струму.

 

Рис. 6. Визначення напрямку ліній магнітного поля провідника зі струмом за правилом свердлика: а – струм напрямлений униз; б – струм напрямлений угору.

 

Правило правого захвату: якщо спрямувати великий палець правої руки за напрямом струм в провіднику, то чотири зігнутих пальці (захват провідника) вкажуть напрямок ліній магнітного поля струму.

Рис. 7. Визначення напрямку ліній магнітного поля за правилом правої руки.

 

Вивчення магнітного поля котушки зі струмом здійснюють за допомогою дослідів:

- прилад для демонстрації магнітного поля кругового струму;

- соленоїд.

 

Рис. 8. Дослідження магнітного поля котушки зі струмом за допомогою магнітних стрілок.

 

За допомогою залізних ошурок підтверджуємо, що навколо котушки зі струмом є магнітне поле, і спостерігаємо картину його магнітних ліній.

Напрямок магнітних ліній визначаємо за допомогою магнітної стрілки (стрілок), один торець котушки діє на стрілку як північний полюс магніту, інший – як південний.

Змінюючи напрямок струму, спостерігають зміну полюсів.

Рис. 9. Дослідження магнітного поля котушки зі струмом за допомогою залізних ошурок: а – картина магнітних ліній; б – схематичне зображення: магнітні лінії виходять із північного полюса котушки і входять у південний.

Схематично зображують магнітні лінії, які виходять із північного полюса котушки в входять у південний.

 

Формулюють правило визначення полюсів котушки зі струмом за допомогою правої руки:

Якщо чотири зігнутих пальці правої руки спрямувати за напрямом стру в котушці, то відігнутий на 90° великий палець укаже напрямок на північний полюс котушки.

Рис. 10. Визначення полюсів котушки зі струмом за допомогою правої руки.

 

Закріплюючи знання про магнітне поле котушки зі струмом, переходять до вивчення електромагнітів та розглядають їх застосування. Виконується лабораторна робота. Виготовлення найпростішого електромагніту й випробування його дії з метою закріплення знань та набуття практичних навичок.

Дію магнітного поля на провідник зі струмом вивчають на основі дослідів.

 

Рис. 11. Дослід, який демонструє дію магнітного поля на алю­мінієвий провідник зі струмом: у разі відсутності струму магнітне поле на провідник не діє (о); якщо по провіднику тече струм, провідник відхиляється (б)

Причиною відхи­лення алюмінієвого провідника зі струмом в магнітному полі є сила, що діє на провідник зі струмом з боку магнітного поля.

Сила Ампера пропорційна силі струму в провіднику та довжині тій частини провідника, що перебуває в магнітному полі, залежить від силової характеристики магнітного поля та від розташування провідника відносно ліній магнітно­го поля.

Напрямок сили Ампера визначають за допомогою правила лі­вої руки:

Якщо ліву руку розташувати так, щоб лінії магнітного поля входили в до­лоню, а чотири витягнуті пальці вказували напрямок струму в провіднику, то відігнутий на 90° великий палець укаже напрямок сили Ампера.

Дію магнітного поля на рамку зі струмом краще вивчати на досліді.

Рис. 13. Дослідження дії магнітного поля на рамку зі струмом:

а – сили Ампера ( і ) повертають рамку АВСD за ходом годинникової стрілки;

б – у положенні рівноваги сили Ампера не повертають рамку, а розтягують;

в – після проходження рамкою положення рівноваги сили Ампера повертають її проти ходу годинникової стрілки.

 

Далі вивчається застосування сили Ампера: електродвигуни, електровимірювальні прилади, гучномовець.

 

Вивчення явища електромагнітної індукції здійснюється на основі дослідів Фарадея.

Рис. 14. Виникнення струму в котушці фіксується гальванометром: а — якщо магніт неру­хомий, струм не виникає; б — якщо виводити магніт із котушки, стрілка відхиляється ліворуч; в — якщо магніт уводити в котушку, стрілка відхиляється праворуч

 

 

		Рис. 15. Якщо розімкнути чи замкну­ти коло котушки В або змінити в ній силу струму, в котушці А виникне струм

 

 

Дається означення явища електро­магнітної індукції:

Явище породження в просторі електричного поля змінним магнітним полем називають явищем електромагнітної індукції.

Поява індукційного струму – це наслідок (зовнішня ознака) явища електро­магнітної індукції.

Використання електромагнітної індукції — генератори струму.

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ

1. Поняття " комунікація" і його застосування в маркетингу.

2. Основні складові комунікативної політики, їх характеристика й особливості.

3. Сучасна модель комунікаційного процесу (модель Шеннона-Уивера).

4. Основні фактори ефективних комунікацій.

 

У маркетингу комунікація - сукупність сигналів, що походять від фірми на адресу різних аудиторій (клієнти, постачальники, акціонери, органи управління, власний персонал). Для підвищення ефективності заходів, на думку Ф. Котлера, слід розглядати маркетингові комунікації як управління процесом прямування товару на всіх етапах - перед продажем, у момент покупки, під час і по завершенню процесу споживання. При цьому комунікаційні програми повинні розроблятися спеціально для кожного цільового сегмента, ринкової ніші й навіть окремих клієнтів.

При розробці комплексу комунікації необхідно враховувати фактор перешкод (деяких випадкових або цілеспрямованих конкуруючих повідомлень, що справляють помітний вплив на звернення). Крім того, щоб повідомлення було ефективним, кодування повинне бути адекватно розшифроване відправником (досвід відправника, рівень виразності його повинен бути наближений до отримувача).

Комплекс маркетингових комунікацій складається із чотирьох основних засобів впливу:

1. реклама;

2. пропаганда;

3. стимулювання збуту;

4. особистий продаж.

Кожному елементу властиві специфічні прийоми комунікації, які будуть більш докладно розкриті в наступних темах.

Безпосередньо сам процес комунікації містить у собі дев'ять елементів і представлений у наступній моделі:

Рисунок 1. Модель комунікаційного процесу (Шеннона-Уивера)

Відправник - сторона, що посилає звернення іншій стороні (фірма-клієнт).

Кодування - набір символів, переданих відправником.

Канали (стрілки) – засоби поширення інформації - канали комунікації, по яких звернення передається від відправника до одержувача.

Декодування - процес, у ході якого одержувач надає значення символам, переданим відправником.

Одержувач - сторона, що отримує звернення, передане іншою стороною.

Відповідна реакція - набір відгуків одержувача, що виникли в результаті контакту зі зверненням.

Зворотний зв'язок - частина відповідної реакції, яку одержувач доводить до відома відправника.

Перешкоди - незаплановані втручання середовища або викривлення, у результаті чого до одержувача надходить звернення, яке відрізняється від того, що послав відправник.

Дж. Фіск і Дж.Хартлі виділили деякі загальні фактори ефективності комунікацій:

1. Чим більшою монополією має джерело комунікації, тем вище ймовірність позитивного відгуку отримувача.

2. Комунікації більш ефективні у випадках, коли звернення відповідає думкам, переконанням і перевагам отримувача.

3. Ступінь впливу звернення підвищується, якщо адресат захоплений або цікавиться його темою.

4. Комунікації будуть більш успішними, якщо джерело вважається професійним, має високий статус, якщо відомі його цілі або орієнтація, особливо в тому випадку, якщо джерело користується великим впливом на аудиторію й легко ідентифікується.

5. При будь-якій комунікації необхідно враховувати соціальний контекст, який завжди впливає на сприйняття.

Важливо відповістити на запитання, яким способом фірма подає сигнали на адресу різних аудиторій, тобто визначити основні засоби комунікації, які називаються також " комунікаційним комплексом".

Контрольні запитання

1. Розкрийте поняття та сутність маркетингових комунікацій.

2. Які Ви знаєте складові процесу комунікації?

3. Що зумовлює ефективність комунікації?

4. Які чинники враховуються при розробці комунікативної політики?

5. Зазначте особливе значення кожного виду комунікацій у сукупному комунікативному процесі.