Основні цілі макроекономіки

 

Макроекономіка – частина економічної теорії, яка розглядає функціонування економіки країни в цілому, у масштабі сукупності всіх галузей народного господарства. Макроекономічні дослідження різних економічних проблем охоплюють аналіз таких величин, як загальний обсяг виробництва, загальний рівень зайнятості, загальний рівень цін, загальний рівень доходу та інших.

Основними цілями, що вивчаються на макроекономічному рівні, є:

- визначення обсягу і структури національного продукту і національного доходу;

- виявлення факторів, що регулюють зайнятість у масштабах національної економіки;

- аналіз природи інфляції;

- вивчення механізму і чинників економічного зростання;

- розгляд причин циклічних коливань і кон'юнктурних змін в економіці;

- теоретичне обґрунтування цілей, змісту та форм здійснення макроекономічної політики держави.

У свою чергу, макроекономічна політика держави орієнтована на досягнення наступних основних цілей:

- стійкого й ефективного економічного зростання;

- повної зайнятості;

- стабільності загального рівня цін;

- соціальної справедливості та економічної забезпеченості непрацездатних громадян;

- стійкості торговельного та платіжного балансів країни.

 

Валовий внутрішній продукт (ВВП)

 

Основним показником, за допомогою якого вимірюють обсяг національного виробництва є валовий внутрішній продукт, або ВВП. Він визначається як сумарна ринкова вартість всіх кінцевих товарів і послуг, зроблених протягом року в даній країні. Під кінцевими продуктами розуміються товари і послуги, які купуються для кінцевого користування, а не для перепродажу або подальшої обробки або переробки.

При розрахунку ВВП не враховуються всі невиробничі угоди (фінансові або пов'язані з перепродажею кінцевої продукції), з ВВП виключається продаж проміжних продуктів (наприклад, напівфабрикатів, незавершеного виробництва).

ВВП можна виміряти наступним чином:

– по потоку витрат: шляхом підсумовування всіх витрат суспільства на придбання товарів і послуг, вироблених в даному році;

– по потоку доходів: шляхом підсумовування грошових доходів, отриманих в результаті виробництва продукції в даному році.

При цьому важливо відзначити, що результати розрахунків повинні збігатися, оскільки має дотримуватися відповідність доходів і витрат на рівні макроекономіки.

I. ВВП по потоку витрат:

ВВП_В = С + I_х + G + Х _П,

де: С – особисті споживчі витрати на товари поточного споживання, на товари тривалого користування (наприклад, холодильники, телевізори), оплата послуг (комунальні платежі, медичні та інші);

I_х – валові приватні внутрішні інвестиції: інвестиції на придбання засобів виробництва, на будівництво, змінення виробничих запасів;

G – державні закупівлі товарів і послуг (включають усі державні витрати на купівлю кінцевої продукції підприємств і на купівлю ресурсів);

Х _П –чистий експорт, тобто різниця між експортом та імпортом продукції.

II. ВВП по потоку доходів:

ВВП_Д = З + Р + В + Д_В + П_П + Д_В + П_НР + А + Н_Б,

де: З – заробітна плата найманих працівників;

Р – рентні платежі;

В – відсоток;

Д_В – доходи від власності;

П_П – прибутковий податок на прибуток корпорацій;

ДВ – дивіденди;

П_НР – нерозподілені прибутки корпорацій;

А – амортизаційні відрахування;

Н_Б – непрямі податки на бізнес.

У вартість ВВП по потоку доходів включаються також два не пов'язаних з доходами платежі: відрахування на відшкодування спожитого капіталу, або амортизаційні відрахування (А) і непрямі податки на бізнес (Н_Б).

У системі національних рахунків визначаються наступні похідні показники:

– чистий внутрішній продукт (ЧВП), який являє собою ВНП, скоригованого на суму амортизаційних відрахувань: ЧВП = ВНП – А;

– національний дохід (НД) – це дохід, зароблений постачальниками ресурсів в результаті їх участі в процесі виробництва ВВП. Він розраховується шляхом вирахування з ЧНП непрямих податків на бізнес: НД = ЧВП – Н_Б;

– особистий доход (ОД) являє собою сукупний дохід, що виплачується громадянам до виплати індивідуальних податків: ОД = НД – внески на соціальне страхування – податки на прибуток корпорацій – нерозподілені прибутки корпорацій + трансфертні виплати;

– дохід у розпорядженні (ДР) – це особистий дохід за вирахуванням індивідуальних (прибуткових) податків з громадян. За допомогою цього доходу вимірюється величина доходів громадян, що є в їх розпорядженні для споживання та заощадження: ДР = ОД – індивідуальні податки.