Безробіття

 

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина працездатного населення не може знайти роботу. Безробіття та зайнятість – змістовні сторони ринку праці. Всі зайняті і безробітні складають економічно активне населення. Важливим показником використання робочої сили служить повна зайнятість. Однак вона не означає 100-відсоткової зайнятості робочої сили. Під повною зайнятістю, за теорією М. Фрідмена, розуміється природний рівень безробіття, який відображає економічну доцільність використання робочої сили подібно до ефективного використання основного капіталу. У 50-х роках у США повною зайнятістю вважався 4-відсотковий рівень безробіття, а в 90-х роках ХХ ст. – вже 7 %. Безробіття є соціально-економічною хворобою ринкової економіки, хоча окремі економісти вважають, що вона є благом для економічного зростання.

Безробіття вперше виникло в Англії і не носило масового характеру, а збільшувалося тільки у період економічних криз. Першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття зробив Т. Мальтус. Він пояснював його появу біологічним законом, що властивий всім живим істотам, у тому числі й населенню, зростання якого випереджає збільшення кількості засобів до існування. Цей висновок практика не підтвердила. Марксистська теорія пояснює безробіття випереджаючим зростанням попиту і витрат на засоби виробництва порівняно з попитом і витратами на робочу силу. Кейнсіанська теорія безробіття причину останньої бачить у недостатньому сукупному попиті на товари, обумовленому схильністю людей до заощадження та недостатніми стимулами до інвестицій. Одна з концепцій безробіття пояснює його високим рівнем заробітної плати, і щоб знизити безробіття, необхідно зменшувати заробітну плату. Неокейнсіанська школа вважає безробіття природним станом.

Розрізняють такі форми безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, інституційне та ін. Фрикційне пов'язане з пошуками більш доходної та престижної роботи, зі зміною місця проживання. Структурне обумовлене зрушеннями в структурі суспільного виробництва на основі НТР. Циклічне пов'язане з фазами економічного циклу. Інституційна форма безробіття пов'язана з недостатньо ефективною організацією ринку праці, соціальної політики держави, коли завищені трансферти гасять стимули до активних пошуків роботи.

Різноманітні форми безробіття не існують в чистому вигляді, вони переплітаються між собою. Безробіття буває повним і частковим, короткочасним і тривалим, вимушеним і добровільним. У будь-якому випадку воно завдає значних економічних збитків. Згідно із законом А. Оукена, збільшення безробіття на 1% над природним рівнем призводить до втрати 2, 5 % ВНП, а щорічний приріст ВНП в обсязі 2, 7 % безробіття тримає на постійному рівні. Безробіття, за даними М. Бренер (США), веде до зростання соціально-негативних наслідків: кожен 1 % його росту збільшує загальну смертність на 2 %, кількість самогубств – на 4, 1 %, убивств – на 5, 7 %, в᾽ язнів у тюрмах – на 4 %, психічних захворювань – на 4 %.

Безробіття в Україні пов'язане в основному з економічною кризою. Воно також має істотну особливість: це – великомасштабне приховане безробіття. За даними проф. Мочерного С. В., воно становить майже 40 % сукупної робочої сили. Нинішній його стан і прогнози на майбутнє вказують на необхідність проведення активної соціальної політики держави.

 

Гроші

 

Гроші є продуктом історичного розвитку товарного виробництва. Будучи засобом вираження вартості товару, гроші, перш ніж стати такими, пройшли такі етапи: проста форма вартості (випадковий обмін), розгорнута форма вартості (регулярний обмін), загальна форма вартості (поява загального еквіваленту) і нарешті – грошова форма.

Гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом, мірою вартості (цінності) всіх інших товарів. З часом всі товари стали прирівнюватися до грошей і тим самим придбали ціну. Сутність грошей як загального еквівалента розкривається у виконуваних ними функціях: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу і світові гроші. Як засіб обігу спочатку використовувалися золоті монети, які пізніше були замінені паперовими грошима. Останні – лише символ повноцінних грошей. Засобом накопичення можуть бути лише повноцінні гроші (золото) або стабільна валюта. У функції платежу гроші стають засобом оплати боргових зобов'язань. У цих умовах отримують ходіння векселя, а пізніше – чеки. Це – кредитні гроші, що забезпечують взаємні розрахунки кредитора і боржника без готівки. Функцію світових грошей останні виконують в міжнародних розрахунках. У сучасній економічній літературі вважається, що гроші виконують лише три функції: засіб обігу, міра вартості і засіб заощадження (накопичення).

Виникнувши приблизно п'ять тисяч років тому, гроші пройшли тривалий шлях від безпосереднього виконання функції обігу у вигляді золотих монет до кредитно-паперових грошей, що існують нині у вигляді готівкових та безготівкових грошей, а також кредитних карток і «електронних грошей».

Обіг грошей підпорядкований певним законам. За К. Марксом, кількість грошей в обігу має дорівнювати:

К_Д = (СЦ – К + П – ВП) / О,

де: СЦ – сума цін всіх товарів; К – сума цін товарів, проданих у кредит; П – сума платежів за борговими зобов'язаннями; ВП – сума платежів, що взаємопогашаються; О – середня кількість оборотів грошової одиниці за рік.

Цей закон регулює кількість золотих монет, що знаходяться в обігу, або паперових грошей, розмінних на золото. Сучасна кількісна теорія грошей і цін кількість грошей в обігу визначає за такою формулою:

де: Р – рівень цін на товари і послуги;

Q – обсяг випуску у реальному вираженні;

Y – швидкість обігу грошової одиниці.

Обіг грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система – це форма організації грошового обігу, що виявляється в емісії грошових знаків і певному порядку їх обігу, організація і регламентація безготівкового обороту і створення центрів грошового обігу. Існуюча спочатку металева система була змінена паперово-кредитною грошовою системою. У розвинених країнах кредитні відносини прийняли масові масштаби, велику роль стали грати кредитні гроші і в їх структурі близько ¾ припадає на чеки і ¼ – на банкноти. Готівковий оборот в деяких країнах Заходу становить лише 10–15 % від загального грошово-безготівкового обігу.

У грошовій масі розрізняють активні гроші (які використовуються в готівковому і безготівковому обігу) і пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках). Грошова маса складається з декількох грошових агрегатів: М 0 – готівка; в сукупності із залишками на поточних рахунках комерційних банків вони складають грошовий агрегат М 1; якщо врахувати ще строкові та ощадні вклади комерційних банків, то це буде грошовий агрегат М 2; разом з терміновими й ощадними вкладами в некомерційних кредитно-фінансових установах вони складають грошовий агрегат М 3.

При надмірній грошовій і кредитній емісії, тобто появі грошових знаків, не забезпечених товарною масою, гроші знецінюються, знижується їх купівельна спроможність, настає інфляція.