ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ. Держава –це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально-неоднорідному суспільствіДержава – це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально-неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права свої веління робити загальнообов’язковими для населення всієї країни, здійснювати керівництво й управління загальносуспільними справами. Правова держава –така держава, в якій на основі діючого права реально забезпечується здійснення прав, свобод, законних інтересів людини та громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому, де держава і людина несуть взаємну відповідальність згідно з діючим правовим законом. Суверенітет державний – це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в державі в межах її території, а також незалежність і рівноправність країни у зовнішніх відносинах. Функції держави – основні напрямки її діяльності, в яких відображаються та конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст та соціальне призначення у соціально-неоднорідному суспільстві. Форми держави – порядок організації та функціонування державної влади відносно форми правління, форми територіального устрою, форми державно-правового режиму. Механізм держави – це система державних організацій (органів, установ, підприємств, інших державних організацій), які створюються для організації та безпосереднього здійснення функцій держави. Механізм правового регулювання – це єдина система правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин. Право – створений і забезпечений суспільством регулятор суспільних відносин, що складає собою систему загальнообов’язкових, формально визначених приписів, які зумовлені соціально-економічним устроєм суспільства і втілюють свободу та справедливість. Суб’єктивне право – це вид і міра можливої поведінки суб’єкта, що забезпечується державою і її органами та посадовими особами (створюються умови для здійснення суб’єктом права будь-яких наданих йому прав, які при цьому охороняються, захищаються, поновлюються). Функції права – основні напрямки впливу права на суспільні відносини, які виражають його сутність і соціальне призначення в суспільстві, а також способи організації суспільних відносин. Норма права – загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки людей, що має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її авторитетом. Система законодавства – цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що є зовнішнім виразом системи права. Система права – об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності і погодженості усіх юридичних норм та диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами. Правова система – це сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв’язаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи і захищаючи їх від правопорушень. Основу правової системи суспільства складає національне право. Законність – правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативних актів всіма суб’єктами суспільних відносин як в сфері правотворчості, так і в сфері реалізації правових норм; режим, яким забезпечується всебічна охорона прав та інтересів особи, суспільства і держави. Правові відносини – це специфічні суспільні відносини, що виникають на підставі норм права, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків і виконання яких забезпечується державою. Правопорядок – стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, врегульованих правом, який виражає реальне, практичне здійснення режиму законності. Правова поведінка – це соціально-значущі вчинки індивідуальних чи колективних суб’єктів, що контролюються їх свідомістю та волею, передбачені нормами права і тягнуть за собою юридичні наслідки. Правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, яка знаходить свій вираз в здійсненні норм права, гарантується й охороняється державою. Правопорушення – це суспільно небезпечне, протиправне, шкідливе, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, за яке передбачається діючим законом юридична відповідальність. Юридична відповідальність (ретроспективна) – це вид соціальної відповідальності, пов’язаний з можливістю застосування примусової сили держави з дотриманням процесуальної та процедурної форми стосовно суб’єкта, який вчинив правопорушення. Правова культура – це глибокі знання і розуміння права, високо свідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Форма контролю – екзамен.
|
