Структура природоохоронних витрат та методи нарахування еколого-економічних збитків від забруднення навколишнього середовища

Здійснення процесів природокористування пов’язане з витратами матеріальних і трудових ресурсів, що прямо або побічно впливає на кінцеві показники роботи підприємства.

Природоохоронні витрати – це виражені у грошовій формі
витрати підприємства (крім екстернальних витрат), на забезпечення процесів природокористування.

В структурі природоохоронних витрат варто розрізняти такі: витрати на запобігання забруднення; витрати на зменшення шкідливого впливу, здійсненого забрудненням на об’єкти екосистем; витрати на ліквідацію наслідків забруднення. Перший вид витрат може розглядатися як альтернатива двом іншим. З урахуванням цього останні дві складові поєднуються в одну групу витрат. Отже, загальні витрати підприємств на природоохоронну діяльність формуються з двох складових: поточні витрати на природоохоронну діяльність; економічні збитки, пов’язані з компенсацією негативного впливу забруднення від діяльності суб’єкта господарювання на його ресурси та об’єкти екосистем.

До поточних витрат можна віднести всі витрати на утримання і обслуговування основних фондів природоохоронної спрямованості, у тому числі витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу,
поточний і капітальний ремонт, амортизаційні відрахування, енергетичні витрати тощо, а також витрати на оплату інших послуг з охорони навколишнього середовища (екологічний аудит, екологічне страхування тощо). Питома частка природоохоронних поточних витрат в загальних витратах на виробництво товарної продукції коливається в межах 0, 2-3 %.

Збитком вважаються фактичні і можливі втрати, які виникають внаслідок певних природних явищ або негативних змін від антропогенного впливу. Усі види збитків можна розділити навимірювані(грошові чи натуральні) іумовно вимірювані, тобто ті, що практично не піддаються кількісній оцінці. Вимірювані збитки поділяються на економічні і соціально-економічні, а умовно вимірювані – на соціальні і екологічні.

Економічний збиток – це виражені у грошовій формі фактичні і можливі витрати, заподіяні економічним суб’єктам внаслідок екодеструктивного впливу, а також додаткові витрати на компенсацію цих збитків.

Всі економічні збитки поділяються на п’ять видів:

1) фактичні, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього середовища і можуть бути оцінені у грошовій формі у звітному періоді;

2) можливі, які можливі в перспективі через забруднення природного середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер;

3) відвернені, які становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

4) ліквідовані – частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки проведенню природоохоронних заходів;

5) потенційні – збитки, які можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Існує декілька підходів до визначення збитків від порушень стану навколишнього природного середовища, які із різним ступенем повноти враховують витрати, що виникають унаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану. Однак грошове вираження збитків визначається по-різному. Одні пропонують визначати їх за витратами валової продукції, інші – за приведеними витратами на заходи з ліквідації наслідків забруднення і відтворення продукції, що втрачається, треті – за зміною економічної оцінки ресурсу. Оцінюються збитки у грошовому вираженні за певний період часу. Вони можуть бути несуттєвими, якщо не перевищують поріг чутливості та стійкості екологічної системи, і суттєвими, якщо перевищують.

На рівні великих територій (регіонів, країн) застосовується спрощена (емпірична) оцінка еколого-економічних збитків. Її використання дозволяє встановити лише приблизні масштаби економічних збитків і ефективності заходів щодо запобігання або ліквідації збитків від забруднення.

При цьому оцінка економічного збитку, заподіяного викидами забруднень в природне середовище (атмосферне та водне) від окремих стаціонарних джерел забруднення протягом року, визначається за
формулою:

а) для водних об’єктів:

;

б) для атмосфери:

,

де m_i – фактичний обсяг (маса) викиду забруднюючої речовини;

a_i – відносна агресивність (рівень небезпечності для живого) і -ї забруднюючої речовини;

γ – вартісна оцінка збитку від одиниці викиду шкідливих речовин (коефіцієнт переведення обсягів забруднення у грошові одиниці);

σ – коефіцієнт, що враховує регіональні особливості території зони активного забруднення;

f – коефіцієнт, що враховує характер розсіювання забруднюючої речовини в атмосфері та визначається на підставі інженерно-технічних розрахунків.

 

Головна ідея такої методики полягає в тому, що всі шкідливі
речовини, які потрапляють в середовище, приводяться до “моно-забруднення”.

Коефіцієнт a_i, що характеризує відносну небезпеку шкідливих викидів, розраховується на основі порівняльного аналізу шкідливого впливу окремих речовин. Величина коефіцієнта відносної агресивності забруднюючих речовин є оберненою величиною до їх ГДК.

Коефіцієнт відносної небезпеки забруднення територій σ повинен враховувати особливості і соціальну значущість досліджуваного регіону, його реакцію на викиди забруднюючих речовин. Для оцінки збитку від викидів в атмосферу коефіцієнт визначається за двома ознаками: природними особливостями (ліси різних видів, поле, пасовище, сади тощо) і типом території (курорт, приміська зона, населений пункт, промислова зона). Для водних ресурсів коефіцієнт визначається диференційовано за басейнами рік.

Існують різні значення коефіцієнтів γ для атмосферного забруднення і забруднення водойм. Ці коефіцієнти встановлені нормативно в розрізі забруднень в межах емісійних нормативів та тих, що перевищують встановлені ліміти, і корегуються відповідно до інфляційного процесу.

Коефіцієнт f, що враховує характер розсіювання шкідливих домішок в атмосфері, визначається за дисперсним складом пилу і швидкістю його осідання або в залежності від коефіцієнта очищення викидів.

Швидкість осідання визначається за спеціальними номограмами, а коефіцієнт очищення розраховується за формулою:

,

де V₁ – річний обсяг викидів забруднюючих речовин без очищення;

V₂ – річний обсяг викидів забруднюючих речовин після очищення.

Значення коефіцієнта f при розрахунках збитків, завданих навколишньому середовищу від атмосферного забруднення, визначається так:

 

§ для газоподібних домішок та дрібнодисперсних часток (пил та аерозолі) з дуже малою швидкістю осідання (менше 1 см/с) вважається, що:

,

де h – геометрична висота устя джерела відносно середнього
рівня зони активного забруднення, м;

φ – поправка на підйом факела викидів в атмосферу, що розраховується за формулою:

,

де Δ Т – середньорічне значення різниці температур в усті джерела (труби) та навколишньому середовищі, ^°С;

u – середньорічне значення швидкості вітру на рівні флюгера, м/с; якщо його значення не відоме, вважається, що
u = 3 м/с;

§ для часток пилу та аерозолів, які осідають зі швидкістю від 1 до 20 см/с, вважається, що:

,

§ для часток, які осідають зі швидкістю більше 20 см/с, вважається, що незалежно від значення h, φ, Δ Т та u: f=f₃ =10.

Поправка f=f₃ =10 застосовується також для викидів забруднення пересувними джерелами і часток пилу одночасно з парами води.

Розглянемо інші методики визначення збитків.

Збитки від забруднення атмосфери. Збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Величина збитку від забруднення атмосфери (З_а) визначається за формулою:

З_а = К₁ · К₂ · З_п · М_а,

де К₁ – коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду (табл. 3.19);

К₂ – коефіцієнт, що враховує висоту викиду (табл. 3.20.);

З_п – питомий збиток від викиду 1 т забруднюючої речо-вини, грн./т (табл. 3.21);

М_а – маса викиду в атмосферу за рік, т.

Таблиця 3.19

Величина коефіцієнта К₁

Значення коефіцієнта	Характеристика пункту, де розташований об’єкт забруднення
0, 1	Підприємство розташоване далеко від населених пунктів на незручних для сільськогосподарського використання землях, які не становлять великої цінності для збереження як ландшафтних і заповідних зон
0, 3	Підприємство розташоване далеко від населених пунктів на сільсько-господарських землях, які не вимагають спеціальних меліоративних робіт
0, 5	Підприємство розташоване на селітебній території сільськогосподарських населених пунктів
0, 7	Підприємство розташоване на селітебній території міст з населенням до 100 тис. чол.
1, 0	Підприємство розташоване на селітебній території міст з населенням від 100 до 500 тис. чол.

Продовж. табл. 3.19

Значення коефіцієнта	Характеристика пункту, де розташований об’єкт забруднення
2, 0	Підприємство розташоване на селітебній території міст з населенням понад 500 тис. чол.
2, 5	Підприємство розташоване поблизу ландшафтних, водоохоронних, санітарних, замовлених, заповідних, паркових і лісопаркових зон у містах і населених пунктах
3, 0	Підприємство розташоване поблизу територій курортних місць, історико-архітектурних пам’яток, що охороняються державою, місць масового відпочинку працівників у містах та інших населених пунктах

Таблиця 3.20

Величина коефіцієнта К₂ (залежно від висоти викиду)

Висота викиду, м	Значення коефіцієнта
	1, 5
16-40	1, 3
41-80	1, 0
81-150	0, 7
151-220	0, 3
221-500	0, 15

Таблиця 3.21

Питомі збитки від викиду 1 т забруднюючої речовини
в атмосферу

Інгредієнт	Питомий збиток, грн./т
Пил
Сірчистий ангідрид та інші окиси сірки
Окиси азоту
Фтористий водень та інші фтористі сполуки
Вуглеводні
Окис вуглецю

 

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків (З_а) визначається за формулою:

З_а =∑ З_з.н. · R + ∑ З_к.г · R + ∑ З_с.г · S + ∑ З_пр · Ф,

де З_з.н – питомі збитки, завдані здоров’ю населення, грн. на 1 особу (табл. 3.22.);

З_к.г – питомі збитки комунальному господарству, грн. (табл. 3.22);

R – кількість населення в зоні впливу підприємства;

З_с.г – питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн. (табл. 3.23);

S – площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

З_пр – питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн. грн. фондів (табл. 3.23);

Ф – вартість основних промислово-виробничих фондів, млн. грн.

Таблиця 3.22

Питомі збитки, завдані населенню і комунальному господарству (на 1 особу), залежно від концентрації пилу й сірчаного ангідриду в приземному шарі атмосфери

Середньо-річна концен-трація пилу, мг/м3	Питомі збитки, грн.	Середньо-річна концентрація сірчаного ангід-риду, мг/м3	Питомі збитки, грн.
населенню	комунальному господарству	населенню	комунальному господарству
0, 30			0, 10
0, 45			0, 15
0, 60			0, 20
0, 75			0, 25
0, 90			0, 30
1, 05			0, 35
1, 20			0, 40
1, 35			0, 45
1, 50			0, 50
1, 65			0, 55

Таблиця 3.23

Питомі збитки, завдані сільському господарству (на 1 га)
та промисловості (на 1 млн. грн. фондів), залежно від концентрації пилу та сірчаного ангідриду в приземному шарі атмосфери

Середньо- річна концентрація пилу, мг/м3	Питомі збитки, грн.	Середньо-річна концентрація сірчаного ангід-риду, мг/м3	Питомі збитки, грн.
сільському і лісовому господарству	проми- словості	Сільському і лісовому господарству	проми- словості
0, 1			0, 05		-
0, 2			0, 1
0, 3			0, 2
0, 5			0, 3
0, 6			0, 4
0, 9			0, 5
1, 2			0, 6
1, 5			0, 7
1, 8			0, 8

 

Якщо параметри забруднення атмосфери виражені в тоннах, економічні збитки визначаються за формулою:

З_а =∑ f₁ · f₂ · З_а · М_в,

де f₁ – коефіцієнт, що враховує кількість населення, якому завдано збитків (табл. 3.24);

f₂ – коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту (табл. 3.25);

З_а – питомі збитки від 1 т шкідливої речовини, що надійшла в атмосферу, грн./т;

М_в – маса викиду в атмосферу, т/рік.

Таблиця 3.24

Значення коефіцієнта, що враховує кількість жителів
населеного пункту

Кількість населення, тис. осіб	Значення коефіцієнта f1
До 100
100, 1-250	1, 2
250, 1-500	1, 35
500, 1-1000	1, 55
понад 1000	1, 8

Таблиця 3.25

Значення коефіцієнта, що враховує
народногосподарське значення населеного пункту

№ пор.	Тип населеного пункту	Значення коефіцієнта f2
	Організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення з переважанням аграрно-промислових функцій (районні центри, міста районного значення, селища та села)
	Багатофункціональні центри, центри з переважанням промислових і транспортних функцій (республіканський та обласні центри, міста державного, республіканського, обласного значення)	1, 25
	Населені пункти, віднесені до курортних	1, 65

 

Стягнення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не звільняє об’єкти від відшкодування збитків за наднормативні викиди. Наднормативними вважаються:

§ викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень граничнодопустимих або тимчасово погоджених викидів в атмосферне повітря, встановлених дозволами на викид, які оформлені відповідно до діючих вимог;

§ викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, у тому числі й за окремими інгредієнтами;

§ викиди забруднюючих речовин в атмосферу, що здійснюються з перевищенням граничних нормативів утворення їх для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Наднормативні викиди можуть бути через неефективну роботу газоочисних установок, технологічного обладнання при несправних газоочисних установках або невикористанні їх, порушення технологічних режимів, невиконання у встановлені терміни заходів щодо досягнення нормативів ГДВ, аварійних викидів тощо.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням розмірів цих викидів і регулювальних коефіцієнтів.

 

Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти (З_к) визначається за формулою:

З_к = М_і · 1, 1П · А_і · К_т · К_зі,

де М_і – маса і -ї забруднюючої речовини, викинутої в атмосферне повітря наднормативно, т;

1, 1П – базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної плати (П) за 1 т умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, од. національної валюти/т;

А_і – безрозмірний показник відносної небезпечності і -ї забруднюючої речовини;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості;

К_зі – коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і -ю забруднюючою речовиною.

Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (М_і) виконується за формулою:

М_і = 0, 0036 (V · С_і – М_ді) · Т,

де V – об’ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, м³/с;

С_і – середня концентрація і -ї забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/м³, розрахована як середня арифметична;

М_ді – потужність дозволеного викиду і -ї забруднюючої речовини для цього джерела, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т – термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду, год.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення.

Збитки від забруднення водних об’єктів. Об’єми скидів забруднюючих речовин та їх компенсація визначаються на підставі даних обстеження об’єктів та аналізу журналів обліку водоспоживання, водовідведення, роботи каналізаційних насосних станцій з урахуванням вимог дозволів на спеціальне водокористування та затверджених норм ГДС. Економічні збитки від забруднення води (З_в) визначаються за формулою:

З_в =∑ l ·З_d^в· М_с,

де l –коефіцієнт, який враховує розташування джерела викиду та водозабезпеченість регіону (табл. 3.26);

З_d^в – питомі збитки від скиду 1 т забруднюючої речовини у воду (табл. 3.27);

М_с – маса викиду у воду, т/рік.

Таблиця 3.26

Регіональні (басейнові) коефіцієнти

Басейни морів і річок	Значення коефіцієнта l
Азовське море
Чорне море
Дунай	2, 2
Тиса
Прут
Дністер	2, 8
Дніпро (кордон України – до м. Києва)	2, 5
Дніпро (Каховський гідровузол до Чорного моря)	1, 8
Західний Буг та ріки басейну Вісли	2, 5
Десна	2, 5
Південний Буг	2, 2
Річки Кримського півострова	2, 8
Сіверський Донець	2, 2
Міус	2, 2
Кальміус	2, 2

Таблиця 3.27

Питомі збитки за скиди окремих забруднюючих речовин
у водні об’єкти

Забруднюючі речовини	Питомі збитки, грн./т
Амонійний азот
Завислі речовини
Органічні речовини
Нафтопродукти
Нітрати
Нітрити
Сульфати
Фосфати
Хлориди

За наявності наднормативних скидів у гідросферу з порушенням водоохоронного законодавства збитки в національній валюті (З_над) визначаються за формулою:

З_над = V · Т (С· С_д) · ∑ (0, 003А_і · n) · γ · 10³

де V – витрати поворотних вод, м³/год.;

Т – тривалість наднормативного скиду, год.;

С – середня концентрація забруднюючих речовин у зворотних водах, г/м³;

С_д – дозволена концентрація для скиду забруднюючих речовин (ГДС), г/м³;

0, 003 – базова ставка відшкодування збитків, у частках мінімальної заробітної плати за одиницю маси речовини;

А_і – показник відносної небезпечності речовин, визначений згідно з переліком ГДК шкідливих речовин;

n – величина мінімальної заробітної плати, грн.;

γ – коефіцієнт, що враховує категорію водного об’єкта;

10³ – коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

Збитки, які завдаються земельним ресурсам. Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів (З_гр) визначається за формулою:

З_гр = ∑ q · З_d^гр· М_в · α · γ,

де q – коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;

З_d^гр – питомі збитки від викиду 1 т забруднюючих речовин на ґрунт;

М_в – маса викиду на ґрунт;

α – коефіцієнт, що враховує зону розміщення відходів;

γ – коефіцієнт, що враховує характер місця розміщення
відходів.

Ця формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи. Якщо відходи пов’язані з небезпечними речовинами, Міністерство екології і природних ресурсів України використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності речовин та глибини її просочування у ґрунт.

Основою для розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України “Про плату на землю” визначається та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснення
заходів щодо зменшення або ліквідації забруднення земельних
ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднюючих речовин у співвідношенні 10׃ 3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі. Весь вплив забруднюючих речовин на земельні ресурси розподіляється на чотири групи небезпечності, основою яких є показники граничнодопустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у ґрунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (Р_{в.з .}) визначається за
формулою:

Р_в.з. = А · Г_д · К_з · К_н · Ш_егз,

де А – питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, визначені як 0, 5 Г_д;

Г_д – грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн.;

К_з – коефіцієнт, що характеризує вміст забруднюючих речовин (м³) в об’ємі забрудненої землі (м³) залежно від глибини просочування;

К_н – коефіцієнт небезпечності забруднюючих речовин;

Ш_егз – показник шкали еколого-господарського значення земель (табл. 3.28).

Таблиця 3.28

Шкала еколого-господарського значення земель

Землі зон санітарної охорони водозаборів, прибережної захисної смуги вздовж річок і навколо водойм	5, 0
Землі оздоровчого та рекреаційного призначення	4, 5
Землі природоохоронного та історико-культурного призначення	4, 0
Прибережні захисні смуги вздовж морів	3, 5
Землі сільських населених пунктів і селищ міського типу	3, 0
Землі сільськогосподарського призначення та землі запасу	1, 0
Землі під житловою та громадською забудовою міст	0, 8
Болота	0, 5
Землі лісового фонду	0, 3
Землі промисловості, транспорту, зв’язку та оборони	0, 2

 

Грошова оцінка земельної ділянки до забруднення (Г_д) визначається за формулою:

Г_д = ∑ (П_агр · Г_агр),

де Г_агр – грошова оцінка 1 м² агровиробничої групи ґрунтів, грн./м², визначається за формулою:

,

де Г_у – грошова оцінка 1 м² відповідних угідь сільськогосподарського підприємства, грн./м²;

Б_агр – бал бонітету агровиробничої групи ґрунтів земельної
ділянки;

Б_у – бал бонітету 1 га відповідних угідь сільськогосподарського підприємства.

Коефіцієнт забруднення землі (К_з) визначається за формулою (у тому разі, якщо К_з ≤ 1 не нараховується):

,

де О_зр – об’єм забруднюючої речовини, м³;

Т_з – товща земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування, та визначається як 0, 2 м (орний шар);

П_д – площа забрудненої земельної ділянки, м²;

І_п – індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднюючої речовини (табл. 3.29).

Таблиця 3.29

Індекс поправки

Глибина просочування (Гп), м	Іп	Глибина просочування (Гп), м	Іп
0-0, 2	0, 100	0-1, 2	0, 049
0-0, 4	0, 082	0-1, 4	0, 044
0-0, 6	0, 070	0-1, 6	0, 040
0-0, 8	0, 060	0-1, 8	0, 037
0-1, 0	0, 054	0-2, 0	0, 033