Основна література

1. Агроэкология / В.А.Черников, Р.М. Алексахин, А.В. Голубев и др.; Под ред. В.А.Черникова, А.И. Чекереса. – М.: Колос, 2000. – 536 с.

2. Баб΄ як О.С., Біленчук П.Д.. Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000.

3. Білявський Г.О., Падун М., Костіков І.Ю. Основи екологічних знань. Навч.посібник. – К.: Либідь, 2001. – 368 с.

4. Білявський Г.О., Бутченко. Основи екології: теорія і практикум: Навч.посібник. – К.: Либідь, 2004. – 368 с.

5. Бурдіян Б.Г. та ін. Навколишнє природне середовище та його охорона: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1993.

6. Гирусов Э.В., Бобылев С.Н., Новоселов А.Л., Чепурных Н.В. Экология и экономика природопользования. - Москва: ЮНИТИ-ДИАНА, Единство, 2003. – 519 с.

7. Глухов В.В., Лисочкина Т.В., Hекрасова Т.В. Основы экономи­ческой экологии. - Снт-Пб.: Специальная литература, 1996. – 370 с.

8. Горелов А.А. Екологія. Учебное пособие для вузов. – М.: Юрайт, 2002. – 312 с.

9. Городній М.М. та ін. Агроекологія.- К.: Вища школа, 1993. - 416 с.

10. Дерій С.І., Ілюха В.О. Екологія. – К.: Фітосоціоцентр, 1998.

11. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.: Знання, 2002.

12. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред. К.М.Ситника. – К. Вища шк.., 2003. – 358с.

13. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.

14. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник. – Суми: Університетська книга, 2003. – 416 с.

15. Мельник Л.Г., Білявський Г.О., Боголюбов В.М. та ін. Основи стійкого розвитку: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Л.Г.Мельника. – Суми: “Університетська книга”, 2005. – 654 с.

16. Мельник Л.Г., Білявський Г.О., Боголюбов В.М. та ін. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Л.Г.Мельника та проф.. М.К.Шапочки. – Суми: “Університетська книга”, 2005. – 759 с.

17. Милер Г.Т. Жизнь в окружающей бреде. Ч.1-3: Пер. з англ. – М.: Прогресс-Пангея, 1994. – 256, 336, 400 с.

18. М’якушко В.К., Мельничук Д.О., Вольвач Ф.В. та ін. Сільськогосподарська екологія. – Київ: Урожай, 1992. – 264 с. – (сер. “Природа і ми”).

19. Сытник К.М., Чередниченко Л.С., Сахаев В.Г. и др. Жизнь и окружающая среда / Справочное пособие. – К.: Наукова думка, ЮНЕСКО/ЮНЕП, 1986. – 248 с.

20. Allaby M. Ecology. London-New York-Sidnay-Toronto. 1975, 128 p.

21. Matthey W., Della Santa E, C.Wannenmacher. Manuel praсtique d'Ecologie.- Edition Payot, Payot Lausanne, 1984.

22. Miller G.T. Living in the Environment. An introduction to Environmental Science. 5^th ed., Wadsworth Publ. Belmont, 1998.

Допоміжна:

1. Белявский Г.О., Варламов Г.Б., Гетьман В.В. и др. Оценка воздействия объектов энергетики на окружающую среду/Учебное пособие. – Харьков, 2002. – 359 с.

2. Вернадський В.И. Биосфера. – М.: Мысль, 1967, 376 с.

3. Дейлі Герман. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку/Переклад з англ..: Інститут сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2002. – 312 с.

4. Дідух Я.П. Популяційна екологія. – К.: Фітосоціоцентр, 1998.

5. Дідух Я.П., Плюта П.Г. Фітоіндикація екологічних факторів. – К.: Наукова думка, 1994. – 280 с.

6. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології / Підручник. – К.: Заповіт, 1998. – 688 с.

7. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 386 с.

8. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999. – 360 с.

9. Ситник К.М., Брайон А.В., Гордецький А.В., Брайон А.П. Сло­варь-справочник по экологии. – К.: Hаукова думка, 1994, 666 с.

10.Одум Ю. Экология, в 2-х т. - М.: Мир, 1986.

11.Ревель П., Ревель Ч. Среда нашого обитания: В 4-х книгах. Пер. с англ. – М.: Мир, 1994.

12.Реймерс H.Ф. Природопользование. - М.: 1990, 638 с.

13.Реймерс H.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). - М.: Россия Молодая, 1994. – 367 с.

14.Риклефс Р. Основы общей экологии. - М.: Мир, 1979.

15.Стан світу 2002 / К.Флавін та ін., пер. з англ. – К.: Інтелсфера, 2002. – 310 с.

16.Hебел Б. Hаука об окружающей среде (Как устроен мир)/Перевод з анг­л. Т. 1, 2. – М.: Мир, 1993. Т.1. – 420 с. Т2. – 328 с.

17. Федоров В.Д., Гильманов Т.Г. Экология. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 464 с.

18.Шикула М.К., Антонець С.С., Балаєв А.Д. та ін. Грунтозахисна система землеробства в Україні. – К.: НАУ, 2000. – 388 с.

19.Экология города: Учебник / Под ред. проф.. Ф.В.Стольберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.

20.Яблоков А.В., Юсуфов А.Г. Эволюционное учение (дарвинизм). Ученик. – М.: Высшая школа, 1989. – 335 с.

21.Яцик А.В. Екологічна безпека України. – К.: Генеза, 2001. – 216

 

 

Зміст

Передмова	Стор.
ЧАСТИНА І. Методичні вказівки до розділів курсу
Модуль1. Сучасна екологія: предмет, методи і структура
1.Основні визначення, поняття і головні завдання сучасної екології
1.1. Екологія як наука.
1.2.Структура сучасної екології та її взаємозв’язки з іншими науками
1.3.Основні закони та принципи екології
2. Основи теоретичної екології
2.1. Сучасні концепції природознавства
2.2. Елементи еволюційного вчення
2.3. Становлення біосфери та її характеристика.
2.4. Жива речовина
2.5. Екологічні фактори середовища
2.6. Екологічні системи
Модуль 2. Прикладні аспекти екології
3. Техногенний вплив на біосферу
3.1. Забруднення довкілля
3.2. Природоохоронне районування та регіональні екологічні проблеми
3.3. Особливості агроекосистем
3.3.1. Енергетичний аналіз агроекосистем
3.3.2. Ресурси в агроекосистемах
3.3.3. Перспективи альтернативного землеробства
3.4. Еколого-економічні проблеми урбанізованих територій
4. Сталий розвиток – проблеми і перспективи
4.1.Стратегічні парадигми сталого розвитку
4.2. Деякі еколого-економічні показники України
5. Екологічне законодавство України 6. ДСЕУ України
ЧАСТИНА ІІ. Самостійна робота студентів
6. Питання для підготовки до заліку
7. Творчі завдання 8. Варіанти творчих завдань
9. Методичні вказівки до виконання контрольних завдань для студентів заочної форми навчання
Словник екологічних термінів
Рекомендована література

[1] Метаболізм (грец. метаболе – зміна) – обмін речовин, сукупність процесів біохімічних перетворень речовини і енергії у живих організмах.

 

[2] Друкується за посібником: Поляков. Макроэкология или экзамен на Homo sapiens. -

[3] Термін „еволюція” (лат. еvolutio – розгортання) в біологічних науках вперше використав швейцарський натураліст Ш. Бонне у 1762 році.

[4] Є гіпотези, що кисень міг утворитись при розкладанні силікатної матриці після ударів твердих космічних тіл по поверхні Землі (при цьому поверхня могла нагріватись до Т = 30000 ⁰К).

[5] Хоча отримати живу клітину з подібного бульйону поки що нікому не вдалось (прим. автор.).

[6] Самі організми внаслідок інтенсив­ного обміну речовин за час існування біосфери тисячі разів про­пустили крізь себе (свої клітини, тканини, органи, кров) всю земну атмосферу, весь об'єм світового оке­ану, більшу частину ґрунтів, вели­чезну кількість мінеральних і орга­нічних речовин та енергії. Ці процеси і зумовили формування сучасного навколишнього природного середо­вища.

 

[7] Біфуркація (лат. біфуркус – роздвоєний) – розгалуження у траєкторії руху системи в певній точці. Теорія біфуркацій динамічних систем Пуанкаре розглядає метаморфози різних систем при зміні параметрів, від яких вони залежать. На основі теорії біфуркацій побудована теорія катастроф. Існує синергетична теорія життя, згідно якої життя на Землі з’явилось в результаті біфуркації через синергізм нуклеїнових кислот і білків (див.: О.Овезгельдиєв. Синергетична теорія життя. К., 2001.).

 

[8] Сульфати – це солі сірчаної кислоти, сульфіди – з’єднання сульфуру з іншими елементами. Більшість сульфідів є природними мінералами і часто використовуються для отримання відповідних металів, а також сірчаної кислоти.

[9] Сірководнева зона в Чорному морі починається з глибин після 150 м, де практично відсутні живі організми.

[10] Наявність трофічних ланцюгів свідчить про специфічну “корисну” роль кожного організму в біосфері. Масове знищення “шкідників” може завдавати більшої економічної шкоди, ніж самі “шкідники” (як, наприклад, “війна з горобцями” в Китаї в середині 20 століття).

[11] У протилежність пірамідам чисел і біомаси, які відображають статику системи, піраміда енергії відображає динаміку, тобто швидкість проходження маси їжі через харчовий ланцюг. Піраміда енергії дає найповніше уявлення про функціональну організацію угрупування, оскільки кількість і маса організмів залежать в більшій мірі від швидкості продукування їжі.

 

[12] До найбільш стійких наземних екосистем помірних широт відносять широколистяні ліси, які складаються приблизно із 100 видів рослин і кількох тисяч видів тварин. Така екосистема може існувати віками при відносно невеликих коливаннях зовнішніх умов.

[13] За час існування біосфери (майже 180– 200 млн. років) у процесі біологічної еволюції через жорсткий природний відбір пройшло у 100–1000 разів більше число видів орга­нізмів (мікробів, грибів, рослин, тварин) ніж існує зараз (на даний час число видів – близько 10⁷, число особин – близько 10²⁷).

[14] За Реймерсом агроекологія – це екологія культурних рослин і тварин, а ширше – екологія всіх організмів, що культивуються на полях, луках, лісах і теплицях, тобто в штучно створених екосистемах (агроекосистемах).

[15] Підняти врожайність з 25 до 30 ц/га енергетично завжди дешевше, ніж з 30 до 35 ц/га.

[16] За площею Україна є найбільшою державою Європи (не враховуючи Європейську частину Росії), а за якісним складом ґрунтів і їх природною продуктивністю – відноситься до найбагатших країн світу.

[17] Див. Національні доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000-2003 рр.

[18] Ґрунт – це самостійне природне тіло, яке утворилося з поверхневих шарів материнської породи під сукупним впливом живих організмів, клімату, води, рельєфу місцевості і часу. У ґрунті знаходиться ¼ всієї біомаси лісів, ¾ біомаси степової рослинності. Біомаса земляних червів у Європі перевищує масу населення Європи.

[19] Під родючістю розуміютьздатність ґрунту, як компоненти біосфери, забезпечувати необхідні для життєдіяльності рослин земні умови, що визначають поживний, водно-повітряний, температурний, окисно-відновний та інші режими. Родючість орних ґрунтів визначається вмістом в них гумусу. Родючість розглядають як потенційну, ефективну та економічну.

 

[20] Пилові бурі — підтип дефляції, спричиненої вітрами високих швидкостей. Вони, як правило, охоплюють значні території, залу­чають до повітряного потоку мільйони тон родючого ґрунту і переносять його на сотні і тисячі кілометрів.

[21] При змиві 1 см верхнього шару ґрунту з 1 га ріллі виноситься більше 5 т мінеральних поживних речовин і десятки тон гумусу. В результаті цього, еродовані ґрунти мають меншу родючість порівняно з незмитими аналогами. Площа еродованих земель у світі досягла 700 млрд. га і з кожним роком збільшується.

[22] Для утворення шару ґрунту потужністю 2—3 см необхідно за сприятливих умов від 200 до 1000 років. Талі води, дощ і вітер можуть за 20-30 років знищити все те, що природою створювалось тисячоліттями.

[23] Бур’яни знищують до 10-12% потенційних врожаїв рослин, шкідники та хвороби – до 25%.

 

[24] Додавання азоту суттєво покращує засвоєння тваринами грубих кормів і дає змогу використовувати солому і бадилля на корм тваринам (особливо поширено в Північному Китаї).

[25] Созінов О.О. Агросфера України (минуле, сьогодення, майбутнє) // Наукові записки НаУКМА: Спец. випуск. – К.: КМ Академія, 1999, т.9.– С.381–384

 

[26] Вважається, що основним шляхом підвищення стійкості агроекосистем є збільшення видового біорізноманяття в агроекосистемах – агробіорізноманіття (Агробіорізноманіття України: теорія, методологія, індикатори, приклади. Кн.. 1 і 2 / Під ред. О.О. Созінова і В.І. Придатка. – К.: Нічлава, 2005. – 384 с., 592 с.

[27] Гриби в основному розкладають клітковину рослин, а бактерії – трупи тварин. Мікроорга­нізми, крім того, виконують й інші функції: продукують антибіотики (інгібітори), еколо­гічне значення яких вивчене ще недостатньо, та речовини-стимулятори (наприклад, деякі вітаміни), що мають важливе екологічне зна­чення.

[28] Ґрунтостомленням називають втрату або значне зниження родючості ґрунту в результаті вирощування деяких сільськогос­подарських рослин або при беззмінній культу­рі одних і тих же їх видів (Гродзінський Д. М., 1979). З ґрунтостомленням борються шляхом введення сівозмін, парових полів, змінюючи агротехніку.

[29] Алелопатією називається явище прямої хі­мічної взаємодії рослин (Грюммер Г., 1957). Алелопатія, на думку відомого українського вченого, академіка Д.М.Гродзинського, повинна вивчати утворення фізіологічно ак­тивних речовин у рослинах, виділення їх у се­редовище, перетворення на шляху від одного партнера до іншого і, нарешті, дію активних речовин на рослину-акцептор.

 

[30] Друкується за українським виданням одного з фундаторів економічної теорії сталого розвитку, проф. Германа Дейлі “ПОЗА ЗРОСТАННЯМ. Економічна теорія сталого розвитку”. – К., 2002. Herman E. Daly. 1996 Beyond Growth. The Economics of Sustainable Development, Boston: Beacon Press

[31] У 2005 році населення планети перевищило 6, 5 млрд. чоловік і в основному за рахунок країн Півдня.

[32] Для вирощування кожного фунта м’яса необхідно від­бирати від раціону людей на користь худоби приблизно 10 фунтів зер­на, що відповідно збільшує навантаження на пасовища і вимагає їх розширення за раху­нок лісів.

[33] На жаль ми не можемо навести основні положення стратегії сталого розвитку України, бо вже майже 10 років проект цієї концепції не може розглянути ВРУ.

[34] Дається за виданням: Red Past. Green Future? Sustainable Development for Ukraine and the Post-Communist Nations Worldwatch Institute, World Watch, Vol. 16, No. 4, copyright 2003, www.worldwatch.or. (автори: Віктор Вовк, Томас Пру ).