Крива ЛоренцаПерсональний розподіл доходів – це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім'ями або домогосподарствами. Аналіз персонального розподілу доходів дає можливість виявити фактори, що визначають рівень і структуру доходів окремих сімей. Сімейний дохід – сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв'язків та спільності побуту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних потреб індивідів, сім'ї, суспільства в цілому. Сімейний дохід – економічна основа відтворення сім'ї. Джерела формування сімейних доходів: – заробітна плата; – доходи від власності; – доходи від особистого підсобного господарства; – доходи від кооперативної діяльності; – доходи від індивідуальної трудової діяльності; – державні трансфертні платежі (пенсії, допомога з безробіття, стипендії, безплатні послуги в галузі охорони здоров'я, освіти та ін.); – доходи з інших джерел (спадщина тощо). Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції: 1) добробуту – забезпечують певний рівень життя населення; 2) мотиваційну – сприяють ефективному включенню до виробничого процесу шляхом створення системи нових стимулів; 3) соціальну – формують відповідну якість життя, що охоплює умови праці, життя і відпочинку, соціальні гарантії та забезпеченість, охорону прав порядку і дотримання прав людини, природно - кліматичні умови і стан навколишнього середовища, наявність вільного часу й можливості його ефективного використання, а також суб'єктивні відчуття спокою, комфортності та стабільності. Поняття рівня і якості життя населення тісно пов'язані й визначають стан економічного та соціального розвитку країни. Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто за величину, яка у вартісному вираженні відображає законодавчо визначений рівень споживання: товарів і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини та збереження її здоров'я. За Законом України " Про прожитковий мінімум" норматив прожиткового мінімуму формується з розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних: груп населення. Прожитковий мінімум є індикатором визначення межі бідності в суспільстві й відбиває якісний рівень у споживанні населення. Прожитковий мінімум розділяє сім'ї (домогосподарства, окремих осіб) на дві умовні групи за рівнем споживання — забезпечених та малозабезпечених. Оскільки крайнім проявом бідності є злиденність, то поряд із прожитковим мінімумом використовують поняття фізіологічного мінімуму, під яким розуміють вартісну величину середньодушового сукупного доходу, що забезпечує такий рівень задоволення потреб у харчуванні, нижче якого існування людини недопустиме. Фізіологічний мінімум – межа, що розділяє дві найнижчі групи сімей за рівнем споживання – малозабезпечених (бідних) та незабезпечених (злиденних). Прожитковий мінімумє важливим соціально-економічним нормативом для визначення: розмірів мінімальної заробітної плати; мінімальної пенсії за віком; допомоги багатодітним сім'ям; виплат безробітним; стипендій та інших соціальних виплат; величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; державних стандартів обслуговування і забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти та ін. Структура сімейних доходів за напрямами використання їх: харчування; придбання одягу та взуття; придбання товарів тривалого користування; соціально-культурні та побутові послуги; комунальні послуги; транспорт; заощадження; інші витрати. Структура витрат сім'ї є важливим показником економічного розвитку країни. Згідно із законом Енгеля (німецького статистика, який у XIX ст. здійснив аналіз споживання сімей (осіб) із різними рівнями доходів), у міру зростання доходів сім'ї загальне споживання благ збільшується, але у різних пропорціях та структурних співвідношеннях. Зі зростанням доходів сім'ї знижується питома вага витрат на харчування, частка витрат на одяг, зазнають незначних змін витрати на житло та комунальні послуги, а от питома вага витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб суттєво зростає. В умовах становлення ринкового середовища в економіці України внаслідок взаємозумовленої дії об'єктивних та суб'єктивних факторів формування доходів населення характеризується такими тенденціями: – розширенням структурних складових сімейних доходів; – суттєвим зниженням загального рівня реальних доходів; – поглибленням розриву між номінальними доходами доходами, що є у розпорядженні; – слабким і нестійким зростанням факторних доходів; – домінуванням перерозподільчих процесів у створенні доходів; – зростанням частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства; – натуралізацією частки отримуваних доходів; – тінізацією доходів з метою ухилення від сплати податків. Досягнення оптимальної структури і рівня сукупних сімейних доходів є одним із найбільш актуальних завдань сучасної політики. Але на практиці в умовах ринкової економіки існує значна нерівність у розподілі доходів. Причини, нерівномірності розподілу доходів населення: – відмінності в освіті й особистих здібностях; – нерівномірний розподіл економічних ресурсів; – відмінності у становищі на ринку; – різне ставлення до ризиків; – наявність зв'язків або дискримінації. Для визначення нерівномірності розподіліу доходів використовується крива Лоренца, на основі якої американський економіст Макс Лоренц (1876—1959 рр.) проілюстрував диференціацію розподілу доходів між окремими верствами населення, що представлено на рис. 19.
Рис. 19. Крива Лоренца
На рис. 19 бачимо, що лінія ОА відображає ситуацію абсолютної рівності у розподілі доходів, коли 20 % сімей володіють 20 % сукупних доходів суспільства, 40 % сімей — 40 % доходів і т. д. Пряма ОВ відбиває ситуацію абсолютної нерівності у розподілі доходів, коли 1 % сімей отримує 100 % усіх доходів. Крива ОСА показує стан фактичного розподілу доходів, тобто реальний пайовий розподіл сімей між сукупними доходами всього суспільства. Крива Лоренца дає підстави для висновків про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності. Поглиблення нерівномірності в розподілі доходів графічно виражається зміною конфігурації кривої Лоренца у бік збільшення її увігнутості відносно лінії абсолютної рівності (бісектриси ОА), Важливою проблемою регулювання нерівномірності розподілу доходів є визначення оптимального співвідношення між економічною ефективністю та соціальною справедливістю, оскільки значне втручання держави у перерозподіл суспільних доходів знижує стимули до підприємницької продуктивної діяльності одних членів суспільства та породжує споживацькі настрої в інших. Контрольні запитання і завдання 1. Які існують принципи розподілу доходів у суспільстві за марксистською та маржиналістською концепціями? 2. Яка існує класифікація видів доходів і відмінності між ними? 3. У чому різниця між номінальними і реальними доходами? 4. Як сучасна економічна теорія розглядає дохід на капітал? 5. Якими факторами визначається дохід підприємця? Яких форм він набуває?
|
