Тема 4. Форми організації суспільного виробництваПлан 1. Сутність і структура суспільного виробництва. 2. Форми організації суспільного виробництва. 3. Товар та його властивості. Альтернативні теорії вартості. 4. Гроші, їх суть, виникнення та функції грошей. 5. Грошовий обіг і його закони. 6. Ціна, її функції та види. 7. Інфляція, її сутність, причини виникнення, типи і соціально-економічні наслідки, методи боротьби. Питання перше. Сутність і структура суспільного виробництва Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Праця – свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб. До основних моментів процесу праці належать: а) особистий фактор виробництва: робоча сила; б) речові фактори виробництва: предмети праці і засоби праці; Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці. Предмети праці – всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту. Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил. Суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери: матеріальне і нематеріальне виробництво. Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги. Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей. Взаємозв’язок матеріального і нематеріального виробництва: - матеріальне виробництво створює матеріально-технічну базу для функціонування і відтворення як самого себе, так і сфери нематеріального виробництва; - нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному піднесенні, забезпечуючи тим самим умови для нормального відтворення усіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва. Питання друге. Форми організації суспільного виробництва Форма організації суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності. Історично першим є натуральне виробництво, при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб, для споживання всередині господарства, що їх виробило. Основні риси натурального господарства: 1) замкнутість економічної діяльності (кожна господарська одиниця відокремлена від інших, спирається на власні виробничі та природні ресурси, забезпечує себе всім необхідним для життя, тобто є самодостатньою); 2) ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростішій організації праці; 3) відсутність обміну (продукція розподіляється між учасниками господарства і безпосередньо надходить до їхнього особистого споживання без зворотних зв’язків); 4) натуральне виробництво – це панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях; 5) натуральне виробництво малоефективне і забезпечує дуже повільний розвиток продуктивних сил. Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва. Товарне виробництво – така форма організації суспільного господарства, коли продукти виробляються не для власного споживання їхніми виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. Причини виникнення товарного виробництва: 1) суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продуктів або на певній виробничій діяльності. Поділ праці є об’єктивною основою необхідності обміну результатами діяльності виробників; 2) соціально-економічна відокремленість виробників, яка робить їх економічно самостійними товаровласниками. Економічною основою відокремленості виробників є приватна власність на засоби виробництва. Основні риси товарного виробництва: 1) на відміну від натурального господарства є відкритою економічною формою господарства; 2) між виробниками складаються не безпосередні господарські зв’язки, а опосередковані, тобто через обмін продуктами своєї праці як товарами; 3) виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів; 4) товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах властивих йому економічних законів (закону вартості, попиту й пропозиції, конкуренції, грошового обігу та ін.). Типи товарного виробництва: а) просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. б) розвинута форма товарного виробництва – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Питання третє. Товар та його властивості. Альтернативні теорії вартості Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну. Згідно теорії трудової вартості, яка була започаткована Адамом Смітом і Давідом Рікардо (згодом її продовжили розробляти Карл Маркс і його прихильники) основними характеристиками товару є споживча вартість і вартість. Споживча вартість – це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини. Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших. Вартість товару – це уречевлена в товарі суспільна праця виробника. Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її виразу – мінової вартості. Мінова вартість є певним кількісним співвідношенням (пропорцією), в якій споживчі вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого роду. В сучасній неокласичній економічній теорії існують і інші підходи до характеристики товару та його властивостей. Зокрема для характеристики будь-якого товару використовуються такі поняття, як “корисність”, “цінність”, та “рідкість” товару. Корисність показує ступінь задоволення або приємності, які стримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги. Цінність – оцінка ступеня корисності блага індивідом. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб’єктивні оцінки і є основою для визначення виробленого блага як вартості. Поєднання вартості й цінності та їхнє суспільне визначення відбивається в ціні. Ціна зумовлює можливість одночасного прояву інтересів виробників і споживачів. Тільки вартість є рушійним мотивом для товаровиробника, так само як цінність – рушійним мотивом для споживача. Рідкість – характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.
|
