АрхітектураДва напрямки в архітектурі: а)пошуки сучасної національної архітектури на основі традицій бароко, б)конструктивізм. Останній спочатку підтримувався компартією, тому що виступав проти академізму, еклектики. В 1932-33 конструктивізм було об'явлено ворожим стилем, запроваджено офіційний напрям в архітектурі - поєднання конструктивізму з псевдомонументалізмом. Найвидатнішими архітекторами цього періоду в Україні були: Дмитро Дяченко (1887-1942), виступав проти конструктивізму, пропагував українські барокові форми. Перший директор Архітектурного Ін-ту в Києві (1918). Автор комплексу будівель Української Сільськогосподарської Академії в Голосієво (Київ), який вважається класичним прикладом нового напрямку в архітектурі. Праці Дяченка викликали в 30-х рр. дискусію і офіціальний осуд. В 1937 вимушений був переїхати в РРФСР, де репресований. Олександр Вербицький (1875-1958), проф. Київського Художнього Ін-ту, ак.Академії Архітектури УРСР. Побудував в стилі українського бароко з елементами конструктивізму будинок Київського вокзалу (1928-33), елеватор в Одесі. Павло Альошин (1881-1961), використовував українські архітектурні традиції. Побудував будинок Педагогічного музею в Києві (1909-13, буд. Центральної Ради), буд. Ольгінської гімназії (1914-27, тепер головний корпус АН України). Володимир Заболотний (1898-1962), президент Академії архітектури УРСР, побудував буд. Верховної Ради УРСР (1936-39). Музика. З 1923 р. в Києві існувало Товариство ім. Леонтовича В його складі: Ревуцький, Лятошинський, Косенко, Вериківський та ін. В 1928 перетворено у Всеукраїнське Т-во революційних музикантів (ВУТОРМ), яке об'єднало майже всіх видатних композиторів. Ліквідовано у 1932 і замінено Спілкою композиторів УРСР. Лев Ревуцький (1889-1977), фортеп'янні твори, кантати, симфонії, концерти, хорові та сольні обробки укр.нар.пісень. Редакція опери Лисенко " Тарас Бульба". З 1934 викладач Київської консерваторії. Борис Лятошинський (1895-1968), опери, симфонії, симфонічні балади, симфонічні поеми, хори, обробки пісень, музика для п'єс та кінофільмів. Віктор Косенко (1896-1938), симфонічні поеми, сонати, фортепьянні п'єси, увертюри, концерти, обробки пісень. Михайло Вериківський (1896-1962), опери, перший український балет, симфонічні композиції, вокально-симфонічні твори, хори, пісні. Театр. До 1917 в Україні один театр Садовського в Києві. В 1918 - 3 театри: 1)Держ. драм. театр - вихованці МХАТ, реалістично-психологічна школа; 2)Держ. народний театр Саксаганського; 3)" Молодий театр" Леся Курбаса та Гната Юри - розрив з традиціями старого побутового театру, орієнтація на західний театр модерна. Курбас Лесь (1885-1942), син галицького актора, вивчав філософію у Віденському ун-ті, театр. мистецтво, в " Молодому театрі" пошуки форми, вирішальна роль режисерського задуму, грав провідні ролі, широко ставив свої інсценізації. Ці традиції продовжив заснований ним у 1922 р. театр " Березіль" (Київ, потім Харків): експресіонізм, конструктивізм, національна лірика, патетика, сатира. В 1933 репресований і засланий на Соловки. Звинувачення у націоналізмі, формалізмі, відриві від сучасної дійсності, російського театру. " Березіль" перетворено у театр ім. Т.Шевченка (реж. Мар'ян Крушельницький). Київський театр ім.І.Франко, створений Г.Юрой у Вінниці в 1920, з 1926 у Києві. Одеська Держдрама (1925), перший в Одесі стаціонарний український театр, реж. Терещенко, Василько, актори Ужвій, Нятко, Шумський. Театри робітничої молоді (ТРОМ'и), дитячі театри. Драматурги: Іван Дніпровський, Яків Мамонтов, Мирослав Ірчан, Іван Микитенко, Микола Куліш, Олександр Корнійчук, Іван Кочерга. Оперні театри: Одеса, Харків, Київ, Вінниця, Дніпропетровськ. Оперні співаки: Іван Паторжинський, Марія Литвиненко-Вольгемут, Оксана Петрусенко, Зоя Гайдай. Кіно. У 20-і роки Одеса на певний час стає столицею українського кінематографу. Після створення у Харкові в 1922 році Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) в Одесі на базі декількох колишніх приватних кінопідприємств створена Одеська кінофабрика ВУФКУ, з 1929 р. Одеська кінофабрика " Українфільм", з 1938 отримала сучасну назву. Аж до створення в 1928 р. кінофабрики в Києві це було єдине велике кінооб'єднання в Україні. Тут працювали видатні кінорежисери Петро Чардинін /Красавчиков/ (1873-1934), Володимир Гардін (1877-1965), Георгій Тасін /Розов/ (1895-1956), дебютували як кінорежисери Олександр Довженко (1894-1956), Іван Кавалерідзе (1887-1978), Лесь Курбас (1887-1942), знімалися актори Амвросій Бучма, Наталя Ужвій, Юрій Шумський, Іван Замичковський. П.Чардинін за 25 років роботи на Одеській кінофабриці створив понад 200 кінострічок. Ним були поставлені картини " Розповідь про семеро повішених" (1920), " Магнітна аномалія", " Тарас Шевченко" (1926), " Тарас Трясило" (1927), " Червінці", " Хазяїн чорних скель", " Черевички" (1928). П.Чардинін відкрив талант молодого А.Бучми, доручивши йому заголовну роль Тараса Шевченко в однойменному фільмі. Фільм Чардиніна " Укразія" про антантівську інтервенцію в Одесі демонструвався в 1925 р. на Міжнародній виставці в Парижі і став першим українським фільмом, що вийшов на закордонний екран. В.Гардін поставив в Одесі фільми " Остап Бандура", " Поміщик", " Слюсар і канцлер", " Отаман Хміль" (1924) за сценарієм Льва Нікуліна. С.Тасін - автор фільмів " Ордер на арешт", " Джиммі Хіггінс", " Кармалюк", " Нічний візник" (1929, з А.Бучмою і І.Замичковським), " Назар Стодоля", " Велика гра". Як кінорежисер пробував себе в Одесі видатний український театральний режисер і актор Лесь Курбас. Він поставив фільми " Шведський сірник", " Макдональд", " Вендетта", " Арсенальці" з А.Бучмою у головній ролі. На Одеській кіностудії в 1926 р. зняв свій перший фільм " Вася-реформатор" О.Довженко. Потім з'явилися фільми " Ягідка кохання" (1926), " Сумка дипкур'єра" (1927), " Звенигора" (1928, сценарій Й.Йогансена, художнє оформлення В.Кричевського), " Арсенал" (1929). Наступні фільми, О.Довженко знімав уже в Києві. З 1926 році на студії працював кінорежисером Володимир Вільнер, постановник фільму " Беня Крик" за сценарієм І.Бабеля з Ю.Шумським у головній ролі. Тут починав творчу кар'єру Микола Охлопков (1900-1967), згодом відомий режисер московських театрів. Ним були поставлені фільми " Митя" і " Проданий апетит". Разом з О.Довженко створював фільми " Вася-реформатор", " Ягідка кохання", " Арсенал" кінооператор Даніїл Демуцький (1893-1954), син українського фольклориста, хорового диригента і композитора Порфирія Демуцького (1860-1927). У Довженка в фільмі " Арсенал" працював асистентом згодом відомий радянський кіносценарист Олексій (Люся) Каплер (1904-1979). У 1940 році Олександр Файнциммер поставив в Одесі фільм " Танкер Дербент" за однойменною повістю Юрія Кримова, який довгий час вважався радянською кінокласикою. У багатьох фільмах в Одесі знявся А.Бучма (" Укразія", " Вендетта", " Тарас Шевченко", " Арсенальці", " Макдональд", " Микола Джеря", " Нічний візник", " Назар Стодоля", " Арсенал", " Джиммі Хіггінс", " Тарас Трясило", " Проданий апетит", " Напередодні"). Як режисер він поставив тут фільм " За стіною". Плодотворно працював в Одесі і іншій видатний український актор Юрій Шумський (кінофільми " Вася реформатор", " Тарас Шевченко", " Беня Крик", " Борислав сміється", " Буря", " Напередодні", " Нічний візник"). У фільмах " Тарас Трясило", " Назар Стодоля" знімалася Наталя Ужвій, у той час акторка Одеської Держдрами. У Одесі проходили зйомки багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери. У 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм С.Ейзенштейна " Броненосець Потьомкін", що увійшов в десятку кращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси. Київська кінофабрика ВУФКУ створена в 1928 р. Тут поставлені фільми " Земля" О.Довженко (1930, на Всесвітній виставці в Брюсселі 1858 р. визнаний одним з 12 кращих фільмів світу), перший український кольоровий фільм " Сорочинський ярмарок" Екка (1939), " Щорс" О.Довженко (1939), " Велике життя" Лукова (1939), " Богдан Хмельницький" Савченка (1941).
|
