Галузевий ризик

На діяльність підприємств впливають найрізноманітніші фактори не лише зовнішнього, а й внутрішнього характеру. Дія внутрішніх факторів (ділової активності, маркетингової стратегії, політики тощо) зумовлює виникнення внутрішніх ризиків. Вони залежать від виду і специфіки підприємства, характеру його діяльності, складу партнерів і контрагентів.

Внутрішні ризики – ризики, зумовлені діяльністю самого підприємства, його параметрів чи конрагентів, тобто контактної групи підприємств (соціальних груп, юридичних, фізичних осіб, які виявляють потенційний чи реальний інтерес до діяльності підприємства).

На їх рівень впливають особливості як самого підприємства, так і підприємницького напряму, в якому воно діє. Особливості діяльності підприємства обумовлюються галузевою належністю, розміром, формою власності, належністю капіталу, правовим статусом, технологічною цілісністю і ступенем підпорядкованості. Різні напрями підприємництва характеризуються рівнем конкуренції, ефективністю організації управління, ресурсними обмеженнями тощо.

Основними внутрішніми ризиками вважають галузевий, виробничий, комерційний, транспортний, фінансовий та аудиторський.

Галузь – сукупність різноманітних підприємств, установ і організацій, які виробляють однорідну продукцію і різняться характером виконуваних функцій.

Визначальним критерієм належності підприємства до певної галузі є призначення продукції, яку воно виробляє. Розрізняють підприємства первинної сфери, до якої належать сільськогосподарські підприємства; підприємства вторинної сфери – промислові, що бувають добувними і переробними; підприємства третинної сфери, що надають різні послуги – банки, страхові, аудиторські, консультаційні компанії, які здійснюють свою діяльність в сфері збуту – оптового чи роздрібного. Розмежовування галузей в економіці України здійснюють Міністерство економіки і Міністерство статистики. У народному господарстві України виокремлюють:

- галузі, що належать до сфери матеріального виробництва: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, лісове господарство, зв'язок, геологія і розвідка надр, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, заготівля, інші види діяльності сфери матеріального виробництва (редакції і видавництва, кіностудії, студії звукозапису, заготконтори зі збуту металобрухту і утилю, позавідомча охорона тощо);

- галузі, що належать до сфери обслуговування: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, охорона здоров’я, освіта, наука, фізична культура і спорт, банки, установи, страхування, управління, громадські організації.

Найбільше позначається на галузевому ризику економічна і фінансова динаміка галузі, чим вона динамічніша – тим вищий ступінь ризику.

Галузевий ризик – результат відображення на функціонування підприємства динамічних особливостей певної галузі, визначених її життєвим циклом.

Галузевий ризик зумовлюється комплексом факторів, які можна поєднати у такі групи:

- діяльність підприємств галузі і підприємств альтернативних галузей за певний період часу. Її розцінюють за допомогою аналізу рівня середньоквадратичного відхилення;

- стійкість роботи підприємств галузі порівняно з економікою країни загалом;

- життєвий цикл продукції галузі і внутрігалузева конкуренція (цінова і нецінова), яка залежить від складності входження нових виробників у галузь, наявності чи відсутності товарів-замінників, купівельної спроможності споживачів, рейтингу постачальників і посередників.

Виокремлюють три загальні групи галузей стосовно рівня ризику:

- високий рівень ризику (інші види економічної діяльності, будівництво, обробна промисловість, оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, ремонтні послуги);

- середній рівень ризику (транспорт і зв'язок, охорона здоров’я та соціальна допомога, освіта);

- низький рівень ризику (добувна промисловість, сільське господарство, мисливство та лісове господарство, виробництво та розділення електроенергії, газу та води).

Можна виокремити три групи галузей за рівнем ризику:

1) галузі з високим рівнем ризику (виробництво коксу продуктів нафто перероблення, виробництво електричного та електронного устаткування, виробництво транспортного устаткування, текстильна промисловість та пошиття одягу, легка промисловість в цілому, машинобудування в цілому, виробництво шкіри та шкіряного взуття, виробництво деревини та виробів з деревини, металургія та оброблення металу);

2) галузі з середнім рівнем ризику (виробництво гумових та пластмасових виробів, виробництво машин та устаткування, обробна промисловість, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, виробництво інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів));

3) галузі з низьким рівнем ризику (видобування неенергетичних матеріалів, хімічна та нафтохімічна промисловість в цілому, хімічне виробництво, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, видобування енергетичних матеріалів, добувна промисловість).

Найвищий рівень галузевого ризику характерний для підприємств високотехнічнологічних нових галузей (мікробіологія, виробництво електронно-обчислювальної технікт, космічна техніка тощо). Чинники галузевого ризику генеруються на мезорівні, однак кожне підприємство, що належить до певної галузі економіки, повинне враховувати їх дію (життєвий цикл продукції, виробничий цикл, стабільність техніки і технології, смаків споживачів тощо).

Рівень галузевого ризику динамічний, тому необхідно його аналізувати не тільки в статиці, а і в динаміці.