Студопедия — Області ризику підприємства
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Області ризику підприємства






Область ризику: Недопустимий ризик Критичний ризик Підвищений ризик Мінімальний ризик Без ризику
Фінансовий стан: кризовий критичний нестійкий нормальна стійкість абсолютна стійкість
Макси-мальні втрати: валовий дохід і майно підприємства валовий прибуток розрахунковий прибуток чистий прибуток відсутність втрат
Коефіцієнт ризику, % 75-100 50-75 25-50 0-25  

У табл. 6.1 вказано основні області ризику, які обирають при обчисленні загального рівня ризику з урахуванням достатності капіталу підприємства, яка визначається максимально допустимим розміром його статутного капіталу і граничним співвідношенням всього капіталу компанії до суми її активів, які називають коефіцієнтом ризику.

Якщо основою встановлення таких областей обрати вимогу Національного банку України щодо оцінки стану активів будь-якого комерційного банку, то можна виокремити 5 основних областей ризику діяльності будь-якого підприємства за ринкової економіки: область без ризику; область мінімального ризику; область підвищеного ризику; область критичного ризику; область недопустимого ризику.

Область без ризику характеризується відсутністю будь-яких втрат при здійсненні операцій з гарантією одержання, як мінімум, розрахункового прибутку. Теоретично прибуток підприємства при виконанні проекту необмежений. Коефіцієнт ризику R1 = 0, де індекс 1 – перша область

Область мінімального ризику відзначається рівнем втрат, який не перевищує розміри чистого прибутку. Коефіцієнт ризику в другій області перебуває в межах 0-25%. У цій області можливе здійснення операцій з цінними паперами уряду (державні облігації); цінними паперами місцевих органів влади; одержання необхідних позик, гарантованих урядом; участь у виконанні робіт з будівництва споруд тощо, які фінансуються державними органами. Підприємство ризикує тим, що в результаті своєї діяльності в найгіршому випадку воно не отримає чистого прибутку (але будуть покриті усі податки) і не зможе виплатити дивіденди по випущених цінних паперах у запланованому розмірі. Можливі незначні втрати, але основна частина чистого прибутку буде одержана.

Область підвищеного ризику характеризується рівнем втрат, які не перевищують розміри розрахункового прибутку. Коефіцієнт ризику в третій області перебуває в межах 25-50%. У цій області можливе здійснення підприємницької діяльності, у т.ч. за рахунок кредитів інвестиційних компаній і банків на термін до одного року, за мінусом позик, які гарантує уряд. Підприємство ризикує тим, що в найгіршому випадку покриє усі витрати (рентні і комунальні платежі, накладні витрати, реклама, оголошення тощо), а в кращому – отримає прибуток, набагато менший від розрахованого рівня.

Області критичного ризику притаманні втрати, величини яких перевищують розміри розрахункового прибутку, але не перевищують загальної величини валового прибутку. Коефіцієнт ризику в четвертій області перебуває в межах 50-75%. У ній підприємство може здійснювати різноманітні види лізингу: оперативний лізинг (підприємства, фірми-виробники не реалізовують свою продукцію, а передають її в оренду), лізинг нерухомості (передавання в оренду цільових об’єктів терміном на 15-20 років), фінансовий лізинг (лізингові компанії передають в оренду машини і устаткування, виготовлені різними підприємствами і фірмами, на термін від 2 до 6 років); вкладати фінансові інвестиції в придбання цінних паперів інших акціонерних товариств і підприємств. такий ризик небажаний в значних розмірах, оскільки фірма наражається на небезпеку втратити всю свою виручку в операціях.

Область недопустимого ризику відзначається можливими втратами, близькими до розміру власних засобів, тобто ймовірністю настання повного банкрутства підприємства. коефіцієнт ризику перебуває в межах 75-100%. Прострочена заборгованість по позиках досягає 100%, великий ризик пов’язаний з вкладанням заставлених під банківські кредити грошей та майна.

Наступним етапом оцінювання ризикових ситуацій, що виникають у певному періоді, становлення залежності ймовірності втрат від їх рівня. З цією метою спочатку будують криву розподілу ймовірностей одержання певного рівня прибутку або втрат (рис.6.7), дотримуючись таких вимог:

- найімовірнішим є одержання прибутку, що дорівнює його очікуваній величині (ПрR). За результатами багаторічних спостережень, така ймовірність на промислових підприємствах перебуває в межах від 0, 8 до 0, 95;

- імовірність виникнення дуже великих втрат дорівнює нулю;

- імовірність одержання прибутку, меншого від його очікуваної величини, нижча настільки, наскільки отриманий розмір прибутку менший від очікуваного.

 

Рис. 6.7. Крива ймовірностей одержання певного рівня прибутку

 

Проведені експериментальні перевірки підтверджують, що умови, прийняті при побудові кривої імовірностей одержання певного рівня прибутку, правильно відображають закономірності зміни рівня ризику (особливо у виробничому підприємстві). У цьому випадку прибуток як випадкова величина з точки зору імовірності отримання певної її суми підпорядкований нормальному або наближеному до нормального закону розподілу.

Це дає підставу на основі кривої імовірностей одержання певного рівня прибутку побудувати криву зон ризику, що є кривою ймовірностей отримання певного рівня прибутку, побудованою в іншій системі координат (рис. 6.8).

 

Р

РПР – імовірність втрат усього прибутку;

РВР – імовірність втрат, що дорівнюють величині виручки;

РМП – імовірність втрат, рівних величині майна фірми;

ВР – величина виручки;

МП – величина майна підприємства.

 

Рис. 6.8. Крива ризику

 

Точка 1 показує ймовірність одержання очікуваної суми прибутку. Вона дорівнює PR, а втрати прибутку становлять нуль. Точка 2 відповідає ймовірності втрат всього прибутку, яка дорівнює РПР. Між точками 1 і 2 – зона допустимого ризику (іі початок і кінець). Точка 3 характеризує ймовірність втрат, що відповідають величині виручки, яка дорівнює РВР. Точки 2 і 3 окреслюють зону критичного ризику. Точка 4 показує імовірність втрат, рівних за величиною вартості майна підприємства. Вона дорівнює РМП. Між точками 3 і 4 розміщена зона катастрофічного ризику.

При побудові кривої ризику можна обмежитись даними про імовірність виникнення втрат у точках 1, 2, 3 і 4, але проміжні її значення підвищують точність результатів, які дає крива ризику.

Послідовність розрахунку імовірності втрат від ризикованих операцій за допомогою кривої ризику є такою:

1) визначають можливу величину втрат від ризику;

2) на осі абсцис графіка кривої ризику наносять точку, яка відповідає величині розрахованих втрат від ризику;

3) із зазначеної точки проводять перпендикулярну пряму до перетину її з кривою ризику;

4) з точки перетину опускають перпендикуляр на вісь ординат;

5) точка перетину на осі ординат і відповідає величині ймовірності втрат ризику.

Якщо розглядати криву ризику комплексно, то на її основі можна: встановлювати залежність імовірності втрат від їх рівня; робити попередні висновки про доцільність чи недоцільність здійснення ризикованих операцій; визначати імовірність втрати коштів (у певних інтервалах); встановлювати імовірність того, що втрати не перевищать певного рівня (цей показник називають надійністю підприємницької діяльності).

Вказані підходи до побудови кривої ризику стосується економічного ризику підприємства загалом (сукупності видів виробничого, комерційного, фінансового та ін.). Проте частота, інтенсивність втратних випадків, а відповідно, і форма (плавність) кривої ризику на графіку будуть різними для зазначених видів ризику. З цих міркувань доцільно будувати індивідуальні криві ризиків (для виробничого, комерційного, фінансового ризиків), їх використання забезпечить точніше і обгрунтованіше визначення рівня імовірності втрат від очікуваних ризикованих ситуацій.

В залежності від результатів минулої господарської діяльності, суми і терміновості залучення позикових засобів і ряду інших факторів границі і зони ризику щодо майна підприємства можуть зміщатися. Отже, у відносній оцінці економічного ризику присутній ефект масштабу (рис. 6.9).

 


Рис. 6.9. Ефект масштабу кількісної оцінки економічного ризику.

 

При збільшенні обсягів виробництва, суми коштів, що вкладаються, зростає величина можливого ризику, але одночасно збільшуються і вартісні показники роботи підприємства, нарощуючи відповідні зони прийняття ризику.

Крива прийняття ризику може бути інструментом непрямої оцінки конкурентоздатності підприємства, тому що збільшення рівня можливо прийнятного ризику підвищує стійкість підприємства на ринку і розширює спектр доступних господарських операцій.

У побудові кривої імовірностей перевищення певного рівня збитків прийняті такі припущення:

- імовірність збитків, більших від нуля, дорівнює одиниці Р(ξ > 0) = Р(0) = 1;

- зі зростанням заданого рівня збитків імовірність переміщення цього рівня монотонно спадає;

- за необмеженого зростання рівня збитків (Пр → ∞) імовірність його перевищення прямує до нуля Р(Пр) → 0, тобто

 

lim P(Пр) = 0. (6.2)

Пр→ ∞

 

 

Необхідно також враховувати схильність (несхильність) суб’єкта прийняття рішень до ризику, тобто висувати та враховувати якісь додаткові гіпотези та критерії (показники) щодо оцінки підприємницького ризику.

 

Основні терміни:

Безризикова зона – область, в якій випадкові збитки не очікуються, їй відповідають майже нульові збитки чи перевищення прибутку над очікуваним. Ця область – область виграшу підприємця.

Втрати – передбачуване (ненавмисне) скорочення вартості в результаті реалізації загрози, ситуації ризику.

Дерево рішень – діаграма, що відображає кілька можливих напрямів дії, ймовірні події, потенційні результати кожного напряму діяльності.

Зона доступного ризику – область, у межах якої зберігається економічна доцільність підприємницької діяльності, тобто випадкові збитки можуть мати місце, але вони менші за сподіваний прибуток від підприємницької діяльності.

Зона катастрофічного ризику – область можливих збитків, які за своєю величиною (обсягом) перевершують критичний рівень і можуть досягати величини (обсягу)майнового стану підприємця. Катастрофічний ризик може призвести до краху, банкрутства фірми, закриття та розпродажу її майна.

Зона критичного ризику – область, де наявною є можливість обсягів збитків, що перевищують величину (обсяг) очікуваних прибутків, до величини обчисленої (розрахункової) виручки від підприємницької діяльності. Величина можливих (імовірних0 збитків у цій зоні може призвести до втрати всіх коштів, вкладених підприємцем у справу.

Максимальні втрати – виникають при найбільш несприятливих умовах, якими характеризуються ризикові ситуації.

Мінімальні втрати – виникають при найбільш сприятливих умовах, коли негативний вплив окремих факторів виявляється найменшим.

Очікувані втрати – найбільш можливі втрати, розраховані на основі фактору ризику, поява і дія яких є найбільш імовірною.

 

Контрольні питання:

1. Поясніть можливі варіанти співвідношення прибутку і ризику.

2. Порівняйте криві байдужості підприємця у сфері ризикованості підприємницької діяльності з класичними кривими байдужості.

3. Чому ризик – це антиблаго?

4. В чому полягає системне розуміння параметрів економічної ефективності?

5. Яким чином можна провести кількісну оцінку рівня економічного ризику динамічної виробничої системи?

6. Визначте сутність, переваги та недоліки концепції «прийнятного ризику».

7. Поясніть механізм прояву ефекту «масштабу» при оцінці рівня економічного ризику відносно коштів підприємства.


Лекція №11-12 (4 години)







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 3746. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Огоньки» в основной период В основной период смены могут проводиться три вида «огоньков»: «огонек-анализ», тематический «огонек» и «конфликтный» огонек...

Упражнение Джеффа. Это список вопросов или утверждений, отвечая на которые участник может раскрыть свой внутренний мир перед другими участниками и узнать о других участниках больше...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Тема: Кинематика поступательного и вращательного движения. 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью, проекция которой изменяется со временем 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия