Загальна характеристика кількісних методів аналізу ризику

Кількісний аналіз ризику — числове визначення величини окремих видів ризиків, а також сукупного ризику всього вибраного напряму підприємницької діяльності.

Економічний ризик можна визначати як в абсолютних, так і у відносних величинах. Визначення ступеня ризику в абсолютних величинах доцільно використовувати щодо характеристики окремих видів втрат, а у відносних — при порівнюванні прогнозованого рівня втрат з реальним, середньогалузевим, середнім на ринку тощо.

Особливості кількісного аналізу зумовлюються: видом діяльності; досліджуваною проблемою; факторами, що породжують ризик; доступністю інформації, що характеризує ризик; перевагами; ставленням особи, що приймає рішення, до ризику, її професійною підготовкою; кількістю часу, відведеного на ухвалення рішення.

Фактори ризику поділяють на контрольовані і неконтрольовані. Контрольовані слід виявляти і мінімізувати їх дію на етапі якісної оцінки, що дає змогу усунути ризик.

Ризикову ситуацію ініціюють неконтрольовані, тобто непідвладні зацікавленому суб'єкту фактори. їх поділяють на невизначені і випадкові. Імовірнісні судження про невизначені фактори відсутні, максимум, що можна з'ясувати, — чи вкладаються їх можливі наслідки в певний діапазон кількісних значень. До випадкових факторів відносять ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових величин стохастичні характеристики: закони розподілу чи хоча б математичні очікування (середні) і дисперсії (середньоквадратичні або стандартні відхилення).

Якщо ризик спричиняють невизначені фактори, його кількісна оцінка надзвичайно складна. У цьому випадку застосовують методи пошуку оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, породженого невизначеністю: теорію стратегічних ігор, імітаційне моделювання тощо. Якщо ж ризик зумовлюють випадкові фактори, прийнятний ступінь ризику залежить від конкретних обставин.

Натепер використовують різні підходи до аналізу ризику, їх поділяють на об'єктивні і суб'єктивні. За об'єктивних підходів використовують характеристики випадкових процесів, отримані на основі даних, що не залежать від думки конкретної особи, а суб'єктивні методи ґрунтуються на експертних оцінках ризику. Моделювання ризику дає змогу оцінити кілька можливих варіантів розвитку ризикової ситуації, проаналізувати і вибрати оптимальний.

Методи кількісного оцінювання аналізу є до певної міри уніфікованими, проте за їх допомогою можна оцінити не всі види ризику за різних господарських ситуацій (брак часу, інформації, кваліфікації). Існують ризики, які вимагають індивідуального підходу до їх оцінки, а також комплексні. Тому поряд з універсальними використовують специфічні методи оцінювання економічного ризику. Методи оцінювання ризику об'єднують у чотири групи рис. 10.1.

Рис. 10.1. Методи кількісної оцінки ризиків

Найпоширенішими і універсальними є методи експертних оцінок, статистичний, аналітичний, побудови дерева рішень, аналогій, рейтинговий і нормативний.

В основу кількісної оцінки ризиків пропонується покласти методику, застосовувану при проведенні аудиторських перевірок, а саме: оцінку ризиків по контрольних точках фінансово-господарської діяльності. Використання даного методу, а також результати якісного аналізу дозволяють проводити комплексну оцінку ризиків фінансово-господарської діяльності підприємств.

Кількісні методи передбачають отримання оцінки ризику в абсолютному і відносному вираженні. В абсолютному вираженні ризик вимірюють іменованими величинами — частотою чи розмірами можливих втрат (збитків) у грошовому еквіваленті, у відносному — різними безрозмірними показниками, що є відношенням двох чи кількох іменованих величин (коефіцієнта варіації тощо). На практиці використовують різні види оцінювання ризикової ситуації для обрання найприйнятнішого варіанта.

У кожній ситуації, пов’язаній з ризиком, виникає питання: що означає виправданий (допустимий) ризик, де проходить межа, яка відокремлює допустимий ризик від загрозливого. Знати про існування економічного ризику, аналізувати його необхідно, але не достатньо. Важливо виявити його ступінь, причому слід, зокрема, оцінити ймовірність того, що певна (несприятлива) подія має шанси відбутись, а потім — яким чином це вплине на ситуацію (рішення).

За досить високого ступеня ризику в альтернативних стратегіях менеджери інколи приймають варіант рішення (стратегію) з дещо меншою економічною ефективністю (нормою прибутку, доходу) чи економічним ефектом, але з більшими шансами на своєчасну та успішну (надійну) реалізацію прийнятого варіанта (стратегії).

Чим досконалішими є методи дослідження та кількісної оцінки ризику, тим меншим стає чинник невизначеності. Використовуються дві групи методів — апріорні та емпіричні. Перші ґрунтуються на теоретичних положеннях і формують вимоги щодо результатів певних рішень, другі — на вивченні минулих подій та опрацюванні інформації, зокрема статистичної.

Кількісна оцінка ступеня ризику провадиться на підставі обчислень, які здійснюються ще на попередній стадії. У прийнятті рішень треба враховувати можливість суперпозиції кількох обставин (сприятливих чи несприятливих) і визначити величину ймовірного прибутку або збитків, які виникають додатково. Якщо малоймовірно, що відбудуться несприятливі наслідки, то ризик малий. Малий він і в тому разі, коли ймовірність збитків велика, а самі по собі обсяги збитків малі. Якщо вартість помилки велика, наприклад, у випадках з аваріями, людським життям, то їх ймовірність слід зробити дуже малою.

Важливими проблемами є розробка методик кількісної оцінки ризику в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму відстеження (моніторингу), контролювання економічного ризику та управління ним на засадах системного аналізу. Усе багатство людського інтелекту, накопичене, зокрема, в теорії ймовірностей і математичній статистиці, теорії корисності, теорії розпливчастих (нечітких) множин, якщо його використовувати конструктивно, може служити для побудови системи кі­лькісних оцінок ризику, із застосуванням тієї чи іншої системи гіпотез стосовно конкретної ситуації, пов’язаної з вибором з множини альтернативних об’єктів (проектів) оптимального (раціонального) рішення (проекту, стратегії) з відповідним (допустимим) ступенем ризику. Долаючи невизначеність і конфлікт, здійснюють перехід до ризику, переходять від невимірної невизначеності до вимірної. Це можна зробити, коли згідно з виокремленими цілями дослідження приймається й відповідна система гіпотез.