Сутність і зміст управління ризиками

Процес управління ризиками включає: передбачення ризиків; визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків; розробку і реалізацію заходів по запобіганню чи мінімізації пов'язаних з ризиками втрат.

Методологія управління ризику припускає визначення загальних підходів: виявлення причин виникнення ризиків в економіці взагалі і специфічних причин виникнення ризиків зокрема; опис видів ризиків, створення їхньої класифікації; дослідження співвідношення невизначеності і ризику; оцінку ступеня ризику й ін.

Управління ризиками сьогодні - один із видів професійної діяльності, що динамічно розвивається. У силу того, що в ринковій економіці господарські ризики неминучі, перше правило в управлінні ризиком наголошує: " не уникати ризику, а передбачати його, прагнучи знизити до можливо низького рівня".

Управління ризиками – це процеси, пов'язані з ідентифікацією, аналізом ризиків і прийняттям рішення, що включає максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій. Процес управління ризиками при обґрунтуванні господарських рішень включає виконання таких процедур: планування управління ризиками; ідентифікація ризиків; якісна оцінка ризиків; кількісна оцінка; планування реагування на ризики та моніторинг і контроль ризиків (рис.12.1).

Управління ризиками – це одна зі складових загального організаційного процесу, тому воно повинне бути інтегроване в цей процес, повинне мати свою стратегію, тактику, оперативну реалізацію. При цьому важливо не тільки здійснювати управління ризиками, але й періодично переглядати заходи й засоби цього управління.

Ідентифікація ризиків визначає, які ризики здатні вплинути на проект, і документує характеристики цих ризиків. Ідентифікація ризиків не буде ефективною, якщо вона не буде проводитися регулярно протягом реалізації прийнятого господарського рішення. Ідентифікація ризиків повинна залучати якнайбільше учасників: менеджерів проекту, замовників, користувачів, незалежних фахівців.

Якісна оцінка ризиків – це процес представлення якісного аналізу ідентифікації ризиків і визначення ризиків, що вимагають швидкого реагування. Така оцінка ризиків визначає ступінь важливості ризику й вибирає спосіб реагування. Доступність супровідної інформації допомагає легше розставити пріоритети для різних категорій ризиків. Якісна оцінка ризиків – це оцінка умов виникнення ризиків і визначення їх впливу на проект стандартними методами й засобами. Використання цих засобів допомагає частково уникнути невизначеності, яка часто зустрічається в проекті. Протягом життєвого циклу проекту повинна відбуватися постійна переоцінка ризиків.

 

Рис. 12.1. Схема процедур процесу управління ризиками при обґрунтуванні господарських рішень

Кількісна оцінка ризиків визначає ймовірність виникнення ризиків і вплив наслідків ризиків на проект, що допомагає групі управління проектами вірно ухвалювати рішення й уникати невизначеностей. Кількісна оцінка ризиків дозволяє визначати:

· Імовірність досягнення кінцевої мети проекту.

· Ступінь впливу ризику на проект і обсяги непередбачених витрат і матеріалів, які можуть знадобитися.

· Ризики, що вимагають якнайшвидшого реагування й більшої уваги, а також вплив їх наслідків на проект.

· Фактичні витрати, передбачувані терміни закінчення.

Кількісна оцінка ризиків часто супроводжує якісну оцінку й також вимагає процесу ідентифікації ризиків. Кількісна й якісна оцінка ризиків можуть використовуватися окремо або разом, залежно від наявності часу й бюджету, необхідності в кількісній або якісній оцінці ризиків.

Мінімізація ризиків – це розробка методів і технологій зниження негативного впливу ризиків на проект. Ця процедура процесу управління ризиками містить у собі ідентифікацію й розподіл кожного ризику по категоріях. Ефективність розробки реагування прямо визначить, чи будуть наслідки впливу ризику на проект позитивними або негативними.

Мінімізація ризиків передбачає ідентифікацію ризиків, визначення залишкових ризиків, забезпечення виконання плану ризиків і оцінювання його ефективностя із урахуванням зниження ризику. Для надання повної інформації про виконання проекту необхідна взаємодія між усіма менеджерами проекту.

Усі ці процедури взаємодіють один з одним, а також з іншими процедурами. Кожна процедура виконується, принаймні, один раз у кожному господарському рішенні. Незважаючи на те, що процедури, представлені тут, розглядаються як дискретні елементи із чіткими певними характеристиками, на практиці вони можуть частково збігатися й взаємодіяти.

Комплексний підхід до управління ризиком дозволяє підприємцю ефективніше використовувати ресурси і розподіляти відповідальність, поліпшувати результати роботи фірми та забезпечувати її безпеку від дії ризику. Комплексний підхід реалізується, коли враховуються такі аспекти:

· метою забезпечення безпеки діяльності повинен бути системний захист геополітичних, політичних, соціальних, економічних, фінансових процесів, захист довкілля, конструкторських і технологічних структур економіки від надмірних ризиків. Одночасно повинні використовуватись техніка безпеки, охорона праці, управління конфліктами. Якщо не вдасться забезпечити баланс цілей через управління ризиками, то позитивний ефект буде сумнівним. Якщо не вдасться забезпечити безпеку хоча б за одним з чинників, то не вдасться забезпечити і безпеку загалом;

· ризики (які мають відмінну фізичну природу і різні джерела), пов’язані з одним об’єктом чи операцією, розглядаються як єдиний комплекс чинників, що впливає на ефект і витрату ресурсів;

· збереження балансу та передбачення можливості створення необхідних для управління ризиком резервних ресурсів на різних рівнях ієрархії управління. Якщо пріоритет щодо управління ризиками надаватиметься лише одному з ієрархічних рівнів, то це однозначно знизить рівень безпеки в системі управління ризиками на рівні країни загалом;

· доречно розглядати цілісну систему заходів з управління ризиком на різних етапах життєвого циклу товарів і послуг (аван­проект, ескізний проект, техноробочий проект, дослідні зразки);

· заходи з підготовки, проведення операції (угоди) формуються так, щоб знизити ризик від цієї операції до допустимого рівня. Наприклад, при підготовці підприємницької операції необхідно переконатись у тому, що партнери (контрагенти) мають відповідний фінансовий стан (є платоспроможними), виокремити в угоді умови щодо ризику й методи зниження його ступеня (застосування прийомів нефондового страхування — акредитивів, факторингу, лізингу тощо). Здійснюючи угоду, необхідно звернути увагу на транспортні ризики; проводячи розрахунки, слід дослідити чинники, здатні вплинути на можливість ухилення контрагентів від сплат чи їх несвоєчасне здійснення. На етапі обліку пот­рібно правильно відобразити отримані фінансові результати тощо;

· розробляється комплекс заходів, які знижують ризик до допустимих меж на різних стадіях життєвого циклу підприємства (компанії, фірми): створення, розвиток, зрілість, старіння; а також інвестиційних проектів і програм, поточних операцій тощо в їх взаємозв’язку для захисту від недопустимих (катастрофічних) ризиків у функціонуванні підприємства;

· визначається комплекс заходів для підвищення безпеки діяльності за рахунок використання ресурсів, розподілених у часі і просторі. Розглядають методи зниження, попередження, страхування і поглинання різних за своєю природою ризиків. Важливо визначитись, яка з альтернативних операцій та який зі способів зниження ступеня ризику дає найбільшу ефективність. Зазвичай використовується комбінація методів зниження ступеня ризику з урахуванням обмеженості ресурсів щодо їх використання та часу;

· доцільно розглядати систему управління ризиком (ризик-менеджмент), використовуючи: законодавство та нормативні акти; заходи економічного та фінансового характеру; конструктивні і технологічні рішення; організаційні заходи; природозахисні заходи тощо. Державі важливо забезпечити баланс і ефективність різноманітних заходів щодо зниження ризиків діяльності. Для цього на законодавчому рівні забороняються деякі небезпечні й шкідливі для суспільства види діяльності, ліцензуються певні види діяльності тощо. Державні та місцеві органи влади встановлюють також спеціальні податки (наприклад, екологічні), створюють різного роду інспекції, маючи на меті зниження рівня ризиків;

· важливим є забезпечення певного балансу використання ресурсів та інтенсивності заходів з управління ризиками. Особливо важливим є забезпечення управління ризиками за існування обмеження обсягів ресурсів;

· доцільно досліджувати ризик щодо визначення способів і засобів досягнення цілей. Ідеться також про такі поняття, як ризик-маркетинг і моніторинг ризиків;

· у ризик-менеджменті доцільно розглядати ризики стосовно вивчення і дії; ризики щодо планування, організації, мотивації, контролю, а також таємниці, конфіденційності; ризики управління конфліктом та ін.

Зниження управлінського ризику вимагає відповідного підходу, який повинен передбачати комплекс конкретних заходів для необхідної і можливої зміни умов виробництва. Такий комплекс конкретних заходів складає зміст управлінської діяльності, що реалізується відповідним управлінським рішенням, яке є провідним елементом цього процесу, тобто управлінське рішення виступає цілеспрямованою формою прояву волі керівника, воно активізує та орієнтує процес виробництва на досягнення визначе­них результатів. Здійснення такої діяльності завжди пов’язане з виникненням проблем, що безперечно приводить до ризику. Тому важливо спробувати заздалегідь передбачити всі можливі реакції на ситуацію. Це може бути, зокрема, розробка системи регламентації діяльності фірми, створення комплексного набору стандартних процедур тощо. За такого підходу вся відповідальність за рішення перекладається на найбільш досвідчених і відповідальних керівників, унаслідок чого виникає їх колосальна перевантаженість. Для того, щоб успішно діяти, ці люди та їх апарат повинні володіти талантом попереджаючої управлінської діяльності, передбачення на підґрунті глибокого аналізу ситуації й особистого досвіду. Важливе значення має самостійність підлеглих і відповідальність за делеговані завдання, необхідність концентрації зусиль і ресурсів на вирішальних ділянках і врахування допустимих можливостей для вирішення проблеми.

Якість організації попереджуючої управлінської діяльності має оцінюватись з огляду на те, чи здатний апарат управління своєчасно виявляти і вирішувати проблеми, а кваліфікація керівників — з позиції того, чи можуть вони впоратись зі своїми завданнями в умовах невизначеності та конфлікту. З практичного боку це, зокрема, означає здатність передбачувати проблеми і будувати свої дії так, щоб виключити або принаймні послабити вплив небажаних наслідків сьогодні і в майбутньому. Такий фактор, як момент прийняття управлінської дії — до виникнення проблем (це і є передусім попереджуюча управлінська діяльність) чи після, як ці проблеми проявляються — з усією повнотою чи ні, в сучасних умовах є важливою характеристикою стилю керівництва. Однак концепція попереджуючої управлінської діяльності залишиться лише загальним побажанням, з якою всі погодяться, але яку не так легко реалізувати на практиці, якщо менеджеру, підприємцю не надати певних методів і прийомів для здійснення такого роду діяльності.

В основі методики управлінської діяльності лежить, зокрема, процесний підхід — ключова увага зосереджується на послідовності дій управлінської команди, що створює підґрунтя для застосування певної логіки, розумних суджень та аналізу інформації щодо проблем. Тут важливе значення надається процесу консультування, який задає певну модель взаємодії між фахівцем, котрий вирішує проблему, і практиком, який з цими проблемами стикається і добре знає реальний об’єкт і реальні ситуації.

Організаційно-методичний фундамент попереджуючої управлінської діяльності складає набір методів, пристосованих для допомоги у вирішенні різних типів непрограмованих проблем, а саме: причинно-наслідковий аналіз, прийняття управлінських рішень, аналіз плану заходів, аналіз пріоритетів ситуації (огляд ситуації). За відомої подібності загальних принципів, на яких ці методи ґрунтуються, вони певним чином відрізняються один від одного.

Так, причинно-наслідковий аналіз має бути орієнтованим передусім на правильну постановку проблеми з огляду на виявлення тих реальних причин, які можуть породити відхилення між бажаним і реальним. Цей метод може і повинен застосуватись на різних етапах повного циклу вирішення проблем.

Стосовно організаційно-методичної бази попереджуючої управлінської діяльності необхідно зазначити, що перед менеджером, підприємцем, керівником, фахівцем апарату управління, загалом перед фірмою, виникає завдання передбачувати виникаючі проблеми і бути готовими до їх вирішення. Коли йдеться про вміння керівних працівників виявляти і вирішувати проблеми, йдеться саме про те, що робиться постійно, тобто наскільки грамотно обираються придатні методи, чітко визначаються відповідальні за проблему, планується діяльність за умови чітких цілей, встановлюються відповідні критерії для визначення успіху, здійснюється необхідний аналіз за грамотного здобуття інформації.

Важливо усвідомлювати, що існує низка передумов успішного попередження проблем, основними з яких є:

· Правильне розуміння важливості недопущення помилок. Усі керівники та працівники повинні усвідомлювати необхідність і важливість недопущення помилок. Для багатьох організацій необхідність усунення помилок може суттєво підвищити витрати виробництва.

· Прагнення до усунення помилок. Одна з важливих особливостей діяльності менеджера, підприємця — це спрямування своїх зусиль на виховання бажання робити якомога менше помилок. Ніхто не хоче помилятись, головне — створити для цього необхідні умови.

· Навчання методам вирішення проблем. Менеджери, підприємці, фахівці повинні мати необхідну професійну підготовку, бути компетентними у вирішенні проблем. Крім усвідомлення необхідності вирішення проблеми, їм також необхідна інформація. Через те, що людський мозок нездатний утримувати великі обсяги інформації, у з’ясуванні суті проблеми допомагає вміле використання економіко-математичного моделювання, методів збору і представлення даних. Тільки-но інформація зібрана, можна приступати до виявлення різних способів дій.

· Аналіз причини виникнення проблем. Необхідна система, яка дозволяє одержати точне розуміння того, чому виникла або може виникнути проблема, на підґрунті аналізу симптомів її прояву. Без необхідної інформації, без моделювання багато проблем можуть бути вирішеними лише методом проб і помилок, що дорого коштує і потребує багато часу. З огляду на це передусім треба орієнтуватись на причинно-наслідковий аналіз як на основу інформаційного забезпечення управлінської діяльності.

· Система моніторингу проблем та оцінювання ефективності превентивних заходів. Важливою частиною комплексної системи попередження проблем є їх відслідковування, спостереження за діями, які використовуються для усунення проблеми, та оцінювання їх результативності. Моральне заохочення дуже важливе в процесі мотивації працівників, тому багато людей потребують підвищеної уваги з боку керівництва. За формою визнання заслуг воно може бути найрізноманітнішим — простим чи складнішим, офіційним чи неофіційним, дружнім тощо; головне, щоб визнання заслуг було щирим, оскільки фальшиве визнання відразу виявляється і приносить небажаний результат.