Предмет, метод і мета вивчення курсу

Дисципліна «Історія економіки та економічної думки» є поєднанням двох розділів економічної науки: історії економічної думки та економічної історії.

Предмет економічної історії як науки складається у розгляді історії людського суспільства як історії розвитку способів виробництва в їх хронологічній послідовності: первісно-суспільний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний.

Предметом історії економічної думки є історичний процес виникнення, розвитку, боротьби та зміни економічних ідей, що виражають інтереси тих чи інших класів і соціальних груп у різних суспільно-економічних формаціях.

Головним методом є діалектичний підхід. Матеріальні умови життя суспільства є дійсною основою, яка визначає характер суспільних ідеї і поглядів. Тобто джерело розвитку економічних ідей вбачається у змінах і суперечностях самого господарського життя суспільства, у зіткненні інтересів різних класів і соціальних груп, а також у суперечностях всередині самої теорії. Треба підкреслити, що наукове дослідження історії економічної думки неможливе поза принципом історизму. Для того, щоб вірно судити про ту чи іншу течію економічної думки, треба враховувати історичні умови її виникнення, розвитку, розповсюдження і занепаду.

Матеріальне виробництво – основа життя і розвитку суспільства – здійснюється не взагалі, а тільки при визначеному способі виробництва, один бік якого складають виробничі сили – засоби виробництва і люди, які приводять їх в дію з метою виробництва матеріальних благ, а другий бік – виробничі відносини, тобто відносини між людьми в процесі суспільного виробництва. Розвиток виробничих сил в кожній країні в кожну історичну епоху здійснюється в єдності з розвитком виробничих відносин, які є формою розвитку виробничих сил.

Визначаючим фактором характеру виробничих відносин є форма власності на засоби виробництва. Саме відношення до засобів виробництва визначає в першу чергу положення різних суспільних груп і класів в тому чи іншому суспільстві, взаємовідносини між ними. Сукупність виробничих відносин і складає економічну структуру суспільства, його реальну економічну основу, на яку спирається політична, ідеологічна та інші надбудови суспільства.

Економічна історія як наука займається дослідженням процесу історичного розвитку виробництва, вивченням способів виробництва, які змінюють друг друга на протязі віків, аналізом виробничих сил та виробничих відносин людей на конкретному історико-економічному матеріалі окремих країн по найбільшим історичним періодам і епохам.

Економічна історія обов’язково включає вивчення внутрішньої і зовнішньої політики держави, суспільних рухів, війн, національних і етнографічних особливостей, законів, релігійних культур, науки і мистецтва. Але всі ці проблеми вивчаються не самі по собі, а тільки з точки зору їх ролі в розвитку економіки. Так для економічної історії важливі не подробиці озброєної боротьби, не військова стратегія, а економічна політика і економічний аспект війн, тобто зміни в економічному житті суспільства, визнані тим чи іншим політичним явищем.

Мета вивчення. Курс економічної історії допомагає глибше усвідомити причини і значення вирішальних соціально-економічних зрушень у світовій історії, зрозуміти головні етапи розвитку виробничих сил, виробничих відносин і заміни суспільно-економічних формацій, економічних ідей. Досліджуючи те чи інше явище у суспільстві, ми зобов’язані не тільки дати більш чи менш точно його головні характеристики, але й, що дуже важливо, передбачити його еволюцію. А це можливо зробити тільки з урахуванням попереднього розвитку даного явища, застосованого на визначених історичних закономірностях.

Треба зазначити, що значення історико-економічного дослідження проявляється не тільки у встановленні суспільно-економічних закономірностей історичного розвитку, спадкоємності тих чи інших теорій, але і в конкретних випадках господарської практики. До історії господарства професіонал-економіст звертається, навіть не усвідомлюючи цього. Вивчення історії економіки та економічної думки має велике значення у підготовці фахівця з економіки. Ці знання мають не тільки велике науково-пізнавальне значення, але й політико - виховне. Вони розширюють кругозір студентів, сприяють формуванню власної точки зору на певні історичні події, характер суспільних відносин, підходи до вирішення стратегічних питань розвитку економіки та держави.