Студопедия — Навчально-методичне видання
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Навчально-методичне видання






 

МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО ТА ТЕХНОЛОГІЯ

ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

 

Укладачі: В.Г. Луцяк, к.т.н., доцент

С.О. Сіренко, к.т.н., доцент

 

Редактор: Осадчук Г.А.

 

 

Підп. до друку 2013р. Формат 60х84/8. Папір письм.

Друк різографія. Ум. Друк.арк.

Обл..вид.арк.Тираж 30 пр. Зам.

 

 

Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ

2100, Вінниця, Хмельницьке шосе, 25

 

ЗМІСТ

Ст.

 

Вступ…………………………………………………………………...4

 

Лекція 1. Промислові технології і їх оптимізація...........................

 

2. Лекція 2. Технологія виробництва паперу..........................................

 

3. Лекція 3. Будівельні матеріали. Технологія виробництва цементу...........

 

4. Лекція 4. Технологія виробництва алюмінію. Сплави алюмінію..............

 

5. Лекція 5.Технологія виробництва міді і її сплави......................................

 

6. Лекція 6. Технологія виробництва титану і його сплави...........................

 

7. Лекція 7. Технологія виробництва виробів із порошків............................

 

8. Лекція 8.Хіміко-технологічні процеси у виробництві непродоволь

 

чих товарів.........................................................................................................

 

9.Лекція 9. Технологія виробництва мінеральних добрив...........................

 

10.Лекція 10. Технологія чоpної металургії та переробка її промисло-

 

вих відходів.....................................................................................................

 

11.Лекція 11. Технологія мікроелектроніки..................................................

 

12. Лекція 12. Нанотехнології і наноматеріали................................................

13. Лекція 13. Біотехнології та їх застосування в народному господарстві..

 

 

ВСТУП

 

Технологія – основа будь-якого виробництва, головний фактор розвитку економіки, суспільства. Історичний розвиток людської цивілізації безпосередньо пов’язаний з технологічною еволюцією, а визначальними стимулами розвитку технологій були і є життєві потреби людей. Починаючи з кінця XVIIст. світовий техніко-економічний розвиток умовно розглядається як еволюційна зміна технологічних укладів (ТУ). Світовий техніко-економічний розвиток пройшов чотири технологічні уклади. На даний час світова економіка переважно знаходиться на стадії п’ятого ТУ, але уже зараз існують елементи шостого ТУ, ядро якого складають нанотехнології, біотехнології, космічна техніка, тонкий хімічний синтез.

Історичний досвід розвитку суспільства свідчить, що еволюційний процес в економіці здійснюється через технологічні інновації. Інновації є основним критерієм вибору шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємств. Хоча термін «інновація» вперше було введено в 19-му столітті, історія свідчить про створення людиною різного рівня інновацій на протязі всього її існування. В даний час завдяки широкому впровадженню інноваційних технологій для виробництва будь-якої складності товарів проблемою в україні є виробництво інноваційних продуктів, генерація і реалзація інноваційних технологічних ідей. Так, лише 6, 5 % продукції українського виробництва мають інноваційні ознаки, в той час як в Євросоюзі інноваційна продукція складає 30 %, в Японії – 67 %, в США – 75%. Країна з найбагатшими природними запасами корисних копалин і родючих земель, але яка стоїть осторонь «інноваційних технологічних змагань», буде посідати останнє місце в ієрархічній системі розвитку.

Вступ України до Світової Організації Торгівлі створили для промислового комплексу України жорсткі умови внутрішньої та міжнародної конкуренції за якість продукції, зниження її собівартості та насичені ринки збуту. Світовий досвід вчить, що ці проблеми неможливо розв’язати без розвитку науки, сучасної освіти та високотехнологічних інноваційних виробництв. Необхідно залучати до вищої освіти науку, талановиту молодь, яка мріє бачити Україну успішною серед передових країн світу.

Друга частина курсу «Матеріалознавство та технологія виробництва товарів» дозволяє ознайомити студентів із закономірностями технологічних процесів, способами їх оптимізації, орієнтуватися в основних напрямках науково-технічного прогресу. Друга частина курсу тісно пов’язана з такими економічними дисциплінами, як «Економіка підприємства», «Управління виробництвом», «Організація промислового виробництва», «Менеджмент» та «Товарознавство». Курс «Матеріалознавство та технологія виробництва товарів» повинні вивчати студенти всіх спеціальностей торговельно-економічного вузу: товарознавство та комерційна діяльність, економіка, менеджмент, облік і аудит та ін. Вивчення основ технології дозволить студентам використовувати ці знання у своїй практичній діяльності: аналізувати соціально-економічну ефективність існуючих технологічних процесів, впровадження технологічних інновацій, оптимізацію показників якості товарів, підвищення конкурентоспроможності підприємств.

 

 

Лекція 1

Промислові технології і їх оптимізація

 

1. Основні поняття про промисловість та її галузі.

2. Технологічні процеси та принципи її класифікації.

3. Теоретичні основи розробки технологічних процесів.

4. Складові технологічних процесів.

5. Дані для проектування технологічного процесу.

6. Типи виробництв

 

 

Література 4, 5, 6

 

1. Основні поняття про промисловість та її галузі.

Промисловість – це важлива галузь матеріального виробництва, що об’єднує велику кількість підприємств, комбінатів, виробничих об'єднань, які здійснюють видобування, переробку сировини і обробку матеріалів для виготовлення засобів виробництва і предметів споживання.

Промисловість є провідною галуззю народного господарства України. Провідна роль промисловості в економіці країни зумовлена тим, що промисловість здійснює технічне озброєння і переозброєння усіх галузей народного госрподарства і є для них основою технічного прогресу. Промисловість займає головне місце в задоволенні матеріальних і культурних потреб людей, випускаючи в асортименті непродовольчі і продовольчі товари не лише в галузях легкої і харчової промисловості, а й на підприємствах важкої та обробної індустрії. Крім того, промисловість значно впливає на екологічні аспекти природокористування як у країні, так і за її межами. Промисловість є основою економічного співробітництва з країнами зарубіжжя.

У народному господарстві України промисловість є найбільшою і найскладнішою сферою матеріального виробництва, що значно впливає на розвиток інших галузей, з якими вона тісно пов'язана.

Галузева диференціація промисловості безпосередньо пов'язана з суспільним поділом праці. Промисловість поділяється на галузі.

Галузі промисловості – це сукупність промилсових і виробничих об'єднань (підприємств), науково-дослідних і проектно-куонструкторських організацій, які характекризуються єдністю економічного призначення продукції, що виробляється, однорідністю перероблюівальної сиробини, спільністю технологічних процесів і технічної бази, професійними кадрами.

Поєднанням кількох спеціалізованих галузей створюються комплексні галузі (паливна промисловість, електро- і теплоенергетика, металургія, машинобдування і металообробка, хімічна, легка промисловість та ін.).

У промисловості нині налічується понад 300 великих галузей, об'єднаних у 18 комплексних (легка і харчова промисловість, металургія, машинобудування тощо).

Виробництво тієї чи іншої продукції стає самотійною галуззю лише за певних умов: при досягненні значних маштабів випуску продукції і наявності достатньої кількості самостійних підприємств, спеціально зайнятих її виготовленням; при існуванні специфіки характеру праці, особливостей організації і технології виробництва, які потребують створення єдиного органу господарчого управління для керування галуззю.

За ознакою більш вузького призначення продукції, яка випускається, галузь промисловості поділяється на підгалузі, а ті, в свою чергу, на виробництва та окремі промислові підприємства.

Усі галузі промисловості класифікуються за рядом ознак.

За принципом фактичного використання продукції в народному господарстві промисловість поділяється на дві групи:

- група А — виробництво засобів виробництва (провідні галузі промисловості);

- група Б — виробництво предметів споживання.

За принципом дії на предмет праці усі галузі поділяються на видобувну та переробну промисловість. Добувні галузі промисловості об'єднують підприємства, які займаються видобуванням природної сировини (руд чорних і кольорових металів, нафти, торфу, природного газу, кам'яного та бурого вугілля тощо). Переробні галузі займаються переробкою сировини і в свою чергу, поділяються на галузі, що переробляють продукцію добувних галузей (чорна металургія, кольорова, будівельна галузь промисловості, і галузі, які обробляють сільсько-господарську продукцію (цукрові буряки, льон, картоплю та ін.).

За характером технологічних основ виробництва галузі промисловості базуються переважно на хімічній технології (металургія, хімічна та шкіряна промисловість) або на механічній технології (текстильна, швейна, взуттєва, трикотажна, деревообробна промисловість).

Галузева структура промисловості — це співвідношення питомої ваги різних галузей у загальному обсязі виготовленої за рік продукції.

Галузева структура промисловості відображає рівень розвитку виробничих сил, індустріального розвитку країни, технічної оснащеності промисловості; ступені економічної самостійності країни та економічної ефективності промислового виробництва у країні.

 

 

2. Теоретичні основи розробки технологічних процесів

 

Коли і для чого розробляються технологічні процеси?

Основне комплексне завдання виробництва товарів народного споживання —підвищити ефективність виробництва, перевести його на інтенсивний шлях розвитку, підвищити ефективність товарів народного споживання. В основу вирішення цього завдання мають бути перекладені принципи: підвищення продуктивності праці за рахунок прискореного впровадження комплексної механізації та автоматизації, зниженяя матеріалоємкості виробів, широкого застосування прогресивної безвихідної та енергозберігаючої технології, прискорення темпів реконструкції та технічного переобладнання діючих підприємств.

Для вирішення цього завдання проектуються технолічні процеси виробництва і конструюються вироби на основі досягнень науки і техніки, впровадження прогресивної технології, науково обгрунтованої підготовки виробництва і впровадження нових форм організації виробництва на основі автоматизованих систем управління (АСУ).

Технологічні процеси виготовлення товарів розробляють при проектуванні нових і реконструкції існуючих промислових підприємств, а також коли починають випускати нові товари на діючих заводах і фабриках.

При проектуванні нових і реконструкції існуючих підприємств розробка технологічного процесу є основою усього виробничого процесу, оскільки він дає вихідні матеріали для визначення потреб робочої сили, обладнання, виробничої площі, капітальних вкладень та ін. Від якості розробки технологічних процесів значною мірою залежить рентабельність майбутнього виробництва.

На діючих підприємствах вироби, які випускаються, періодично підлягають конструктивним змінам, які поліпшують їх техніко-експлуатаційні показники. Такі зміни потребують перегляду діючої технології, а інколи розробки нових технологічних процесів. Крім того, розвиток науки і техніки пропонує нові, більш досконалі методи обробки, нове високопродуктивне обладнання, інструмент, що потребує розробки нових технологічних процесів.

Розроблений технолгічний процес має забезпечувати виконання усіх вимог щодо виготовлення деталей і виробів, вказних у кресленнях та технічних умовах. Разом з тим він повинен забезпечувати виготовлення деталей і виробів з найменшою вартістю.

Технологічна підготовка виробництва охоплює проектування технологічних процесів, проектування і виготовлеення спеціального оснащення (пристрій, інструмент), розробку методики контролю і виготовлення спеціальних контрольних пристроїв, розробку необхідних технологічних нормативів. Її здійснення виконується за Єдиною системою технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ), яка містить ряд стандартів, що встановлюють загальні правила організації процесів управління виробництвом, передбачують застосування прогесивних типових технологічних процесів, стандартного технологічного обладнання та оснащення, засобів механізації та автоматизації.

Документація, розроблена на основі стандартів ЄСТПВ, дозволяє прискорити технологічну підготовку виробництва, підвищеної якості і, таким чином, забезпечити скорочення термінів освоєння виробництва нового виробу і необхідну якість.

Загальні відомості про технологічні процеси та принципи їх класифікації.

 

Будь-яке промислове виробництво грунтується на виробничих та технологічних процесах.

Виробничий процес є основою діяльності кожного підприємства і складається зі сукупності дій, у результаті яких вихідні матеріали та напівфабрикати перетворюються в готову продукцію, яка відповідає своєму призначенню.

 

У кожний виробничий процес входять основні й допоміжні процеси. Процеси виробництва, які забезпечують перетворення сировини і матеріалів у готову продукцію, називаються основними. Допоміжні процеси забезпечують виготовлення продукції, яка викоримтовується для обслуговування основного виробництва. Наприклад, підготовка виробництва, виготовлення інструментів, запасних частин для ремонту обляднання підприємства.

Технологічний процес – це частина виробничого процесу, безпосередньо пов'язана з послідовною зміною стану предмета і з перетворенням його на продукт виробництва. Велика різноманітність технологічних процесів обумовлена різноманітністю продуктів виробництва, сировини, вихідних матеріалів, прийомів і методів роботи, способів виробництва та іншими факторами, характерними для кожного технологічного процесу. Кожний технологічний процес може бути розчленований на певну кількість типових технологічних ланок або операцій і представлений у вигляді технологічної схеми. В технологічній схемі спосіб виробництва подається в формі послідовного опису операцій, які відбуваються у відповідних апаратах, машинах або іншому обладнанні.

 

Якщо технологічний процес не закінчено, то отримують не товар, а напівфабрикат.

Отже: різноманітні способи переробки сировини грунтується на фізичних та хімічних процесах, які відрізняються характером якісних змін і перетворень речовини. Використання фізичних та механічних процесів для переробки сировини характеризуються зміною зовнішньої форми і фізичних властивостей, а внутрішня будова і склад речовини при цьому залишаються незмінними. Головну групу механічних процесів становлять процеси переробки металевих та неметалевих матеріалів у вироби (зварювання, паяння, обробка різанням, процеси формування литтям).

Хімічні процеси характеризуються зміною не тільки фізичних властивостей, а й агрегатного стану, хімічного складу, внутрішньої будови речовини. Розподіл процесів на хімічні, фізичні та механічні сприяє типізації процесів промислового виробництва і полегшує вибір найефективнішого способу переробки сировини.

 

Класифікація технологічних процесів

Класифікація основних процесів промислового виробництва може проводитися за різними ознаками. Мета такої класифікації – виявлення характерних рис, загальних закономірностей, основних переваг та недоліків, а також шляхів удосконалення міжгалузевих процесів, які згруповані за організаційними, сировинними та технологічними ознаками.

Технологічні процеси можуть бути класифіковані по різних ознаках.

1. класифікація по галузях народного господарства:

а) харчова промисловість (цукрова, хлібопекарська, кондиторська, м’ясомолочна та ін.);

б) хімічна та нафтохімічна;

в) машинобудування (технологія машинобудування);

г) гірничо - добувна;

д) мікроелектроніки, нанотехнології;

є) біотехнології.

2. Класифікація по кінцевому продукту6

а) шкіровзуттєва;

б) лакофарбова;

в) меблева;

г) скляна.

3. класифікація технологій по наукових принципах, які покладені в основу процесу технологічної обробки:

а) зварка;

б) прокатка;

г) каталітичні;

д) деревообробка;

є) лазерна технологія;

ж) компютерна технологія та ін.

За способом організації технологічні процеси поділяють на періодичні, неперервні та комбіновані.

Періодичні процеси (виплавка сталі, лиття в форму та ін.) проводять на обладнанні, яке завантажується вихідними матеріалами через певні проміжки часу; після їх обробки отриманий продукт вивантажується. Неперервні преси (переробка нафти, виробництво цементу здійснюється в апаратах, де надходження сировини і вивантажування кінцевих продуктів здійснюється неперервно). Усі стадії процесу можуть проходити одночасно як у різних частинах апарату (перегонка нафти в ректифікаційних колонвх), так і в різних апаратах, з яких складається дана установка (виробництво цементу).

Комбіновані процеси поєднують стадії періодичних неперервних процесів (коксування вугілля, робота доменої печі, де вивантаження здійснюється періодично).

За кратністю обробки сировини розрізняють процеси з розімкнутою (відкритою) схемою, в якій сировина або матеріал підлягає одноразовій обробці, процеси із замкнутою (круговою, циркуляційною чи циклічною) схемою (ковка), в якій сировина або допоміжні матеріали неодноразово повертаються в початкову стадію процесу для повторної обробки, а інколи і регенерації (відновлення втрачених властивостей); комбіновані (із змішаною схемою, прокатка рельсів).

Технологічні процеси з замкнутою схемою є основою для створення безвідхідних виробництв.

У промисловості часто застосовують комбіновані процеси, які поєднують процеси з відкритою та закритою схемами.

4. Складові технологічного процесу

Технологічний процес виготовлення деталей і виробів розчленований на окремі складові частини — операції, які є основними елементами технологічного процесу.

Операція — це частина технологічного процесу, яка складається з послідовних дій над зміною розмірів заготовки або виробів

Назви операцій походять від виду обробки об'єкта. Наприклад, під час механічної обробки заготовок операції називають точінням, свердлінням тощо.

Операції є основною одиницею у виробничому плануванні. За операціями також здіснюється облік продуктивності роботи, контроль виробничого процесу.

Дані для проектування технологічного процесу

У розробку технологічного процесу входить: встановлення плану і структури процесу, тобто поділу його на складові частини (операції, установлення, переходи, проходи); вибір обладнання і оснащення, розрахунок припусків на обробку міжопераційних розмірів; розрахунок норм часу та ін.; оформлення прийнятних технологічних процесів зі складанням відповідної технологічної документації.

Вихідними даними для проектування технологічного процесу є:

1. робоче креслення деталі або виробу. Воно повинно мати необхідну кількість проекцій, усі розміри із значенням їх точності, жорсткості, відомості про матеріали та інші додаткові дані;

2. креслення заготовки, яке є документом, що пов'язує роботу заготівельних та обробних цехів. У середині креслення заготовки необхідно викреслювати контур деталі (виробу);

3. технічні умови, яякі складаються на особливо відповідальні деталі і складові одиниці в тих випадках, коли в їх кресленні немає можливості повністю відобразити всі вимоги;

4. виробнича програма, тобто кількість виробів, які випускає підприємство за певний проміжок часу (як правило за 1 рік);

5. керівні технічні матеріали (КТМ), а саме:

а) відомості про обладнання (його точність, потужність, кінематику, оснащеність);

б) нормативи на різальний та вимірювальний інструмент;

в) нормативи на припуски та міжопераційні допуски;

г) нормативи для техніко-економічних розрахунків;

д) нормативи технічного нормування.

Виробнича програма визначає масштаб і тип виробництва, отже, і характер технологічного процесу, обладнання, пристрої, інструменти і т.д. Із цього визначають і економічні умови, за яких технологічний процес, що проектується, повинен мати найменшу вартість. Маршрутна карта (МК) складається залежно від типу і характеру виробництва. У ній вказується найменування усіх операцій технологічного процесу в порядку їхньої послідовності, дані про обладнання, пристрої, допоміжний, різальний та вимірювальний інструмент, розряд роботи і норми часу.

Карта ескізів (КЕ) — є основним технологічним документом у серійному і масовому виробництві і містить ескізи, схеми і таблиці, що пояснють зміст операції і необхідні для їх використання відомості (обладнання, оснащення, режими).

Технологічні інстументи (ТІ) дають додаткові відомості щодо виконання операцій, а також описують процеси приготування композицій. Крім МК, КЕ, ТЕІ заповнюються комплектуючі карти (КК), відомості розцеховки (ВР), відомості оснащення (ВО), відомості матеріалів (ВМ).

 

Типи виробництва

Розробка технологічного процесу виробництва, ділянки (цеху), фабрики або заводу може бути різною залежно від основних факторів: виробничої програми, трудоємності операції, розмір і маса деталей (виробів), складності і вартості обладнання, стабільності об'єктів виробництва.

Виробництвом називать процес, у ході якого людина діє на речовини природного та штучного походження за допомогою власних сил та обладнання з метою виготовлення продукції, необхідної для забезпечення своїх потреб.

Залежно від обсягу випуску продукції та ступеня повторюваності виробів виробництва поділяють на три основні типи: одиночне, сирійне та масове.

Одиночне виробництво.Для одиничного виробництва характерний випуск продукції в одному або кількох екземплярах. Це виробництво є універсальним і гнучким. Продукцією цього типу виробництва є окремі машини наприклад, космічний корабель, гідротурбіна тощо. Це продукція важко та хімічного машино-, турбо-, суднобудування тощо.

У верстатобудуванні індивідуальним вважають виробництво, яке випускає до 5 шт. однакових виробів у рік.

Серійне виробництво. Для серійного виробництва характерним є виготовлення виробів різними за розмірами партіями або серіями, що періодично повторюються. Залежно від розміру партії виробів, тобто від кількості виробів у ній і частоти повторення їх протягом року, серйне виробництво поділяють на дрібно- та великосерійне.

Партією називають певну кількість деталей (виробів) одного найменування, що запускають у виробництво одночасно.

Серійне виробництво відрізняється від одиночного тим, що не потребує робітників високої кваліфікації, оскільки обмежена кількість виробів і їх повторюваність сприяють швидкому набуванню навичок. У серійному виробництві використовують заготовки точніших розмірів ніж в одиничному, наприклад, у машинобудуванні використовують відливи, штамповки тощо. Це дає можливість випускати продукцію з меншими затратами, ніж в одиничному виробництві.

Прикладом продукції серійного виробництва є металорізальні верстати, двигуни внутрішнього згорання тощо.

Масове виробництво порівняно з одиничним і серійним має досконаліші структуру та форму організації. Воно забезпечує найнижчу собівартість виготовлення виробів. Масове виробництво характерезується виготовленням однакових виробів у великій кількості і протягом тривалого часу.

Характерним для масового виробництва є виконання на більшості робочих мість одних і тих самих постійно повторюваних операцій. Робітники досягають високої майстерності за рахунок постійного виконання однієї операції. Тому робітники високої кваліфікації потрібні лише для налагодження спеціальних інстріментів, пристроїв і верстатів. Обладнання розташоване у відповідній технологічній послідовності. Технологічний процес поділено на операції, кожну з яких виконують на окремому обладнані.

Масове виробництво забезпечує найбільш економічну обробку заготовок.

Цей тип виробництва поширений в автомобільній, тракторній промисловості, на заводах, що випускають сільськогосподарські машини, мотоцикли тощо.

Однією з найдосконаліших форм організації виробничої ділянки, що здійснюється при великих програмах випуску, є непереривний потік (конвеєрний), який характеризується тим, що час на виконання в ньому кожної операції рівний або кратний такту (синхронізація операції).

 

 

Лекція 2. Технологія виробництва паперу

 

1. Папір, його класифікація та властивості

2. Сировина для виготовлення паперу

3. Технологія виробництва

3.1. Підготовка паперової маси

3.2. Виготовлення паперу на сіткових машинах

 

Література 4, 5, 6,

 

1.Папір, його класифікація та властивості

Папером називають волокнистий листовий матеріал рослинного походження, якого маса одного м2 складає 4 – 250 г. Картон має більшу товщину та масу. В даний час виробляється до 600 видів паперу

Папір був винайдено до нашої ери. Батьківщиною паперу являється Китай. В Європі папір почали виготовляти в кінці 13-го століття.

В Україні першу фабрику по виготовленню паперу було збудовано в 1541 році на Львівщині в м. Буськ.

На сьогодні папір В Україні виробляють в м. Жидачів Львівської області, Малині на Житомирщині, м. Панінково Хмельницької області та інших областях.

Класифікація паперу здійснюється за призначенням:

друкарський, зошитовий, поштовий, крислярсько-рисувальний (калька), електроізоляційний, санітарно-побутовий, фільтрувальний, промислово-технічний, лугостійкий, наждачний, світлочутливий, пакувальний і т. д.

Властивості паперу залежать від властивостей сировини. Параметри, які характеризують папір наступні: міцність, колір, прозорість, електропровідність, стійкість до дії лугів і кислот, якість поверхні (гладкий або шершавий).

Папір легко поглинає вологу.

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 800. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Подкожное введение сывороток по методу Безредки. С целью предупреждения развития анафилактического шока и других аллергических реак­ций при введении иммунных сывороток используют метод Безредки для определения реакции больного на введение сыворотки...

Принципы и методы управления в таможенных органах Под принципами управления понимаются идеи, правила, основные положения и нормы поведения, которыми руководствуются общие, частные и организационно-технологические принципы...

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМОВОСПИТАНИЕ И САМООБРАЗОВАНИЕ ПЕДАГОГА Воспитывать сегодня подрастающее поколение на со­временном уровне требований общества нельзя без по­стоянного обновления и обогащения своего профессио­нального педагогического потенциала...

Методы прогнозирования национальной экономики, их особенности, классификация В настоящее время по оценке специалистов насчитывается свыше 150 различных методов прогнозирования, но на практике, в качестве основных используется около 20 методов...

Методы анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия   Содержанием анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия является глубокое и всестороннее изучение экономической информации о функционировании анализируемого субъекта хозяйствования с целью принятия оптимальных управленческих...

Образование соседних чисел Фрагмент: Программная задача: показать образование числа 4 и числа 3 друг из друга...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.015 сек.) русская версия | украинская версия