Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ТИПИ І ВИДИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ





Чинне законодавство України про державну службу не передбачає чіткою поділу державної служби на типи та види. Закон України “Про державну службу” (далі - чинний Закон) поширюється тільки на тих державних службовців, які: по-перше, проходять службу в органа?; виконавчої влади або в апаратах цих та інших державних органів; по-друге, яким присвоюється ранг державного службовця[8]. Тобто чинний Закон передбачає так зване вузьке тлумачення державної служби.

Хоча чіткого законодавчого закріплення різних типів і видів української держслужби ще не здійснено, це не означає, що в нашій країні взагалі бє існує різних складових частин держслужби. По-перше, крім чинного Закону, існують інші закони, які фактично врегульовують питання державної служби в різних сферах (дипломатична служба, санітарно-епідеміологічна служба, міліцейська служба тощо). По-друге, значну частину осіб, на яких прямо не поширюється чинний Закон, віднесено до державних службовців. По-третє, існує нагальна потреба в уніфікації чинного законодавства виходячи з конституційного принципу поділу державної влади на відповідні гілки (законодавча, виконавча, судова) та функціональних складових державного управління.

Різні дослідники пропонують робити поділ державної служби на цивільну та мілітаризовану. Наприклад, Д.М. Бахрах зазначає, що для мілітаризованої служби характерні такі, відмінні від цивільної служби, ознаки:

- професійним обов’язком службовців цієї категорії є захист життя і здоров’я людей, забезпечення безпеки громадян і встановленого порядку управління, основних прав громадян і публічних інтересів, матеріальних цінностей, охорона суспільного порядку і правопорядку;

- право вступу на державну службу мілітаризованого характеру мають особи, які досягли віку вісімнадцяти років;

- наявність спеціальних особливих дисциплінарних статутів, положень про дисципліну, зумовлених специфічними особливостями посадових повноважень мілітаризованих держслужбовців;

- ці держслужбовці мають особливі умови вступу на службу, умови її проходження, присвоєння військових та спеціальних звань, проведення атестації ти припинення служби;

- наявність встановленого в спеціальних адміністративно-правових нормативних актах особливого правового статусу мілітаризованих держслужбонців;

- особливий порядок притягнення до “правової” відповідальності”[9].

Посилаючись на Д.М. Бахраха, Ю.М. Старилов зазначає: “В спеціальній літературі загальновизнано розподіляти державну службу на два види: цивільну (наприклад, служба в державних органах РФ та її суб’єктів, в адміністрації області) та мілітаризовану (наприклад, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, податкової поліції, митних органах, залізничних військах, гірничорятувальна служба). Причому цивільна служба може бути: а) загально функціональною - це здійснення загальних, традиційних, “стандартних” для будь-якої сфери діяльності державно-службових функцій, що не відрізняються галузевою специфікою (наприклад, діяльність персоналу в адміністрації області, її відділах і департаментах тощо); б) спеціальною - це реалізація особливо встановлених у нормативних правових актах повноважень службовців, які обіймають посади в державних органах з яскраво позначеною галузевою компетенцію, що накладає відбиток на практичну діяльність персоналу (наприклад, суддівська служба, дипломатична служба, служба на залізничному транспорті, діяльність державного нотаріуса тощо).

Особливо підкреслюється, що “цивільна служба і мілітаризована можуть включати в себе різні підвиди цих служб, що об’єктивно необхідні державі і створені нею для реалізації спеціальних функцій та особливої внутрішньогалузевої компетенції”. Щодо мілітаризованої служби зазначено: “Мілітаризована служба (військова, міліцейська, поліцейська тощо) має багато розпізнавальних ознак, які виділяються при аналізі нормативних правових актів, що встановлюють правове становище цих видів державної служби та відповідних державних службовців”[10].

Досить поширеною є точка зору В.Б. Авер’янова, який запропонував законодавче розмежувати такі види державної служби:

1. служба в органах, виконавчої влади та їх апараті, а також в апараті парламенту, судових органів, деяких інших державних органів (наприклад, прокуратури:). Це - власне адміністративна служба, або служба чиновників;

2. служба в державних органах (включаючи деякі органи виконавчої влади), яка отримує спеціальний правовий статус, зокрема в органах прокуратури, внутрішніх справ, державної безпеки, митних органах, у дипломатичних установах, збройних силах. Це - спеціалізована служба;

3. служба в різних державних органах та їх апараті, яка хоч і має допоміжно-обслуговуючу спрямованість, але через свою важливість потребує особливого правового режиму в межах державної служби. Це - функціонування так. званих патронатних служб (умовно - патронатна служба).

Причому автор вважає, що “до інституту державної служби не слід включати діяльність осіб, які хоч і виконують найважливіші державно-владні функції, але мають статус “політичних діячів”, а не “державних службовців”. До цих осіб належать Президент України, Прем’єр-міністр України, члени уряду України, голови місцевих державних адміністрацій, народні депутати України, обрані посадові особи парламенту, в тому числі Голова Верховної Ради України. Правовий статус цих осіб має бути детально регламентовано в окремих законодавчих актах”[11].

Отже, принципову відмінність позицій різних дослідників щодо розглядуваного питання слід вбачати в таких варіантах цих позицій

§ варіант “А” - визнати, що складовими частками єдиної державної служби є такі її гілки, як загальна (цивільна) та мілітаризована;

§ варіант “Б” - не виділяючи окремих гілок державної служби, законодавчо закріпити (підтвердити) існування в межах державної служби таких її видів, як військова, дипломатична, митна тощо;

§ варіант “В” - нормативне закріпити такі види державної служби - адміністративна, спеціалізована, патронатна;

§ варіант “Г” - виділяти державну службу в кожній з існуючих гілок державної влади (законодавчій, виконавчій, судовій);

§ варіант “Д” - законодавчо закріпити єдність державної служби з одночасним її внутрішнім поділом на три типи - цивільну, мілітаризовану, спеціалізовану, які об’єднуватимуть відповідні споріднені види державної служби.

Існують і деякі інші погляди на класифікацію типів державної служби. Зокрема, один із них полягає в тому, що державну службу в державних органах та їх апаратах пропонується класифікувати відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади: а) державна служба в органах законодавчої влади; б) державна служба в органах виконавчої влади; в) державна служба в органах судової влади. Здається, однією з перших спроб реалізації такого підходу стало оприлюднення Ю.ГІ. Битяком та О.В. Петришиним підготовленого ними проекту Закону України “Про службу в органах виконавчої влади і їх апараті”[12]. Трохи згодом такий підхід застосував І.Б. Коліушко, врахувавши елементи деяких інших авторських позицій.

Для більш чіткого визначення державної служби як окремого інституту, що очолює відповідні державні органи та всіх державних службовців, доцільно здійснити та законодавче закріпити умовний поділ єдиної державної служби на три основних типи державної служби: цивільну, мілітаризовану та спеціалізовану. При цьому виходимо з того, що:

а) до цивільної державної служби належать державні службовці, які працюють у цивільних державних органах та їх апаратах і не мають спеціальних звань;

б) до мілітаризованої державної служби належать державні службовці, які служать в озброєних державних формуваннях та мають військові й прирівняні до них звання;

в) до спеціалізованої державної служби належать державні службовці, які мають спеціальні звання і працюють або служать у державних органах зі спеціальним статусом, що мають спеціальні та/або специфічні повноваження.

За такого поділу мають бути віднесені:

§ до цивільної служби - ті цивільні службовці, які працюють в органах державної влади та їх апараті і не мають спеціальних звань, здійснюють так би мовити звичайну управлінську (адміністративну) діяльність (службовці та працівники апаратів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів прокуратури, правопорядку, судових органів, місцевих органів виконавчої влади тощо). Такі працівники матимуть статус “державних службовців” у вузькому розумінні, їм присвоюватимуть розряди або ранги державної служби, а їх діяльність регулюватиметься Законом про державну службу;

§ до спеціалізованої служби - ті службовці, які працюють або служать переважно в органах державної влади зі спеціальним статусом і мають спеціальні звання (класи, чини тощо), виконують специфічні функції (дипломатичні, санітарно-епідеміологічні, пожежні, податкові, контрольно-ревізійні, суддівські, прокурорські, природоохоронні, митні, фельд’єгерські, гірничо-рятувальні тощо). На них поширюватиметься статус “державних службовців”, але в широкому розумінні, а їх діяльність регулюватиметься спеціальними законами, прийнятими відповідно до майбутньою Закону “Про основи державної служби”;

§ до мілітаризованої служби - ті службовці, які служать головним чином у воєнізованих державних органах і мають військові та прирівняні до них спеціальні звання й наділені відповідними повноваженнями (військовослужбовці Збройних Сил України та прирівняні до них особи, безпосередньо слідчі, особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ тощо). На них поширюватиметься статус “державні службовці”, але в широкому розумінні, а їх діяльність регулюватиметься спеціальними законами, прийнятими відповідно до майбутнього Закону “Про основи державної служби”. Пропонований підхід надасть підстави обгрунтовано поділити наведені типи на відповідні види державної служби. Зокрема, необіхдно виділяти такі види державної служби України.

1. У межах цивільної держслужба:

служба в Адміністрації Президента України та апараті органів, створюваних при Президентові України;

служба в Апараті Верховної Ради України та секретаріатах комітетів Верховної Ради;

служба в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та в апаратах урядових органах;

служба в патронатних службах державних органів;

служба в апаратах Національного банку України, його обласних (та прирівняних до них) відділеннях;

служба в апаратах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

служба в апаратах місцевих органах виконавчої влади;

цивільна служба в апаратах органів прокуратури;

цивільна служба в апаратах органів внутрішніх скрав;

цивільна служба в апаратах (штабах) військових формувань;

несуддівська служба в апаратах судових органів;

служба державних нотаріусів;

служба державних судових виконавців;

деякі інші види, визначені законом.

 

2. У межах спеціалізованої держслужби:

державна дипломатична служба;

державна санітарно-епідеміологічна служба;

державна пожежна служба;

державна контрольно-ревізійна служба;

державна служба прокурорів;

державна служба суддів;

державна митна служба;

державна податкові служба;

служба державних судово-медичних експертів;

державна фельд’єгерська служба;

деякі інші види, визначені законом.

 

3. У межах мілітаризованої служби:

військова служба в Збройних Силах України (служба в усіх видах Збройних Сил України),

служба в Прикордонних військах України;

служба у Внутрішніх військах МВС України;

служба в Службі Безпеки України;

служба в Державній службі охорони України;

служба в органах виконання покарань;

служба атестованих працівників органів внутрішніх справ;

служба атестованих працівників військ центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій;

деякі інші види, визначені законом.

Таким чином, можливо стверджувати, що адміністративна наука має достатню кількість наробок та пропозицій щодо класифікації видів державної служби. Однак, недостатність законодавчого урегулювання цього питання, не дозволяє в повній мірі усувати практичні прогалини, що обумовлюються особливостями того чи іншого виду державної служби.






Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 222. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.089 сек.) русская версия | украинская версия