Студопедия — Поняття та основні риси адміністративного процесу. Принципи адміністративного процесу
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття та основні риси адміністративного процесу. Принципи адміністративного процесу






Юридичні процеси е різновидом соціальних, їх відрізняють наступні особливості:

1. Це свідома цілеспрямована діяльність.

2. Вона пов'язана з реалізацією владних повноважень суб'єктами публічної влади.

3. Вона запрограмована на досягнення певних юридичних результатів, спрямована на вирішення юридичних справ.

4. Попередні та кінцеві результати процесу закріпляються в офіційних документах.

5. Повна (або в основному) регламентація діяльності юридичними процесуальними нормами.

Адміністративний процес стоїть в одному ряду з тайми юридичними процесами, як кримінальний, цивільний, законодавчий, бюджетний. З одного боку, він с видом юридичного процесу, а з іншого - це вид управлінської (виконавчої) діяльності, якому притаманні наступні особливості (риси):

- він є різновидом владної діяльності певної категорії суб'єктів державної влади (насамперед виконавчої влади, також суддів, прокурорів та ін.);

- він спрямований на вирішення певних управлінських справ, досяг­нення юридичних результатів;

- він врегульований нормами адміністративно-процесуального права (процесуальними нормами), за допомогою яких реалізуються матеріальні норми;

- адміністративно-процесуальними нормами регулюються процедурні відносини в інших правових галузях (фінансове, земельне, водне, екологічне);

- реалізується не тільки в рамках правосуддя як кримінальний та цивільний процес;

- він завжди виступає як специфічна юридична форма виконавчої та розпорядчої діяльності.

Розглянувши ці риси, можна сформулювати визначення “адміністративного процесу”.

І так, адміністративний процес – це різновид юридичного процесу. Врегульований адміністративно-процесуальними нормами порядок розгляду органами державною управління, уповноваженими посадовими особами інших державних, а також громадських структур адміністративних справ, які виникають підчас виконавчо-розпорядчої діяльності.

Здійснення адміністративного процесу базується на певних принципах:

(це перш за все вже відомі Вам конституційні принципи):

1. принцип верховенства прав (ст. 8 Конституція закріплює його);

2. рівність конституційних прав і свобод громадян України (ст. 24 Конституції);

3. охорона інтересів держави і особи;

4. об'єктивність (встановлення істини у справі, виявлення усіх фактів, відповідність матеріалів фактичним обставинам);

5. офіційність (публічність) адміністративного процесу та його доступності громадянам (процес ведеться від імені держави та за її рахунок);

6. гласність;

7. національна мова;

8. швидкість та економічність;

9. самостійність та незалежність в прийнятті рішення;

10. відповідальність за порушення процесу.

2. Особливості адміністративно-процесуальних норм і відносин. Суб’єкти адміністративного процесу.

Адміністративно-процесуальні норми тісно пов'язані з нормами матеріального права, так як є правовим інструментом реалізації цих норм. Процесуальні норми мають прикладний характер і разом з тим самостійний предмет регулювання - суспільні відносини, що складаються під час розв'язання індивідуальних справ у сфері управління.

Адміністративно-процесуальна норма - встановлене або санкціонована державою обов'язкове правило поведінки, що регламентує порядок здійснення організаційних відносин під час застосування норм адміністративно-матеріального права.

В результаті застосування вказаних норм виникають, змінюються або припиняються адміністративно-процесуальні відносини. Для виникнення таких відносин необхідні наступні передумови:

· наявність матеріальної і відповідних їй процесуальних норм права,

· юридичний факт (реальні адміністративно-правові відносини);

· наявність адміністративно-процесуальної правоздатності (для дієздатного громадянина).

Специфіка адміністративно-процесуальних відносин.

1. Ці відносини складуються в сфері управління при здійсненні виконавчої та розпорядчої діяльності, тому однією з сторін тут завжди є орган держави (посадова особа), що має відповідні державно-владні повноваження.

2. Зазначені відносини виникають на базі адміністративно-матеріальних норм інших правових галузей, що регулюють відносини державного управління (фінансового, земельного, водного, екологічного та ін.).

3. Сторона, що представляє державу у деяких адміністративно-правових відносинах може одночасно виступати у якості сторони процесу і правомочного органу розглядати конкретну справу (розгляд ОВС справ про адміністративні правопорушення).

Змістом адміністративно-правових відносин є сукупність повноважень і використовуючих ними обов’язків учасників процесу. Ці повноваження та обов’язки передбачені конкретною адміністративно-процесуальною нормою.

Адміністративно-процесуальні норми можна класифікувати по видам адміністративних проваджень, що регулюються ними:

· які визначають порядок розгляду пропозицій та заяв громадян, дер­жавних і громадських організацій;

· які регламентують адміністративний порядок розгляду господарчих спорів (арбітражний процес);

· які визначають порядок розгляду скарг на дії органів управління та їх посадових осіб;

· які регулюють порядок застосування заходів адміністративного стягнення (примусу),

· які регламентують порядок притягнення посадових осіб державного апарату та інших державних службовців до дисциплінарної відпові­дальності;

· які визначають адміністративний порядок розгляду справ про від­шкодування матеріальної шкоди.

Учасниками адміністративного процесу е державні органи управління, суди, органи прокуратури, уповноважені посадові особи, громадські органі­зації, їх посадові особи, особливу групу учасників адміністративного процесу складають громадяни.

Правове положення суб'єктів адміністративного процесу визначається наступними моментами:

1. сторона в процесі, може захищати свій законний інтерес, своє право, що ставиться під сумнів або порушується іншою стороною процесу;

2. учасники процесу можуть виступати як свідки, експерти, очевидці, перекладачі, адвокати, потерпілі.

Суб'єктів адміністративного процесу можна поділити на три групи:

* державні органи (посадові особи);

* громадські організації і органи громадської діяльності;

* громадяни. Особи без громадянства та іноземці.

Державні органи можуть виступати у процесі у двох якостях:

1. як інстанція, що розглядає справу (наприклад, санітарний інспектор);

2. як звичайна сторона адміністративного процесу (наприклад, посадова особа, дії якої оскаржують ся у вищій державний орган або у суд).

Громадські організації та їх посадові особи:

1. як суб'єкти адміністративно-процесуальних відносин при розгляді скарг надії органів державного управління;

2. як сторона даних процесуальних відносин;

3. як органи, що розглядають справу (наприклад, область соціального страхування, охорона праці та інше).

Громадяни (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) правове положення цих суб'єктів визначається їх адміністративно-процесуальною правоздатністю та адміністративно-процесуальною дієздатністю.

3. Адміністративне провадження.

В сфері державного управління можна зустріти різноманітні адміністративні провадження, сукупність яких складає загальне поняття “адміністративний процес”.

В адміністративно-правовій науці виділяють такі основні види адміністративних проваджень:

- опрацювання та прийняття нормативних актів;

- провадження у скаргах та інших зверненнях громадян;

- у застосуванні заходів адміністративного примусу;

- у справах про адміністративні правопорушення;

- у застосуванні дисциплінарних стягнень;

- реєстраційно-дозвільне провадження;

- діловодство;

- провадження у земельних, пенсійних, фінансово-бюджетних, податкових справах та інші.

Управлінські процедури, як бачимо, поширюються не тільки на відносини, що регулюються нормами адміністративного права, а й на відносини, що регулюються нормами інших галузей, але реалізуються через державно-управлінську діяльність: земельні і фінансові, житлові й транспортні, природоохоронні і будівельні, лісові, водні, трудові та пенсійні, інші правовідносини. Своїх процесуальних норм вони не мають, тому процесуальне “обслуговування” цих матеріальних приписів відбувається за допомогою норм адміністративно-процесуального права.

Адміністративний процес за кількістю норм, що його складають тобто за змістом є самий об'ємний з юридичних процесів. За змістом адміністратив­ний процес можна поділити натри частини:

1. Процес адміністративної правотворчості.

2. Правонадільчий (оперативно-розпорядчий) процес.

3. Адміністративно-юрисдикційний процес.

Конкретизуючи зміст справ, що вирішуються виконавчою владою, вра­ховуючи суб'єктів діяльності; кожну з трьох названих різновидів адміністра­тивного процесу можна розбити на більш дрібні частини - провадження.

Адміністративне провадження, будучи складовою частиною адміністративного процесу, відрізняється від інших видів юридичного провадження, головним чином, змістом справ, що вирішуються, про що прямо говориться у його назві.

Так в правонадільчому адміністративному процесі виділяються провадження:

- По комплектації особового складу (призив на військову службу, при­йом у ВУЗи та інше).

- По приватизації державного та муніципального майна.

- Заохочуючі.

- Розподільчі провадження.

- Дозвільні провадження.

В адміністративно-юрисдикційному процесі об'єднані провадження:

1. по скаргам та заявам громадян;

2. у справах про адміністративні правопорушення;

3. по застосуванню заходів адміністративного припинення (примусове лікування та інше);

4. дисциплінарне.

З адміністративним провадженням тісно пов'язані поняті. Адміністративна юрисдикція - вид правоохоронної діяльності, яка охоплює розгляд справ про адміністративні правопорушення і прийняття рішення у встановленому законом порядку.

Поділ адміністративного процес па провадження детермінує формування інститутів адміністративно-процесуального права. Можна назвати інститути дисциплінарного, приватизаційного провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Для процесів характерна стадійність. Загальними для адміністративного процесу є наступні стадії:

1. аналіз ситуації (у різних провадженнях вона може називатися по-різному: адміністративне розслідування, перевірка скарги, обговорення правового акту), під час якого збирається, вивчається інформація про фактичний стан речей, про реальні факти, про існуючи проблеми. Ця інформація фіксується на матеріальних носіях у вигляді протоколів, довідок, схем, звітів та ін. і покладається в основу управлінських рішень;

2. прийняття рішення (наказу, постанови, інструкції) у якому фіксується воля суб'єкту влади. Рішення - свідомо-вольовий акт вибору однієї з існуючих можливостей. У ньому міститься імперативна, нова інформація, утворена суб'єктом влади. Будучи адміністративним актом воно, як правило. Носить обов'язковий характер: зобов'язує, забороняє, уповноважує, позбавляє, припиняє;

3. виконання рішення. Рішення - це, як правило, ідеальна модель майбутнього, інформація про те, що повинно бути. Велике значення має матеріалізація приписів, перетворення їх в реальні дії, права, відносини, процеси, блага. В правотворчих процесах завершальною є стадія обнародування акта, доведення його до відома.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 686. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Факторы, влияющие на степень электролитической диссоциации Степень диссоциации зависит от природы электролита и растворителя, концентрации раствора, температуры, присутствия одноименного иона и других факторов...

Йодометрия. Характеристика метода Метод йодометрии основан на ОВ-реакциях, связанных с превращением I2 в ионы I- и обратно...

Броматометрия и бромометрия Броматометрический метод основан на окислении вос­становителей броматом калия в кислой среде...

Методы прогнозирования национальной экономики, их особенности, классификация В настоящее время по оценке специалистов насчитывается свыше 150 различных методов прогнозирования, но на практике, в качестве основных используется около 20 методов...

Методы анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия   Содержанием анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия является глубокое и всестороннее изучение экономической информации о функционировании анализируемого субъекта хозяйствования с целью принятия оптимальных управленческих...

Образование соседних чисел Фрагмент: Программная задача: показать образование числа 4 и числа 3 друг из друга...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия