Середини ХІХ – початку ХХ ст

Ці матеріали не є базовими для монографії, проте до них доцільно звернутися з метою порівняння сучасної ситуації на Поліссі щодо народних медичних знань з традицією ХІХ–ХХ ст. і з‘ясувати, чи існує тяглість у традиції народної медицини даного регіону. В публікаціях ХІХ–ХХ ст. міститься безцінний першоджерельний матеріал: замовляння, народні рецепти, поради тощо, які дають змогу простежити спадковість традиції народної медицини на Поліссі, з‘ясувати, що втрачено, а що набуто протягом минулих століть.

Так, у збірнику відомостей про мешканців Чернігівщини –" Пам’ятній книжці Чернігівської губернії" міститься інформація з народної медицини. У другій частині цієї книги описано хвороби, їх етіологію та способи лікування. До основних хвороб зараховано лихоманку, віспу, тиф, хвороби очей. За цими відомостями можна простежити, якими хворобами найчастіше хворіли жителі чернігівського Полісся, як вони уявляли походження хвороб, якими способами лікувалися. У праці наведено також дані з фітотерапії, наведено деякі рецепти[64].

Відомості про народне лікування містяться в описі, здійсненому священиком І. Танським у с. Локотки Глухівського повіту Чернігівської губернії. Він описав деякі хвороби та способи їх лікування у народі, навів рецепти лікування " більма", запалення очей, головного та зубного болю, злоякісних пухлин, кашлю тощо[65].

Важливим джерелом у вивченні народного лікування є перший том " Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край" П. Чубинського, де вміщено інформацію про традиційні засоби лікування[66].

П. Чубинський опублікував зібраний матеріал без коментарів, вважаючи, що читач має сам проаналізувати й оцінити його[67]. Проте слід зазначити, що укладач розробив власну наукову класифікацію польового матеріалу, яка значною мірою використовується і тепер.

У публікації А. Братчикова " К вопросу о местных народных способах врачевания болезней" подано опис хвороб, на які хворіють жителі Полісся, способи їх діагностування та лікування з детальними рецептами.

Рецепти окремих ліків, молитви та замовляння, складені на основі свідчень знахарки із с. Пашкове Ніжинського повіту Чернігівської губернії, навів у своєму дослідженні Є. Шарко.61.

В. Боцяновський у публікації " Заговоры против болезней, разные поверья и прикметы" автор наводить народні уявлення про такі хвороби, як " пристріт", " бешиха", подає способи їх лікування, публікує тексти замовлянь62.

У лікарському пораднику XVIII ст., опублікованому О. Потебнею, міститься інформація щодо лікування кашлю, жовтяниці, корости тощо[68].

Деякі медичні знання поліщуків описує і Б. Грінченко у праці " Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях". Це, зокрема, народні уявлення про хвороби фізичного й психологічного характеру, методи діагностики та способи лікування[69]. Викладений матеріал також має описовий характер, автор подає його без коментарів. Праця Б. Грінченка " Из уст народа" є продовженням " Етнографічних матеріалів…" і містить відомості про народні вірування, перекази тощо, зібрані різними особами, матеріали, присвячені знахарству й замовлянням, різноманітні молитви-обереги, рецепти " од усякої болезні", " щоб щастило на війні і судах", " щоб буть здоровим", а також від певних хвороб, зокрема " пристріту", " лихоманки", " жовтяниці", " очей", " живота", " грудної болі", " рожі", бородавок. У публікації подано народні уявлення про походження " людей з чудесною силою", про способи передачі їхніх знань[70]. В. Кравченко дає також методичні поради дослідникам щодо збору етнографічних матеріалів про лікарські рослини.

Інші відомості про знахарство та замовляння В. Кравченко опублікував у " Tрудах Общества Исследователей Волыни" [71]. Тут наведено рецепти від пропасниці, поради, як вивести " бородявки", вийти із запою, замовляння проти того, " як кров іде", " від зглазу", " од зубів", " од сухотки", " од щурів". Цей матеріал має значну цінність для пізнання тогочасного рівня народних медичних знань щодо хвороб, способів і методів їх лікування.

Етнографічні відомості про релігійні вірування, свята та обряди, пісенний фольклор, а також про народну медицину Українського Полісся представлені ще в одній праці В. Кравченка – " Звичаї в селі Забрідді та по де-яких інших, недалеких від цього села місцевостях Житомирського повіту на Волині ". Праця стосується лікарських рослин і способів їх застосування; тут наведено рецепти та замовляння, які супроводжували збирання лікарської сировини, описуються хвороби (" слабості"), визначається їх етіологія та способи лікування. З тексту видно, що автор записував рецепти безпосередньо від інформаторів[72].

Значний інтерес становлять неопубліковані етнографічні та фольклорні записи з часів, що безпосередньо передують досліджуваному у дисертації. Ці матеріали містяться в рукописних фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України у ф. 14 та ф. 3. Рукописні матеріали з народної медицини Полісся представлені передусім фольклорними джерелами (замовляннями) і рідше – етнографічними. До останніх належить рукописна праця І. Гуріна, який зібрав значний матеріал з народної медицини Київської, Рівненської та Черкаської областей. У цих записах народну медицину поліщуків представлено різноманітними рецептами (компресами, настойками, мазями) органічного та неорганічного походження. Зокрема, тут міститься цілий зошит із назвами лікарських рослин за алфавітом, зошит з ветеринарії, де подаються описи хвороб тварин та рецепти їх лікування[73].

Значну цінність мають записи збирача М. Корзонюка з Полісся. У великому за обсягом рукописному збірнику подаються фольклорні твори та етнографічні матеріали, серед яких є й відомості з народної медицини. Вони представлені переважно різноманітними народними рецептами від низки хвороб (екземи, лишаю, бородавок, опіків, астми тощо)[74].

Змістовний матеріал із практики народного лікування міститься у рукописі збирача В. Михайлюка, який здійснив записи у різних селах Житомирської області. Окрім різноманітних народних рецептів від опіків, ран, ревматизму тощо тут наведено описи ліків від дитячих хвороб (загнивання пупка, відсутність апетиту, дизентерія тощо)[75].

Відомості з народної медицини поліщуків, зокрема траволікування, містяться і в записах збирача І. Богуна. Автор наводить опис окремих лікарських трав і хвороб, які вони лікують.

Варта уваги й рукописна праця професора С. А. Верхратського " Український медичний фольклор" [76], яка грунтується на багатому польовому матеріалі, зібраному автором у різних селах Поділля, Київщини, Дніпропетровщини. Вчений розглядає народні знання в галузі медицини, пов‘язані з вагітністю, пологами, лікуванням вивихів, переломів, хвороб голови, очей, зубів, огруддя, живота, а також пошесних, шкірних та венеричних захворювань.

В. Кондратюк здійснив у Житомирській області комплексні записи замовлянь. Він подав до архіву фондів ІМФЕ 35 текстів від різних хвороб і симптомів, наприклад, " на сон (щоб нічого не лякало)", " на здоров‘я", " від злодіїв", після пологів, " від грому", " від хмари", " від гадюк" тощо[77]. Так само цінними є нотатки М. Твердохліба, в яких описано понад 20 замовлянь від різних хвороб[78]. Тексти замовлянь містяться також у рукописних збірниках інших збирачів, зокрема, М. Зінченка[79], О. Солов‘я[80], І. Гуріна[81], О. Ничипорука[82], Г. Сидорука[83], О. Охрімчука[84].

У ф. 3 (рукописні фонди ІМФЕ) С. Д. Носа містяться матеріали М. Білозерського, які стосуються народної медицини поліщуків. Зокрема, частина записів представлена різноманітними рецептами від низки хвороб (опіків, кашлю, глухоти, бородавок, лихоманки, холери, при укусах змії, собаки тощо)[85]. Інша частина матеріалів присвячена лікарським травам[86].

Підсумовуючи сказане, зазначимо що в історіографії дослідження народної медицини українців Полісся можна виокремити такі періоди:

Перший період (середина ХІХ – початок ХХ ст.) характеризується накопиченням матеріалу, розробленням класифікації і методологічних засад вивчення народної медицини. Особлива увага надається соціальним аспектам застосування народних методів лікування.

Другий період – радянський – поділяється на три підперіоди:

1-й (20 – 30-ті роки): активізується збір та осмислення етнографічних матеріалів, з‘являються перші змістовні аналітичні розвідки. Серед відомих дослідників цього підперіоду передусім варто вказати на В. Кравченка та М.Гайдая.

2-й підперіод (30-ті по 70-ті роки) характеризується затишшям і навіть ігноруванням вивчення народної медицини.

3-й підперіод (70-ті – 80-ті роки) народна медицина починає привертати увагу радянських науковців, які свій інтерес зосереджують переважно на теоретичних проблемах.

Третій період – сучасний і характеризується особливою активізацією збирацької та науково-дослідницької роботи у зв‘язку з екологічною катастрофою на Чорнобильській АЕС.

Що стосується джерельної бази, то потрібно звернути увагу на неопрацьовані джерела, вивчення яких дасть змогу глибоко дослідити традиційну культуру Полісся в галузі народних медичних знань та лікувальної практики. Проведений порівняльний аналіз сучасного стану народних медичних знань у регіоні Полісся з іншими часовими періодами дає можливість простежити тяглість, а також унікальність поліської традиції.